Рішення

від 06.05.2019 по справі 916/176/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/176/19 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Чайковський О.І., за ордером,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/176/19

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛЕН-КД» (вул. Ельворті, буд. №5, офіс №111, м. Кропивницький, 25006)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «АДАЛЕКС» (вул. Маршала Малиновського, буд. №43, кв. №12, м. Одеса, 65074)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРЛЕН-КД» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «АДАЛЕКС» 1 365 690,11 грн., де 1 270 183,00 грн. - основний борг, 81 126,05 грн. - пеня, 6 760,50 грн. - 3% річних, 7 620,56 грн. - інфляційні втрати.

13.03.2019р. заявою за вх.№4906/19 позивачем зменшено позовні вимоги, де остаточними вимогами позивача до відповідача є стягнення 1 179 299,97 грн., з яких 955 000,00 грн. - основний борг, 144 292,55 грн. - пеня, 12024,38 грн. - 3% річних, 27983,42 грн. - інфляційні втрати.

Позивач позовні вимоги із врахуванням зменшення (вх.№4906/19) позивач підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 10.10.2017р. між ним та відповідачем було укладено договір поставки свиней №10/10/17, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу 09.11.2018р. та 16.11.2018р. товар згідно видаткових накладних №1376 на суму 969 397,50грн., №1404 на суму 985 530,00грн. Як вказує позивач, відповідач з моменту здійснення поставок провів оплату лише частково в розмірі 482000,00грн. та після направлення претензії разом з актом розрахунку погашено було ще 203 284,50грн., у зв`язку з чим у останнього на день звернення до суду утворилась заборгованість в сумі 1 270 183,00грн., на яку позивач нарахував інфляційні втрати, пеню та 3% річних.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався, при цьому подав до суду заяву (вх.№8779/19) про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2019р. відкрито провадження у справі №916/176/19, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.03.2019р. підготовче засідання у справі №916/176/19 закрито, призначено розгляд справи по суті.

В процесі розгляду справи подані сторонами клопотання та заяви, які були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, відзначені у протоколах судових засідань.

Представник позивача в судове засідання 06.05.2019р. не з`явився, оскільки подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, при цьому, позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.05.2019р. позовні вимоги визнав частково, заявив клопотання про зменшення розміру пені до 90%.

В судовому засіданні 06.05.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

10.10.2017р. між ТОВ «МАРЛЕН-КД» (постачальник) та ТОВ «Виробничо-торгова компанія «АДАЛЕКС» (покупець) було укладено договір поставки свиней №10/10/17, в порядку та на умовах якого, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця, свині різної вагової категорії в живій вазі (надалі - «Товар» ), а Покупець зобов`язується приймати товар та повністю оплатити його вартість (п.1.1. договору).

Положеннями п.2.1., 2.2., 2.6., 2.8., 2.10. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA в редакції офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010 (INCOTERMS-2010) за адресою завантаження товару у наданний покупцем транспорт. Товар передається Покупцеві окремими партіями. Кожна окрема партія передається в рамках цього договору лише після попереднього письмово узгодження сторонами категорії товару, кількості, ціни кожної категорії товару, строків її поставки шляхом підписання сторонами видаткової накладної на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною даного договору. Датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем. Сторони погоджуються, що видаткові накладні які були передані на партію товару є документом, який засвідчує факт остаточного узгоджені сторонами назву, кількість, вартість та категорію партії товару. Для передачі товару покупцеві представник покупця зобов`язаний надати представнику постачальника довіреність видану та оформлену відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.3.2., 3.6., 3.7., 3.10. договору, ціна (вартість) окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у відповідних накладних, що є невід`ємними частинами договору. Поставка товару покупця здійснюється на умовах передплати в розмірі 90% від відповідно до узгодженої сторонами ціни партії товару, що зазначена у рахунку-фактурі та відповідній видатковій накладній на підставі якої здійснюється поставка даної партії товару. Кінцевий розрахунок з постачальником покупець здійснює протягом трьох банківських днів з дати постави партії товару. Датою оплати (отримання грошей постачальником) вважається дата зарахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника.

Згідно із п.4.2.1., 4.4.1., 4.4.3., постачальник зобов`язаний поставити товар (партію товару) покупця в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Покупець зобов`язаний повністю здійснити оплату товару (партії товару) відповідно до умов цього договору (заявок, специфікацій, додатків (додаткових угод) до нього), а також реально та належним чином виконувати усі свої зобов`язання по оплаті за поставлений, переданий у власність товар. Повністю розрахуватися (провести повну оплату) з постачальником за переданий товар у тому числі й за ті товари, які були поставлені покупцю понад суму здійсненої ним передплати.

Положеннями п.5.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару (партії товару), покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в певний період прострочення від вартості неоплаченого товару (партії товару) за кожен день прострочення. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленого товару (партії товару).

Відповідно до п.9.1., 9.3. договору, договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє д 31.12.017р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. У випадку поставки товару покупцеві за цим договором після спливу строку дії договору, покупець зобов`язаний повністю оплатити товар. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну із сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мло місце під час дії договору.

Як встановлено судом, поставка свиней згідно договору №10/10/17 від 10.10.2017р., відбулась після закінчення строку дії останнього, при цьому, відповідно до положень п.9.1., передбачено, що випадку поставки товару покупцеві за цим договором після спливу строку дії договору, покупець зобов`язаний повністю оплатити товар.

На виконання договору поставки свиней №10/10/17 від 10.10.2017р. позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №1376 від 09.11.2018р., №1404 від 16.11.2018р. загалом на суму 1 954 927,50грн. При цьому, відповідач здійснив оплату поставлено товару частково, а саме на 1 185 110,50грн., у зв`язку із чим у останнього станом на 06.05.2019р. становить 769 817,00грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару на суму 769 817,00грн. за видатковими накладними №1376 від 09.11.2018р., №1404 від 16.11.2018р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки свиней №10/10/17 від 10.10.2017р. позивач поставив відповідачу товар 09.11.2018р., 16.11.2018р. на загальну суму 1 954 927,50грн.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому, поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчать підписи на приймальних видаткових накладних №1376 від 09.11.2018р., №1404 від 16.11.2018р. та довіреностях №51 від 08.11.2018р., №52 від 16.11.2018р.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення п. 4.2.1 договору, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем по договору згідно вищевказаних накладних, що повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.

Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято без зауважень, про що свідчать наявні підписи уповноваженої особи відповідача на вказаних приймальних видаткових накладних, довіреностях.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, в п. 3.6., 3.7. договору встановлено, що поставка товару покупця здійснюється на умовах передплати в розмірі 90% від відповідно до узгодженої сторонами ціни партії товару, що зазначена у рахунку-фактурі та відповідній видатковій накладній на підставі якої здійснюється поставка даної партії товару. Кінцевий розрахунок з постачальником покупець здійснює протягом трьох банківських днів з дати постави партії товару.

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару за вказаним видатковими накладними згідно умов договору поставки свиней №10/10/17, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за договором поставки свиней №10/10/17, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 955 000,00грн.

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем частково погашено борг на загальну суду 185 183,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №590 від 02.05.2019р., у зв`язку із чим ухвалою суду від 06.05.2019р. провадження в частині позовних вимог на суму 185 183,00грн. було закрито та станом на 06.05.2019р. неоплаченою сумою боргу залишилось 769 817,00грн., які підлягають стягненню судом на користь позивача з відповідача.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 144 292,55грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п.5.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару (партії товару), покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в певний період прострочення від вартості неоплаченого товару (партії товару) за кожен день прострочення. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленого товару (партії товару).

Перевіривши розрахунок позивача пені, судом встановлено, що розрахунки здійснені не вірно, тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок.

- розрахунок суми пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 969397.50 10.11.2018 - 11.11.2018 2 18.0000 % 1 912.24 739397.50 12.11.2018 - 13.11.2018 2 18.0000 % 1 458.54 522397.50 13.11.2018 - 15.11.2018 3 18.0000 % 1 545.72 1507927.50 16.11.2018 - 06.12.2018 21 18.0000 % 31 232.69 1472927.50 07.12.2018 - 13.12.2018 7 18.0000 % 10 169.25 1472927.50 14.12.2018 - 16.12.2018 3 18.0000 % 4 358.25 1437927.50 17.12.2018 - 18.12.2018 2 18.0000 % 2 836.46 1402927.50 18.12.2018 - 08.01.2019 22 18.0000 % 30 441.60 1352927.50 09.01.2019 - 10.01.2019 2 18.0000 % 2 668.79 1260000 11.01.2019 - 20.01.2019 10 18.0000 % 12 427.40 1210000 21.01.2019 - 24.01.2019 4 18.0000 % 4 773.70 1179000 25.01.2019 - 31.01.2019 7 18.0000 % 8 139.95 1179000 01.02.2019 - 04.02.2019 4 18.0000 % 4 651.40 1144000 05.02.2019 - 06.02.2019 2 18.0000 % 2 256.66 1115000 07.02.2019 - 11.02.2019 5 18.0000 % 5 498.63 1080000 12.02.2019 - 14.02.2019 3 18.0000 % 3 195.62 1055000 15.02.2019 - 17.02.2019 3 18.0000 % 3 121.64 1014000 18.02.2019 - 26.02.2019 9 18.0000 % 9 000.99 994000 27.02.2019 - 03.03.2019 5 18.0000 % 4 901.92 955000 04.03.2019 - 11.03.2019 8 18.0000 % 7 535.34 За розрахунком суду розмір пені становить за яким сума пені становить 152 126,79грн.

За наявності підстав, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, 06.05.2019р., відповідач заявив клопотання (вх.№8779/19) про зменшення розміру штрафних санкцій, яке обґрунтував наступним.

Відповідач вважає заявлену у позовній заяві суму пені розмірі 144292,55грн. за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором несправедливою та такою, що підлягає зменшенню господарським судом з огляду на наступне.

ТОВ "ВТК "Адалекс" у спірний період було гарантованим постачальником свиней (товару) до ТОВ "Хілона".

Таким чином, Відповідач, будучи гарантованим постачальником свиней фактично є посередником між кінцевим споживачем, який оплачує поставлений товар. Відповідач не мав права відмовити в виконанні зобов`язань чи розірвати договір поставки з ТОВ "Хілона".

Тобто в даному випадку, правовідносини не можна розцінювати лише з врахуванням загальним норм цивільного та господарського права, зокрема щодо строків по порядку виконання грошових зобов`язань.

Також, зазначає, що Відповідач виконує зобов`язання за Договором, так зокрема загальна сума договору складає 15121335,95грн., а заборгованість станом на 06.05.2019р. становить лише 780,000грн. Таким чином, відповідач сплачує грошові кошти за основним зобов`язанням, що підтверджується платіжними документами.

Період прострочення виконання зобов`язання також незначний і коливається від кількох місяців. При цьому, причини прострочення виконання зобов`язань не залежали від волі Відповідача через встановлений порядок розрахунків з іншим контрагентом, за яким на сьогоднішній день залишилась заборгованість і досі.

До того ж як зазначає відповідач, розмір заявленої Позивачем пені є неспімірним із розміром завданих йому збитків в результаті порушення строків виконання зобов`язань Відповідачем.

Позивачем не надано жодних доказів наявності у нього збитків у зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язань за Договором, та не обґрунтовано розміру таких збитків, а тому просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивача у зв`язку з неправомірними діями відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.

Так, у зв`язку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов даного Договору, суд вважає зменшити розмір пені та встановити її в розмірі 5 000,00 грн., оскільки стягнення вказаної суми пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12024,38грн. та втрат від інфляції в сумі 27983,42грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат в сумі 27 983,42грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв`язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, судом встановлено, що розрахунки здійснені не вірно, тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок за яким сума 3% річних становить 12 677,45грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 969397.50 10.11.2018 - 11.11.2018 2 3 % 159.35 739397.50 12.11.2018 - 13.11.2018 2 3 % 121.54 522397.50 13.11.2018 - 15.11.2018 3 3 % 128.81 1507927.50 16.11.2018 - 06.12.2018 21 3 % 2602.72 1472927.50 07.12.2018 - 16.12.2018 10 3 % 1210.63 1437927.50 17.12.2018 - 18.12.2018 2 3 % 236.37 1402927.50 18.12.2018 - 08.01.2019 22 3 % 2536.80 1352927.50 09.01.2019 - 10.01.2019 2 3 % 222.40 1260000 11.01.2019 - 20.01.2019 10 3 % 1035.62 1210000 21.01.2019 - 24.01.2019 4 3 % 397.81 1179000.00 25.01.2019 - 04.02.2019 11 3 % 1065.95 1144000 05.02.2019 - 06.02.2019 2 3 % 188.05 1115000 07.02.2019 - 11.02.2019 5 3 % 458.22 1080000 12.02.2019 - 14.02.2019 3 3 % 266.30 1055000 15.02.2019 - 17.02.2019 3 3 % 260.14 1014000 18.02.2019 - 26.02.2019 9 3 % 750.08 994000 27.02.2019 - 03.03.2019 5 3 % 408.49 955000 04.03.2019 - 11.03.2019 8 3 % 627.95

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 12 677,45грн., при цьому, враховуючи заявлену позивачем суму 3% річних у меншому розмірі, ніж встановлено судом, судом підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 024,38грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛЕН-КД» , відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 769 817, 00грн. основного боргу, 5 000,00грн. пені, 27 983,42грн. інфляційних втрат, 12 024,38грн. 3% річних.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 20 485,35грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями п. 2.4. Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , передбачено, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 20 485,35грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 17 689,10грн.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов - частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «АДАЛЕКС» (вул. Маршала Малиновського, буд. №43, кв. №12, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 39039480) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛЕН-КД» (вул. Ельворті, буд. №5, офіс №111, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 20077720) 769 817 (сімсот шістдесят дев`ять тисяч вісімсот сімнадцять)грн. 00коп. основного боргу, 5 000 (п`ять тисяч)грн. 00коп. пені, 27 983 (двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят три)грн. 42коп. інфляційних втрат, 12 024 (дванадцять тисяч двадцять чотири)грн. 38коп. 3% річних, 17 689 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять)грн. 10коп. судового збору.

3. В решті частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16 травня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський