Рішення

від 14.05.2019 по справі 148/102/18

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/102/18

Провадження №2/148/44/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2019 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

свідка ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спадщини та припинення права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спадщини та припинення права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , яка за життя 04.05.2011 залишила на його ім`я заповіт. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на торгівельний металевий кіоск загальною площею 20,16 кв.м, який розташований на території ринку в АДРЕСА_4 , який було нею придбано 06.03.2001 в рахунок заробітної плати в СВАТ "Птахокомбінат "Тульчинський".

Спадкоємцем за заповітом є він та спадкоємцем першої черги був її чоловік ОСОБА_6 , який мав право на обов`язкову частку в спадщині, яка складала 1/6 частину. Кожний з них прийняв спадщину і ним було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частини нерухомого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_6 , який за життя залишив заповіт на ім`я його брата - відповідача ОСОБА_3 Він як спадкоємець першої черги за законом, інвалід І групи, має право на обов`зкову частку в спадщині.

З урахуванням обов`язкової частки в спадковому майні батька, його загальна частка в спадковому майні після смерті матері складає 11/12, що становить майже 92 % частини майна, а відповідача -1/12 (біля 8 %).

Зазначений торговий металевий кіоск є малою архітектурною формою, право власності на яку не підлягає державній реєстрації відповідно до ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Даним кіоском користується сім`я відповідача, а в нього доступу до нього немає і він не має можливості скористатися своїм правом власності. В зв`язку з чим він запропонував відповідачу добровільно поділити спадщину, виділивши йому цілий торговий металевий кіоск, а він в свою чергу зобов`язувався сплатити кошти за частину відповідача, що становить 1553,12 грн., однак останній категорично відмовився.

Вважає, що у відповідності до ч.1 та 2 ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкоємець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, а тому за ним має бути визнано право власності в порядку спадкування на цілий торговельний металевий кіоск із сплатою на рахунок відповідача його незначної частки, що становить 1553,12 грн.

В зв`язку з даними обставинами він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить поділити майно, отримане ним та ОСОБА_3 у спадок після смерті їхніх батьків, виділивши йому право власності в порядку спадкування на торгівельний металевий кіоск, який розташований на території ринку АДРЕСА_1, з урахуванням належних йому 11/12 частини і 1/2 частини належної відповідачу. Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/12 частини торгівельного металевого кіоска. Перерахувати відповідачу кошти, внесені ним на депозитний рахунок.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, просять позов задовольнити. Також позивач вказав, що правовстановлюючі документи на торгівельний металевий кіоск відсутні. В матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно якої позивач вказав, що жодних доказів, які б підтверджували купівлю кіоску відповідача із дружиною в м.Вінниця ним не надано. Вважає заперечення відповідача безпідставним та необгрунтованим.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просить відмовити в позові, пояснивши, що даний кіоск належить його дружині. Також в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що кіоск за спільні кошти він та його дружина ОСОБА_7 придбали в м.Вінниця на торгівельному ринку в 2003 році ще за життя його матері ОСОБА_5 та встановили на ринку смт.Вапнярка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що кіоск стояв на площі, а згодом його перенесли на базар. В даному кіоску торгувала ОСОБА_5 і на ньому було написано " ОСОБА_8 птахокомбінат".

Заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, згідно копії заповіту від 04.05.2011 (а.с.12 т.1) ОСОБА_5 заповіла своєму синові ОСОБА_1 після своєї смерті усе своє майно.

Згідно копії повторного свідоцтва про смерть від 27.11.2013 серія НОМЕР_1 (а.с.5 т.1) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Згідно копії заповіту від 14.09.2013 (а.с.46) ОСОБА_6 заповів ОСОБА_3 після своєї смерті усе своє майно.

Згідно копії повторного свідоцтва про смерть від 25.04.2017 серія НОМЕР_2 (а.с.9 т.1) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Відповідно до ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до вимог ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно копії спадкової справи №378/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с.86-95 т.1) вбачається, що 27.11.2013 та 10.12.2016 ОСОБА_1 , а 05.09.2013 ОСОБА_6 звернулися до Томашпільської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 долі, а саме на земельну ділянку, площею 0,2919 га згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Згідно копії спадкової справи №85/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (а.с.28-84 т.1) вбачається, що 11.02.2017 ОСОБА_3 , а 18.02.2017 та 09.12.2017 ОСОБА_1 звернулися до Тульчинської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Відповідач ОСОБА_3 отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.11.2017 на:

- 1/8 частину спадкового майна, а саме 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,2919 га згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, що належала ОСОБА_5 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_6 , який спадщину прийняв, однак не встиг оформити своїх спадкових прав;

- 3/4 частин спадкового майна, а саме транспортний засіб марки ПФ 01 Фермер, випуску 2005 року, шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого Тульчинським МРЕВ Вінницької області 16.04.2016.

Позивач ОСОБА_1 отримав свідоцта про право на спадщину за законом від 09.12.2017 на:

- 1/24 частину спадкового майна, а саме 1/6 частину земельної ділянки, площею 0,2919 га згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, що належала ОСОБА_5 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_6 , який спадщину прийняв, однак не встиг оформити своїх спадкових прав;

- 1/4 частину спадкового майна, а саме транспортний засіб марки ПФ 01 Фермер, випуску 2005 року, шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого Тульчинським НОМЕР_5 Вінницької області 16.04.2016.

Відповідно до копії рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 29.05.2017, справа 146/647/17 (а.с.146-148 т.1, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та визнано за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилось після смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Вапнярка, Томашпільського району, Вінницької області, що складається із нежитлової будівлі магазину, розташованої в АДРЕСА_1 . Також в даному рішенні встановлено, що ухвалою Томашпільського районного суду від 29.05.2017 позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, що складається із земельної ділянки та кіоску залишено без розгляду на підставі поданої ним заяви.

Таким чином, судом встановлено, що позивач та відповідач прийняли та поділили спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до вимог чинного законодавства.

В свою чергу, позивач вказує, що його матері ОСОБА_5 також належав торгівельний металевий кіоск загальною площею 20,16 кв.м, який розташований на території ринку в АДРЕСА_1, який було нею придбано 06.03.2001 в рахунок заробітної плати в СВАТ "Птахокомбінат "Тульчинський", а тому він також входить до спадщини і він має право на нього, однак державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на даний кіоск. На підтверження даного факту останнім надано:

- копію накладної №155 від 06.03.2001 (а.с.17 т.1), згідно якої ОСОБА_5 від СВАТ "Птахокомбінат "Тульчинський" в рахунок зарплати видано кіоск металевий сумою 560 грн.;

- копію довідки, виданої СВАТ "Птахокомбінат "Тульчинський" від 20.06.2017 від №15 (а.с.16 т.1) про те, що 06.03.2001 підприємством було передано в рахунок заробітної плати ОСОБА_5 металевий кіоск загальною площею 20,16 кв.м., що в той час знаходився на території колгоспного ринку смт.Вапнярка по вул.Леніна. Розрахунок проведено повністю, претензій не маємо;

- копію листа відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Томашпільської районної державної адміністрації від 31.07.2001 (а.с.15 т.1), згідно якого вбачається, що розглянувши заяву підприємця ОСОБА_5 про відведення земельної ділянки під розміщення торгового кіоску в АДРЕСА_3 на території колгоспного ринку, відділ містобудування і архітектури не заперечує у відведенні в тимчасове користування земельної ділянки для розміщення торгового кіоску на земельній ділянці, загальною площею - 0,0036 га в АДРЕСА_3 (територяї колгоспного ринку);

- повідомлення Вапнярської селищної ради ОТГ Томашпільського району Вінницької області від 12.10.2017 №1072 (а.с.14 т.1) про те, що відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки від 01.10.1999, зареєстрованого 01.10.1999 у Вапнярській селищній раді за №7 між Вапнярською селищною радою та ОСОБА_5 , останній виділялась земельна ділянка площею 35 кв.м, яка знаходиться на території ринку в АДРЕСА_1 із земель загального користування Вапнярської селищної ради з метою встановлення металевого кіоску площею 20,16 кв.м.;

- довідку, видану виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради від 12.12.2017 №1318 (а.с.13 т.1), згідно якої після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилось спадкове майно, яке складається з торгівельного металевого кіоску загальною площею 20,16 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- копію технічної документації по інвентаризації земельної ділянки кіоску ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 для складання договору оренди (а.с.130-137 т.1 );

- копію договору оренди земельної ділянки від 01.10.1999, укладеного між Вапнярською селищною радою та ОСОБА_5 (а.с.138-142 т.1), відповідно до якого земельна ділянка площею 35 кв.м., яка знаходиться в смт.Вапнярка (ртнок) передавалась в оренду з метою встановлення кіоску;

- копію повідомлення Томашпільської державної нотаріальної контори від 12.12.2017 №611/02-31 (а.с.10 т.1), відповідно до якого позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку із відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на нерухомість. Також останній вказує, що на даний час даним кіоском користується сім`я відповідача, а в нього доступу до нього немає.

Відповідач заперечує даний факт та вказує, що кіоск, яким він користується належить його дружині. На підтвердження своїх заперечень надав:

- копії повідомлень СТ "Ринок" від 28.01.2018 №2 (а.с.102 т.1) та від 11.02.2018 №3 (а.с.103 т.1) про те, що з часу заснування СТ "Ринок" - з жовтня 2003 року договір на бронювання торгового місця №12, на якому розташований металевий торгівельний кіоск малої архітектурної форми, загальною площею 18 кв. м, укладено з ОСОБА_7 , в якому вона здійснює торгівельну діяльність по даний час. Інформацією щодо особи, яка встановлювала чи здійснювала діяльність в даному кіоску до жовтня 2003 року, СТ "Ринок" не володіє.;

- копію довідки, виданої Вапнярською селищною радою ОТГ Томашпільського району Вінницької області від 28.02.2018 №247 (а.с.104 т.1) про те, що земельна ділянка на якій розміщений металевий кіоск площею 18 кв.м., який з 2003 року на праві власності належить ОСОБА_7 , знаходиться в оренді ОСОБА_10 , з якою заключений договір оренди землі 03.11.2014 терміном на 49 років;

- копію договору №4 від 01.01.2018 на віділення торгового місця для розміщення торгового контейнера малої архітектурної форми на території ринку, заключеного між ФОП ОСОБА_11 та приватним підприємцем ОСОБА_7 (а.с.105-108 т.1).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які представник позивачів посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.

Однак, в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України, ні представником позивача, ні позивачем в судовому засіданні не доведено, що торгівельний металевий кіоск загальною площею 20,16 кв.м, який розташований на території ринку в смт.Вапнярка по АДРЕСА_1 , яким як вважає позивач, користується відповідач та його сім`я, входить до спадкового майна, після смерті ОСОБА_5 Окрім того, належних, допустимих та достатніх доказів належності спадкодавцю ОСОБА_5 даного кіоску суду не надано. Подана позивачем копія накладної (а.с.17 т.1 ) не містить будь-яких ідентифікуючих та характиризуючих данних щодо кіоску, який отримала в рахунок зарплати ОСОБА_5 , а тому стверджувати, що саме цей кіоск, який розташований на території ринку в АДРЕСА_1, Вінницької області належить останній достовірно встановити неможливо.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК України, ч.1 ст.13 ЦПК України).

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що позивач в позовній заяві ставить питання про поділ майна, отриманого сторонами у спадок після смерті їх батьків, а саме, торгівельного металевого кіоску, загальною площею 20,16 кв.м, який розташований на території ринку в АДРЕСА_1 , виділенням йому права власності в порядку спадкування на весь кіоск, припинення права власності відповідача на 1/12 частину даного кіоску та перерахування ним відповідачу коштів за його частку, тоді як в судовому засіданні встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що документів, які б підтверджували право володіння спадкоємців на даний кіоск, а саме свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом чи заповітом, чи відповідного рішення суду про визнання прва власності на спадкове майно за сторонами немає.

Згідно з ч.2 ст.181 ЦК України, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ч.2 ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Частиною 4 ст.28 Закону № 3038-VI передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.08.2000 № 507, міститься визначення терміну будівля , їх перелік та класифікація - тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

Оскільки торгівельний кіоск, який в даному випадку можна вважати тимчасовою спорудою, не є нерухомістю, то законом не вимагається обов`язкове нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору відчуження чи оренди такої споруди, а отже і відсутня необхідність державної реєстрації вказаного майна.

В даному випадку, торгівельний кіос є тимчасовою спорудою, а не як вказав позивач - малою архітектурною формою, оскільки відповідно до ч.2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

В свою чергу, майно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, позовні вимоги щодо поділу спадкового майна, попередньо не визнавши право власності на дане спадкове майно, є передчасними.

Окрім цього, судом також встановлено, що під час звернення до державних нотаріусів Тульчинської та Томашпільської державних нотаріальних контор в перелік спадкового майна вищевказаний торгівельний кіоск сторонами не був вказаний, а тому відповідно державними нотаріусами даних нотаріальних контор не приймалось будь-яких рішень з приводу даного рухомого майна. Подана позивачем копія повідомлення Томашпільської державної нотаріальної контори від 12.12.2017 №611/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 лише свідчить, що йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухомість, а не на рухоме майно - торгівельний кіоск.

Постановою № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" судам роз`яснено, що неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Суд не наділений повноваженнями вийти за межі позовних вимог при розгляді справ позовного провадження. У даному випадку позивач розпорядився своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, однак, невірно вибрав спосіб захисту свого порушеного права, тому позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80 ЦПК України вважає ці докази недостатніми, оскільки на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи та вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Таким чином, ні представником позивача, ні позивачем не надано суду безперечних і достатніх доказів, які б доводили обгрунтування позовних вимог.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, позивач як інвалід І групи звільнений від сплати судових витрат, тому в у відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабітеном Міністрів України, а інші судові витрати залишаються за сторонами. Також підлягають поверненню позивачу кошти в розмірі 1553,12 грн., сплачені ним на депозитний рахунок, що підтверджується квітанцією №175 від 17.01.2018 (а.с.21 т.1).

На підставі викладеного, керуючись п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , постановою № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", ст.ст. 15, 20, 328, 181, 1220, 1216-1218, 1268, 1276, 1278 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 76-81, 133, 141, 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спадщини та припинення права власност відмовити.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , сплачені ним на депозитний рахунок НОМЕР_7 кошти в розмірі 1500, 12 грн.(одна тисяча п`ятсот гривень 12 копійок), згідно квітанції №175 від 17.01.2018 відділення №77 АТ "Укрсиббанк" ( отримувач: ТУ ДСА України в Вінницькій області, код отримувача:26286152, призначення платежу: забезпечення позову до Тульчинського районного суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ), оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №148/102/18.

Судові витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабітеном Міністрів України. Інші судові витрати залишити за сторонами.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.05.2019.

Суддя: