Постанова

від 20.08.2019 по справі 911/714/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Українець М. П. , адвокат;

відповідач - Приходько І. А., адвокат.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" (далі - Позивач, ТОВ "Рута")

на рішення Господарського суду Київської області (суддя Ейвазова А. Р.) від 18.07.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Михальська Ю. Б., судді Чорна Л. В., Тищенко А. І.) від 14.05.2019 у справі

за позовом ТОВ "Рута"

до Вишгородської міської ради (далі - Відповідач, Рада)

про визнання незаконним та скасування рішення,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 06.04.2018 ТОВ "Рута" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Ради, в якому просило визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення Ради від 23.12.2016 № 19/44 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Рута" (далі - Рішення № 19/44).

1.2. Позовна заява мотивована невідповідністю Рішення № 19/44 вимогам законодавства України, оскільки воно прийнято на підставі рішення Вишгородської міської ради від 14.07.2016 № 12/64 "Про орендну плату за землю у м Вишгороді" (далі - Рішення № 12/64), яке, незалежно від дати його оприлюднення в 2017 році, набрало чинності та підлягало застосуванню лише з наступного (планового) бюджетного періоду, а саме з 01.01.2017.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, у позові відмовлено повністю та покладено на Позивача судовий збір.

2.2. Рішення судів мотивовані недоведеністю підстав для визнання Рішення № 19/44 протиправним та його скасування, оскільки норми пункту 12.3.4. статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на які, зокрема, посилався Позивач, не вказують на те, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставки орендної плати за землю, що будуть діяти в наступному бюджетному періоді (тобто у 2017 році), прийняте після 15.07.2016, не набирає чинності взагалі; з огляду на зміст відповідних норм ПК України таке рішення застосовується не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. З урахуванням зазначеного, суди дійшли висновку про те, що Рішення № 12/64, яке прийняте з урахуванням повноважень міської ради та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зважаючи на частину 3 статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 05.06.2019 Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Суди не застосували підпункт 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України, яким передбачено визначальну умову набрання чинності рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків, а саме з початку бюджетного періоду.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

5.2. Відзив обґрунтований тим, що сторони узгоджували в договорах оренди зміну орендної плати на підставі рішень Ради; нова ставка орендної плати буде обов`язкова для Відповідача лише після внесення відповідних змін у договори оренди; встановлення Відповідачу меншої ставки орендної плати, ніж його конкурентам свідчитиме про дискримінацію інших суб`єктів господарювання.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача; розгляд справи призначено на 20.08.2019; встановлено строк для подання відзиву до 19.07.2019.

6.2. 20.08.2019 Скаржник подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на його думку, існує виключна правова проблема щодо застосування в часі норм ПК України у їх комплексного взаємозв`язку з положенням статей 26, 59, 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" разом з пунктами 4, 7 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році".

6.3. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами четвертою - шостою статті 302 Господарьского процесуального кодексу України (далі - ГПК України) згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Враховуючи, що Скаржник не обґрунтував наявність передбачених процесуальним законом підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а розглядаючи цю справу, Суд таких підстав не вбачає, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 21.09.2004 між ТОВ "Рута" та Радою укладено договір № 259, за умовами якого Відповідач надає, а Позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення складу щебеню та будівельних матеріалів, яка знаходиться у м. Вишгороді, стара промислова зона (т.1, а.с. 29-35,143-149).

Відповідно до умов цього договору: площа земельної ділянки 0,5290 га (п. 2); нормативна грошова оцінка відповідної ділянки 303 033,87 грн (п. 5); розмір орендної плати 5770 грн на рік; строк дії договору 49 років; розмір орендної плати переглядається щороку у разі, зокрема, прийняття Радою рішення про зміну розмірів орендної плати (п. 13).

Договір зареєстровано в Київський регіональній філії Центру ДЗК в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 040534200004 від 16.03.2006.

Додатковою угодою від 29.12.2014 до цього договору визначено, що кадастровий номер такої земельної ділянки - 3221810100:01:252:0151 та встановлено, що орендна плата становить 3% нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки за рік (т.1, а. с. 36, 150).

Додаткова угода укладена на підставі рішення Ради від 05.12.2014 № 41/10 Про перегляд та зміну розмірів орендної плати (т.1, а. с. 46, 160).

7.2. 31.10.2005 між сторонами у справі укладено договір № 301, за умовами якого Відповідач надає, а Позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення складу щебеню та будівельних матеріалів, яка знаходиться в м. Вишгороді, стара промислова зона (т.1, а. с. 37-42, 151-158).

Відповідно до умов цього договору: площа земельної ділянки 0,5599 га (п. 2); нормативна грошова оцінка відповідної ділянки 2% від грошової оцінки, що становить 6414 грн на рік (п. 9); строк дії договору 49 років (п. 8); розмір орендної плати переглядається щороку у разі, зокрема, прийняття Вишгородською міською радою рішення про зміну розмірів орендної плати (п. 13).

Договір зареєстровано в Раді, про що в Державному реєстрі земель вчинено записи від 31.10.2005 за № 301 та у Вишгородському районному відділі № 11 Київської регіональної філії Центру ДЗК в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 040634200010 від 26.09.2006.

Додатковою угодою від 29.12.2014 до цього договору визначено, що кадастровий номер такої земельної ділянки - 3221810100:01:252:0001 та встановлено, що орендна плата становить 3% нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки за рік (т.1, а. с. 45, 159).

Додаткова угода укладена на підставі рішення Ради від 05.12.2014 № 41/10 Про перегляд та зміну розмірів орендної плати (т.1, а.с. 46,160)

7.3. Відповідно до рішення Ради від 25.03.2015 № 44/196 Про продовження (поновлення) дії договору оренди ТОВ Рута продовжено на 10 років договір оренди між сторонами шляхом укладення його в новій редакції від 17.06.2009 № 1464 (т.1, а.с. 50-51,135-136).

7.4. На підставі цього рішення 11.09.2015 між сторонами у справі Радою та ТОВ Рута укладено договір оренди земельної ділянки, за яким Відповідачем Позивачу передана в строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 7580 кв. м, що складається з двох земельних ділянок, кадастрові номери яких № № 3221810100:01:1253;015, 3221810100:01:253:0152, які розташовані у нижній промзоні м. Вишгорода, на березі Дніпра, між територією ТОВ Етерно та ВАТ Гідромеханізація (т.1, а.с. 46-49,161-164).

Умовами договору визначено: нормативна грошова оцінка земельних ділянок - 796934,60 грн та 1148531,13 грн (пп. 2.1, 2.2); строк дії договору 10 років (п. 3.1); розмір річної орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки ( п. 4.2).

Договір посвідчено нотаріусом 11.09.2015 та зареєстровано за № 1343.

7.5. 14.07.2016 Радою прийнято Рішення № 12/64, яким затверджено Положення про оренду земельних ділянок в м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки (далі - Положення); у цьому рішенні зазначено, що воно набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення (т. 1, а. с. 126-137).

Відповідно до п. 7.3 Положення підставою для визначення розміру орендної плати є Положення, рішення Ради від 13.12.2007 № 13/7 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

Пунктом 7.8 Положення визначено основні ставки орендної плати за земельні ділянки.

7.6. У цей же день прийнято рішення від 14.07.2016 № 12/65 Про встановлення ставок земельного податку в м. Вишгороді на 2017 рік , яким визначено розмір ставок земельного податку в залежності від цільового призначення земельної ділянки (далі - рішення № 12/65) (т.1, а. с. 217-219).

7.7. Рішення № 12/64, № 12/65 оприлюднені у газеті Ради - Вишгород 14.07.2016 № 28 (1084) (т.1, а.с. 126-139).

7.8. 23.12.2016 Радою прийнято Рішення № 19/44, відповідно до якого:

встановлено ТОВ "Рута" річну орендну плату за земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:01:253 : 0151, 32218100100:01:253:0152 в розмірі 4 % нормативної грошової оцінки землі (договір від 11.09.2015);

встановлено ТОВ Рута річну орендну плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 0,5599 га, розташовану за адресою: Київська область, м. Вишгород, стара промислова зона (договір від 31.10.2005 № 301);

встановлено ТОВ Рута річну орендну плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 0,5290 га, розташовану за адресою: Київська область, м. Вишгород, стара промислова зона (договір від 21.09.2004 № 259);

Вишгородському міському голові доручено укласти з ТОВ Рута договори про внесення змін до договорів оренди земельної ділянки від 11.09.2015, 31.10.2015 № 301, 21.09.2004 № 259 щодо зміни річної орендної плати (т.1 а.с. 27-28,124-125).

7.9. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2018 у справі №911/3626/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, задоволено позов Ради до ТОВ "Рута" про внесення змін до вищевказаних договорів оренди, укладених на підставі Рішення №19/44, дійсність якого є предметом розгляду в цій справі; судом внесено зміни до договору щодо розміру річної орендної плати (т.1 а. с. 248-259, 283-286).

8. Позиція Верховного Суду

8.1. В силу статті 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування відповідно до ПК України встановлюють місцеві податки і збори.

Згідно зі статтею 10 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення № 12/64) до місцевих податків належить податок на майно, однією із складових якого, як визначено пунктом 5.1.3 статті 265 ПК України, є плата за землю.

При цьому, пунктом 10.2. статті 10 ПК України, визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

8.2. Як визначено частиною першою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з частиною п`ятої цієї статті, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

До того ж частиною дванадцятою вказаної статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як визначено статтею 1 Закону України Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення № 12/64): регуляторний акт це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; регуляторним органом є, зокрема, орган місцевого самоврядування.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніше як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Суди встановили, що Рішення № 12/64 є регуляторним актом, оскільки воно адресовано необмеженому колу осіб, спрямоване на правове регулювання відносин та набирає чинності в порядку частини п`ятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування , - з моменту оприлюднення, якщо ним не визначено пізніший строк введення в дію.

8.3. Окрім цього, пунктом 4.1.9 статті 4 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення № 12/64) передбачено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 ПК України елементами податку є: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Отже, ставка податку та база оподаткування є елементами податків та зборів, зміни до яких можуть вноситись не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Бюджетним періодом згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України, для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

8.4. Як визначено пунктами 12.4.1, 12.4.3 статті 12 ПК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:

- встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

- до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 12.5 статті 12 ПК України встановлено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

8.5. Зі змісту наведених положень закону випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині плати за землю, є обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення до початку наступного бюджетного періоду, а період опублікування рішення ради (період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період (період, який є наступним за плановим) не збігаються у часі.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду й набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 ПК України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № К/9901/5172/18 816/93/16.

8.6. Предметом позову в цій справі є вимога Позивача про визнання незаконним та скасування Рішення № 19/44, оскільки воно прийнято на підставі Рішення №12/64, яке станом на момент прийняття спірного рішення не набрало чинності та підлягало застосуванню лише з наступного (планового) бюджетного періоду, а саме з 01.01.2017.

8.7. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18.

8.8. Так, підставами для визнання акта недійсним (незаконним) є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у справі.

8.9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій врахували, що Рішення № 12/64, відповідно до пункту 12.3.4 статті 12 ПК України застосовується не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом та дійшли правильного висновку, що Рішенням № 19/44, яким визначено розмір ставок орендної плати за укладеними сторонами конкретними договорами відповідно до ставок, визначених рішенням № 12/64, фактично реалізовано право Ради ініціювати внесення змін до договорів оренди та доручено здійснити дії щодо реалізації такого права міському голові, що не суперечить чинному законодавству.

Прийняття Рішення № 19/44 не тягне за собою зміну прав та обов`язків, визначених договорами оренди, укладеними сторонами, зокрема не є підставою для виникнення у Позивача обов`язку зі сплати орендної плати у визначеному на підставі цього рішення розмірі у 2016 році.

8.10. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки положення ПК України, з одного боку, надають Раді можливість заздалегідь підготуватися до внесення змін в укладені із землекористувачами договори оренди, шляхом прийняття та опублікування відповідних рішень до початку планового бюджетного періоду, а з іншого боку, забезпечують стабільність орендних правовідносин шляхом заборони застосування нових ставок орендної плати за землю раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

8.11. За таких обставин, саме лише прийняття Радою Рішення №19/44 на підставі Рішення № 12/64 без застосування нових ставок орендної плати до початку бюджетного періоду, що настає за плановим (01.01.2017), не порушує прав Позивача та не може бути підставою для скасування спірного рішення, яке за своєю природою є підготовчою складовою процедури внесення змін до укладених з ТОВ "Рута" договорів оренди.

8.12. Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин застосування до Позивача ставок орендної плати, передбачених Рішенням №19/44, до 01.01.2017, Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції повно встановили всі істотні обставини справи, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, в тому числі, підпункт 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК. У зв`язку з чим доводи Скаржника відхиляються Судом як такі, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

8.13. Отже, Суд доходить висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Інші доводи Скаржника, наведених висновків не спростовують.

8.14. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 911/714/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак