Рішення

від 06.05.2019 по справі 620/770/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/770/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представників позивача - Підгорного К.Є., Концевого В.І.,

представників відповідача - Черевка А.П., Карабан О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Завод" Сільгоспмаш" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Завод Сільгоспмаш (далі - ПП Завод Сільгоспмаш ) 18.03.2019 звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), у якому просить визнати протиправними та скасувати припис відповідача від 11.02.2019 №25-14-018/0066 і постанову відповідача про накладення штрафу від 19.02.2019 №25-14-018/0062/46.

Позовні вимоги мотивує тим, що у період з 02.02.2018 по 30.09.2018 гр. ОСОБА_1 до роботи на підприємстві не допускався, трудовий договір із ним не укладався, будь-яких існуючих на підприємстві посад він не займав, внутрішнього трудового розпорядку не дотримувався та не мав робочого місця на підприємстві. Також позивачем вказаному громадянину не надавались розпорядження для виконання тієї чи іншої роботи від власника або уповноваженого ним органу, грошових коштів у якості заробітної плати позивач йому не виплачував. Враховуючи наведене, вважає, що твердження відповідача, що ПП Завод Сільгоспмаш допускало гр. ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору є припущенням та не ґрунтується на дійсних обставинах справи.

Ухвалою судді від 25.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.04.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Зокрема, представники відповідача зазначили, що висновок про порушення ПП Завод Сільгоспмаш вимог частини третьої статті 24 КЗпПУ (допущення до роботи без укладення трудового договору) ґрунтується на поясненнях гр.гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які працювали певний час разом та знають один одного. Крім того, із письмового звернення самого гр. ОСОБА_1 вбачається, що у період із 02.02.2018 по 30.09.2018 він працював на посаді підсобного робітника на підприємстві (неофіційно) та після звільнення за власним бажанням заробітну плату за вересень 2018 року і повний розрахунок по день звільнення не отримав.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи такі обставини.

ПП Завод Сільгоспмаш є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.12.2009 внесено відповідний запис (а.с. 49-51).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2019 на Урядову гарячу лінію із заявою звернувся гр. ОСОБА_1 та повідомив, що з 02.02.2018 по 30.09.2018 працював на посаді підсобного робітника ПП Завод Сільгоспмаш в с. Макошине. Працевлаштований він був не офіційно та після звільнення за власним бажанням 14.10.2018 власник із ним не провів повний розрахунок, а також не виплатив повний розмір заробітної плати за вересень 2018 року. Враховуючи наведене, гр. ОСОБА_1 просив вжити заходи для виплати розрахункових коштів в повному обсязі та провести перевірку оформлення трудових відносин (а.с. 72).

У зв`язку з наявним зверненням, на підставі наказу Управління від 23.01.2019 №24, уповноваженою особою видано направлення на проведення контрольного заходу від 23.01.2019 №85 щодо проведення інспекційного відвідування ПП Завод Сільгоспмаш за адресою: Чернігівська область, Менський район, смт. Макошине, вул. Дружби, у період з 24.01.2019 по 28.01.2019 (а.с. 71, 73-74).

За наслідками інспекційного відвідування складено акт від 28.01.2019 №25-14-018/0062, у якому, враховуючи отримані від гр.гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснення, а також письмове звернення гр. ОСОБА_1 , зазначено про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпПУ. Так, у вказаному акті зазначено, що директором ПП Завод Сільгоспмаш у період з 02.02.2018 по 30.09.2018 наказ про прийом на роботу гр. ОСОБА_1 не видавався, працівник отримував заробітну плату неофіційно у конверті , без сплати податків та інших обов`язкових платежів (а.с. 16-21).

Вважаючи викладені у акті висновки необґрунтованими, ПП Завод Сільгоспмаш подало до Управління заперечення від 31.01.2019 (з додатками) (а.с. 22-29), однак листом від 08.02.2019 за №02-04/019/64 відповідач залишив їх без змін (а.с. 30-31).

11.02.2019 на підставі акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано припис №25-14-018/0066 про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано керівництво ПП Завод Сільгоспмаш , в особі директора ОСОБА_6 , усунути порушення, яке полягає у тому, що із 02.02.2018 по 30.09.2018 з ОСОБА_1 наказ на прийом на роботу директором ПП Завод Сільгоспмаш не видавався, працівник отримував заробітну плату неофіційно, в конверті без сплати податків та інших обов`язкових платежів, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с. 13-14).

19.02.2019 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 28.01.2019 №25-14-018/0062, уповноваженою особою прийнято постанову №25-14-018/0062/46 про накладення на ПП Завод Сільгоспмаш штрафу у сумі 125 190,00 грн. (а.с. 75-82). Вказані штрафні санкції застосовано на підставі ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України Про зайнятість населення , ч. 3 ст. 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509, та на підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 КЗпП України, у зв`язку з тим, що працівника ОСОБА_1 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України).

Вважаючи винесені відповідачем припис про усунення виявлених порушень та постанову про накладення штрафу уповноваженими особами протиправними, ПП Завод Сільгоспмаш звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно частини 4 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Статтею 16 вказаної Конвенції передбачено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Згідно із пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі виконавчі органи рад).

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненнями фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (підпункти 2,3 пункту 5 Порядку № 295).

21.01.2019 на Урядову гарячу лінію від гр. ОСОБА_1 надійшло звернення про порушення ПП Завод Сільгоспмаш вимог трудового законодавства, у зв`язку з чим відповідачем, керуючись наведеними нормами права, було проведено інспекційне відвідування підприємства.

За наслідками перевірки відповідачем складено: акт від 28.01.2019 №25-14/018/0062, припис про усунення виявлених порушень від 11.02.2019 №25-14-018/0066 та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.02.2019 №25-14-018/0062/46, у яких зазначено про порушення ПП Завод Сільгоспмаш частини третьої статті 24 КЗпПУ, а саме: працівника ОСОБА_1 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як зазначено у статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями частин 1-3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Статтею 1 Закону України Про професійний розвиток працівників визначено, що працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Згідно із статтею 1 Закону України Про зайнятість населення робочим місцем є місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Відповідно до 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Також заробітною платою відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, з наведених норм чинного законодавства України вбачається, що трудові відносини між працівником і роботодавцем виникають на підставі укладеного між ними трудового договору, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов`язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. З боку роботодавця трудовий договір з працівником укладає власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа - підприємець.

У свою чергу, про фактичний допуск працівника до роботи на підприємстві може свідчити виконання працівником за наказом власника або уповноваженого ним органу певної роботи на цьому підприємстві; дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку даного підприємства; наявність у працівника робочого місця на цьому підприємстві; отримання працівником від власника або уповноваженого ним органу заробітної плати в обумовленому між ними розмірі.

Судом встановлено, та не заперечувалось представниками відповідача у судовому засіданні, що висновок про допущення гр. ОСОБА_1 у період з 02.02.2018 по 30.09.2018 до роботи на ПП Завод Сільгоспмаш без укладення трудового договору ґрунтується виключно на показах самого ОСОБА_1 та письмових поясненнях гр.гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4

Проте, як вбачається зі змісту долучених Управлінням пояснень вказаних робітників, останні зазначили, що гр. ОСОБА_1 працював на ПП Завод Сільгоспмаш підсобним працівником (точив пили). У свою чергу, періоди роботи, у тому числі спірний, не вказано.

Судом в якості свідків були допитані гр.гр. ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (а.с. 87-92), які перебуваючи під присягою та будучи попередженими про дачу завідомо неправдивих свідчень, зазначили таке.

Так, свідок ОСОБА_2 пояснив, що на ПП Завод Сільгоспмаш працює підсобним робітником із січня 2019 року, а тому з ОСОБА_1 у 2018 році не міг разом працювати. Також, ОСОБА_2 зазначив, що під час інспекційного відвідування жодних письмових пояснень нікому не давав, а лише спілкувався з інспектором праці в усній формі.

У судовому засіданні свідку було пред`явлено для огляду копію пояснень ОСОБА_2 від 24.01.2019, долучених відповідачем до матеріалів справи, та оригінал цих пояснень, який знаходився у представників відповідача. Знаходячись під присягою ОСОБА_2 підтвердив, що ці пояснення написані не його рукою та на них проставлено не його підпис.

Свідок ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_1 працював на ПП Завод Сільгоспмаш , але до 2018 року. Пояснив, що у вересні 2018 року він декілька разів бачив як ОСОБА_1 точив на підприємстві чиїсь пили.

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 (а.с. 84-86), який займає посаду завідуючого виробництвом на ПП Завод Сільгоспмаш , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, підтвердив, що ОСОБА_1 працював на ПП Завод Сільгоспмаш двічі - у 2013 та у 2016 роках, а в 2018 році не працював. На прохання майстра Менського лісництва та одного з місцевих фермерів він кілька разів дозволяв ОСОБА_1 у 2018 році на належних підприємству станках ремонтувати пилки для їх пилорам, але директору ПП Завод Сільгоспмаш ОСОБА_6 , який не кожного дня буває на підприємстві, про це не доповідав та дозволу на це від нього не отримував. Будь-яких коштів ОСОБА_1 у 2018 році ОСОБА_7 не виплачував та від ОСОБА_1 не отримував. ОСОБА_7 . вважав, що цим робив добру справу для своїх знайомих.

Свідок ОСОБА_1 (а.с. 93-95), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, зазначив у судовому засіданні, що на ПП Завод Сільгоспмаш працював в 2013 та 2016 роках, був належним чином оформлений. У 2018 році йому зателефонував завідуючий виробництвом ОСОБА_7 та запропонував вийти на роботу. У період з 02.02.2018 по 30.09.2018 він точив пилки на території ПП Завод Сільгоспмаш , у тому числі і для Менського лісництва. ОСОБА_7 пропонував ОСОБА_1 або офіційно оформитися на роботу, або працювати без оформлення, як той того бажає. Про те, що в ПП Завод Сільгоспмаш питання прийому на роботу вирішує директор ОСОБА_1 відомо, але у 2018 році заяви на ім`я директора про прийом на роботу, паспорту та трудової книжки він не подавав. Завдання на виконання роботи та кошти за її виконання отримував від ОСОБА_7

Однак, суд критично ставиться до вказаних показань ОСОБА_1 , оскільки останні жодними наявними у матеріалах справи доказами не підтверджуються. Свідок ОСОБА_7 , про наявність домовленостей з яким ОСОБА_1 повідомив у судовому засіданні, ні власником ПП Завод Сільгоспмаш , ні органом уповноваженим власником не є, а тому приймати від імені підприємства на роботу громадян повноважень не має.

З наданих позивачем наказів встановлено, що гр. ОСОБА_1 двічі працював на ПП Завод Сільгоспмаш підсобним робітником, а саме: у період з 08.02.2013 по 11.11.2013 (звільнений за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України наказом від 11.11.2013 №23) та з 18.04.2016 по 03.01.2017 (звільнений за власним бажанням на підставі наказу від 03.01.2017 №2) (а.с. 23-26).

Наведене також підтверджується особовою карткою працівника ОСОБА_1 (а.с. 32) та поясненнями директора ПП Завод Сільгоспмаш ОСОБА_6 , який у судовому засіданні пояснив, що на підприємстві він є єдиною особою, яка наділена повноваженнями приймати працівників на роботу та звільняти їх з роботи. ОСОБА_1 двічі працював на ПП Завод Сільгоспмаш . Перший раз - у 2013 році та був звільнений за прогули. Другий раз - у 2016 році. Останнього разу він також хотів звільнити ОСОБА_1 за прогули, але на прохання завідуючого виробництвом ОСОБА_7 звільнив за власним бажанням. Після звільнення ОСОБА_1 неодноразово писав скарги на ПП Завод Сільгоспмаш у різні державні органи, але жодна з них не підтвердилася. Також, ОСОБА_6 повідомив, що за наведених обставин він не допускав і не міг допустити ОСОБА_1 до роботи на підприємстві у 2018 році.

Також позивачем до матеріалів справи надані копії табелів обліку використання робочого часу та відомостей на виплату готівки на ПП Завод Сільгоспмаш за лютий 2018 року - вересень 2018 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 у вказаний період на підприємстві позивача не працював та заробітну плату не отримував (а.с. 33-48).

Одночасно суд звертає увагу на те, що в акті інспекційного відвідування встановлено, що на підприємстві працюють 12 осіб, які оформлені належними чином: за письмовою заявою працівників, видавався наказ на прийом на роботу, подавалося повідомлення до відділу Державної фіскальної служби, належним чином оформлювалась трудова книжка.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані будь-які належні, допустимі та достатні докази того, що громадянин ОСОБА_1 у період з 02.02.2018 по 30.09.2018 був допущений до роботи на ПП Завод Сільгоспмаш без укладення трудового договору. Відсутні докази того, що він виконував у цей період за наказом власника ПП Завод Сільгоспмаш або уповноваженого ним органу певну роботу на даному підприємстві; дотримувався його внутрішнього трудового розпорядку; мав робоче місце на ньому; отримував від власника або уповноваженого ним органу заробітну плату в обумовленому між ними розмірі.

Згідно із статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частина 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги ПП Завод Сільгоспмаш слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Завод" Сільгоспмаш" (код ЄДРПОУ 35956142, вул. Громадська, 45, м. Чернігів, 14037) до Управління Держпраці у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39779238, вул. П`ятницька, 39, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправними та скасування припису і постанови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.02.2019 №25-14-018/0066 про усунення виявлених порушень.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 19.02.2019 №25-14-018/0062/46 про накладення штрафу уповноваженими особами.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Приватного підприємства "Завод" Сільгоспмаш" судові витрати в сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна