Постанова

від 15.05.2019 по справі 161/1208/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/1208/18 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-з/802/23/19 Категорія: 36 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьктехнобуд про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьктехнобуд , Товариства з обмеженою відповідальністю Луцькавтодор-Сервіс , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та вчинення певних дій за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТзОВ Луцьктехнобуд , ТзОВ Луцькавтодор-Сервіс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та вчинення певних дій.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2018 року в задоволені позову в даній справі відмовлено.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Луцьктехнобуд 12750 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та за проведення експертизи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в даній справі задовольнити.

Постановою Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2018 року залишено без змін.

Додаткове рішення суду від 22 січня 2019 року жодною із сторін не оскаржувалось, а тому апеляційним судом додаткове рішення не переглядалось.

Відповідач ТзОВ "Луцьктехнобуд" звернувся до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, покликався на те, що постановою Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року не вирішено питання про судові витрати згідно вимог п. 6 ч. 1 ст. 264, п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Просив у відповідності до вимог ст. 270 ЦПК України ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу .

Положеннями частини 3 статті 270 ЦПК України визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У відповідності до вимог статті 270 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про розгляд заяви ТзОВ Луцьктехнобуд без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення.

Постановою Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2018 року - без змін ( а.с. 42-46).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви,апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

01 березня 2019 року відповідач ТзОВ Луцьктехнобуд подав до Волинського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та просив відшкодувати витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень понесених під час апеляційного провадження.

За приписами підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Волинським апеляційним судом не вирішено питання про судові витрати, як передбачено положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ТзОВ Луцьктехнобуд подав суду: додатковий договір № 2 до Договору №11 про надання правничої допомоги від 14 лютого 2018 року, укладений між ТзОВ Луцьктехнобуд та Адвокатське об`єднання Правовий стандарт ; розрахунок наданих послуг з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних АО Правовий стандарт ; платіжне доручення № 133 від 26 лютого 2019 року, відповідно до якого ТзОВ Луцьктехнобут сплатило АО Правовий стандарт 4000 грн за додатковим договором № 2 до Договору № 11 про надання правничої допомоги від 26 лютого 2019 року ( а.с. 11-13).

В розрахунку надання правової допомоги, згідно додаткового договору № 2 від 26 лютого 2019 року зазначено вид правової допомоги кількість годин та вартість таких послуг, зокрема: вивчення апеляційної скарги та консультація клієнта з приводу апеляційної скарги становить 1000 гривень та витрачено 2 години, підготовка відзиву на апеляційну скаргу становить 2000 гривень та витрачено 4 години, представництво клієнта в суді 2 години та вартує 100 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача Мамченко І.О. приймав участь в одному судового засіданні, яке відбуло 28 березня 2019 року та тривало 1 годину 3 хвилини, що стверджується протоколом судового засідання Волинського апеляційного суду від 28 березня 2019 року ( а.с. 40).

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що заявником доведено понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 3500 грн у суді апеляційної інстанції, оскільки представництво відповідача в суді апеляційної інстанції складало 1 годину 3 хвили, а не 2 години, як зазначено в розрахунку надання правової допомоги та становить 500 гривень. Дані витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 в користь ТзОВ Луцьктехнобуд , оскільки апеляційну каргу ОСОБА_1 було залишено судом без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Слід зазначити, що позивачу ОСОБА_1 була надіслана копія відзиву на апеляційну скаргу, однак позивач не подавала жодних заяв чи клопотань, щодо незгоди з розміром судових витрат, які відповідач ТзОВ Луцьктехнобуд очікував понести з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також не подавала клопотань про зменшення такого розміру.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для застосування положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України, якою визначено, що розмір витрат на правову допомогу може бути зменшено лише за клопотанням іншої сторони.

Враховуючи наведене, оскільки під час ухвалення апеляційним судом постанови в даній справі від 28 березня 2019 року не було вирішено питання про судові витрати, то заява ТзОВ Луцьктехнобуд про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу під час апеляційного провадження є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 268,270 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьктехнобуд задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області 06 жовтня 2010 року) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьктехнобуд (код ЄДРПОУ 10555849) 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень на відшкодування судових витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: