Рішення

від 25.04.2019 по справі 910/15513/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2019Справа № 910/15513/18

Господарський суд міста Києва у складі : судді Бондаренко Г.П., за участю секретаря судового засідання Лебович А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 910/15513/18

За позовом Приватного акціонерного товариства Аудиторська фірма Аналітик (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44; код ЄДРПОУ 14274505)

до 1) Фізичної особи-підприємця Мірзалієвої Дар`ї Дмитрівни ( АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний бізнес-центр Хрещатик (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11; код ЄДРПОУ 35058342)

про відшкодування збитків

За участю представників учасників сторін:

представник позивача: не прибув;

представник відповідача -1: Маринушкін А.Г., ордер серії КВ №2812296;

представник відповідача -2: Маринушкін А.Г., довіреність № б/н від 17.04.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Аудиторська фірма Аналітик (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мірзалієвої Дар`ї Дмитрівни (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний бізнес-центр Хрещатик (далі - відповідач-2) про відшкодування збитків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно матеріальні збитки у розмірі 108 000, 00 грн, які полягають у незбереженні майна переданого в оренду, а саме викрадення меблів вартістю 28 000,00 грн та знищенні бухгалтерської документації, вартість відновлення якої становить 80 000,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/15513/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.12.2018, явку уповноважених представників визнано обов`язковою, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а позивачу запропоновано у строк до закінчення підготовчого провадження (60 днів з моменту винесення ухвали) надати суду відповідь на відзив.

13.12.2018 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Відзив на позовну заяву мотивовано тим, що позивачем не доведено факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, наявності безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача - 1 та заподіянням збитків і розміром відшкодування, що виключає застосування такої правової відповідальності, як стягнення збитків. Окрім того відповідач - 1 зазначає, що акти прийому-передачі нежитлових приміщень та наявного в них майна зазначені в договорах оренди не долучені до матеріалів справи, як докази підтвердження позовних вимог, відповідно сам факт передачі відповідного майна відповідачу - 1 не доведений.

13.12.2018 від відповідача-2 надійшла заява, в якій позовні вимоги останній не визнає та зазначає, що між ним та відповідачем-1 будь-які договори оренди чи суборенди не укладались, акти приймання передачі приміщень, обладнання чи меблів не підписувались. Окрім того, просить здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача-2.

17.12.2018 від позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи у відповідності до ст. 80, 91, 96, 182 Господарського процесуального кодексу України, а саме: копії акту прийому-передачі приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення № 11 від 01.03.2017, копії акту прийому-передачі приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення № 10-2 від 01.03.2016, копії акту прийому-передачі приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення № 8 від 01.02.2017, копії акту прийому-передачі відео матеріалів від 03.10.2018, а також копії калькуляції вартості витрат на відновлення регістрів бухгалтерського обліку від Аудиторської фірми Аналітик , Аудиторської фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерконто , Громадської організації Ліга незалежних аудиторів банків .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 відкладено підготовче засідання на 22.01.2019, викликано у підготовче засідання позивача та відповідачів, визнано їх явку обов`язковою; відкладено розгляд клопотання позивача про долучення документів (доказів) до матеріалів справи до наступного засідання.

26.12.2018 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Так, 28.12.2018 ним було здійснено ознайомлення з матеріалами справи, про що свідчить відмітка у матеріалах справи.

16.01.2019 до відділу діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про недопустимість наданих доказів, поданих з клопотанням позивача від 17.12.2018, оскільки останні в порушення вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України подано вже після звернення до суду та відкриття провадження у справі, окрім того подані докази не засвідченні належним чином. Також представником відповідача-1 подано клопотання про витребування у позивача оригіналу акту прийому-передачі приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення №10-2 від 01.03.2016, оскільки копія такого акту не дає можливості для об`єктивної оцінки зазначеного документу у якості доказу, так як містить не чіткі написи та блідий відбиток печатки позивача.

22.01.2019 представником позивач подано клопотання про залучення до матеріалів справи документів згідно клопотання позивача від 17.12.2018 шляхом поновлення строку для їх прийняття, оскільки у останнього не було реальної можливості подати разом із позовом копії актів прийому-передачі приміщень та інших документів, у зв`язку із тим, що вони знаходились у архіві, доступу до якого у керівника на той час не було. Окрім того, також подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019: приєднано до матеріалів справи копії документів, подані разом з клопотанням від 17.12.2018 (актів прийому-передачі приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення № 11 від 01.03.2017, № 10-2 від 01.03.2016, № 8 від 01.02.2017); відмовлено в поновленні пропущеного процесуального строку, встановленого законом, для приєднання доказів у справі та повернуто позивачу копії документів, подані разом з клопотанням (акту прийому-передачі відео матеріалів від 03.10.2018, калькуляції вартості витрат на відновлення регістрів бухгалтерського обліку від Аудиторської фірми Аналітик , Аудиторської фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерконто , Громадської організації Ліга незалежних аудиторів банків ); задоволено клопотання відповідача-1 про витребування у позивача оригіналу акта прийому-передачі приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення № 10-2 від 01.03.2016 для огляду; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 26.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 04.03.2019 повідомлено сторони про те, що у зв`язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, розгляд даної справи, призначений на 26.02.2019 року не відбувся та у зв`язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з лікарняного викликано представників сторін у судове засідання на 21.03.2019.

21.03.2019 від відповідача-1 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

21.03.2019 представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання, в якому позивач просив суд призначити справу до розгляду по суті на іншу дату та залучити для огляду витребуваний оригінал акту № 10-2 від 01.03.2016, який повернути позивачу. В додатках до клопотання позивач вказав: довіреність (оригінал); акт від 01.03.2016 (оригінал).

В судовому засіданні 21.03.2019, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 16.04.2019, а також про виклик сторін у судове засідання.

Протокольною ухвалою від 16.04.2019 у судовому засіданні: оголошено перерву по суті спору до 25.04.2019; витребувано у позивача оригінали актів прийому-передачі приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення № 11 від 01.03.2017, № 10-2 від 01.03.2016 та № 8 від 01.02.2017 для огляду. При цьому позивачу був повернутий оригінал акту від 01.03.2016, про що представником позивача вчинено відповідний напис на клопотанні поданому суду 21.03.2019.

23.04.2019 позивачем до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судове засідання по суті справи 25.04.2019 прибули відповідачі по справі, а позивач не прибув.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, однак до клопотання не надано жодних доказів на підтвердження обставин викладених в клопотанні. При цьому, під час судового засідання присутні учасники справи заперечили про перенесення розгляду справи. Врахувавши наведені обставини суд відмовив у задоволенні клопотання позивача.

У судовому засіданні, 25.04.2019 представником відповідача-1 надано оригінал для огляду суду акту прийому передачі приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення № 11 від 01.03.2017, який є іншим за змістом відносно поданої позивачем копії вказаного акту та зазначив про необґрунтованість заявлених позовних вимог. До матеріалів справи судом залучено належним чином засвідчену копію такого акта.

Відповідач - 1 та відповідач - 2 проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав їх недоведеності та необґрунтованості та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 25.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством Аудиторська фірма Аналітик (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мірзалієвою Дар`єю Дмитрівною (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 10-2 від 01.03.2016 (далі за текстом - договір № 1), предметом якого є передача орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, загальною площею 25,1 кв.м., яка складається з 22,5 кв.м. основної площі та 2,6 кв.м. загального користування, а також майно, яке знаходиться у вказаному приміщенні та призначене для використання орендарем під час строку оренди (майно), а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 1.2 договору № 1 передбачено, що приміщення, яке надається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності (у додатку наведено схему розташування приміщення).

У пункті 1.5 договору №1 сторони погодили, що передача приміщення оформлюється актом прийому-передачі (додаток №2 до договору) із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентаря та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням.

При переданні майна сторони зобов`язані перевірити його справність, цілісність, комплектність, про що має бути спеціально зазначено в акті прийому-передачі. (п. 1.6 договору № 1).

У розділі 2 договору №1 сторонами погоджені права та обов`язки.

Так, відповідно до п. 2.1 цього договору орендар зобов`язується, зокрема: використовувати орендоване майно згідно з призначенням, зазначеним у цьому договорі (п. 2.1.1); забезпечувати безперешкодний доступ орендодавця для огляду приміщення у звичайні робочі години на предмет дотримання умов його використання (п. 2.1.4); дотримуватися санітарних, протипожежних та інших обов`язкових вимог при експлуатації орендованого майна (п. 2.1.5); утримувати орендоване майно в належному стані (п. 2.1.6); не проводити будь-які переобладнання, ремонт та реконструкцію майна без попередньої згоди орендодавця (п. 2.1.7); негайно попереджати орендодавця про пошкодження або погіршення технічного стану майна (п. 2.1.8); по фактах пошкодження або погіршення технічного стану майна сторонами складаються відповідні акти (п. 2.1.9); у період користування майном за власний рахунок усувати несправності та помилки майна які виникли з вини орендаря, або відшкодувати орендодавцю вартість усунених несправностей та помилок майна (п. 2.1.10); умови та порядок усунення несправностей та помилок майна, які виникли з вини орендаря визначаються орендодавцем шляхом офіційного повідомлення на адресу орендаря.

В свою чергу, за приписами пункту 2.2 договору №1 орендодавець зобов`язується, в тому числі: передати приміщення орендареві в належному стані (п. 2.2.2); не чинити перешкод орендарю у користуванні орендованим майном відповідно до умов цього договору (п. 2.2.3).

У пункту 2.3 договору №1 унормовано, що орендодавець має право, зокрема: здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна в будь-який час у звичайні робочі години із попереднім повідомленням орендаря (п. 2.3.2); після закінчення дії цього договору отримати майно у стані, який відповідає стану майна на час передачі орендарю з урахуванням звичайного зносу (п. 2.3.3).

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що орендар має право на продовження цього договору після закінчення строку його дії за умови письмового попередження орендодавця за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.

Також, пунктом 6.5 передбачено, якщо жодна із сторін не повідомила про припинення дії договору, він вважається таким, що продовжив свою дію терміном на 1 рік.

Всі спори з приводу виконання або припинення цього договору, не врегульовані переговорами сторін, вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства України. (п. 7.1 договору).

Згідно зазначеного в копії, наданій позивачем, акта прийому передачі приміщення згідно договору № 1 від 01.03.2016 (акт прийому-передачі №1) разом із приміщенням на правах оренди передаються: шафа 016 (2дв) - 1; кресло червоне - 3; шафа скляні дв - 1; кресло велике /к/з - 1; шафа 018 (1дв) - 1; кресло коричневе - 1; стіл з тумбою - 2; тумба (3 ящика) - 1; тумба о2 - 1; тумба (на 2 відділи) - 1.

Також, в копії акту прийому-передачі №1 відмічено, що приміщення знаходиться у придатному для користуванні технічному стані та претензій щодо орендованого приміщення у сторін немає.

Надалі, між орендодавцем та орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8-1 від 01.02.2017 (далі за текстом - договір № 2), предметом якого є передача орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, загальною площею 13,5 кв.м., яка складається з 10,9 кв.м. основної площі та 2,6 кв.м. загального користування (згідно з поверховим планом, що є додатком 1 до договору), а також майно, яке знаходиться у вказаному приміщенні та призначене для використання орендарем під час строку оренди (майно), а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 1.2 договору № 2 передбачено, що приміщення, яке надається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності.

У пункті 1.5 договору №2 сторони погодили, що передача приміщення оформлюється актом прийому-передачі (додаток №2 до договору) із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю. і передається разом з приміщенням.

При переданні майна сторони зобов`язані перевірити його справність, цілісність, комплектність, про що має бути спеціально зазначено в акті прийому-передачі. (п. 1.6 договору № 2).

У розділі 2 договору № 2 сторонами погоджені права та обов`язки.

Так, відповідно до п. 2.1 цього договору орендар зобов`язується, в тому числі: використовувати орендоване майно згідно з призначенням, зазначеним у цьому договорі (п. 2.1.1); забезпечувати безперешкодний доступ орендодавця для огляду приміщення у звичайні робочі години на предмет дотримання умов його використання (п. 2.1.4); дотримуватися санітарних, протипожежних та інших обов`язкових вимог при експлуатації орендованого майна (п. 2.1.5); утримувати орендоване майно в належному стані (п. 2.1.6); не проводити будь-які переобладнання, ремонт та реконструкцію майна без попередньої згоди орендодавця (п. 2.1.7); негайно попереджати орендодавця про пошкодження або погіршення технічного стану майна (п. 2.1.8); по фактах пошкодження або погіршення технічного стану майна сторонами складаються відповідні акти (п. 2.1.9); у період користування майном за власний рахунок усувати несправності та помилки майна які виникли з вини орендаря, або відшкодувати орендодавцю вартість усунених несправностей та помилок майна (п. 2.1.10); умови та порядок усунення несправностей та помилок майна, які виникли з вини орендаря визначаються орендодавцем шляхом офіційного повідомлення на адресу орендаря.

В свою чергу, за приписами пункту 2.2 договору № 2 орендодавець зобов`язується, зокрема: передати приміщення орендареві в належному стані (п. 2.2.2); не чинити перешкод орендарю у користуванні орендованим майном відповідно до умов цього договору (п. 2.2.3).

У пункту 2.3 договору № 2 унормовано, що орендодавець має право, зокрема: здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна в будь-який час у звичайні робочі години із попереднім повідомленням орендаря (п. 2.3.2); після закінчення дії цього договору отримати майно у стані, який відповідає стану майна на час передачі орендарю з урахуванням звичайного зносу (п. 2.3.3).

У розділі 4 договору № 2 сторони передбачили відповідальність сторін, в тому числі: у випадку втрати первісної вартості приміщення та/або майна внаслідок неналежного ставлення або навмисних дій орендаря, останній відшкодовує орендодавцю збитки спричиненні такими діями або бездіяльністю орендаря (п. 4.1); орендар не несе відповідальності за погіршення стану майна, спричиненого звичайним зносом (п. 4.2); для цілей цього договору під звичайним зносом розуміють втрату первісної вартості майна та приміщення порівняно із вартістю нового майна, зумовлену впливом екологічних, людських факторів, старіння під впливом часу, за виключенням випадків, коли втрата первісної вартості приміщення та/або майна зумовлена неналежним ставленням або навмисними діями орендаря (п. 4.3); орендодавець несе відповідальність за збитки в результаті дій з необережності, недбалості орендодавця, його агентів, постачальників послуг або співробітників (п. 4.4).

За приписами пункту 5.1 договору № 2 дія договору припиняється у разі: пошкодження орендованого майна, яке унеможливлює його подальше використання за призначенням (п. 5.1.1); відчуження приміщення, що є предметом цього договору (п. 5.1.2); ліквідація орендаря або орендодавця (п. 5.1.3).

У відповідності до пункту 5.3 цього договору, після закінчення строку оренди за цим договором орендар зобов`язаний протягом одного місяця повернути майно орендодавцю за актом прийому-передачі, за винятком продовження дії цього договору або укладення нового.

Окрім того, майно повинно бути передано орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, обумовленого плином часу та цільовим використанням майна. (п. 5.5 договору № 2).

У пункті 6.2 сторони передбачили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що орендар має право на продовження цього договору після закінчення строку його дії за умови письмового попередження орендодавця за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.

Також, пунктом 6.5 передбачено, якщо жодна із сторін не повідомила про припинення дії договору, він вважається таким, що продовжив свою дію терміном на 1 рік.

Всі спори з приводу виконання або припинення цього договору, не врегульовані переговорами сторін, вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства України. (п. 7.1 договору).

Згідно зазначеного в копії, наданій позивачем, акта прийому передачі приміщення згідно договору № 2 від 01.02.2017 (акт прийому-передачі № 2) разом із приміщенням на правах оренди передаються: шафа - 1; стіл письмовий - 1; тумбочка приставна - 1; стілець офісний - 3; опалювальний електричний конвектор - 1.

Також, в цій копії акту відмічено, що приміщення знаходиться у придатному для користуванні технічному стані та претензій щодо орендованого приміщення у сторін немає.

Окрім того, між орендодавцем та орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 11-1 від 01.03.2017 (далі за текстом - договір № 3), предметом якого є передача орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, загальною площею 2 кв.м., а також майно, яке знаходиться у вказаному приміщенні та призначене для використання орендарем під час строку оренди (майно), а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 1.2 договору № 3 передбачено, що приміщення, яке надається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності.

У пункті 1.5 договору № 3 сторони погодили, що передача приміщення оформлюється актом прийому-передачі (додаток № 2 до договору) із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням.

При переданні майна сторони зобов`язані перевірити його справність, цілісність, комплектність, про що має бути спеціально зазначено в акті прийому-передачі. (п. 1.6 договору № 3).

У розділі 2 договору № 3 сторонами погоджені права та обов`язки.

Так, відповідно до п. 2.1 цього договору орендар зобов`язується, зокрема: використовувати орендоване майно згідно з призначенням, зазначеним у цьому договорі (п. 2.1.1); забезпечувати безперешкодний доступ орендодавця для огляду приміщення у звичайні робочі години на предмет дотримання умов його використання (п. 2.1.4); дотримуватися санітарних, протипожежних та інших обов`язкових вимог при експлуатації орендованого майна (п. 2.1.5); утримувати орендоване майно в належному стані (п. 2.1.6); не проводити будь-які переобладнання, ремонт та реконструкцію майна без попередньої згоди орендодавця (п. 2.1.7); негайно попереджати орендодавця про пошкодження або погіршення технічного стану майна (п. 2.1.8); по фактах пошкодження або погіршення технічного стану майна сторонами складаються відповідні акти (п. 2.1.9); у період користування майном за власний рахунок усувати несправності та помилки майна які виникли з вини орендаря, або відшкодувати орендодавцю вартість усунених несправностей та помилок майна (п. 2.1.10); умови та порядок усунення несправностей та помилок майна, які виникли з вини орендаря визначаються орендодавцем шляхом офіційного повідомлення на адресу орендаря.

В свою чергу, за приписами пункту 2.2 договору № 3 орендодавець зобов`язується, зокрема: передати приміщення орендареві в належному стані (п. 2.2.2); не чинити перешкод орендарю у користуванні орендованим майном відповідно до умов цього договору (п. 2.2.3).

У пункті 2.3 договору № 3 унормовано, що орендодавець має право, в тому числі: здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна в будь-який час у звичайні робочі години із попереднім повідомленням орендаря (п. 2.3.2); після закінчення дії цього договору отримати майно у стані, який відповідає стану майна на час передачі орендарю з урахуванням звичайного зносу (п. 2.3.3).

У розділі 4 договору № 3 сторони передбачили відповідальність сторін, зокрема: у випадку втрати первісної вартості приміщення та/або майна внаслідок неналежного ставлення або навмисних дій орендаря, останній відшкодовує орендодавцю збитки спричиненні такими діями або бездіяльністю орендаря (п. 4.1); орендар не несе відповідальності за погіршення стану майна, спричиненого звичайним зносом (п. 4.2); для цілей цього договору під звичайним зносом розуміють втрату первісної вартості майна та приміщення порівняно із вартістю нового майна, зумовлену впливом екологічних, людських факторів, старіння під впливом часу, за виключенням випадків, коли втрата первісної вартості приміщення та/або майна зумовлена неналежним ставленням або навмисними діями орендаря (п. 4.3); орендодавець несе відповідальність за збитки в результаті дій з необережності, недбалості орендодавця, його агентів, постачальників послуг або співробітників (п. 4.4).

За приписами пункту 5.1 договору № 3 дія договору припиняється у разі: пошкодження орендованого майна, яке унеможливлює його подальше використання за призначенням (п. 5.1.1); відчуження приміщення, що є предметом цього договору (п. 5.1.2); ліквідація орендаря або орендодавця (п. 5.1.3).

У відповідності до пункту 5.3 цього договору, після закінчення строку оренди за цим договором орендар зобов`язаний протягом одного місяця повернути майно орендодавцю за актом прийому-передачі, за винятком продовження дії цього договору або укладення нового.

Окрім того, майно повинно бути передано орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, обумовленого плином часу та цільовим використанням майна. (п. 5.5 договору № 3).

Згідно з пунктом 6.1 цього договору, він вступає в силу з 01.03.2017 і діє до 31.12.2017.

У пункті 6.2 сторони передбачили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що орендар має право на продовження цього договору після закінчення строку його дії за умови письмового попередження орендодавця за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.

Також, пунктом 6.5 передбачено, якщо жодна із сторін не повідомила про припинення дії договору, він вважається таким, що продовжив свою дію терміном на 1 рік.

Всі спори з приводу виконання або припинення цього договору, не врегульовані переговорами сторін, вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства України. (п. 7.1 договору).

Згідно зазначеного в копії, наданій позивачем, акту прийому передачі приміщення згідно договору № 3 від 01.03.2017 (акт прийому-передачі № 3) разом із приміщенням на правах оренди передаються: стіл-ресепшен - 1; шафа велика глуха -2; шафа-скло - 1; тумба приставна з поличкою - 1; стіл письмовий - 1; стілець офісний - 1; стілець на колесиках - 1; диван коричневий - 1; диван кутовий - 6; обігрівач електричний - 1. Також, у вказаній копії акта № 3 зазначено, що у приміщенні знаходяться вбудовані шафи з антресолями (5 шт.), одна з яких із архівом бухгалтерських документів орендодавця, закрита, опечатана печаткою - в користування орендарю не передається. Претензії щодо орендованого приміщення та майна, яке знаходиться у ньому, у сторін відсутні.

Згідно зазначеного в копії акту прийому - передачі приміщення до договору № 3 від 01.03.2017 (акт прийому-передачі № 3), наданий в матеріали справи відповідачем - 1 разом з оригіналом для огляду, разом із приміщенням на правах оренди передаються: стіл - ресепшен - 1 шт, стіл письмовий - 1 шт, стілець офісний - 1 шт. Жодних м`яких меблів в оригіналі вказаного акту від 01.03.2017, який подано відповідачем-1, які передаються в користування від позивача відповідачеві-1, не зазначено.

Як зазначає позивач, відповідач-1 передав в суборенду відповідачу-2 (суборендар) площу приймальні, яка надалі була передана суборендарю - 2, реквізити якого позивачу невідомі. На території цієї приймальні, до 02.10.2018, розташовувались меблі - офісні дивани у кількості 6 штук та загальною вартістю 28000,00 грн. Однак, 03.10.2018, під час огляду приміщень представниками позивача було виявлено їх відсутність та із повідомлення суборендаря - 2 позивач дізнався, що за погодженням з відповідачем - 2 останній самостійно їх виніс за межі приміщень належних позивачу. Викладені обставини позивач підтверджує доданим відеозаписом камери спостереження (який було оглянуто судом).

Окрім того, позивач стверджує, що 02.10.2018 суборендарем - 2 були здані в макулатуру належні позивачу документи, які знаходились в закритій шафі у прилеглому до приймальні коридорі, частина якого без відома позивача була передана відовідачем-2 суборендарю - 2. Серед зданих документів були архіви бухгалтерської звітності позивача та його філій за 1990-2012 роки, для відновлення яких необхідні значні матеріальні витрати, які оцінені позивачем у розмірі 80 000,00 грн.

Такі дії відповідача - 1 та відповідача - 2 (знищення належного позивачу майна) і стали підставою для звернення позивача до суду, в позові позивач просить стягнути солідарно з відповідачів завдані позивачу збитки у розмірі 108 000,00 грн, які складаються з вартості викрадених меблів - 28 000,00 грн та вартості відновлення знищеної бухгалтерської документації - 80 000,00 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 зазначає, що згідно умов укладених договорів оренди нежитлових приміщень мають бути складені акти прийому - передачі наявного майна, які, однак, позивачем не долучені до матеріалів справи, що в свою чергу доводить не укладання зазначених документів і, як наслідок, неможливістю встановити достовірність зазначеної інформації. Щодо розміру заподіяних збитків позивачу, відповідач - 1 зазначає, що їх розмір, визначений позивачем, є лише припущення останнього, оскільки довідка про знаходження на його балансі комплекту офісних меблів, які знищені, не можуть підтверджувати реальну вартість майна з урахуванням його зношеності та складена працівниками позивача, а розрахунок вартості відновлення втрачених документів не може підтверджувати вартість бухгалтерських документів, за умови відсутності актів їх прийому-передачі. Розрахунок вартості відновлення втрачених документів, як зазначає відповідач - 1, складений на розсуд позивача виходячи з публічних цінових пропозицій щодо вартості відновлення бухгалтерського обліку, взятих з рекламних оголошень в мережі Інтернет, і не підтверджений ніякими доказами.

Відповідач - 2 також заперечує проти позовних вимог та зазначає, що між ним та відповідачем - 1 договори оренди чи суборенди приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44, взагалі не укладались, акти прийому-передачі приміщення, обладнання чи меблів не підписувались, відповідно до спричинення будь-яких матеріальних збитків позивачу відповідач - 2 відношення не має.

Отже, спір у даній справі виник щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення збитків з відповідачів на користь позивача в загальному розмірі 108 000, 00 грн, які завдані, за твердженням позивача, внаслідок викрадення належних позивачу меблів та знищення бухгалтерської звітності позивача, які перебували у приміщеннях, переданих позивачем в оренду відповідачу-1.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України наголошено на тому, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем-1 укладено правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України, об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України унормовано, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Укладеними договорами, між сторонами погоджено, що передача приміщення оформлюється актом прийому-передачі із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентаря та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням (п. 1.5 договору № 1, № 2, № 3).

Окрім того, при переданні майна сторони зобов`язані перевірити його справність, цілісність, комплектність, про що має бути спеціально зазначено в акті прийому-передачі. (п. 1.6 договору № 1, № 2, № 3).

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

В даному випадку суд зазначає, що спір у справі стосується саме стягнення збитків за не виконання договірного зобов`язання відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України внормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Стаття 623 Цивільного кодексу України конкретизує положення ст. 22 Цивільного кодексу України, яка говорить про стягнення збитків як спосіб захисту цивільних прав. Відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов`язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Частинами 3, 4 статті 285 Господарського кодексу України унормовано, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Позивач вказує, що на виконання умов укладених договорів оренди нежитлових приміщень між ним та відповідачем - 1 сформовані акти прийому-передачі майна, яке знаходилось в орендованих приміщеннях, зокрема, диван кутовий у кількості 6 штук та бухгалтерські документи, які вміщені до вбудованої шафи з антресолями. Так, в підтвердження того, що ним було передано зазначене майно надає копію акта прийому-передачі приміщення до договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2017, в якому також містяться відомості про архів бухгалтерських документів, які опечатані печаткою та в користування відповідачу - 1 не передавались.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 1 статті 7, частини 1 статті 74 та частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи правила доказування в господарському процесі, позивач, звертаючись з позовом про стягнення збитків у зв`язку із незбереженням майна переданого відповідно до акту прийому передачі майна за договором оренди нежитлового приміщення, має довести, зокрема обставини того, що таке майно було передано у відповідності до актів та знищене/втрачене у зв`язку з протиправними діями відповідачів.

Суд звертає увагу на той факт, що вимоги протокольної ухвали від 16.04.2019 позивачем не виконані, зокрема, не надано суду для огляду витребуваний оригінал акту від 01.03.2017, який подано в копії до клопотання від 17.12.2018, а також оригінали інших актів, подані позивачем в копіях.

В свою чергу, відповідачем-1 у судовому засіданні від 25.04.2019 надано оригінал акту прийому-передачі майна до договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2017 для огляду суду (належним чином завідчена копія долучена до матеріалів справи), в якому відсутні дані про передачу разом із приміщенням на правах оренди відповідачу - 1 дивану кутового у кількості 6 штук та відсутні відомості про знаходження бухгалтерської документації у вбудованих шафах з антресолями.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявна копія акту прийому передачі від 01.03.2017 надана позивачем, і при цьому не надано витребуваного судом оригіналу такого документа, натомість відповідачем-1 надано суду для огляду оригінал акту прийому-передачі від 01.03.2017 зовсім іншого змісту, ніж копія акта, наданого позивачем, суд дійшов висновку про недостовірність такого доказу - копії акту прийому передачі від 01.03.2017, який поаний позивачем у справі.

Окрім цього, докази, долучені до клопотання позивача від 17.12.2018 (калькуляція розрахунку вартості відновлення архівних бухгалтерських документів та акт прийому-передачі відеоматеріалів від 03.10.2018) не були предметом дослідження суду, так як ухвалою суду від 22.01.2019 позивачу відмовлено у поновленні процесуального строку встановленого законом для подання доказів після звернення з позовною заявою.

За вказаних обставин, факт передачі позивачем відповідачу - 1, при передачі в оренду приміщень за договорами, диванів не підтверджений належними та допустимими доказами. Відповідно у відповідача - 1 за умовами договір був відсутній обов`язок щодо збереження таких диванів, оскільки останні не були йому передані, і належних та допустимих доказів іншого матеріали справи не містять. Позивачем, в тому числі, не надано суду жодних належних та допустимих доказів, із яких би суд мав можливість встановити, вартість таких диванів з урахуванням ринкових цін.

Суд також зазначає, що умови укладених між позивачем та відповідачем - 1 договорів взагалі не передбачають передачу відповідачу - 1 та відповідно обов`язку зберігання відповідачем - 1 внутрішньої документації позивача, а отже відсутні правові підстави для притягнення відповідача-1 до відповідальності за незбереження внутрішньої документації позивача.

Що стосується позовних вимог до відповідача - 2, то позивачем взагалі не надано суду жодних доказів перебування відповідача - 2 у договірних відносинах чи то з позивачем, чи то з відповідачем - 1 та/або фактичного місцезнаходження відповідача - 2 в орендованих відповідачем - 1 за договорами, укладеними з позивачем, приміщеннях.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача - 1 чи то у відповідача - 2 обов`язків щодо збереження майна позивача - диванів та бухгалтерської звітності, не довів факту порушення відповідачами відповідних обов`язків, не довів самого факту завдання йому діями відповідачів збитків, розміру збитків та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та збитками, що повністю виключає застосування до відповідачів такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже позивач, як кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, мав довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення відповідачами зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок, проте позивач відповідних доказів суду не надав.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача. Окрім того, витрати позивача на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 20 000,00 грн також не підлягають відшкодуванню.

Відповідач-1 просить суд покласти на позивача понесені ним судові витрати, пов`язані із правничою допомогою.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Відповідач-1 у підтвердження вказаних судових витрат додав до відзиву на позовну заяву договір про надання правничої (правової) допомоги № 53/2018 від 10.12.2018 адвокатським бюро Арсена Маринушкіна . Так, додатковим договором до цього договору визначено стосовно надання правової допомоги витрати на надання професійної (правової) правничої допомоги вартістю 18 000,00 грн для розгляду господарської справи за позовом Приватного акціонерного товариства Аудиторська фірма Аналітик до Фізичної особи-підприємця Мірзалієвої Д.Д., Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний бізнес-центр Хрещатик . Також на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України відповідачем-1 долучено до матеріалів справи ордер серії КВ №281296 від 13.12.2018; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3609; детальний опис робіт; рахунок на оплату № б/н від 10.12.2018 та платіжне доручення №211 від 11.12.2018 з призначенням платежу оплата витрат на професійну правничу допомогу та гонорару згідно договору від 10.12.2018 № 53/2018 .

З огляду на викладене, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог і відсутність заяви позивача про зменшення цих витрат, суд дійшов висновку про покладення понесених відповідачем-1 судових витрат на правничу допомогу на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Аудиторська фірма Аналітик (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, код ЄДРПОУ 14274505) до Фізичної особи-підприємця Мірзалієвої Дар`ї Дмитрівни ( АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний бізнес-центр Хрещатик (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11; код ЄДРПОУ 35058342) про солідарне відшкодування збитків у розмірі 108 000,00 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати за розгляд позову покласти на Приватне акціонерне товариство Аудиторська фірма Аналітик (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, код ЄДРПОУ 14274505).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Аудиторська фірма Аналітик (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, код ЄДРПОУ 14274505) на користь Фізичної особи-підприємця Мірзалієвої Дар`ї Дмитрівни ( АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17.05.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко