Постанова

від 14.05.2019 по справі 911/714/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа№ 911/714/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 14.05.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рута

на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 (повний текст складено 30.07.2018)

у справі №911/714/18 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рута

до Вишгородської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Рута (далі - позивач або ТОВ Рута ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради (далі, відповідач) про визнання незаконним (протиправним) та скасування рішення Вишгородської міської ради від 23.12.2016 №19/44 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута .

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ Рута посилається на невідповідність вказаного рішення вимогам податкового законодавства України та порушення його прав внаслідок безпідставної зміни умов укладеного договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку. При цьому, позивач вказує на те, що спірне рішення прийнято на підставі рішення Вишгородської міської ради від 14.07.2016 №12/64 Про орендну плату за землю у м. Вишгороді , яке незалежно від дати його оприлюднення в 2017 році, набрало чинності та підлягало застосуванню відповідно до норм Податкового кодексу України лише з наступного (планового) бюджетного періоду, а саме 01.01.2017, а отже рішення від 23.12.2016 №19/44, яке є предметом спору, прийнято у спосіб, що не відповідає законодавству.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18 відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним (протиправним) та скасування рішення Вишгородської міської ради від 23.12.2016 №19/44 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута .

Прийняте рішення місцевого господарського суду мотивоване недоведеністю підстав для визнання оскарженого рішення ради протиправним та його скасування. При цьому судом відзначено, що норми пункту 12.3.4. статті 12 Податкового кодексу України, на які, зокрема, посилається позивач, не вказують на те, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставки орендної плати за землю, що будуть діяти у наступному бюджетному періоді (у даному випадку у 2017 році), прийняте після 15.07.2016, не набирає чинності взагалі; з огляду на зміст відповідних норм Податкового кодексу України таке рішення застосовується не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що рішення №12/64, яке прийнято з урахуванням повноважень міської ради та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зважаючи на частину 3 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18 та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 23.12.2016 №19/44 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута. Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач зазначив, що у відповідності до вимог пп. 4.1.9. пункту 4.1., пункту 5.2. статті 5, пп.12.3.4. пункту 12.3, пп.12.4.1., 12.4.3. пункту 12.4., пункту 12.5. статті 12 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році рішення Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 Про орендну плату за землю у м. Вишгороді незалежно від дати його оприлюднення в 2016 році, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків або змін (плановий період), набрало чинності та підлягає застосуванню лише з наступного (планового) бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017. Внаслідок цього, рішення Вишгородської міської ради №19/44 від 23.12.2016 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута , прийняте на підставі рішення Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 Про орендну плату за землю у м. Вишгороді , яке в 2016 році не набрало чинності, має бути визнане судом незаконним та скасоване.

Таким чином, позивач вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми п.п. 4.1.9. статті 4, пп.12.4.3. статті 12 та пп. 12.3.4. статті 12 і пункту 12.5. статті 12 Податкового кодексу України у її комплексному взаємозв`язку із нормами статей 26, 59 та 69 Закону України Про місцеве самоврядування разом із пп. 4, 7 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , який набрав чинності з 01.01.2016.

Також скаржник наголосив на безпідставності посилання суду першої інстанції в оскарженому рішенні на рішення Вишгородської міської ради від 14.07.2016 №12/65 Про встановлення ставок земельного податку в м. Вишгороді на 2017 рік , оскільки останнє не було підставою для прийняття спірного рішення відповідача від 23.12.2016 №19/44.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 24.09.2018, зазначає, що сторони своїми договірними умовами узгодили можливість зміни орендної плати на підставі рішення Вишгородської міської ради і відповідний спір щодо змін умов договору вже вирішений судом; спірне рішення прийнято на підставі рішення Вишгородської міської ради від 14.07.2016 №12/64, яке набрало чинності у день його опублікування - 14.07.2016 і яке не є самостійною підставою для стягнення орендної плати у такому розмірі, а є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди і нова ставка орендної плати на землю буде обов`язковою для відповідача лише після внесення відповідних змін до договорів оренди землі у встановленому законом порядку; відповідач почав застосовувати спірне рішення №19/44 від 23.12.2016 лише в 2017 році, а відтак на законність спірного рішення не може вплинути строк початку його застосування, оскільки строк його застосування є наслідком такого рішення, а не передумовою законності його прийняття; оскаржене позивачем рішення вичерпало свою дію, оскільки було реалізовано шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди за рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2018 у справі №911/3626/187, яке набрало законної сили 24.05.2018.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рута передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Рута на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18. Надано право відповідачу можливість подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого пунктом 2 резолютивної частини зазначеної ухвали.

24.09.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що оскаржуване рішення законне та справедливе, ґрунтується на засадах верховенства права. Відповідно, відповідач просить рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 завершено підготовчі дії у справі №911/714/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 04.10.2018.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Указом Президента України №295/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів , відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів , пункту 11 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Вищу раду правосуддя сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Відповідно до частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/714/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018 справу №911/714/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Дідиченко М.А., суддів: Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 у справі №911/714/18 заяву про самовідвід суддів Дідиченко М.А., Жук Г.А., Дикунської С.Я. у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Рута на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18 задоволено. Матеріали справи №911/714/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 №09.1-07/32/18 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2018 справу №911/714/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рута на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М. та справу призначено до розгляду на 18.12.2018.

У судовому засіданні 18.12.2018 представник відповідача подав копію постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.09.2018 у справі №911/3626/17 для долучення до матеріалів справи, яку колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №911/714/18 оголошено перерву до 08.01.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 №09.1-08/83/19 , у зв`язку із перебуванням суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М. у відпустці, які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 справу №911/714/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Чорна Л.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рута на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Чорна Л.В., Чорногуз М.Г. та розгляд справи призначено на 07.02.2019.

07.02.2019 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики (копій постанов Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №907/371/16, від 19.06.2018 у справі №916/1979/13 та від 30.05.2018 у справі №923/466/17, а також копію постанови Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14), з яких, як стверджує скаржник, вбачається, що особа має можливість оскаржити в судовому порядку правові акти індивідуальної дії, які вичерпали свою дію після їх виконання (реалізації).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі №911/714/18 оголошено перерву до 11.03.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 №09.1-08/620/19 , у зв`язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 справу №911/714/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Чорної Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рута на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Чорна Л.В. та справу призначено до розгляду на 09.04.2019.

Суд у судовому засідання 09.04.2019 перейшов до розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.2019.

14.05.2019 відповідач через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав суду пояснення, у яких наголосив на тому, що аналогічний за змістом спір розглядався Північним апеляційним господарським судом (справа №911/417/18).

Явка представників сторін

У судове засідання 14.05.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2019 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.05.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

21.09.2004 між ТОВ Рута та Вишгородською міської радою укладено договір №259, за умовами якого відповідач надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення складу щебеню та будівельних матеріалів, яка знаходиться у м. Вишгороді, стара промислова зона (том 1, а.с. 29-35, 143-149).

Відповідно до умов такого договору: площа земельної ділянки - 0,5290 га (пункт 2); нормативна грошова оцінка відповідної ділянки - 303 033,87 грн. (пункт 5); розмір орендної плати - 5770 грн. на рік (пункт 9); строк дії договору - 49 років.

Згідно пункту 13 Договору №259 розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; прийняття Вишгородською міською радою рішення про зміну розмірів орендної плати; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений договір зареєстровано у Київський регіональній філії Центру ДЗК в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040534200004 від 16.03.2006.

Додатковою угодою від 29.12.2014 до такого договору визначено, що кадастровий номер такої земельної ділянки - 3221810100:01:252:0151 та встановлено, що орендна плата становить 3% нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки за рік (том1, а.с. 36). Вказана додаткова угода укладена на підставі рішення Вишгородської міської ради від 05.12.2014 №41/10 Про перегляд та зміну розмірів орендної плати том 1, а.с. 46, 160).

31.10.2005 між сторонами у справі укладено договір №301, за умовами якого відповідач надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення складу щебеню та будівельних матеріалів, яка знаходиться у м. Вишгороді, стара промислова зона (том 1, а.с. 37-42, 151-158).

Відповідно до умов такого договору: площа земельної ділянки - 0,5599 га (пункт 2); нормативна грошова оцінка відповідної ділянки - 2% від грошової оцінки, що становить 6 414 грн. на рік (пункт 9); строк дії договору - 49 років (пункт 8).

Згідно пункту 13 Договору розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; прийняття Вишгородською міською радою рішення про зміну розмірів орендної плати; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений договір зареєстровано у Вишгородський міський раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2005 за №301, та у Вишгородському районному відділі №11 Київської регіональної філії Центру ДЗК в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040634200010 від 26.09.2006.

Додатковою угодою від 29.12.2014 до такого договору визначено, що кадастровий номер такої земельної ділянки - 3221810100:01:252:0001 та встановлено, що орендна плата становить 3% нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки за рік (том 1, а.с. 45, 159).

Вказана додаткова угода укладена на підставі рішення Вишгородської міської ради від 05.12.2014 №41/10 Про перегляд та зміну розмірів орендної плати (том 1, а.с. 46, 160).

Відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 25.03.2015 №44/196 Про продовження (поновлення) дії договору оренди ТОВ Рута , продовжено на 10 років договір оренди між сторонами шляхом укладення його у новій редакції від 17.06.2009 №1464 (том 1, а.с. 50-51, 135-136).

На підставі відповідного рішення, 11 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку, площею 4 475 кв.м., кадастровий номер 3221810100:01:253:0151, та земельну ділянку, площею 3 105 кв.м., кадастровий номер 3221810100:01:253:0152, розташовані за адресою: Київська область, місто Вишгород, нижня промислова зона у місті Вишгороді, на березі річки Дніпро між територією ТОВ Етерно і ВАТ Гідромеханізація (далі, земельна ділянка 3), а відповідач зобов`язувався прийняти та вчасно сплачувати орендну плату (том 1, а.с. 46-49, 161-164).

Як визначено умовами договору: нормативна грошова оцінка земельних ділянок - 796934,60 грн. та 1148531,13 грн. (пп.2.1, 2.2); строк дії договору - 10 років (пункт 3.1.); розмір річної орендної плати - 3% від нормативної грошової оцінки (пункт 4.2.).

Відповідний договір посвідчено нотаріально 11.09.2015 за зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1343.

14.07.2016 Вишгородською міською радою прийнято рішення №12/64 Про орендну плату за землю у Вишгороді (далі - рішення №12/64), яким затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки (далі - Положення); у відповідному рішенні зазначено, що воно набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення (том 1 а.с. 126-137).

Відповідно до пункту 7.3. такого Положення, підставою для визначення розміру орендної плати є Положення, рішення Вишгородської міської ради від 13.12.2007 №13/7 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

Відповідно до пункту 7.8. Положення ставка орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) становить 4% від грошової оцінки землі.

У цей же день прийнято рішення від 14.07.2016 №12/65 Про встановлення ставок земельного податку в м. Вишгороді на 2017 рік , яким визначено розмір ставок земельного податку в залежності від цільового призначення земельної ділянки (далі - рішення №12/65) (том 1, а.с. 217-219).

Рішення №12/64, №12/65 оприлюднені у газеті Вишгородської міської ради Вишгород 14.07.2016 №28 (1084) (том 1, а.с. 126-139).

23.12.2016 Вишгородською міською радою прийнято рішення №19/44 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута (далі - оспорюване рішення, рішення від 23.12.2016 №19/44), відповідно до якого:

- встановлено ТОВ Рута річну орендну плату за земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:01:253:0151, 32218100100: 01:253 :0152 у розмірі 4 % нормативної грошової оцінки землі (договір від 11.09.2015);

- встановлено ТОВ Рута річну орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 0,5599 га, розташовану за адресою: Київська область, м. Вишгород, стара промислова зона (договір від 31.10.2005 №301);

- встановлено ТОВ Рута річну орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 0,5290 га, розташовану за адресою: Київська область, м. Вишгород, стара промислова зона (договір від 21.09.2004 №259);

- Вишгородському міському голові доручено укласти з ТОВ Рута договори про внесення змін до договорів оренди земельної ділянки від 11.09.2015, 31.10.2015 №301, 21.09.2004 №259 щодо зміни річної орендної плати (том 1, а.с. 27-28, 124-125).

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2018 у справі №911/3626/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, задоволено позов Вишгородської міської ради до ТОВ Рута про внесення змін до вищевказаних договорів оренди, укладених сторонами, у відповідності з зазначеним рішенням від 23.12.2016 №19/44, дійсність якого є предметом розгляду у даній справі. Так, судом внесені зміни до договору щодо розміру річної орендної плати (том 1, а.с. 248-259, 283-286).

Предметом спору у даній справі є дійсність рішення від 23.12.2016 №19/44.

Оспорюючи дійсність такого рішення, позивач посилається на те, що рішення №12/64 від 14.07.2016 Про орендну плату за землю у м. Вишгороді , на підставі якого прийнято спірне рішення, враховуючи норми Податкового кодексу України, набрало чинності та підлягало застосуванню лише з наступного (планового) бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення, прийняті органом місцевого самоврядування, є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

В силу норм статті 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори.

Так, згідно статті 10 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення №12/64), до місцевих податків входить податок на майно, однією із складових якого, як визначено пп.5.1.3 статті 265 Податкового кодексу України, є плата за землю.

При цьому, п.10.2. статті 10 Податкового кодексу України, визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Як визначено пп.14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Поряд з цим, в силу п.14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Підпунктом 14.1.147 статті 147 Податкового кодексу України, визначено, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 15 Закону України Про оренду землі та статтею 284 Господарського кодексу однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За змістом пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але, в силу пунктів 288.5.1, 288.5.2 цієї норми, річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, визначення ставок для земель певної категорії призначення та виду, граничні межі яких встановлені Податковим кодексом України, як вбачається з вищевказаних норм, на відповідній території є компетенцією відповідача у даній справі.

Як визначено частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Так, реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Вишгородська міська рада прийняла рішення Про орендну плату за землю у м. Вишгороді №12/64 від 14.07.2016, яким здійснила регулювання земельних відносин, змінивши розмір ставки, на підставі якого розраховується орендна плата для земельних ділянок, орендованих відповідачем, встановивши його на рівні 4% від нормативної грошової оцінки. Докази скасування та/або визнання недійсним у встановленому законом порядку рішення Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 відсутні.

На підставі вказаного рішення №12/64 від 14.07.2016 Вишгородською міською радою було прийнято рішення №19/44 від 23.12.2016 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута (оспорювань рішення), яким встановлено відповідачу річну орендну плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, орендованих відповідачем згідно вищевказаних договорів оренди (пункти 1, 3, 5 рішення).

Як уже зазначалося, позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі як на підставу для скасування оспорюваного рішення ради посилається на те, що у відповідності до вимог пп. 4.1.9. пункту 4.1., пункту 5.2. статті 5, пп.12.3.4. пункту 12.3, пп.12.4.1., 12.4.3. пункту 12.4., пункту 12.5. статті 12 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році рішення Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 Про орендну плату за землю у м. Вишгороді незалежно від дати його оприлюднення в 2016 році, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків або змін (плановий період), набрало чинності та підлягає застосуванню лише з наступного (планового) бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017. При цьому вказує, що внаслідок цього, рішення Вишгородської міської ради №19/44 від 23.12.2016 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута , прийняте на підставі рішення Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 Про орендну плату за землю у м. Вишгороді , яке в 2016 році не набрало чинності, прийнято у спосіб, що не відповідає законодавству, а відтак має бути визнане незаконним та скасоване.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, рішення №12/64 від 14.07.2016, на відміну від оспорюваного рішення, яке є ненормативним актом, є нормативним актом органу місцевого самоврядування, яким встановлено розмір орендної плати за землі у м. Вишгороді з урахуванням цільового призначення та виду користування.

Згідно частини 5 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. При цьому, частиною 12 вказаної статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Так, як визначено статтею 1 Закону України Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності (в редакції, чинній на момент прийняття рішення №12/64): регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; регуляторним органом є, зокрема, орган місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Отже, рішення №12/64 від 14.07.2016 є регуляторним актом, оскільки таке рішення, яке адресовано необмеженому колу осіб, спрямоване на правове регулювання відносин, загальний порядок набрання чинності яких визначено у частині 5 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування , - з моменту оприлюднення, якщо ним не визначено пізніший строк введення в дію.

Водночас, колегія суддів наголошує, що пунктом 4.1.9. статті 4 Податкового кодексу України закріплено принцип стабільності, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки і збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (стаття 3 Бюджетного кодексу України).

Підпунктами 12.3.1., 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено наступне:

12.3. Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

12.3.1. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

12.3.4. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пп. 12.4.1., 12.4.3. пункту 12.4. статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:

12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Згідно пункту 12.5. статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішення Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 Про орендну плату за землю у м. Вишгороді було опубліковано в газеті ВИШГОРОД №28(1048) від 14.07.2016, випуск якої оприлюднено на офіційному сайті комунального підприємства Редакція газети ВИШГОРОД , а тому, враховуючи положення пп. 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України, його положення підлягають до застосування з 01.01.2017, оскільки таке рішення було прийняте та оприлюднене менше, ніж за шість місяців до 01.01.2017.

Колегія суддів, при цьому, оцінюючи доводи скаржника щодо ненабрання чинності рішенням №12/64 від 14.07.2016, зазначає, що вищевказані норми Податкового кодексу України не вказують на те, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставки орендної плати за землю, що будуть діяти у 2017 році, прийняте після 15.07.2016, не набирає чинності взагалі; з огляду на зміст відповідних норм Податкового кодексу України, таке рішення, відповідно до пп.12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України, саме застосовується не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, а не набирає чинності з початку нового бюджетного періоду.

У контексті встановлення моменту набрання чинності рішенням ради №12/64 від 14.07.2016 суд першої інстанції правомірно послався в оскарженому рішенні на вищевказані положення Закону України Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності , оскільки положення пункту 12.5. статті 12 Податкового кодексу України щодо моменту набрання чинності рішенням про встановлення місцевих податків та зборів, яке є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, відсилають до положень пп.12.3.4. пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України, який, у свою чергу, встановлює, що таке рішення підлягає до застосування з початку нового бюджетного періоду.

На переконання колегії суддів, скаржник у позовній заяві та апеляційній скарзі безпідставно ототожнив два поняття - поняття набрання чинності нормативно-правовим актом та строків його застосування, які, як вбачається із вищенаведених норм Податкового кодексу України та Закону України Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності , є різними поняттями.

Отже, рішення ради №12/64 від 14.07.2016 набрало чинності у день свого оприлюднення (14.07.2016), однак його положення підлягали до застосування з 01.01.2017.

Оспорюючи рішення ради, позивач посилався також на пункти 4, 7 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , який набрав чинності з 01.01.2016.

Відповідно до вказаних пунктів:

- установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ;

- рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Між тим, як вірно наголосив суд першої інстанції, рішення №12/64 від 14.07.2016 не є рішенням про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік ; таким рішенням не встановлювались ставки орендної плати на поточний рік - 2016.

Отже, відповідні положення не можуть застосовуватись до такого рішення.

Пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році , встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Однак, рішення №12/64 прийнято 14.07.2016, отже, відповідні положення також не застосовуються до такого рішення, що прийнято раніше 15.07.2017.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення №12/64, яке прийнято з урахуванням повноважень міської ради та у спосіб, що встановлений Конституцією та законами України, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зважаючи на положення частини 3 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

У свою чергу, спірне рішення Вишгородської міської ради №19/44 від 23.12.2016 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ Рута , яким визначено розмір ставок орендної плати за укладеними сторонами договорами, прийнято на підставі такого рішення і визначає ставку орендної плати за конкретними договорами у відповідності до ставок, визначених рішенням №12/64.

Спірним рішенням фактично реалізовано право ініціювати внесення змін до договору, належне відповідачу, який представляє відповідну територіальну громаду та доручено здійснити дії щодо реалізації такого права міському голові, що не суперечить чинному законодавству. Дане рішення не є автоматичною підставою для нарахування та сплати відповідачем орендної плати із розрахунку 4% від її нормативної грошової оцінки.

Прийняття такого оспорюваного акту не є тим юридичним фактом, що тягне за собою зміну прав та обов`язків, визначених договорами оренди, укладеними сторонами; таке рішення є підставою виникнення обов`язку у міського голови, якому доручено внесення змін до договорів, почати процедуру внесення змін до відповідних договорів. При цьому, зміни до договору вносяться в установленому порядку і договір є зміненим з настанням певних юридичних фактів, встановлених чинним законодавством.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2018 у справі №911/3626/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.09.2018, яким задоволено позов Вишгородської міської ради до ТОВ Рута та внесено на підставі рішень ради №12/64 від 14.07.2016 та №19/44 від 23.12.2016 зміни до договорів оренди землі №259 від 21.09.2004, №301 від 31.10.2005, від 11.09.2015 у частинах, що стосуються розміру річної орендної плати за земельні ділянки, встановлено, що листи позивача, якими він повідомляв ТОВ Рута про прийняте ним рішення та необхідність внесення змін до договорів, так і сам позов у даній справі подано позивачем у грудні 2017 року, тобто у період, коли визначені рішенням Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 Про орендну плату за землю у м. Вишгороді ставки орендної плати вже підлягали до застосування. При цьому, згідно частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на зазначене, позивачем не доведений факт порушення спірним рішенням відповідача №19/44 від 23.12.2016 його прав та інтересів, встановлення якого у відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою передумовою для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування оскарженого рішення ради.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення заявлених у даній справі позовних вимог, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Рута є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рута на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 у справі №911/714/18 залишити без змін.

Матеріали справи №911/714/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.05.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді Л.В. Чорна

А.І. Тищенко