Постанова

від 17.07.2019 по справі 280/843/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/843/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Управління з питань праці Запорізької міської ради

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року (головуючий суддя - Кисіль Р.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Ко., ЛТД"

до Управління з питань праці Запорізької міської ради

про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Континент Ко., ЛТД (далі - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління з питань праці Запорізької міської ради (далі - Відповідач), в якому просило скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ОМС-ЗП2497/1051/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС у сумі 12519,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив про те, що порушень строків виплати заробітної плати, нарахованої більш як за 1 місяць, у Позивача не було виявлено. Абз. 3 ч. 2 ст.265 Кодексу законів про працю України передбачає застосування штрафу лише за порушення встановлених строків виплати заробітної плати нарахованої та не виплаченої більше ніж за 1 місяць. Таких затримок, як свідчить акт перевірки, Позивач не припускав, тому застосування при винесенні постанови про накладання штрафу саме цієї норми закону є безпідставним.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено (а.с.66-68).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні дані про затримку Позивачем виплати заробітної плати працівникам чи її невиплату за період два місяці та більше.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що підписання Позивачем Акту невиїзного інспектування без зауважень, неоскарження припису в установленому порядку та його подальше фактичне виконання Позивачем свідчить про визнання ним факту існування порушень законодавства про працю та наявність необхідності у їх усуненні. Встановлення порушень виплат у двох місяцях (наприклад, авансу, заробітної плати в одному місяці і авансу в наступному місяці) вже є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 2 ст.265 Кодексу законів про працю України. Підприємством у двох місяцях підряд поспіль допущені порушення строків виплати заробітних плат працівникам за весь час щорічних відпусток, більш як за один місяць кожному працівнику.

Представники Відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник Позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовою особою Відповідача - головним спеціалістом відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспектором праці Шалею Тетяною Анатоліївною, у період з 03.01.2019 року по 04.01.2019 року було проведене невиїзне інспектування Позивача.

В ході проведення невиїзного інспектування Позивача перевірялись питання дотримання законодавства про працю в частині додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, своєчасної та у повному обсязі оплати праці.

За результатом проведення невиїзного інспектування Позивача, на підставі наданих ТОВ Континент Ко., ЛТД документів, інспектором праці був складений, підписаний та вручений представнику Позивача Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ОМС-ЗП 2497/1051/АН від 04.01.2019 року (далі - Акт невиїзного інспектування)

На підставі Акту невиїзного інспектування, відповідно до Порядку № 509 уповноваженою посадовою особою - начальником управління складена Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗП 2497/1051/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС від 21.01.2019 (далі - Постанова), якою на ТОВ Континент Ко., ЛТД накладено штраф у розмірі 12519,00 грн.

Згідно розділу ІІІ Опис виявлених порушень Акту невиїзного інспектування та зазначеної Постанови:

- в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата працівникам позивача, що працюють за сумісництвом, за квітень-червень 2018 року виплачувалась лише один раз на місяць, без виплати заробітної плати за першу половину місяця. Так, заробітна плата за квітень 2018 року, згідно з розрахунково-платіжною відомістю № 4 нарахована: ОСОБА_1 у сумі 483,00 грн., ОСОБА_2 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_3 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_4 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_5 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_6 у сумі 458,85 грн., та виплачена ТОВ Континент Ко., ЛТД шляхом видачі готівки 25.05.2018, що підтверджено відомістю на виплату грошей №ВЗП-3105/01 за квітень 2018 року. Заробітна плата за травень 2018 року, згідно з розрахунково-платіжною відомістю № 5 нарахована: ОСОБА_1 у сумі 483,00 грн., ОСОБА_2 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_3 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_4 у сумі 455,46 грн., ОСОБА_5 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_6 у сумі 458,85 грн., та виплачена ТОВ Континент Ко., ЛТД шляхом видачі готівки 27.06.2018 року, що підтверджено відомістю на виплату грошей №ВЗП-З006/01 за травень 2018 року. Заробітна плата за червень 2018 року, згідно з розрахунково-платіжною відомістю № 6 нарахована: ОСОБА_1 у сумі 483,00 грн., ОСОБА_2 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_3 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_4 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_5 у сумі 458,85 грн., ОСОБА_6 у сумі 458,85 грн., та виплачена ТОВ Континент Ко., ЛТД шляхом видачі готівки 24.07.2018, що підтверджено відомістю на виплату грошей №ВЗП-2607/01 за червень 2018 року.

- в порушення вимоги ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України Про відпустки заробітна плата за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Зокрема, продавець-консультант ОСОБА_7 02.04.2018 подала заяву про надання щорічної відпустки з 03.04.2018. Наказом № 4-К від 03.04.2018 їй надано 16 календарних днів щорічної відпустки, однак заробітна плата за щорічну відпустку виплачена 25.05.2018, що підтверджено відомістю на виплату готівки №ВЗП-3105/01 за квітень 2018 року. Бухгалтер ОСОБА_4 14.05.2018 подала заяву про надання відпустки з 16.05.2018. Наказом № 8-К від 16.05.2018 їй надано 11 календарних днів щорічної відпустки, однак заробітна плата за щорічну відпустку виплачена 27.06.2018, згідно з відомістю на виплату готівки №ВЗП-3006/01 за травень 2018 року. Заяви працівників не містять додаткової інформації щодо іншого строку виплати заробітної плати за час щорічної відпустки.

Відповідно до приписів ст. 4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Строки виплати заробітної плати визначено ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Згідно з вимогами ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідальність за порушення законодавства про працю передбачена ст.265 Кодексу законів про працю України.

Оскаржувана постанова була прийнята на підставі абз. 3 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що вищезазначеною нормою передбачена відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам більш як за один місяць, а не на один місяць.

Тобто, згідно зазначеної норми відповідальність настає у разі невиплати заробітної плати за два місяці та більше.

В матеріалах справи відсутні дані про затримку Позивачем виплати заробітної плати працівникам чи її невиплату за період два місяці та більше.

З огляду на викладене, оскаржувана Постанова винесена необґрунтовано і є протиправною.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 01 квітня 2019 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління з питань праці Запорізької міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року в адміністративній справі №280/843/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 23 липня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова