Постанова

від 01.08.2019 по справі 148/102/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/102/18

Провадження № 22-ц/801/1525/2019

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 рокуСправа № 148/102/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М.

за участю секретаря Богацької О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадщини та припинення права власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 14 травня 2019 року в м. Тульчині суддею цього суду Ковганичем С. В., повний текст рішення складено 17 травня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спадщини та припинення права власності, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, на торгівельний металевий кіоск загальною площею 20,16 кв. м., розташований на території ринку по АДРЕСА_1 . Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом є позивач, а спадкоємцем за законом - її чоловік ОСОБА_4 , який мав право на обов`язкову частку в спадщині в розмірі 1/6 частини майна. Кожний зі спадкоємців прийняв спадщину і позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частин нерухомого майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін - ОСОБА_4 , спадкоємцем за заповітом якого є відповідач, а спадкоємцем першої черги за законом, який має право на обов`язкову частку як інвалід першої групи - позивач.

За таких обставин, з урахуванням обов`язкової частки в спадковому майні ОСОБА_4 , загальна частка ОСОБА_1 в спадковому майні після смерті матері складає 11/12 частин майна, що становить майже 92% цього майна, водночас, спірним металевим кіоском користується сім`я ОСОБА_2 , а позивач доступу до нього не має, що позбавляє його права користування власним майном.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки торгівельний металевий кіоск є малою архітектурною формою, право власності на яку не підлягає державній реєстрації, тому державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно.

Пославшись на викладене, з урахуванням положень ч. 1 ст. 365 ЦК України, ОСОБА_1 , просив суд поділити майно, отримане сторонами у спадок після смерті їх батьків, виділивши позивачу право власності в порядку спадкування на цілий торгівельний металевий кіоск, з урахуванням належних йому 11/12 частин спадкового майна і 1/12 частин спадкового майна, належних відповідачу; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/12 частину торгівельного металевого кіоска та виплатити йому кошти, внесені позивачем на депозитний рахунок.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач, пославшись на не повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10 січня 2008 року (т. 1, а. с. 6).

04 травня 2011 року ОСОБА_3 , в присутності двох свідків, склала заповіт про те, що на випадок її смерті усе її майно, де б воно не було і з чого б не складалось, у тому числі усе те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповідає своєму синові - ОСОБА_1 , 1955 року народження (т. 1, а. с. 12).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Томашпільського районного управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області (т. 1, а. с. 5).

05 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Томашпільської державної нотаріальної контори з заявою за № 787 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його дружина - ОСОБА_3 , яка проживала та була прописана разом з ним по АДРЕСА_2 . На день смерті спадкодавця залишилось майно, яке складається із: будівлі магазину, розташованого по АДРЕСА_3 , яке він приймає (т. 1, а. с. 88).

14 вересня 2013 року ОСОБА_4 склав заповіт про те, що на випадок його смерті усе його майно, де б воно не було і з чого б не складалось, у тому числі усе те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом, заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1, а. с. 46).

06 листопада 2013 року виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області ОСОБА_2 видано довідку про те, що після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишилось спадкове майно, яке складається із магазину ІНФОРМАЦІЯ_6 , який знаходиться по АДРЕСА_3 та неприватизована земельна ділянка. Після смерті спадкодавця спадкоємцями за законом залишились: чоловік - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 56).

27 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Томашпільської державної нотаріальної контори з заявою за № 1137 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати - ОСОБА_3 , яка залишила на його ім`я заповіт. На день смерті спадкодавця залишилось майно, яке він приймає і яке складається із: нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_3 ; земельної ділянки, розташованої на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, належної померлій на підставі державного акту на землю серії НОМЕР_3 , виданого Тульчинською РДА 04 листопада 2008 року (т. 1, а. с. 53).

30 листопада 2016 року виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області ОСОБА_1 видано довідку про те, що після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, належної померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , площею 0, 2919 га, кадастровий номер НОМЕР_4 . Після смерті спадкодавця спадкоємцем залишився син - ОСОБА_1 , який фактично прийняв спадщину на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 55).

10 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Томашпільської державної нотаріальної контори з заявою за № 845 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати - ОСОБА_3 , яка залишила на його ім`я заповіт, а тому просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, розташовану на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, належної померлій на підставі державного акту на землю серії НОМЕР_3 , виданого Тульчинською РДА 04 листопада 2008 року (т. 1, а. с. 87).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10 грудня 2016 року державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі заповіту від 04 травня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 245, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 5/6 долі є син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина складається з земельної ділянки, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , площею 0, 2919 га, кадастровий номер НОМЕР_5 , в межах згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області (т. 1, а. с. 57а).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Тульчинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного ТУЮ у Вінницькій області 11 квітня 2017 року (т. 1, а. с. 9).

З рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року у справі № 146/647/17 вбачається, що 12 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, що складається із нежитлової будівлі магазину, розташованої по АДРЕСА_3 ; земельної ділянки площею 0,2919 га, кадастровий номер НОМЕР_5 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського товарного виробництва, розташованої в смт Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області; торгового кіоска, розташованого по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 146-148).

Ухвалою Томашпільського районного суду від 29 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, що складається із земельної ділянки та кіоску, залишено без розгляду на підставі поданої заяви позивача (т. 1, а. с. 149-150).

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно задоволено, визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, що складається із нежитлової будівлі магазину, розташованої по АДРЕСА_3 .

Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 листопада 2017 року ОСОБА_1 є власником 5/6 частин земельної ділянки, площею 0,2919 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 67) .

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 21 листопада 2017 року державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі заповіту від 14 вересня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1619, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син - ОСОБА_2 . Спадщина складається з: 1/6 частин земельної ділянки, належної померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , площею 0, 2919 га, кадастровий номер НОМЕР_5 , в межах згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області, спадкоємцем якої за законом був її чоловік ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, але не встиг оформити своїх спадкових прав у зв`язку зі смертю (т. 1, а. с. 70); ѕ частин транспортного засобу марки, моделі ПФ 01 Фермер, 2005 року випуску, який належав померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого Тульчинським МРЕВ Вінницької області від 16 квітня 2005 року (т. 1, а. с. 71).

09 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тульчинської державної нотаріальної контори з заявою за № 2478 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_4 , та на день його смерті залишилось спадкове майно: 1/6 частини земельної ділянки, площею 0, 2919 га, кадастровий номер НОМЕР_5 , в межах згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області; транспортний засіб марки, моделі ПФ 01 Фермер, 2005 року випуску, яке заявник прийняв та просить видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом (т. 1, а. с. 75).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 грудня 2017 року державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі ст. 1261 ЦПК України спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/24 частину цього майна є його син ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 1/6 частини земельної ділянки, належної померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , площею 0, 2919 га, кадастровий номер НОМЕР_5 , в межах згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області (т. 1, а. с. 80).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 грудня 2017 року державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі ст. 1261 ЦПК України спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на ј частину цього майна є його син ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з транспортного засобу марки, моделі ПФ 01 Фермер, 2005 року випуску, який належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого Тульчинським МРЕВ Вінницької області від 16 квітня 2005 року (т. 1, а. с. 8). Свідоцтво про право на спадщину за законом на ѕ частин спадкового майна видано на ім`я ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 81).

Згідно з довідкою Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський за вих. № 155 від 20 червня 2017 року 06 березня 2001 року підприємством було передано в рахунок заборгованості плати ОСОБА_3 металевий кіоск загальною площею 20, 16 кв. м., що в той час знаходився на території колгоспного ринку АДРЕСА_1 (т . 1 , а. с. 16-17).

12 жовтня 2017 року Вапнярською селищною радою Об`єднаної територіальної громади Томашпільського району Вінницької області за вих. № 1072 надано ОСОБА_1 інформацію про те, що згідно договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 1999 року, зареєстрованого цього ж дня у Вапнярській селищній раді за № 7 між Вапнярською селищною радою та ОСОБА_3 , останній виділялась земельна ділянка площею 35 кв. м., яка знаходилась на території Ринку в АДРЕСА_1 із земель загального користування Вапнярської селищної ради з метою встановлення металевого кіоску площею 20, 16 кв. м. Термін оренди складає 1 рік (т. 1, а. с. 14).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 1999 року, зареєстрованого цього ж дня у Вапнярській селищній раді за № 7 між Вапнярською селищною радою та ОСОБА_3 , останній виділялась земельна ділянка площею 35 кв. м., яка знаходилась на території Ринку в АДРЕСА_1 із земель загального користування Вапнярської селищної ради з метою встановлення металевого кіоску площею 20, 16 кв. м. (т. 1, а. с. 138-144).

24 жовтня 2000 року АТ Укрпромпроектбудсервіс погоджено технічну документацію по інвентаризації земельної ділянки кіоску ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 для складання договору оренди (т. 1, а. с. 130-137).

31 липня 2001 року Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області погоджено у відведенні в тимчасове користування ОСОБА_3 земельної ділянки для розміщення торгового кіоску на земельній ділянці, загальною площею - 0, 0036 га в АДРЕСА_1 ( територія колгоспного ринку ) (т. 1, а. с. 15).

Відповідно до рішення 23 сесії 4 скликання Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області від 08 вересня 2005 року надано дозвіл СТ Ринок на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право короткострокової оренди терміном на 5 років під розміщення ринку площею 0, 46 га, яка розташована в. АДРЕСА_1 . Технічну документацію із землеустрою подано на розгляд та затвердження черговою сесією селищної ради (т. 1, а. .с. 129).

Виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Об`єднаної територіальної громади Томашпільського району Вінницької області 12 грудня 2017 року видано ОСОБА_1 довідку № 1318 про те, що після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишилось спадкове майно, яке складається з торговельного металевого кіоску, загальною площею 20,16 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (територія ринку). Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за заповітом залишився ОСОБА_1 , який проживає в м . Тульчин, Вінницька обл. Громадянин ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину на протязі шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 13).

12 грудня 2017 року державний нотаріус Томашпільської державної нотаріальної контори листом за вих. № 611/02-31 повідомив ОСОБА_1 про те, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , йому відмовлено, у зв`язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на нерухомість, відповідно до глави 10,п.4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5 (т. 1, а. с. 10).

Згідно з висновком про вартість майна ринкова вартість металевого кіоску загальною площею 20,16 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , територія ринку, визначена станом на 04 грудня 2017 року, без урахування ПДВ, становить 19 414,00 грн (т. 1, а. с. 18).

У заяві свідка - ОСОБА_6 , від 13 березня 2018 року зазначено, що ОСОБА_3 працювала у металевому кіоску на Привокзальній площі смт. Вапнярка, який належав птахорадгоспу Тульчинський , та який у 1999 році був перенесений на територію Колгоспного ринку за адресою АДРЕСА_1 . Зі слів покійної свідку відомо, що у 2001 році вона викупила вказаний кіоск в рахунок заробітної плати та продовжувала торгувати в ньому до середини двохтисячних років, а потім дозволила торгувати у ньому своїй невістці - ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 145).

ОСОБА_2 , на спростування доводів ОСОБА_1 про належність металевого кіоску, яким користується його дружина - ОСОБА_7 , їх матері, надав суду наступні докази:

- копії повідомлень СТ "Ринок" № 2 і № 3 від 28 січня 2018 року та 11 лютого 2018 року відповідно (т. 1, а. с. 102, 103) про те, що з часу заснування СТ "Ринок" - з жовтня 2003 року, договір на бронювання торгового місця НОМЕР_8, на якому розташований металевий торгівельний кіоск малої архітектурної форми, загальною площею 18 кв. м, укладено з ОСОБА_7 , в якому вона здійснює торгівельну діяльність по даний час. Інформацією щодо особи, яка встановлювала чи здійснювала діяльність в даному кіоску до жовтня 2003 року, СТ "Ринок" не володіє.;

- копію довідки, виданої Вапнярською селищною радою ОТГ Томашпільського району Вінницької області від 28 лютого 2018 року № 247 про те, що земельна ділянка, на якій розміщений металевий кіоск площею 18 кв.м., належний з 2003 року на праві власності ОСОБА_7 , знаходиться в оренді у ОСОБА_8 на підставі договору оренди землі від 03 листопада 2014 року терміном на 49 років (т. 1, а. с. 104);

- копію договору № 4 від 01 січня 2018 року на виділення торгового місця для розміщення торгового контейнера малої архітектурної споруди на території ринку, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та приватним підприємцем ОСОБА_7 (т. 1, а. с.105-108).

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із положеннями ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Статтею 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Положеннями ст. ст. 1268-1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями статті 365 ЦК України встановлено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 396 ЦК України передбачено, що в разі відсутності документів на право власності власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно з ч. 2 ст.181 ЦК України, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Частиною 2 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

З урахуванням наведених норм, спірний торгівельний металевий кіоск є тимчасовою спорудою, а не малою архітектурною формою, не є нерухомістю, отже законом не вимагається обов`язкове нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору відчуження чи оренди такої споруди, а отже і відсутня необхідність державної реєстрації вказаного майна.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позовні вимоги щодо поділу спірного спадкового майна є передчасними та не доведеними належними та допустимими доказами, оскільки під час звернення до державних нотаріусів Тульчинської та Томашпільської державних нотаріальних контор до переліку спадкового майна торгівельний металевий кіоск сторонами не був внесений, державними нотаріусами будь-яких рішень з приводу цього рухомого майна не приймалось, а повідомлення Томашпільської державної нотаріальної контори від 12 грудня 2017 року № 611/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на нерухомість, не є доказом відмови в оформленні права на спірний металевий кіоск, який, в розумінні положень ЦК України, є рухомою річчю.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що зміст ст. 365 ЦК України, на положення якої посилається позивач в обґрунтування вимог позовної заяви, регулює вирішення питання щодо припинення права особи у спільній власності, в разі, якщо частка у спільному майні такої особи є незначною і не може бути виділена в натурі, отже припинення вказаного права можливе не за наявності права на частку у спадщині, а за наявності у особи права власності на частку у спільному майні, що має бути підтверджено належними доказами, яких суду не надано.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо доведеності позивачем належності торгівельного металевого кіоску, загальною площею 20,16 м. кв., який розташований на території ринку в смт. Вапнярка, до складу спадкового майна після смерті матері сторін у справі, оскільки судом не заперечується факт купівлі-продажу ОСОБА_3 металевого кіоску у 2001 році та оренди нею земельної ділянки на території ринку в смт. Вапнярка з метою встановлення кіоску, проте ОСОБА_1 не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів, що вказаний торгівельний металевий кіоск входив до складу спадкового майна, а позивачем вчинялись дії, передбачені законодавством, для прийняття та оформлення цього майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що в прохальній частині позовної заяви ставилось питання про визнання за позивачем права власності на цілий кіоск, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність звернення із позовом про припинення права власності, апеляційний суд вважає також необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поділ спадкового майна шляхом виділення йому права власності в порядку спадкування на цілий металевий кіоск, проте визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а доказів про існування таких перешкод суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення справи, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення.

Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 травня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко

Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2019 року.