Постанова

від 17.09.2019 по справі 1340/5802/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7642/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ЕНЕРГОГРУП» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, головуючий суддя - Карп`як О.О., ухвалене о 15:49 год. у м. Львові, повний текст якого складено 15.05.2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ЕНЕРГОГРУП» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відшкодувати моральну шкоду,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року позивач - ТзОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП звернулося в суд з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної казначейської служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 972 від 14 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» ; визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо незарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» 277 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) - показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України; зобов`язати ДФС України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку на яку ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 277 213,70 грн., шляхом зарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» 277 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України; стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області та ДФС України солідарно на користь ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» моральну шкоду в розмір 63 000 грн., шляхом зарахування на банківський рахунок позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що анулювання реєстрації платника ПДВ позивача вже було предметом судового розгляду. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 року, залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року, якою визнано протиправним та скасовано рішення «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» № 46 від 03.12.2015 року. Як зазначає позивач, за сприяння Ради бізнес-омбудсмена у квітні 2018 року позивача було поновлено у реєстрі платників ПДВ. Таким чином, фактично з часу попереднього анулювання реєстрації особи як платника податку (03.12.2015 року) і до часу, коли позивача було відновлено у реєстрі платників ПДВ (квітень 2018 року), останній не повинен був подавати жодної декларації. Протягом місяця після поновлення реєстрації позивача платником податку на додану вартість, 14 травня 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області приймає рішення № 972 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв`язку з неподанням до контролюючого органу протягом 12 календарних місяців податкових декларацій з податку на додану вартість.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 972 від 14 травня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» ; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ТзОВ ТМ ЕНЕРГОГРУП оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині відмови в задоволенні адміністративного позову та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позбавляє можливості позивача відновити той стан, який був до прийняття протиправного рішення про анулювання реєстрації платника податку.

В судовому засіданні Головним управлінням ДФС у Львівській області подано клопотання про заміну сторони відповідача з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на Головне управління Державної податкової служби у Львівській області.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Львівській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

Відтак, з урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно замінити відповідача його правонаступником.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду в частині незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник відповідачів заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ ЕНЕРГОГРУП» зареєстровано 01.10.2015 року як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 39943975.

03.12.2015 року Залізничною об`єднаною ДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення №46 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ЕНЕРГОГРУП» .

Вказане рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року у справі №813/2931/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Енергогруп» до Залізничної об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Залізничної об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області №46 від 03.12.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Енергогруп» , у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 року, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року у справі №813/2931/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2018 року касаційну скаргу Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 року - без змін.

Як вказує позивач, рішення суду було виконано та відновлено реєстрацію платника ПДВ підприємства у квітні 2018 року. На спростування даних обставин відповідач жодних доказів не надав.

14.05.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято оскаржуване рішення №971 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ЕНЕРГОГРУП» .

Як видно з даного рішення, останнє винесене на підставі п. 184.1 абз. «г» ст. 184 ПК України та з мотивів того, що платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2018 року по 31.03.2018 року з показниками, які свідчать про відсутність/наявність обсягів постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання та податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн., що підтверджено довідкою ГУ ДФС у Львівській області від 03.05.2018 року №208/13-01-12-11/4.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів подання податкової звітності по податку на додану вартість позивачем з моменту відновлення реєстрації платника, а позивачем в заявах по суті справи не наведено інших обставин що зумовлюють включення сум з податку на додану вартість на електронний рахунок.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Згідно із п. 200.1.2 ст. 200-1 ПК України визначено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом 2 п. 87.1 ст. 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1.4 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1.5 ст. 200 ПК України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня.

На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.

Згідно із п. 200.1.6 ст. 200 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1.8 ст. 200 ПК України після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Згідно п. 200.1.8 ПКУ і п. 7 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.14 р. № 569, анулювання ПДВ-реєстрації є підставою для закриття електронного ПДВ-рахунку. Якщо на ПДВ-рахунку на дату його закриття є залишок коштів, ці кошти будуть перераховані до бюджету (п. 7 Порядку №569).

Відповідно до п. 184.7 ПК України, у разі якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону

У разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов`язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму, зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені ПК України, платник зобов`язаний погасити суму податкових зобов`язань або податкового боргу з ПДВ, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні (пункт 184.8 статті 184 розділу V ПКУ).

Згідно із пунктом 13 Порядку №569 електронного адміністрування податку на додану вартість, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

З врахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, щодо права кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном, внаслідок протиправності дій відповідача позивач позбавлений права використати право на зарахування на електронний рахунок податкового кредиту в сумі 277 213,70 грн. Створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від`ємним значенням з податку на додану вартість є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.

Державні податкові інспекції здійснюють, в тому числі, підготовку та обробку документів щодо відміни анулювання реєстрації.

Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

З огляду на наведені норми Положення, колегія суддів дійшла висновку про те, що належним обраним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання ДФС України зарахувати на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) позивача 277 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання, згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.

Крім цього, Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань, тощо).

Таким чином, адміністративний позов в частині стягнення моральної шкоди в розмір 63 000 грн., шляхом зарахування на банківський рахунок позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у оскарженій частині рішення суду першої інстанції частково відповідають обставинам справи, через що судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового в цій частині, яким адміністративний позов слід задовольнити частково.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 цієї статті).

Частиною 6 цієї статті встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду частково задоволено заявлені позовні вимоги, то таким чином, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ЕНЕРГОГРУП» слід присудити 10 395,53 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ЕНЕРГОГРУП» задовольнити частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі №1340/5802/18 в частині відмови в задоволенні адміністративного позову - скасувати та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо незарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» 277 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) - показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.

Зобов`язати ДФС України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку на яку ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 277 213,70 грн., шляхом зарахування на електронний рахунок (рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ) ТОВ «ТМ ЕНЕРГОГРУП» 277 213,70 грн. податкового кредиту (від`ємного значення податку на додану вартість) показника з декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, що було включено до податкового зобов`язання згідно пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, площа Львівська, 8, м. Київ, ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ ЕНЕРГОГРУП» (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7; ЄДРПОУ 39943975) 10 395 (десять тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень 53 коп. сплаченого судового збору.

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов М. А. Пліш

Повний текст постанови складено 20.09.2019 року