Постанова

від 08.07.2019 по справі 916/176/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/176/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Діброви Г.І.

суддів : Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м. Кропивницький - Єрьоменко В.П. за ордером від 03.06.2019 року № 6775;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м. Кропивницький

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року, суддя Цісельський О.В., м. Одеса, повний текст складено 16.05.2019 року

у справі № 916/176/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м.Кропивницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса

про: стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН-КД , м.Кропивницький звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН-КД , м. Кропивницький заборгованість в сумі 1 365 690 грн. 11 коп., з яких: 1 270 183 грн. 00 коп. - основного боргу, 81 126 грн. 05 коп. - пені, 6 760 грн. 50 коп. - три відсотки річних, 7 620 грн. 56 коп. - збитки від інфляції, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч укладеному між сторонами договору поставки свиней від 10.10.2017 року № 10/10/17, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого 09.11.2018 року та 16.11.2018 року товару, чим порушив п. 3.7. договору поставки.

Під час розгляду справи, відповідач неодноразово звертався до місцевого господарського суду із заявами про зменшення позовних вимог, якими просив суд зменшити розмір позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН-КД , м.Кропивницький до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса в частині суми основного боргу, одночасно збільшивши розмір вимог про стягнення пені, зокрема:

19.02.2019 року електронною поштою та 21.02.2019 поштою до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН-КД , м. Кропивницький просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН-КД , м. Кропивницький заборгованість в сумі 1 211 844 грн. 46 коп., з яких 1 080 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 100459 грн. 42 коп. - пені, 83710 грн. 62 коп. - три відсотки річних, 23 013 грн. 42 коп. - збитки від інфляції. Заява мотивована частковим погашенням заборгованості відповідачем.

05.03.2019 року позивач вдруге звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН-КД , м. Кропивницький заборгованість в сумі 1 162 299 грн. 15 коп., з яких 994 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 134 109 грн. 90 коп. - пені, 11 175 грн. 83 коп. - три відсотки річних, 23 013 грн. 42 коп. - збитки від інфляції. Заява мотивована частковим погашенням заборгованості відповідачем.

13.03.2019 року позивач втретє звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН-КД , м. Кропивницький заборгованість в сумі 1 179 299 грн. 97 коп., з яких 955 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 144 292 грн. 55 коп. - пені, 12 04 грн. 38 коп. - три відсотки річних, 27 983 грн. 42 коп. - збитки від інфляції. Заява мотивована частковим погашенням заборгованості відповідачем.

06.05.2019 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке обґрунтоване тим, що заявлений позивачем у позовній заяві розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором, який складає 144 292 грн. 55 коп. є несправедливим та таким, що підлягає зменшенню господарським судом, оскільки відповідач, будучи гарантованим постачальником свиней до Товариства з обмеженою відповідальністю Хілона , фактично є посередником між позивачем та кінцевим споживачем.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року провадження у справі 916/176/19 в частині стягнення частини основного боргу у розмірі 185 183 грн. 00 коп. було закрито в зв`язку з її оплатою відповідачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06 травня 2019 року у справі №916/176/19 (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м. Кропивницький задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС , м.Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м.Кропивницький основний борг у розмір - 769 817 грн. 00 коп., пеню у розмірі - 5 000 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі - 27 983 грн. 42 коп., 3 % річних у розмірі - 12 024 грн. 38 коп., а також 17 689 грн. 10 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м.Кропивницький в частині стягнення з відповідача основного боргу, з урахуванням часткового погашення заборгованості під час розгляду справи, а також інфляційних втрат та 3 % річних. Разом з тим, задовольняючи клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, місцевий господарський суд взяв до уваги майновий стан сторін і оцінив співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, врахував інтереси обох сторін та дійшов висновку про стягнення пені у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м. Кропивницький з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року у справі № 916/176/19 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 144 292 грн. 55 коп. скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН КД , м. Кропивницький пені у розмірі 144 292 грн. 55 коп.; в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН КД м. Кропивницький 769 817 грн. 00 коп. основного боргу, 27 983 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 12 024 грн. 38 коп. 3 % річних, 17 689 грн. 10 коп. судового збору - залишити без змін; а також відшкодувати позивачу, за рахунок відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення клопотання відповідача щодо зменшення суми пені за договором від 10.10.2017 року № 10/10/17, оскільки обмежився лише покликанням на несправедливий розмір пені, заявлений позивачем у розмірі 144 292 грн. 55 коп. Скаржник також зазначив, що період прострочення виконання зобов`язання відповідачем є значним, а саме: з листопада 2018 року, на дату прийняття Господарським судом Одеської області рішення відповідачем суму заборгованості в повному розмірі у добровільному порядку не сплачено, а непроведення розрахунку інших контрагентів з відповідачем не є винятковим випадком, який може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань, які виникли між позивачем та відповідачем. До того ж, скаржник посилається на пасивну поведінку відповідача по захисту своїх порушених прав в судовому порядку з боку контрагентів, оскільки відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції не надано жодного судового рішення, яким підтверджується звернення останнього до суду з будь-якими вимогами до таких контрагентів. На думку скаржника, саме лише посилання відповідача на те, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, не свідчить про дійсну наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення судом першої інстанції пені до 5 000 грн.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2018 року у справі № 916/176/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД м. Кропивницький на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року у справі № 916/176/19, справу призначено до розгляду.

Відповідач своїм правом згідно частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції.

03.07.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС , м.Одеса надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебуванням адвоката - представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса у відрядженні.

Судова колегія розглянула і відхилила дане клопотання у зв`язку з недоведеністю, оскільки до даного клопотання не додано жодного доказу на підтвердження зайнятості представника юридичної особи в інших судових засіданнях 08.07.2019 року, відповідач має право направити для участі в судових засіданнях керівника юридичної особи або укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом, який виступатиме його представником. Крім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов`язковою.

Так, ч. 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, судова колегія зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року у справі № 916/176/19 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

10.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРЛЕН-КД» , м.Кропивницький (постачальник) та Товариством «Виробничо-торгова компанія «АДАЛЕКС» , м. Одеса (покупець) було укладено договір поставки свиней №10/10/17, в порядку та на умовах якого, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця, свині різної вагової категорії в живій вазі, а Покупець зобов`язується приймати товар та повністю оплатити його вартість (п. 1.1. договору). Відповідно до п.1.3. договору, загальна кількість товару, що передається у власність покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару.

Вищевказаним договором, зокрема пунктами 2.1., 2.2., 2.6., 2.8., 2.10. передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA в редакції офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010 (INCOTERMS-2010) за адресою завантаження товару у наданий покупцем транспорт. Товар передається покупцеві окремими партіями. Кожна окрема партія передається в рамках договору лише після попереднього письмового узгодження сторонами категорії товару, кількості, ціни кожної категорії товару, строків її поставки шляхом підписання сторонами видаткової накладної на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною даного договору. Датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем. Сторони погоджуються, що видаткові накладні які були передані на партію товару є документом, який засвідчує факт поставки партії товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, вартість та категорію партії товару. Для передачі товару покупцеві представник покупця зобов`язаний надати представнику постачальника довіреність, видану та оформлену відповідно до чинного законодавства.

За умовами пунктів 3.1., 3.2. договору, загальна вартість (ціна) договору не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, що підлягають поставці за договором. Ціна (вартість) окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у відповідних видаткових накладних, що є невід`ємними частинами договору.

Пунктами 3.6., 3.7., 3.8., 3.10. договору сторони погодили, що поставка товару покупцю здійснюється на умовах передплати в розмірі 90% відповідно до узгодженої сторонами ціни партії товару, що зазначена у рахунку-фактурі та відповідній видатковій накладній на підставі якої здійснюється поставка даної партії товару. Кінцевий розрахунок з постачальником покупець здійснює протягом трьох банківських днів з дати поставки партії товару. Оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Покупець зобов`язаний здійснити оплату кожної замовленої партії товару на підставі рахунку, виставленого Постачальником, протягом строку дії договору. Датою оплати (отримання грошей постачальником) вважається дата зарахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.2.1. договору поставки від 10.10.2017 року № 10/10/17 постачальник зобов`язаний поставити товар (партію товару) покупцю в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Покупець зобов`язаний повністю здійснити оплату товару (партії товару) відповідно до умов вищевказаного договору (заявок, специфікацій, додатків (додаткових угод) до нього), а також реально та належним чином виконувати усі свої зобов`язання по оплаті за поставлений, переданий у власність, товар. Повністю розрахуватися (провести повну оплату) з постачальником за переданий товар, у тому числі й за ті товари, які були поставлені покупцю понад суму здійсненої ним передоплати (пункти 4.4.1., 4.4.3. договору).

Згідно з пунктом 4.4.4. договору, покупець несе відповідальність за невиконання, або несвоєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, відповідно до умов договору та чинного законодавства України.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару (партії товару), покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в певний період прострочення від вартості неоплаченого товару (партії товару) за кожен день прострочення. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленого товару (партії товару).

Згідно з пунктами 9.1., 9.3. договору, договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до 31.12.2017 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. У випадку поставки товару покупцеві за цим договором після спливу строку дії договору, покупець зобов`язаний повністю оплатити товар. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну із сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії договору.

Договір вважається продовженим на таких же умовах на кожен наступний календарний рік, якщо ні одна із сторін не пізніше як за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення поточного року дії договору не заявить про його припинення (пункт 9.4. договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД м. Кропивницький, на виконання договірних зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса, здійснило поставку товару на загальну суму 1 954 927 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною від 09.11.2018 року № 1376 на суму 969 397 грн. 50 коп., видатковою накладною від 16.11.2018 року № 1404 - на суму 985 530 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що поставка свиней відповідно до договору від 10.10.2017 року № 10/10/17, відбулась після закінчення строку дії останнього. Натомість, відповідно до положень пункту 9.1. договору, у випадку поставки товару покупцеві за цим договором після спливу строку дії договору, покупець зобов`язаний повністю виконати свої зобов`язання.

19.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м.Кропивницький звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса з претензією від 14.12.2018 року № 223-01, в якій просило відповідача протягом п`яти календарних днів з моменту отримання претензії сплатити суму боргу в розмірі 1 483 110 грн. 50 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД м. Кропивницький.

Проте, відповідач, всупереч вимог укладеного між сторонами договору, здійснив оплату поставленого товару частково, а саме: на суму 1 185 110 грн. 50 коп. (доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару на суму 769 817 грн. 00 коп. за видатковими накладними від 09.11.2018 року № 1376 та від 16.11.2018 року № 1404 матеріали справи не містять), що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом про стягнення суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч . 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч . 1 ст . 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст . 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, судом першої інстанції було встановлено, а сторонами по справі не оскаржувалось, що відповідач, всупереч вимог укладеного між сторонами договору, здійснив оплату поставлено товару частково, а саме: на суму 1 185 110 грн. 50 коп. (доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару на суму 769 817 грн. 00 коп. за видатковими накладними від 09.11.2018 року № 1376 та від 16.11.2018 року № 1404 матеріали справи не містять).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушенням термінів внесення платежів позивач, згідно наданого розрахунку (а.с.170, т. 1), нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню на загальну суму 144 292 грн. 55 коп. за період з 10.11.2018 року по 11.03.2019 року.

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції було здійснено власний перерахунок пені, за результатами якого суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір пені становить 152 126 грн. 79 коп., проте перевіривши розрахунки, здійснені позивачем по справі та судом першої інстанції, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ними невірно здійснено розрахунок пені, оскільки, згідно із пунктом 3.7. договору поставки від 10.10.2017 року № 10/10/17, кінцевий розрахунок з постачальником покупець здійснює протягом трьох банківських днів з дати поставки партії товару, чого не було враховано ані позивачем, ані судом першої інстанції.

Так, із наданого позивачем та здійсненого судом першої інстанції розрахунків вбачається, що пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання за накладною від 09.11.2018 року № 1376 обраховується з 10.11.2018 року, тоді як за вищевказаними приписами договору, строк оплати товару за вказаною накладною спливає лише 14.11.2018 року, а саме: зі спливом трьох банківських днів, передбачених пунктом 4.7. договору, в зв`язку з чим нарахування пені протягом цих трьох днів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та приписам укладеного між сторонами договору.

Що стосується нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за накладною від 16.11.2018 року № 1404, то пеня позивачем і судом першої інстанції обраховується з 16.11.2018 року, тоді як строк оплати за вказаною накладною спливає лише 21.11.2018 року.

З урахуванням зазначеного, здійснивши власний перерахунок пені, що підлягає до стягнення з відповідача, судова колегія визначила, що обґрунтованим та доведеним є розрахунок пені за загальний період прострочки з 15.11.2018 року по 11.03.2019 року у сумі 138 286 грн. 67 коп.

Разом з тим, судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнуто пеню за прострочення виконання зобов`язання відповідачем за договором поставки від 10.10.2017 року № 10/10/17 у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Колегія суддів Південно-захіного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення вимоги позивача про стягнення пені, а саме: задоволення клопотання відповідача та зменшення її розміру і стягнення з нього на користь позивача пені в сумі 5 000 грн. 00 коп. з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), інші обставини, які заслуговують на увагу.

Як вбачається з клопотання про зменшення штрафних санкцій від 06.05.2019 року, відповідач, звертаючись до суду першої інстанції з проханням зменшити розмір пені на 90%, посилається на неспівмірність розміру пені із розміром заборгованості за договором поставки свиней від 10.10.2017 року, незначний період прострочення зобов`язань за вищевказаним договором та статус посередника між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Хілона .

З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру пені, встановивши відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд, неправомірно зменшив розмір стягуваної позивачем за невиконання зобов`язань відповідачем пені на 90 %.

Так, всупереч ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання стягнення пені у меншому розмірі, судом першої інстанції взагалі не було з`ясовано наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків позивача (в даному випадку розмір пені є значно менший за розмір заборгованості), не дана об`єктивна оцінка винятковості даного випадку, не визначено, що зобов`язання за договором поставки не виконано у повному обсязі з вини відповідача. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, на які посилається відповідач, як на підставу для зменшення заявленої для стягнення пені.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах Мала проти України ; Суомінен проти Фінляндії ).

Оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року у справі № 916/176/19 фактично позивачем оскаржується частково, а саме: в частині відмови у стягненні пені у розмірі 144 292 грн. 55 коп., а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу та 3 % річних і інфляційних нарахувань не переглядається.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч . 1 ст . 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м.Кропивницький на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року у справі № 916/176/19 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м.Кропивницький пені у розмірі 138 286 грн. 67 коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м.Кропивницький на рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року у справі № 916/176/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року у справі №916/176/19 скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД , м.Кропивницький про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС , м. Одеса за договором поставки свиней від 10.10.2017 року № 10/10/17 пені у розмірі 144 292 грн. 55 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгова компанія АДАЛЕКС (65074, м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, б. № 43, кв. № 12, код ЄДРПОУ 38574497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРЛЕН - КД (25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, будинок 5, офіс 111, код ЄДРПОУ 39075031) суму основного боргу у розмірі 769817 грн. 00 коп., пеню у розмірі 138 286 грн. 67 коп., інфляційні нарахування в сумі 27 983 грн. 42 коп., 3 % річних у сумі 12 024 грн. 38 коп., судовий збір за подання позовної заяви у сумі 14 222 грн. 35 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 002 грн. 45 коп.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2019 року у справі № 916/176/19 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 08.07.2019 року, повний текст постанови складено 09.07.2019 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош