Рішення

від 01.04.2019 по справі 280/843/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року 11:25Справа № 280/843/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача Мушер О.М.,

відповідача ОСОБА_1 ., Трещук Ю ОСОБА_2 Ф.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Континент Ко., ЛТД (вул. Рекордна, буд. 2, м. Запоріжжя, 69006) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (майдан Профспілок, буд. 5, м. Запоріжжя, 69044) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю Континент Ко., ЛТД (далі - позивач або ТОВ Континент Ко., ЛТД ) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (далі - відповідач або Управління), в якій позивач просить суд скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ОМС-ЗП2497/1051/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС у сумі 12519,00 грн.

Крім того просить стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що актом невиїзного інспектування встановлено порушення вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці - заробітна плата працівникам ТОВ Континент Ко., Лтд , які працюють за сумісництвом, за квітень-червень 2018 року виплачується один раз на місяць, без виплати заробітної плати за першу половину місяця. Проте порушень строків виплати заробітної плати, нарахованої більш як за 1 місяць у позивача не було виявлено. Зазначає, що порушення ч. 4 ст. 115 КЗпП України щодо несвоєчасної оплати щорічної відпустки не є підставою для застосування штрафу за абз.3 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України. Вважає, що абз. 3 ч. 2 ст.265 Кодексу законів про працю України передбачає застосування штрафу лише за порушення встановлених строків виплати заробітної плати нарахованої та не виплаченої більше ніж за 1 місяць. Таких затримок, як свідчить акт перевірки, позивач не припускав, тому застосування при винесенні постанови про накладання штрафу саме цієї норми закону є безпідставним. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/843/19, судове засідання призначено на 01.04.2019.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№11758 від 25.03.2019) в якому зазначив, що Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ОМС-ЗП 2497/1051/АН від 04.01.2019 було встановлено порушення позивачем вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , які полягали у тому, що заробітна плата працівникам позивача, що працюють за сумісництвом, за квітень-червень 2018 року виплачувалась лише один раз на місяць, без виплати заробітної плати за першу половину місяця. Однак, ч. 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Стосовно порушень позивачем ч. 4 ст. 115 КзПП України та ст. 21 Закону України Про відпустки , відповідно до вимог яких заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, відповідач зазначив, що ОСОБА_3 з 03.04.2018 надано 16 календарних днів щорічної відпустки, - заробітна плата за щорічну відпустку виплачена 25.05.2018, бухгалтеру ОСОБА_4 з 16.04.2018 надано 11 календарних днів щорічної відпустки, заробітна плата за щорічну відпустку виплачена 27.06.2018. Тобто з порушенням строків передбачених ст.115 КЗпП України. Заяви працівників не містять додаткової інформації щодо іншого строку виплати заробітної плати за час щорічної відпустки. Посилається на те, що відпускні, нараховані за час відпустки, є заробітною платою. Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. В зв`язку з викладеним вважає, що спірне рішення винесено законно та обґрунтовано. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні, 01.04.2019 представники позивача та відповідача підтримали заявлені вимоги та заперечення, надали суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та відзиві.

01.04.2019, на підставі ст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовою особою відповідача - головним спеціалістом відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспектором праці Шалею Тетяною Анатоліївною, у період з 03.01.2019 по 04.01.2019 було проведене невиїзне інспектування позивача.

В ході проведення невиїзного інспектування позивача перевірялись питання дотримання законодавства про працю в частині додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, своєчасної та у повному обсязі оплати праці.

За результатом проведення невиїзного інспектування позивача, на підставі наданих ТОВ Континент Ко., ЛТД документів, інспектором праці був складений, підписаний та вручений представнику позивача Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ОМС-ЗП 2497/1051/АН від 04.01.2019 (далі - Акт невиїзного інспектування) (а.с. 9-11).

Акт представником позивача підписаний без зауважень. Також, позивачу видано припис про усунення виявлених порушень від 04.01.2019 №ОМС-ЗП2497/1051/АН/П, який ним, на момент подання адміністративного позову, було виконано в повному обсязі. Зазначені документи та докази надані відповідачем, та долучені до матеріалів справи. Щодо усунення виявлених порушень сторони не заперечують.

На підставі Акту невиїзного інспектування, відповідно до Порядку № 509 уповноваженою посадовою особою - начальником управління складена Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗП 2497/1051/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС від 21.01.2019 (далі - Постанова), якою на ТОВ Континент Ко., ЛТД накладено штраф у розмірі 12519,00 грн. (а.с. 8).

Як вбачається з розділу ІІІ Опис виявлених порушень Акту невиїзного інспектування та з зазначеної Постанови:

- в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата працівникам позивача, що працюють за сумісництвом, за квітень-червень 2018 року виплачувалась лише один раз на місяць, без виплати заробітної плати за першу половину місяця. Так, заробітна плата за квітень 2018 року, згідно з розрахунково-платіжною відомістю № 4 нарахована: ОСОБА_5 у сумі 483,00 грн., ОСОБА_6 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_7 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_4 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_8 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_9 у сумі 458,85 грн., та виплачена ТОВ Континент Ко., ЛТД шляхом видачі готівки 25.05.2018, що підтверджено відомістю на виплату грошей №ВЗП-3105/01 за квітень 2018 року. Заробітна плата за травень 2018 року, згідно з розрахунково-платіжною відомістю № 5 нарахована: ОСОБА_5 у сумі 483,00 грн., ОСОБА_6 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_7 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_4 у сумі 455,46 грн., ОСОБА_8 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_9 у сумі 458,85 грн., та виплачена ТОВ Континент Ко., ЛТД шляхом видачі готівки 27.06.2018 року, що підтверджено відомістю на виплату грошей №ВЗП-З006/01 за травень 2018 року. Заробітна плата за червень 2018 року, згідно з розрахунково-платіжною відомістю № 6 нарахована: ОСОБА_5 у сумі 483,00 грн., ОСОБА_6 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_7 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_4 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_8 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_9 у сумі 458,85 грн., та виплачена ТОВ Континент Ко., ЛТД шляхом видачі готівки 24.07.2018, що підтверджено відомістю на виплату грошей №ВЗП-2607/01 за червень 2018 року.

- в порушення вимоги ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України Про відпустки заробітна плата за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Зокрема, продавець-консультант ОСОБА_3 . 02.04.2018 подала заяву про надання щорічної відпустки з 03.04.2018. Наказом № 4-К від 03.04.2018 їй надано 16 календарних днів щорічної відпустки, однак заробітна плата за щорічну відпустку виплачена 25.05.2018, що підтверджено відомістю на виплату готівки №ВЗП-3105/01 за квітень 2018 року. Бухгалтер ОСОБА_4 14.05.2018 подала заяву про надання відпустки з 16.05.2018. Наказом № 8-К від 16.05.2018 їй надано 11 календарних днів щорічної відпустки, однак заробітна плата за щорічну відпустку виплачена 27.06.2018, згідно з відомістю на виплату готівки №ВЗП-3006/01 за травень 2018 року. Заяви працівників не містять додаткової інформації щодо іншого строку виплати заробітної плати за час щорічної відпустки.

Не погодившись з висновками Акту невиїзного інспектування та постановою про накладення штрафу від 21.01.2019 №ОМС-ЗП2497/1051/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС у сумі 12519,00 грн. позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону №280 до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, зокрема, належать:

1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;

2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

Відповідач є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворений на підставі ч. 3 ст. 34 Закону № 280 та рішення Запорізької міської ради від 20.12.2017 №65 Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів (зі змінами) з метою здійснення на території міста Запоріжжя контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законом.

Згідно з ст.1 Кодексу законів про працю України №322-VІІІ від 10.12.1971 зі змінами та доповненнями (далі - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Статтею 2 КЗпП України встановлено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до приписів ст.4 КЗпП України 3аконодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Строки виплати заробітної плати визначено ст. 115 КЗпП України.

Згідно з вимогами ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Суд погоджується з точкою зору відповідача, що заробітна плата та заробітна плата за час щорічної відпустки (відпускні) виплачувалась працівникам позивача з порушенням вимог ст.115 КЗпП України. Також погоджується з тим, що відпускні є одним з видів заробітної плати та входять до фонду заробітної плати. При цьому суд зазначає, що позивач добровільно виконав вимоги припису від 04.01.2019 №ОМС-ЗП2497/1051/АН/П та усунув виявлені порушення. Вказану обставину підтвердив відповідач у наданому відзиві.

Проте суд не погоджується з правомірністю винесення постанови про накладення штрафу № ОМС-ЗП2497/1051/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС від 21.09.2019 з огляду на наступні обставини.

Відповідальність за порушення законодавства про працю передбачена ст.265 КЗпП України.

Оскаржувана постанова була прийнята на підставі абз. 3 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як ЗА один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Суд звертає увагу сторін, що вищезазначеною нормою передбачена відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам більш як ЗА один місяць, а не НА один місяць.

Тобто, виходячи з приписів зазначеної норми відповідальність настає у разі невиплати заробітної плати за два місяці та більше (оскільки за базу взята на конкретна кількість днів, а місяць).

В матеріалах справи відсутні дані про затримку позивачем виплати заробітної плати працівникам чи її невиплату за період два місяці та більше.

Таким чином спірна Постанова була винесена необґрунтовано, тобто без урахування вищезазначених норм трудового законодавства.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанови про накладення штрафу № ОМС-ЗП2497/1051/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС від 21.09.2019 винесена уповноваженими посадовими особами Управління необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1921,00 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління з питань праці Запорізької міської ради.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Континент Ко., ЛТД (вул. Рекордна, буд. 2, м. Запоріжжя, 69006) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (майдан Профспілок, буд. 5, м. Запоріжжя, 69044) про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗП2497/1051/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС від 21.01.2019, прийняту начальником Управління з питань праці Запорізької міської ради ОСОБА_10 . ОСОБА_11 ., якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Континент Ко., ЛТД накладено штраф у розмірі 12519,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань праці Запорізької міської ради (майдан Профспілок, буд. 5, м. Запоріжжя, 69044, код ЄДРПОУ 41904647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Континент Ко., ЛТД (вул. Рекордна, буд. 2, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 01195158) судові витрати у розмірі суми сплаченого судового збору - 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 16.05.2019.

Суддя Р.В. Кисіль