Постанова

від 23.09.2019 по справі 920/1013/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/1013/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Случа О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 (судді: Буравльова С. І., Зубець Л. П., Пашкіна С. А.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс"

про стягнення 253 343,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс" (далі - ТОВ "НВП Механіка Плюс") з позовом про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки № 1053/17 від 21.08.2017 у загальному розмірі 253 343, 10 грн, з яких: 74 046, 00 грн - 7% штрафу, 179 297, 10 грн - пені .

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначалося про те, що під час виконання умов договору поставки № 1053/17 від 21.08.2017 відповідачем було допущено порушення строків поставки товару, у зв`язку із чим на підставі пункту 7.11 договору поставки № 1053/17 від 21.08.2017 відповідачу, як постачальнику, який прострочив, нараховано штрафні санкції.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.01.2019 (суддя Коваленко О. В.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "НВП Механіка Плюс" на користь АТ "Укргазвидобування" 29 618, 40 грн - 7 % штрафу та 71 718,84 грн - пені, 3800,00 грн - судового збору. В іншій частині відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що порушення термінів поставки сталося з вини відповідача. В той же час судом було задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Суд першої інстанції, враховуючи майновий стан відповідача, часткове виконання ним своїх зобов`язань, неспівмірність нарахованої суми штрафних санкцій, не подання позивачем доказів того, що порушення зобов`язання завдало йому збитків, посилаючись на статтю 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір штрафних санкцій на 60%.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 рішення Господарського суду Сумської області від 21.01.2019 скасовано частково та прийнято в цій частині нове рішення. Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Стягнути з ТОВ "НВП Механіка Плюс" на користь АТ "Укргазвидобування" 74 046,00 грн - 7 % штрафу та 179 297,10 грн - пені, 3800,15 грн - судового збору". Ухвалено стягнути з ТОВ "НВП Механіка Плюс" на користь АТ "Укргазвидобування" 5 700,23 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

2.2. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що нараховані позивачем штрафні санкції в загальному розмірі 253 343,10 грн не є значно чи надмірно великими, виходячи із вартості порушеного зобов`язання, яке складає 1 057 800,00 грн. Крім того, зазначив, що достатнім доказом майнового стану міг бути фінансовий звіт за два останні календарні роки, однак відповідачем такий доказ не подано, а подані документи на підтвердження майнового стану визнано апеляційним судом недостатніми для підтвердження фінансового стану підприємства.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019, ТОВ "НВП Механіка Плюс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019, рішення Господарського суду Сумської області від 21.01.2019 залишити в силі.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. Зазначає, що висновки апеляційного суду є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Наголошує, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги часткове виконання відповідачем договору, не врахував обставини неможливості поставки у строки, про які позивач був попереджений. Крім того, відповідач вказує на порушення процесуальних прав скаржника на розгляд справи у режимі відеоконференції, які не були забезпечені у суді апеляційної інстанції.

3.3. АТ "Укргазвидобування" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Судами встановлено, що 21.08.2017 між ПАТ "Укргазвидобування" (покупець) та ТОВ "НВП Механіка Плюс" (постачальник) було укладено договір поставки станцій компресорних № 1053/17 (далі - договір).

4.2. Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно із специфікацією № 1 від 21.08.2017 до договору товаром є станція компресорна гвинтова пересувна DACY-12/7 в кількості - 2 шт.

Як передбачено пунктом 3.1 договору, ціна цього договору вказується у специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

4.3. Відповідно до пункту 1 специфікації загальна вартість товару, що поставляється за цією специфікацією, становить 1 057 800,00 грн.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору. Обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

4.4. Відповідно до пункту 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.

4.5. Відповідно до пункту 7.11 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Як передбачено пункту 3 специфікації № 1 до договору, строк поставки товару визначено до 31.10.2017, граничний термін постачання протягом 60 календарних днів після отримання письмової заявки покупця.

4.6. Судом установлено, що рознарядка щодо поставки товару № 7-8582 від 29.08.2017 була отримана відповідачем 06.09.2017, отже товар повинен бути поставлений до 05.11.2017.

4.7. Відповідач частково здійснив поставку товару позивачу 12.04.2018 на загальну суму 528 900,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0412 від 12.04.2018.

4.8. 04.10.2018 позивач направив відповідачу претензію № 22-12834 з вимогою про виконання зобов`язання щодо сплати пені та штрафу 253 343,10 грн.

Відповідач визнав борг зі сплати штрафних санкцій у розмірі 253 343,10 грн та зобов`язався сплатити його до 31.10.2018, про що повідомив листом № 169/01 від 12.10.2018. Станом на час звернення позивача з даним позовом цього не зробив, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом касаційного оскарження у даній справі є постанова суду апеляційної інстанції про задоволення судом апеляційної інстанції вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу та пені в заявленому розмірі без урахування клопотання відповідача про їх зменшення.

5.3. Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.4. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

5.5. Зі змісту наведених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

5.6. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

5.7. Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.8. Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

5.9. Як встановлено судами, відповідно до пункту 7.11 договору поставки компресорних станцій від 21.08.2017, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

5.10. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд, посилаючись на статтю 233 Господарського кодексу України, частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір штрафних санкцій на 60 %. При цьому, місцевим судом було враховано майновий стан відповідача (на підставі довідки про майновий стан, довідки АТ КБ "Приватбанк", податкової вимоги), неспівмірність заявлених вимог (253 343,10 грн - штрафні санкції та 528 900,00 грн - вартість оплаченого товару), в порівнянні з коштами, сплаченими за поставку товару за договором, які можуть призвести до негативних наслідків в господарській діяльності відповідача, а також відсутність збитків внаслідок прострочення поставки товару відповідачем.

Суд апеляційної інстанції, вважаючи висновок суду необґрунтованим, зазначив про неправильне застосування судом при винесенні рішення норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин справи. Судом апеляційної інстанції зроблено висновок про співмірність належних до сплати відповідачем штрафних санкцій із сумою прострочення і про дотримання інтересів сторін.

Зі змісту статті 269 Господарського процесуального кодексу України убачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5.11. Рішення суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності та відображено у судовому рішенні.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте, зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/7154/17).

5.12. Проте, в порушення зазначених вимог, апеляційний господарський суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, не спростував висновків суду першої інстанції та не надав правової оцінки обставинам і доводам, встановленим судом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного суду повинні бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Проте постанова, що оскаржується у цій справі, таких доводів не містить, про що обґрунтовано зазначає відповідач у своїй касаційній скарзі. Тобто у змісті постанови апеляційного господарського суду не визначено, на якій правовій підставі було скасовано рішення суду першої інстанції, у якому суд надав оцінку поданим сторонами доказам та скористався своїм правом, визначеним у статті 233 Господарського кодексу України.

5.13. Відтак, враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, винесене в результаті повного та всебічного з`ясування обставин, з дотриманням балансу інтересів сторін та з урахуванням конкретних обставин справи, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення - залишенню в силі.

5.14. Твердження позивача у відзиві на касаційну скаргу про недоведення відповідачем майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні та ступеню виконання зобов`язання, до уваги не приймаються, оскільки правова оцінка цим доводам вже була надана судами, а їх переоцінка виходить за межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, зважаючи на приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Статтею 312 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. Ураховуючи положення закону, а також зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Сумської області від 21.01.2019 відповідає чинному законодавству, натомість постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права, отже постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу ТОВ "НВП Мастер Плюс" і скасовує постанову суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення місцевого господарського суду, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на АТ "Укргазвидобування"

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 у справі № 920/1013/18 скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 21.01.2019 залишити в силі.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (код 00153100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Механіка Плюс" (код 39818837) 4560 (чотири тисячі шістдесят гривень) 18 коп судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

О. В. Случ