Рішення

від 06.05.2019 по справі 1340/5802/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5802/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача Дедекаєва С.В.,

представника відповідачів Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ ЕНЕРГОГРУП до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відшкодувати моральну шкоду, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ ЕНЕРГОГРУП (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8), Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відшкодувати моральну шкоду, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 972 від 14 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП ;

- визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо незарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП 227 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) - показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України;

- зобов`язати ДФС України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку на яку ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 277 213,70 грн., шляхом зарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП 227 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України;

- стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області та ДФС України солідарно на користь ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП моральну шкоду в розмір 63 000 грн., шляхом зарахування на банківський рахунок позивача;

- судові витрати по справі покласти на відповідача та стягнути з нього на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 02 січня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Протокольною ухвалою суду від 25.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція позивача:

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18 травня 2018 року на адресу позивача надійшло рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 14.05.2018 року №972 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП . Підставою винесення такого рішення стало те, що Комісією встановлено наступне: платник не подає декларації з податку на додану вартість з 01.04.2018 року по 31.03.2018 року з показниками, які свідчать про відсутність/наявність обсягів постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту; платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.04.2018 року по 31.03.2018 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень, що підтверджено довідкою Головного управління ДФС у Львівській області від 03.05.2018 року № 208/13-01-12-11/4. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним з наступних підстав. Анулювання реєстрації платника ПДВ позивача вже було предметом судового розгляду. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 року, залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року, якою визнано протиправним та скасовано рішення Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП № 46 від 03.12.2015 року. Як зазначає позивач, за сприяння Ради бізнес-омбудсмена у квітні 2018 року позивача було поновлено у реєстрі платників ПДВ. Таким чином, фактично з часу попереднього анулювання реєстрації особи як платника податку (03.12.2015 року) і до часу, коли позивача було відновлено у реєстрі платників ПДВ (квітень 2018 року), останній не повинен був подавати жодної декларації. Протягом місяця після поновлення реєстрації позивача платником податку на додану вартість, 14 травня 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області приймає рішення № 972 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв`язку з неподанням до контролюючого органу протягом 12 календарних місяців податкових декларацій з податку на додану вартість. Позивач вважає, що адекватним та співмірним розміром морального відшкодування за шкоду, заподіяну протиправною дією відповідача 2 через винесення оскаржуваного рішення №972 від 14.05.2018 року та протиправною бездіяльністю відповідача 1 щодо не поновлення реєстрації платника ПДВ позивача може бути сума в розмірі 63000 грн., що еквівалентна 2000 Євро, адже такий розмір морального відшкодування за наявності в сукупності порушень п.1 ст.6, ст.13 Конвенції, ст.1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини не йде в розріз із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Заїченко проти України (п.18,35).

Необхідність залучення співвідповідачем ДКС України представник позивача виклав у поясненнях від 29.01.2019 року, а саме - виключно заявленою вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями посадової особи ГУ ДФС у Львівській області.

25 лютого 2019 року представник позивача через канцелярію суду подав відповідь на відзив, де зазначив наступне. Протиправність дій Головного управління ДФС у Львівській області у прийнятті оскаржуваного рішення полягає у тому, що була очевидна неможливість подання позивачем до контролюючого органу протягом 12 календарних місяців податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2018 року по 31.03.2018 року. Зауважує, що відповідач не заперечив щодо позиції відповідача відповідно до якої внаслідок попереднього анулювання реєстрації особи як платника податку в період з 03.12.2015 року по 01.04.2018 року, останній не повинен був подавати жодної декларації. Також, жодних заперечень не зазначено щодо рішення бізнес-омбудсмена № DDN-2018/10/1-15104 від 01.10.2018 року та листа бізнес-омбудсмена за вих. № 13019 від 07.06.2018 року, в яких міститься аналогічна позиція. Зазначає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди обумовлена перешкодами, що чиняться з боку відповідачів по відновленню позивача як платника податку на додану вартість протягом тривалого періоду часу. Внаслідок прийняття рішення Головним управлінням ДФС у Львівській області № 972 від 14.05.2018 року позивач позбавлений можливості вести підприємницьку діяльність так як би анулювання реєстрації не відбулося, а саме це унеможливлює проведення господарських операцій із платниками ПДВ, які мали складати 100% клієнтів позивача. Просив позовні вимоги задоволити повністю.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

Заперечення відповідачів.

04 лютого 2019 року представник відповідача, Головного управління ДФС у Львівській області, через канцелярію суду подав відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначив, що анулювання реєстрації як платника ПДВ за рішенням податкового органу на підставі пп. г п. 184.1 статті 184 ПК України можливе лише за таких обставин: неподання платником ПДВ декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання декларацій з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання або податкового кредиту. Платник ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП зареєстрований як платник податку, не подає контролюючому органу декларацію з податку на додану вартість за період з 01.04.2018 року по 31.03.2018 року з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень. Розмір податкової заборгованості з ПДВ на дату складання рішення 0,0 гривень.

Державна фіскальна служба України та Державна казначейська служби України правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Представник відповідачів, Головного управління ДФС у Львівській області та ДФС України, в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

Представник відповідача, Державної казначейської служби України, в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТМ ЕНЕРГОГРУП зареєстровано 01.10.2015 як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 39943975.

03.12.2015 року Залізничною об`єднаною ДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення №46 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ Енергогруп .

Вказане рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року у справі №813/2931/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ Енергогруп до Залізничної об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Залізничної об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області №46 від 03.12.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ Енергогруп , у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 року, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року у справі №813/2931/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2018 року касаційну скаргу Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 року - без змін.

Як вказує позивач, рішення суду було виконано та відновлено реєстрацію платника ПДВ підприємства у квітні 2018 року. На спростування даних обставин відповідач жодних доказів не надав.

14.05.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято оскаржуване рішення №971 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ Енергогруп .

Як вбачається з даного рішення, останнє винесене на підставі п.184.1 абз. г ст.184 ПК України та з мотивів того, що платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2018 року по 31.03.2018 року з показниками, які свідчать про відсутність/наявність обсягів постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання та податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн., що підтверджено довідкою ГУ ДФС у Львівській області від 03.05.2018 року №208/13-01-12-11/4.

Представником позивача було подано скаргу на вищезазначене рішення (отримано відповідачем 31.05.2018 року). У відповідь на скаргу відповідач повідомив позивача про те, що Головне управління ДФС у Львівській області направило на адресу ДФС України лист від 31.05.2018 № 2691/8/13-01-12-11 Про внесення змін до Реєстру щодо розгляду питання скасування Рішення ф. 6 - ПДВ від 14.05.2018 року № 972.

Вважаючи такі дії щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість протиправними, а рішення про таке анулювання таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. "г" п.184.1 ст.184 ПК України анулювання реєстрації платника податків відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі/підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату:

- подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації;

- зазначену в судовому рішенні;

- припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку;

- що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

При цьому анулювання реєстрації здійснюється на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (п.184.10 ст.184 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Пунктом 5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 за № 1456/26233 (надалі - Положення) визначено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт г пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

- не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

- включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу); інші підтвердні документи (відомості) у випадках, передбачених Кодексом.

Наведені правові норми свідчить, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням контролюючого органу на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

При цьому, згідно аналізу п.п. г п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України вказана стаття передбачає дві взаємовиключні підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість: або не подання контролюючому органу протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з податку на додану вартість або подання такої декларації (податкового розрахунку), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно пунктів 49.3, 49.2 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Відповідно до п.49.9. ст.49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 03 грудня 2015 року позивачу було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 року, залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року, якою визнано протиправним та скасовано рішення Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП № 46 від 03.12.2015 року.

Попри те, що рішення суду набрало законної сили, відповідачем не подано жодних доказів поновлення позивача у реєстрі платників ПДВ. Натомість позивач в позовній заяві стверджує, що згідно інформації, отриманої листом відповідача від 03.04.2018 року йому стало відомо, що в квітні 2018 року поновлено реєстрацію платника ПДВ. Вказані твердження відповідачем не заперечувалось.

Таким чином, з часу попереднього анулювання реєстрації ТзОВ ТМ Енергоргуп як платника податку (03.12.2015 року) і до часу, коли позивача було відновлено у реєстрі платників ПДВ (квітень 2018 року), останній не подавав жодної декларації.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 15.01.2016 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за 2015 рік, у зв`язку з анулюванням реєстрації як платника ПДВ.

Щодо необхідності подання позивачем декларації з податку на додану вартість у період, коли він не був платником ПДВ, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

З 01 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі (далі - Закон № 71).

На підставі Закону № 71 змінено редакцію статті 49 Податкового кодексу України та встановлено імперативний припис, відповідно до якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно о пп.4,7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом МФ України від 28.01.2016 року №21, усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію, у якій відображаються розрахунки з бюджетом. Податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком:

розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано;

декларації за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання, яка проводиться шляхом виключення особи з реєстру платників ПДВ у відповідних випадках.

Згідно з п. 184.2 ст. 184 ПКУ анулювання реєстрації особи як платника ПДВ здійснюється на дату:- подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість. При цьому датою анулювання реєстрації особи як платника податку визначається дата, що настала раніше.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 184.5 ст. 184 ПКУ).

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової декларації з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного п. 184.6 ст. 184 ПКУ та який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Для платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених ПКУ, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 ПКУ).

Водночас, якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання (пп. б п. 202.1 ст. 202)

Пунктом 49.18 ст.49 ПКУ визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Враховуючи зазначене, особа, реєстрація платника ПДВ якої анулюється, зобов`язана подати податкову декларацію з ПДВ за підсумками останнього звітного (податкового) періоду.

Таким чином, декларацію з ПДВ подають суб`єкти господарювання, зареєстровані платниками ПДВ.

З аналізу поданих до матеріалів справи позивачем (судових рішень) судом встановлено, що обставини, з настанням яких пов`язує право контролюючого органу прийняти рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі п. г п.184.1 ПК України станом на дату прийняття оскаржуваного рішення не виникло.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначений у спірному рішенні період неподання декларацій позивачем - з 01.04.2018 року по 31.03.2018 року є не коректним та не відповідає абз. г ст.184 ПК України.

Таким чином, судом встановлено відсутність станом на 14.05.2018 року підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення на підставі пп. г п.184.1 ПК України.

Відтак, позовні вимоги про визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 972 від 14 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП є обґрунтованими та підставними.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо незарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП 227 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) - показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України та похідної від неї вимоги про зобов`язання ДФС України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку на яку ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 277 213,70 грн., шляхом зарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП 227 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до п. 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України: з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено ст.200-1.1 розділу V Податкового кодексу України, якою визначено, що порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість", із змінами і доповненнями (далі - Порядок №569).

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Відповідно до п. 10, 13 Порядку № 569, зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується ДФС. Також, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до статті 200-1.1 Податкового кодексу України визначено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Згідно пункту 200-1.2 ст.200-1 Податкового кодексу України визначено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим п. 87.1 ст. 87 цього Кодексу.

Таким чином, згідно положень податкового законодавства система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні, а саме Держаної фіскальної служби України, а відтак на цьому ж рівні відбувається і усі дії пов`язані з перенесенням, відображенням (збільшенням) та автоматичним обчисленням реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули, тобто на Державну фіскальну службу України покладається обов`язок щодо забезпечення збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.200-1.4.ПК України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Згідно п.200-1.5. Податкового кодексу України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня.

На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.

Згідно п.200-1.6. ПК України, за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Відповідно до п.200-1.8. ПК України, після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Згідно п. 200 1 .8 ПКУ і п. 7 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.14 р. № 569, анулювання ПДВ-реєстрації є підставою для закриття електронного ПДВ-рахунку. Якщо на ПДВ-рахунку на дату його закриття є залишок коштів, ці кошти будуть перераховані до бюджету (п. 7 Порядку № 569).

Відповідно до п.184.7 ПК України, у разі якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону

У разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов`язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму, зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені ПК України, платник зобов`язаний погасити суму податкових зобов`язань або податкового боргу з ПДВ, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні (пункт 184.8 статті 184 розділу V ПКУ).

Згідно з п. 43.4 1 ПК України, повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ, зарахованих до бюджету з рахунку платника в системі електронного адміністрування (СЕА), у разі відсутності такого рахунку на момент звернення платника із заявою про їх повернення або на момент їх повернення - повертаються шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків у банку.

Судом встановлено, що 15.01.2016 року позивачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію за грудень 2015 рік з податку на додану вартість у зв`язку з анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість у рядку 11 вказано розмір податку на додану вартість в сумі 277 214 грн. Матеріали справи не містять доказів подання іншої податкової звітності по податку на додану вартість позивачем з моменту відновлення реєстрації платника.

Позивачем в заявах по суті справи не наведено інших обставин що зумовлюють включення таких сум на електронний рахунок.

Відтак, підстав для збільшення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку на яку ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 277 213,70 грн., шляхом зарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП 227 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України у відповідача немає.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо не зарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП 227 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) - показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України та похідної від неї вимоги про зобов`язання ДФС України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку на яку ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 277 213,70 грн., шляхом зарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП 227 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, - є необґрунтованими та безпідставними, у їх задоволенні слід відмовити.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області та ДФС України солідарно на користь ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП моральну шкоду в розмір 63 000 грн., шляхом зарахування на банківський рахунок позивача;

Щодо вищезазначеної вимоги, то суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо).

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат позивача.

Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому шкоди протиправними діями відповідача по справі, зокрема, доказів неотриманої вигоди чи шкоди завданої його діловій репутації. Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 63 000,00 грн. Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем втрат майнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП про стягнення з Головного управління ДФС у Львівській області та ДФС України моральної шкоди в розмірі 63 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково. Рішення Головного управління ДФС у Львівській області №972 від 14.05.2018 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП є необґрунтованим, протиправним та таким що підлягає скасуванню. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Частиною 3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з платіжного доручення № 1 від 21.12.2018 року позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову майнового та немайнового характеру у розмірі 6 865,21 грн.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП частково, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1762,00грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ ЕНЕРГОГРУП (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8), Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відшкодувати моральну шкоду - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 972 від 14 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ ЕНЕРГОГРУП (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7; ЄДРПОУ 39943975) 1762 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.05.2019 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна