Постанова

від 03.12.2019 по справі 910/15513/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа№ 910/15513/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ракітіна Л.Д. довіреність № посвідчення №1256 від 22.06.19;

від відповідача 1: Маринушкін А.Г. договір №53/2018 від 10.12.18;

від відповідача 2: Маринушкін А.Г. довіреність № 17.04.19

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 (повний текст складено 17.05.2019)

у справі №910/15513/18 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик", м. Київ

до 1. Фізичної особи-підприємця Мірзалієвої Дар`ї Дмитрівни, м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний бізнес-центр Хрещатик", м. Київ

про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Аудиторська фірма "Аналітик" (далі - ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мірзалієвої Дар`ї Дмитрівни (далі - ФОП Мірзалієва Д.Д., відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний бізнес-центр Хрещатик" (далі - ТОВ "Міжнародний бізнес-центр Хрещатик", відповідач-2) про відшкодування збитків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно матеріальні збитки у розмірі 108 000, 00 грн., які полягають у незбереженні майна переданого в оренду, а саме: викрадення меблів вартістю 28 000, 00 грн. та знищенні бухгалтерської документації, вартість відновлення якої становить 80 000, 00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №910/15513/18 в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача-1 та у відповідача-2 обов`язків щодо збереження майна позивача - диванів та бухгалтерської звітності, не довів факту порушення відповідачами відповідних обов`язків, не довів самого факту завдання йому діями відповідачів збитків, розміру збитків та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та збитками, що повністю виключає застосування до відповідачів такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/15513/18 від 25.04.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не встановлювалось яке майно, за якими актами та за якими договорами передавалось в оренду відповідачу-1. Разом з цим, позивач зазначає, що доказами у справі не підтверджено факт витрат відповідача-1 на оплату правової допомоги, пов`язаної із розглядом справи в суді першої інстанції, та відсутні підстави для покладення таких витрат на позивача згідно ст. 129 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/15513/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко А.І. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №910/15513/18 та призначено справу до розгляду на 13.08.2019.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 призначено автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 справу №910/15513/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Яковлєва М.Л. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №910/15513/18, справу призначено до розгляду на 10.10.2019.

У судовому засіданні 10.10.2019 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву до 03.12.2019.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 03.12.2019 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позиції учасників справи.

18.07.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недостовірність наданого позивачем доказу - копії акту прийому-передачі від 01.03.2017, оскільки копія наданого документу викликає сумніви щодо його справжності та відрізняється від наданого відповідачем-1 оригіналу акту від 01.03.2016. Також відповідач-1 зазначив, що апелянтом не надано апеляційному господарському суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Між ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" (орендодавець) та ФОП Мірзалієвою Д. Д. (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 10-2 від 01.03.2016 (далі - договір № 1), предметом якого є передача орендарю у строкове платне користування нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, загальною площею 25,1 кв.м., яка складається з 22,5 кв.м. основної площі та 2,6 кв.м. загального користування, а також майно, яке знаходиться у вказаному приміщенні та призначене для використання орендарем під час строку оренди (майно), а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 1.2 договору № 1 передбачено, що приміщення, яке надається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності (у додатку наведено схему розташування приміщення).

У пункті 1.5 договору №1 сторони погодили, що передача приміщення оформлюється актом прийому-передачі (додаток №2 до договору №1) із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням.

При переданні майна сторони зобов`язані перевірити його справність, цілісність, комплектність, про що має бути спеціально зазначено в акті прийому-передачі (п. 1.6 договору № 1).

Відповідно до п. 2.1 договору №1 орендар зобов`язується, зокрема: використовувати орендоване майно згідно з призначенням, зазначеним у цьому договорі (п. 2.1.1); забезпечувати безперешкодний доступ орендодавця для огляду приміщення у звичайні робочі години на предмет дотримання умов його використання (п. 2.1.4); дотримуватися санітарних, протипожежних та інших обов`язкових вимог при експлуатації орендованого майна (п. 2.1.5); утримувати орендоване майно в належному стані (п. 2.1.6); не проводити будь-які переобладнання, ремонт та реконструкцію майна без попередньої згоди орендодавця (п. 2.1.7); негайно попереджати орендодавця про пошкодження або погіршення технічного стану майна (п. 2.1.8); по фактах пошкодження або погіршення технічного стану майна сторонами складаються відповідні акти (п. 2.1.9); у період користування майном за власний рахунок усувати несправності та помилки майна, які виникли з вини орендаря, або відшкодувати орендодавцю вартість усунених несправностей та помилок майна (п. 2.1.10); умови та порядок усунення несправностей та помилок майна, які виникли з вини орендаря визначаються орендодавцем шляхом офіційного повідомлення на адресу орендаря.

За приписами п. 2.2 договору №1 орендодавець зобов`язується, в тому числі: передати приміщення орендареві в належному стані (п. 2.2.2); не чинити перешкод орендарю у користуванні орендованим майном відповідно до умов цього договору (п. 2.2.3).

Пунктом 2.3 договору №1 унормовано, що орендодавець має право, зокрема: здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна в будь-який час у звичайні робочі години із попереднім повідомленням орендаря (п. 2.3.2); після закінчення дії цього договору отримати майно у стані, який відповідає стану майна на час передачі орендарю з урахуванням звичайного зносу (п. 2.3.3).

Пунктом 6.4 договору №1 сторони погодили, що орендар має право на продовження цього договору після закінчення строку його дії за умови письмового попередження орендодавця за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.

Якщо жодна із сторін не повідомила про припинення дії договору, він вважається таким, що продовжив свою дію терміном на 1 рік (п. 6.5. договору №1).

Всі спори з приводу виконання або припинення цього договору, не врегульовані переговорами сторін, вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства України. (п. 7.1 договору №1).

Згідно зазначеного в копії, наданій позивачем, акта прийому-передачі приміщення згідно договору № 1 від 01.03.2016 (акт прийому-передачі №1) разом із приміщенням на правах оренди передаються: шафа 016 (2дв) - 1; крісло червоне - 3; шафа скляні дв. - 1; крісло велике к/з - 1; шафа 018 (1дв) - 1; крісло коричневе - 1; стіл з тумбою - 2; тумба (3 ящика) - 1; тумба о2 - 1; тумба (на 2 відділи) - 1.

Також, в копії акту прийому-передачі №1 відмічено, що приміщення знаходиться у придатному для користуванні технічному стані та претензій щодо орендованого приміщення у сторін немає.

Надалі, між орендодавцем та орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8-1 від 01.02.2017 (далі - договір № 2), предметом якого є передача орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, загальною площею 13,5 кв.м., яка складається з 10,9 кв.м. основної площі та 2,6 кв.м. загального користування (згідно з поверховим планом, що є додатком 1 до договору), а також майно, яке знаходиться у вказаному приміщенні та призначене для використання орендарем під час строку оренди (майно), а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 1.2 договору № 2 передбачено, що приміщення, яке надається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності.

У пункті 1.5 договору №2 сторони погодили, що передача приміщення оформлюється актом прийому-передачі (додаток №2 до договору) із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням.

При переданні майна сторони зобов`язані перевірити його справність, цілісність, комплектність, про що має бути спеціально зазначено в акті прийому-передачі. (п. 1.6 договору № 2).

У розділі 2 договору № 2 сторонами погоджені права та обов`язки.

Так, відповідно до п. 2.1 цього договору орендар зобов`язується, в тому числі: використовувати орендоване майно згідно з призначенням, зазначеним у цьому договорі (п. 2.1.1); забезпечувати безперешкодний доступ орендодавця для огляду приміщення у звичайні робочі години на предмет дотримання умов його використання (п. 2.1.4); дотримуватися санітарних, протипожежних та інших обов`язкових вимог при експлуатації орендованого майна (п. 2.1.5); утримувати орендоване майно в належному стані (п. 2.1.6); не проводити будь-які переобладнання, ремонт та реконструкцію майна без попередньої згоди орендодавця (п. 2.1.7); негайно попереджати орендодавця про пошкодження або погіршення технічного стану майна (п. 2.1.8); по фактах пошкодження або погіршення технічного стану майна сторонами складаються відповідні акти (п. 2.1.9); у період користування майном за власний рахунок усувати несправності та помилки майна, які виникли з вини орендаря, або відшкодувати орендодавцю вартість усунених несправностей та помилок майна (п. 2.1.10); умови та порядок усунення несправностей та помилок майна, які виникли з вини орендаря, визначаються орендодавцем шляхом офіційного повідомлення на адресу орендаря.

В свою чергу, за приписами пункту 2.2 договору № 2 орендодавець зобов`язується, зокрема: передати приміщення орендареві в належному стані (п. 2.2.2); не чинити перешкод орендарю у користуванні орендованим майном відповідно до умов цього договору (п. 2.2.3).

Пунктом 2.3 договору № 2 унормовано, що орендодавець має право, зокрема: здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна в будь-який час у звичайні робочі години із попереднім повідомленням орендаря (п. 2.3.2); після закінчення дії цього договору отримати майно у стані, який відповідає стану майна на час передачі орендарю з урахуванням звичайного зносу (п. 2.3.3).

У розділі 4 договору № 2 сторони передбачили відповідальність сторін, в тому числі: у випадку втрати первісної вартості приміщення та/або майна внаслідок неналежного ставлення або навмисних дій орендаря, останній відшкодовує орендодавцю збитки, спричиненні такими діями або бездіяльністю орендаря (п. 4.1); орендар не несе відповідальності за погіршення стану майна, спричиненого звичайним зносом (п. 4.2); для цілей цього договору під "звичайним зносом" розуміють втрату первісної вартості майна та приміщення порівняно із вартістю нового майна, зумовлену впливом екологічних, людських факторів, старіння під впливом часу, за виключенням випадків, коли втрата первісної вартості приміщення та/або майна зумовлена неналежним ставленням або навмисними діями орендаря (п. 4.3); орендодавець несе відповідальність за збитки в результаті дій з необережності, недбалості орендодавця, його агентів, постачальників послуг або співробітників (п. 4.4).

За приписами пункту 5.1 договору № 2 дія договору припиняється у разі: пошкодження орендованого майна, яке унеможливлює його подальше використання за призначенням (п. 5.1.1); відчуження приміщення, що є предметом цього договору (п. 5.1.2); ліквідація орендаря або орендодавця (п. 5.1.3).

Відповідно до пункту 5.3 договору №2, після закінчення строку оренди за цим договором орендар зобов`язаний протягом одного місяця повернути майно орендодавцю за актом прийому-передачі, за винятком продовження дії цього договору або укладення нового.

Окрім того, майно повинно бути передано орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, обумовленого плином часу та цільовим використанням майна (п. 5.5 договору № 2).

У пункті 6.2 договору №2 сторони передбачили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 6.4 договору №2 сторони погодили, що орендар має право на продовження цього договору після закінчення строку його дії за умови письмового попередження орендодавця за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.

Також, пунктом 6.5 договору №2 передбачено, якщо жодна із сторін не повідомила про припинення дії договору, він вважається таким, що продовжив свою дію терміном на 1 рік.

Всі спори з приводу виконання або припинення цього договору, не врегульовані переговорами сторін, вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства України (п. 7.1 договору №2).

Згідно зазначеного в копії, наданій позивачем, акту прийому-передачі приміщення згідно договору № 2 від 01.02.2017 (акт прийому-передачі № 2) разом із приміщенням на правах оренди передаються: шафа - 1; стіл письмовий - 1; тумбочка приставна - 1; стілець офісний - 3; опалювальний електричний конвектор - 1.

Також, у вказаному акті зазначено, що приміщення знаходиться у придатному для користування технічному стані та претензій щодо орендованого приміщення у сторін немає.

Разом з тим, між орендодавцем та орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 11-1 від 01.03.2017 (далі - договір № 3), предметом якого є передача орендарю у строкове платне користування нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, загальною площею 2 кв.м., а також майно, яке знаходиться у вказаному приміщенні та призначене для використання орендарем під час строку оренди (майно), а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 1.2 договору № 3 передбачено, що приміщення, яке надається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності.

У пункті 1.5 договору № 3 сторони погодили, що передача приміщення оформлюється актом прийому-передачі (додаток № 2 до договору) із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням.

При переданні майна сторони зобов`язані перевірити його справність, цілісність, комплектність, про що має бути спеціально зазначено в акті прийому-передачі (п. 1.6 договору № 3).

Розділом 2 договору № 3 сторонами погоджено спільні права та обов`язки.

Так, відповідно до п. 2.1 цього договору орендар зобов`язується, зокрема: використовувати орендоване майно згідно з призначенням, зазначеним у цьому договорі (п. 2.1.1); забезпечувати безперешкодний доступ орендодавця для огляду приміщення у звичайні робочі години на предмет дотримання умов його використання (п. 2.1.4); дотримуватися санітарних, протипожежних та інших обов`язкових вимог при експлуатації орендованого майна (п. 2.1.5); утримувати орендоване майно в належному стані (п. 2.1.6); не проводити будь-які переобладнання, ремонт та реконструкцію майна без попередньої згоди орендодавця (п. 2.1.7); негайно попереджати орендодавця про пошкодження або погіршення технічного стану майна (п. 2.1.8); по фактах пошкодження або погіршення технічного стану майна сторонами складаються відповідні акти (п. 2.1.9); у період користування майном за власний рахунок усувати несправності та помилки майна, які виникли з вини орендаря, або відшкодувати орендодавцю вартість усунених несправностей та помилок майна (п. 2.1.10); умови та порядок усунення несправностей та помилок майна, які виникли з вини орендаря, визначаються орендодавцем шляхом офіційного повідомлення на адресу орендаря.

В свою чергу, за приписами пункту 2.2 договору № 3 орендодавець зобов`язується, зокрема: передати приміщення орендареві в належному стані (п. 2.2.2); не чинити перешкод орендарю у користуванні орендованим майном відповідно до умов цього договору (п. 2.2.3).

У пункті 2.3 договору № 3 унормовано, що орендодавець має право, в тому числі: здійснювати перевірку порядку використання орендарем майна в будь-який час у звичайні робочі години із попереднім повідомленням орендаря (п. 2.3.2); після закінчення дії цього договору отримати майно у стані, який відповідає стану майна на час передачі орендарю з урахуванням звичайного зносу (п. 2.3.3).

У розділі 4 договору № 3 сторони передбачили відповідальність сторін, зокрема: у випадку втрати первісної вартості приміщення та/або майна внаслідок неналежного ставлення або навмисних дій орендаря, останній відшкодовує орендодавцю збитки, спричиненні такими діями або бездіяльністю орендаря (п. 4.1); орендар не несе відповідальності за погіршення стану майна, спричиненого звичайним зносом (п. 4.2); для цілей цього договору під "звичайним зносом" розуміють втрату первісної вартості майна та приміщення порівняно із вартістю нового майна, зумовлену впливом екологічних, людських факторів, старіння під впливом часу, за виключенням випадків, коли втрата первісної вартості приміщення та/або майна зумовлена неналежним ставленням або навмисними діями орендаря (п. 4.3); орендодавець несе відповідальність за збитки в результаті дій з необережності, недбалості орендодавця, його агентів, постачальників послуг або співробітників (п. 4.4).

За приписами пункту 5.1 договору № 3 дія договору припиняється у разі: пошкодження орендованого майна, яке унеможливлює його подальше використання за призначенням (п. 5.1.1); відчуження приміщення, що є предметом цього договору (п. 5.1.2); ліквідація орендаря або орендодавця (п. 5.1.3).

У відповідності до пункту 5.3 цього договору, після закінчення строку оренди за цим договором орендар зобов`язаний протягом одного місяця повернути майно орендодавцю за актом прийому-передачі, за винятком продовження дії цього договору або укладення нового.

Майно повинно бути передано орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, обумовленого плином часу та цільовим використанням майна (п. 5.5 договору № 3).

Згідно п. 6.1 цього договору, останній вступає в силу з 01.03.2017 і діє до 31.12.2017.

Пунктом 6.2 договору №3 сторони передбачили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 6.4 договору №3 сторони погодили, що орендар має право на продовження цього договору після закінчення строку його дії за умови письмового попередження орендодавця за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.

Також, пунктом 6.5 передбачено, якщо жодна із сторін не повідомила про припинення дії договору, він вважається таким, що продовжив свою дію терміном на 1 рік.

Всі спори з приводу виконання або припинення цього договору, не врегульовані переговорами сторін, вирішуються у судовому порядку згідно чинного законодавства України. (п. 7.1 договору №3).

Згідно зазначеного в копії, наданій позивачем, акту прийому-передачі приміщення згідно договору № 3 від 01.03.2017 (акт прийому-передачі № 3) разом із приміщенням на правах оренди передаються: стіл-ресепшен - 1; шафа велика глуха -2; шафа-скло - 1; тумба приставна з поличкою - 1; стіл письмовий - 1; стілець офісний - 1; стілець на колесиках - 1; диван коричневий - 1; диван кутовий - 6; обігрівач електричний - 1. Також, у вказаній копії акта № 3 зазначено, що у приміщенні знаходяться вбудовані шафи з антресолями (5 шт.), одна з яких із архівом бухгалтерських документів орендодавця, закрита, опечатана печаткою - в користування орендарю не передається. Претензії щодо орендованого приміщення та майна, яке знаходиться у ньому, у сторін відсутні.

Згідно зазначеного в копії акту прийому-передачі приміщення до договору № 3 від 01.03.2017 (акт прийому-передачі № 3), наданій в матеріали справи відповідачем - одночасно з його оригіналом для огляду, разом із приміщенням на правах оренди передаються: стіл - ресепшен - 1 шт, стіл письмовий - 1 шт., стілець офісний - 1 шт. Жодних м`яких меблів в оригіналі вказаного акту від 01.03.2017, який подано відповідачем-1, які передаються в користування від позивача відповідачеві-1, не зазначено.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції позивач зазначає, що відповідач-1 передав в суборенду відповідачу-2 (суборендар) площу приймальні, яка надалі була передана суборендарю - 2, реквізити якого позивачу невідомі. На території цієї приймальні, до 02.10.2018, розташовувались меблі - офісні дивани у кількості 6 штук та загальною вартістю 28000,00 грн. Однак, 03.10.2018, під час огляду приміщень представниками позивача було виявлено їх відсутність та із повідомлення суборендаря - 2 позивач дізнався, що за погодженням з відповідачем - 2 останній самостійно їх виніс за межі приміщень належних позивачу.

Разом з цим, позивач стверджує, що 02.10.2018 суборендарем - 2 були здані в макулатуру належні позивачу документи, які знаходились в закритій шафі у прилеглому до приймальні коридорі, частина якого без відома позивача була передана відовідачем-2 суборендарю - 2. Серед зданих документів були архіви бухгалтерської звітності позивача та його філій за 1990-2012 роки, для відновлення яких необхідні значні матеріальні витрати, які оцінені позивачем у розмірі 80 000,00 грн.

Спір між сторонами у даній справі виник щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення збитків з відповідачів на користь позивача в загальному розмірі 108 000, 00 грн., які завдані, за твердженням позивача, внаслідок викрадення належних позивачу меблів та знищення бухгалтерської звітності позивача, які перебували у приміщеннях, переданих позивачем в оренду відповідачу-1.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем-1 укладено правочини, які за своїм змістом та правовою природою є договорами оренди (найму), за якими, відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 283 ГК України, об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 3 ст. 285 ГК України унормовано, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Укладеними договорами, між сторонами погоджено, що передача приміщення оформлюється актом прийому-передачі із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням (п. 1.5 договорів №1, №2, №3).

Окрім того, при переданні майна сторони зобов`язані перевірити його справність, цілісність, комплектність, про що має бути спеціально зазначено в акті прийому-передачі. (п. 1.6 договорів №1, №2, №3).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Колегія суддів Північного апеляційного господарського зазначає, що спір у справі стосується саме стягнення збитків за не виконання договірного зобов`язання відповідно до ст. 623 ЦК України.

Положеннями ст. 623 ЦК України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що факт передачі позивачем відповідачу - 1, при передачі в оренду приміщень за договорами, диванів не підтверджений належними та допустимими доказами. Відповідно у відповідача - 1 за умовами договорів був відсутній обов`язок щодо збереження таких диванів, оскільки останні не були йому передані, і належних та допустимих доказів іншого матеріали справи не містять. Позивачем, в тому числі, не надано суду жодних належних та допустимих доказів, із яких би суд мав можливість встановити, вартість таких диванів з урахуванням ринкових цін.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що умови укладених між позивачем та відповідачем - 1 договорів взагалі не передбачають передачу відповідачу - 1 та відповідно обов`язку зберігання відповідачем - 1 внутрішньої документації позивача, а отже відсутні правові підстави для притягнення відповідача-1 до відповідальності за незбереження внутрішньої документації позивача.

Що стосується позовних вимог до відповідача - 2, то позивачем взагалі не надано суду жодних доказів перебування відповідача - 2 у договірних відносинах чи то з позивачем, чи то з відповідачем - 1 та/або фактичного місцезнаходження відповідача - 2 в орендованих відповідачем - 1 за договорами, укладеними з позивачем, приміщеннях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача - 1 та у відповідача - 2 обов`язків щодо збереження майна позивача - диванів та бухгалтерської звітності, не довів факту порушення відповідачами відповідних обов`язків, не довів самого факту завдання йому діями відповідачів збитків, розміру збитків та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та збитками, що повністю виключає застосування до відповідачів такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Щодо твердження позивача про необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв`язку з тим, що доказ (копія акту прийому передачі приміщень від 01.03.2017) (а.с. 143) поданий відповідачем-1 26.04.2019 після судового засідання 25.04.2019 та який необґрунтовано враховано судом першої інстанції при винесенні рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідачем-1 у судовому засіданні від 25.04.2019 надано оригінал акту прийому-передачі майна до договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2017 для огляду суду (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи 25.04.2019, про що зроблено відмітку за підписом судді (а.с. 143)), в якому відсутні дані про передачу разом із приміщенням на правах оренди відповідачу - 1 дивану кутового у кількості 6 штук та відсутні відомості про знаходження бухгалтерської документації у вбудованих шафах з антресолями. Таким чином, твердження позивача про подачу вказаного доказу поза межами судового засідання спростовуються матеріалами справи.

Щодо твердження апелянта в частині того, що на виконання умов укладених договорів оренди нежитлових приміщень між позивачем та відповідачем - 1 сформовані акти прийому-передачі майна, яке знаходилось в орендованих приміщеннях, зокрема, диван кутовий у кількості 6 штук та бухгалтерські документи, які вміщені до вбудованої шафи з антресолями, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надано місцевому господарському суду копію акта прийому-передачі приміщення до договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2017, в якому також містяться відомості про архів бухгалтерських документів, які опечатані печаткою, та в користування відповідачу - 1 не передавались.

Разом з цим, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивачем не надано суду оригінал вказаного акту прийому передачі майна від 01.03.2017, який витребовувався ухвалою суду першої інстанції від 16.04.2019.

Також, як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідачем-1 у судовому засіданні від 25.04.2019 надано оригінал акту прийому-передачі майна до договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2017 для огляду суду (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи), в якому відсутні дані про передачу разом із приміщенням на правах оренди відповідачу - 1 дивану кутового у кількості 6 штук та відсутні відомості про знаходження бухгалтерської документації у вбудованих шафах з антресолями.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи наявна копія акту прийому-передачі від 01.03.2017 надана позивачем, і при цьому не надано витребуваного судом оригіналу такого документа, натомість відповідачем-1 надано суду для огляду оригінал акту прийому-передачі від 01.03.2017 зовсім іншого змісту, ніж копія акта, наданого позивачем, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність такого доказу - копії акту прийому передачі від 01.03.2017, який поданий позивачем у даній справі.

Щодо тверджень позивача щодо не підтвердження належними доказами витрат відповідача -1 на оплату правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи в суді першої інстанції, та відповідно безпідставне покладення місцевим господарським судом таких витрат на позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач-1 подав заяву про покладення на позивача понесених ним витрат, пов`язаних із правничою допомогою.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду даної справи, враховуючи відмову у задоволенні позову і відсутність заяви позивача про зменшення розміру, заявлених відповідачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, дійшов висновку про покладення понесених відповідачем-1 судових витрат на правничу допомогу у відповідності до вимог ст. ст.126, 129 ГПК України на позивача у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних орбіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

На виконання вказаних приписів норм процесуального права відповідачем надано до матеріалів справи договір про надання правничої (правової) допомоги №53/2018 від 10.12.2018 Адвокатським бюро "Арсена Маринушкіна" з додатковим договором до нього, ордер серії КВ №281296 від 13.12.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3609, детальний опис робіт, рахунок на оплату № б/н від 10.12.2018 та платіжне доручення №211 від 11.12.2018 з призначенням платежу "оплата витрат на професійну правничу допомогу та гонорару згідно договору від 10.12.2018 № 53/2018", якими підтверджується понесення відповідачем-1 витрат на правову допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Отже, з огляду на встановлені обставини, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог і відсутності клопотання позивача про зменшення цих витрат та недоведеністю їх неспівмірності, суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правомірно поклав понесені відповідачем - 1 судові витрати на правничу допомогу адвоката на позивача у заявленому відповідачем-1 розмірі.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність правових підстав для задоволення позову ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" про стягнення з відповідача 108 000, 00 грн. збитків. При цьому, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволені позовних вимог ПрАТ "Аудиторська фірма "Аналітик" у даній справі.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №910/15513/18 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні.

Судові витрати.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №910/15513/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №910/15513/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15513/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.12.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді М.Л. Яковлєв

Г.П. Коробенко