Постанова
Іменем України
22 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 148/102/18
провадження № 61-16266св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, у складі судді Ковганича С. В., від 14 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М., від 01 серпня 2019 року .
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спадщини та припинення права власності .
Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, на торгівельний металевий кіоск загальною площею 20, 16 кв. м, розташований на території ринку по АДРЕСА_1 . Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом є позивач, а спадкоємцем за законом - її чоловік ОСОБА_4 , який мав право на обов`язкову частку в спадщині у розмірі 1/6 частини майна. Кожний зі спадкоємців прийняв спадщину і позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частин нерухомого майна. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін - ОСОБА_4 , спадкоємцем за заповітом якого є відповідач, а спадкоємцем першої черги за законом, який має право на обов`язкову частку як інвалід першої групи - позивач.
За таких обставин, з урахуванням обов`язкової частки в спадковому майні ОСОБА_4 , його загальна частка в спадковому майні після смерті матері складає 11/12 частин майна, що становить майже 92 % цього майна, водночас, спірним металевим кіоском користується сім`я ОСОБА_2 , а позивач доступу до нього не має, що позбавляє його права користування власним майном. Зазначив, що торгівельний металевий кіоск є малою архітектурною формою, право власності на яку не підлягає державній реєстрації, а тому державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно.
Із урахуванням зазначеного, посилаючись на положення частини першої статті 365 ЦК України, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, поділити майно, отримане сторонами у спадок після смерті їх батьків, виділивши йому у власність в порядку спадкування цілий торгівельний металевий кіоск, з урахуванням належних йому 11/12 частин спадкового майна і 1/12 частин спадкового майна, належних відповідачу. Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/12 частину торгівельного металевого кіоску та виплатити йому кошти, внесені позивачем на депозитний рахунок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що торгівельний металевий кіоск, загальною площею 20, 16 кв. м, який розташований на території ринку по АДРЕСА_1 , яким, як вважає позивач, користується відповідач та його сім`я, входить до спадкового майна після смерті ОСОБА_3 . Окрім того, належних, допустимих та достатніх доказів належності спадкодавцю ОСОБА_3 вказаного кіоску суду не надано. Подана позивачем копія накладної не містить будь-яких ідентифікуючих та характеризуючих даних щодо кіоску, який отримала в рахунок заробітної плати ОСОБА_3 , а тому стверджувати, що саме спірний кіоск належав останній достовірно встановити неможливо.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 травня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належності торгівельного металевого кіоску, загальною площею 20,16 кв. м, який розташований на території ринку по АДРЕСА_1 , до складу спадкового майна після смерті матері сторін у справі, оскільки судом не заперечується факт купівлі-продажу ОСОБА_3 металевого кіоску у 2001 році та оренди нею земельної ділянки на території ринку в смт. Вапнярка з метою встановлення кіоску, проте ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що вказаний торгівельний металевий кіоск входив до складу спадкового майна, а позивачем вчинялись дії, передбачені законодавством, для прийняття та оформлення права на це майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог , посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про недоведеність того, що спірний торгівельний металевий кіоск, загальною площею 20, 16 кв. м, входить до спадкової маси після смерті матері позивача та відповідача є безпідставними. Судами не враховано докази, які підтверджують той факт, що спірний кіоск належав спадкодавцю, зокрема накладну, видану спадкодавцю, як доказ купівлі спірного кіоску у 2001 році, а також надану позивачем довідку сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський від 20 червня 2017 року вих. № 15, яка підтверджує факт належності спірного кіоску ОСОБА_3 , а також інші докази, на які позивач посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог. Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційним судом не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги, на які позивався позивач. Судами неправильно оцінено наявні у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 6).
04 травня 2011 року ОСОБА_3 , склала заповіт про те, що на випадок її смерті усе її майно, де б воно не було і з чого б не складалось, у тому числі усе те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповідає своєму синові - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 12).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а. с. 5).
05 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Томашпільської державної нотаріальної контори з заявою за № 787 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його дружина - ОСОБА_3 . На день смерті спадкодавця залишилось майно, яке складається із: будівлі магазину, розташованого по АДРЕСА_2 , яке він приймає (т. 1, а. с. 88).
14 вересня 2013 року ОСОБА_4 склав заповіт про те, що на випадок його смерті усе його майно, де б воно не було і з чого б не складалось, у тому числі усе те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом, заповідає ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 46).
06 листопада 2013 року виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області Заведеї О. А. видано довідку про те, що після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилось спадкове майно, яке складається із магазину ІНФОРМАЦІЯ_5 , який знаходиться по АДРЕСА_2 , та неприватизована земельна ділянка. Після смерті спадкодавця спадкоємцями за законом залишились: чоловік - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 56).
27 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Томашпільської державної нотаріальної контори з заявою за № 1137 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати - ОСОБА_3 , яка залишила на його ім`я заповіт. На день смерті спадкодавця залишилось майно, яке він приймає і яке складається із: нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, розташованої на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, належної померлій на підставі державного акту на землю серії ЯЖ № 773366, виданого Тульчинською РДА 04 листопада 2008 року (т. 1, а. с. 53).
30 листопада 2016 року виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області Заведеї В. А. видано довідку про те, що після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, належної померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 773366, площею 0, 2919 га, кадастровий номер 0524355300:01:001:012. Після смерті спадкодавця спадкоємцем залишився син - ОСОБА_1 , який фактично прийняв спадщину на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 55).
10 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Томашпільської державної нотаріальної контори з заявою за № 845 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати - ОСОБА_3 , яка залишила на його ім`я заповіт, а тому просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, розташовану на території Кирнасівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, належної померлій на підставі державного акту на землю серії ЯЖ № 773366, виданого Тульчинською РДА 04 листопада 2008 року (т. 1, а. с. 87).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10 грудня 2016 року державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі заповіту від 04 травня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 245, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 5/6 долі є син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина складається з земельної ділянки, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 773366, площею 0, 2919 га, кадастровий номер 0524355300:01:001:0124, в межах згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області (т. 1, а. с. 57а).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (т. 1, а. с. 9).
Згідно рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року у справі № 146/647/17, 12 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що складається із нежитлової будівлі магазину, розташованої по АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,2919 га, кадастровий номер 0524355300010010124, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського товарного виробництва, розташованої в смт Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області ; торгового кіоска, розташованого по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 146-148).
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, що складається із земельної ділянки та кіоску, залишено без розгляду на підставі поданої заяви позивача (т. 1, а. с. 149-150).
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року у справі позовні вимоги ОСОБА_1 до Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, що складається із нежитлової будівлі магазину, розташованої по АДРЕСА_2 .
Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 листопада 2017 року ОСОБА_1 є власником 5/6 частин земельної ділянки, площею 0,2919 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 67) .
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 21 листопада 2017 року державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі заповіту від 14 вересня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1619, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син - ОСОБА_2 . Спадщина складається з: 1/6 частин земельної ділянки, належної померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 773366, площею 0, 2919 га, кадастровий номер 0524355300:01:001:0124, в межах згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області, спадкоємцем якої за законом був її чоловік ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, але не встиг оформити своїх спадкових прав у зв`язку зі смертю (т. 1, а. с. 70); 3/4 частин транспортного засобу марки, моделі ПФ 01 Фермер, 2005 року випуску, який належав померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Тульчинським МРЕВ Вінницької області від 16 квітня 2005 року (т. 1, а. с. 71).
09 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тульчинської державної нотаріальної контори з заявою за № 2478 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_4 , та на день його смерті залишилось спадкове майно: 1/6 частина земельної ділянки, площею 0, 2919 га, кадастровий номер 0524355300:01:001:0124, в межах згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради, Тульчинського району, Вінницької області; транспортний засіб марки, моделі ПФ 01 Фермер, 2005 року випуску, яке заявник прийняв та просить видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом (т. 1, а. с. 75).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 грудня 2017 року державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/24 частину цього майна є його син ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 1/6 частини земельної ділянки, належної померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 773366, площею 0, 2919 га, кадастровий номер 0524355300:01:001:0124, в межах згідно з планом, розташованої на території Кирнасівської селищної ради, Тульчинського району Вінницької області (т. 1, а. с. 80).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 грудня 2017 року державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/4 частину цього майна є його син ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з транспортного засобу марки, моделі ПФ 01 Фермер, 2005 року випуску, який належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого Тульчинським МРЕВ Вінницької області від 16 квітня 2005 року. Свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/4 частин спадкового майна видано на ім`я ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 8, 81).
Згідно з довідкою сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства Птахокомбінат Тульчинський за вих. № 155 від 20 червня 2017 року 06 березня 2001 року підприємством було передано в рахунок заробітної плати ОСОБА_3 металевий кіоск, загальною площею 20, 16 кв. м, що в той час знаходився на території колгоспного ринку АДРЕСА_5 (т. 1 , а. с. 16-17).
12 жовтня 2017 року Вапнярською селищною радою об`єднаної територіальної громади Томашпільського району Вінницької області за вих. № 1072 надано ОСОБА_1 інформацію про те, що згідно договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 1999 року, зареєстрованого цього ж дня у Вапнярській селищній раді за № 7 між Вапнярською селищною радою та ОСОБА_3 , останній виділялась земельна ділянка площею 35 кв. м, яка знаходилась на території ринку в АДРЕСА_1 із земель загального користування Вапнярської селищної ради з метою встановлення металевого кіоску площею 20, 16 кв. м. Термін оренди складає 1 рік (т. 1, а. с. 14).
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 1999 року, зареєстрованого цього ж дня у Вапнярській селищній раді за № 7 між Вапнярською селищною радою та ОСОБА_3 , останній виділялась земельна ділянка площею 35 кв. м, яка знаходилась на території ринку в АДРЕСА_1 із земель загального користування Вапнярської селищної ради з метою встановлення металевого кіоску, площею 20, 16 кв. м (т. 1, а. с. 138-144).
24 жовтня 2000 року АТ Укрпромпроектбудсервіс погоджено технічну документацію по інвентаризації земельної ділянки кіоску ОСОБА_3 в АДРЕСА_5 для складання договору оренди (т. 1, а. с. 130-137).
31 липня 2001 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області погоджено відведення в тимчасове користування ОСОБА_3 земельної ділянки для розміщення торгового кіоску на земельній ділянці, загальною площею - 0, 0036 га в АДРЕСА_5 ( територія колгоспного ринку) (т. 1, а. с. 15).
Відповідно до рішення 23 сесії 4 скликання Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області від 08 вересня 2005 року надано дозвіл СТ Ринок на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право короткострокової оренди терміном на 5 років під розміщення ринку, площею 0, 46 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Технічну документацію із землеустрою подано на розгляд та затвердження черговою сесією селищної ради (т. 1, а. с. 129).
Виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради об`єднаної територіальної громади Томашпільського району Вінницької області 12 грудня 2017 року видано ОСОБА_1 довідку № 1318 про те, що після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилось спадкове майно, яке складається з торговельного металевого кіоску, загальною площею 20, 16 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (територія ринку). Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за заповітом залишився ОСОБА_1 , який проживає в м. Тульчин Вінницької області. Громадянин ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину на протязі шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 13).
12 грудня 2017 року державний нотаріус Томашпільської державної нотаріальної контори листом за вих. № 611/02-31 повідомив ОСОБА_1 про те, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , йому відмовлено, у зв`язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на нерухомість, відповідно до пункту 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5 (т. 1, а. с. 10).
Згідно з висновком про вартість майна ринкова вартість металевого кіоску загальною площею 20,16 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , територія ринку, визначена станом на 04 грудня 2017 року, без урахування ПДВ, становить 19 414, 00 грн (т. 1, а. с. 18).
ОСОБА_2 на спростування доводів ОСОБА_1 про належність металевого кіоску, яким користується його дружина - ОСОБА_5 , їх матері, надав суду наступні докази:
- копії повідомлень СТ Ринок № 2 і № 3 від 28 січня 2018 року та 11 лютого 2018 року (т. 1, а. с. 102, 103) про те, що з часу заснування СТ Ринок - з жовтня 2003 року договір на бронювання торгового місця № 12, на якому розташований металевий торгівельний кіоск малої архітектурної форми, загальною площею 18 кв. м, укладено з ОСОБА_5 , в якому вона здійснює торгівельну діяльність. Інформацією щодо особи, яка встановлювала чи здійснювала діяльність в даному кіоску до жовтня 2003 року, СТ Ринок не володіє;
- копію довідки, виданої Вапнярською селищною радою ОТГ Томашпільського району Вінницької області від 28 лютого 2018 року № 247 про те, що земельна ділянка, на якій розміщений металевий кіоск площею 18 кв. м, належний з 2003 року на праві власності ОСОБА_5 , знаходиться в оренді у ОСОБА_6 на підставі договору оренди землі від 03 листопада 2014 року терміном на 49 років (т. 1, а. с. 104);
- копію договору № 4 від 01 січня 2018 року на виділення торгового місця для розміщення торгового контейнера малої архітектурної споруди на території ринку, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та приватним підприємцем Заведея Н. І. (т. 1, а. с.105-108).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до статей 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положеннями статті 1233 ЦК Українивизначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Статтею 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Положеннями статей 1268-1270 ЦК України передбачено, щоспадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Положеннями статті 365 ЦК України встановлено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Статтею 396 ЦК України передбачено, що в разі відсутності документів на право власності власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.
Положеннями частин першої, третьої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Згідно з частиною другою статті 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Частиною другою статті 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів встановлено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.
Судами встановлено, що спірний торгівельний металевий кіоск є тимчасовою спорудою, а не є нерухомістю, отже законом не вимагається обов`язкове нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору відчуження чи оренди такої споруди, а отже і відсутня необхідність державної реєстрації права на вказане майно.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належності торгівельного металевого кіоску, загальною площею 20,16 кв. м, який є предметом спору, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , яка є матір`ю сторін у справі.
Судами встановлено факт купівлі-продажу ОСОБА_3 металевого кіоску у 2001 році та оренди нею земельної ділянки на території ринку в смт. Вапнярка з метою встановлення кіоску, проте позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження, що спірний кіоск входив до складу спадкового майна, а ним самим вчинялись дії, передбачені законодавством, для прийняття та оформлення права на це майно.
Як встановили суди, під час звернення до державних нотаріусів Тульчинської та Томашпільської державних нотаріальних контор до переліку спадкового майна торгівельний металевий кіоск сторонами не був внесений, державними нотаріусами будь-яких рішень з приводу цього рухомого майна не приймалось.
Повідомлення Томашпільської державної нотаріальної контори від 12 грудня 2017 року № 611/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на нерухомість не є доказом відмови в оформленні права на спірний металевий кіоск.
Встановивши вказані обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки право власності на частку у спільному майні має бути підтверджено належними доказами.
Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, а значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не відносить до компетенції суду касаційної інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2019 |
Оприлюднено | 01.12.2019 |
Номер документу | 86000315 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні