Рішення

від 17.05.2019 по справі 369/3826/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2019 року м. Київ № 369/3826/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області

про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Києво-Святошинського районного суду Київської області звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області (далі по тексту - відповідач, Ліквідаційна комісія), в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області у видачі ОСОБА_1 , довідки про грошове забезпечення на роботах в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року з урахуванням виплати коштів за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення в розмірі 780 крб. та винагороду (премію) в розмірі 120 крб.;

- зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , як колишньому майору міліції, начальнику слідчого відділення Прип`ятського МВВС УВС Київського облвиконкому з урахуванням вимог Постанови Ради Міністрів УРСР Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року, врахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 780 крб. та винагороду-премію в розмірі 120 крб.;

- зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області на підставі проведеного розрахунку осучаснити його та стягнути на користь ОСОБА_1 недосплачену суму коштів, одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання по посаді та спеціальному званню;

- зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених Постановою Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що на час аварії на ЧАЕС працювала у Прип`ятському МВВС УВС Київського облвиконкому на посаді керівника слідчого відділення у званні майора міліції, та була відряджена до зони відчуження, де безпосередньо брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 26 по 30 квітня 1986 року. Від впливу іонізуючого випромінювання втратила здоров`я, внаслідок чого стала інвалідом.

Також, позивач зазначила, що у листопаді 2016 та повторно у жовтні 2017 вона звернулася до Головного управління Національної поліції України в Київській області, керівника відділу зони ЧАЕС ГУМВС України в Київській області з проханням видати довідку про грошове забезпечення в третій зоні небезпечності м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 з урахуванням виплати коштів за отриману гранично допустиму дозу опромінення та винагороди-премії.

Листом від 15.12.2016 № 29/Б-811 Головне управління Національної поліції України в Київській області відмовило їй у видачі такої довідки з тих підстав, що грошові винагороди, які вона отримувала в зоні відчуження носять разовий характер та у довідку для призначення пенсії не включаються.

Водночас, Ліквідаційна комісія ГУ МВС України надала їй довідку від 18.01.2018 № 6 про грошове забезпечення, до якої не включена премія в розмірі 120 крб. та не вказана сума виплати за отриману гранично допустиму дозу опромінення в розмірі 780 крб.

З огляду на вказане, позивач вважає неправомірною відмову Ліквідаційної комісії Головного управління Національної поліції України в Київській області у видачі довідки про грошове забезпечення за період роботи з 26.04.1986 по 30.04.1986 з урахуванням вищевказаних виплат та такою, що порушують її законні права, позивач просила суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05.04.2018 зазначену справу передано за предметною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 відкрито провадження у справі № 369/3826/18 та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Крім того, вказаною ухвалою, суд запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з часу отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач позовні вимоги не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначив, що згідно з вимогами Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156 Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5) надано право керівникам здійснювати виплату особам рядового і начальницького складу, які виконують службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів із спеціальних звань у подвійному розмірі.

З 23.05.1986 Розпорядженням №1031-рс на військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ були розповсюджені порядок і розміри оплати праці, що передбачались Розпорядженням №964-рс від 17.05.1986 для робітників і службовців (5-, 4, 3 - кратний розмір тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в 3-й, 2-й або 1-й зонах небезпеки відповідно).

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотири, три і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Отже, відповідач вказує, що робота працівників оплачувалася у кратному розмірі понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу, встановленої за основним місцем роботи, тобто без їх підвищення на 100 %.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦПРС від 07.05.1986 №153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась відповідно до діючих на підприємстві систем преміювання. Таким чином, якщо до поїздки працівника в зону відчуження або після повернення премія йому не нараховувалась, то за період виконання робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, премія також повинна бути нарахована в розмірах, визначених діючим на той час на підприємстві положенням про преміювання. Оскільки щомісячне преміювання осіб рядового і начальницького складу органів (підрозділів) внутрішніх справ до відрядження в зону відчуження не здійснюється, підстав для виплати премії за період виконання робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, після повернення їх з зони відчуження не було.

Грошові винагороди, які отримував позивач в зоні відчуження, носять разовий характер та у довідку, видану на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, не включаються, а згідно з розрахунковим листом за 1986 рік нарахування пайових і добових не проводилось.

Таким чином, на думку відповідача, заробітна плата нарахована та відображена у довідці вірно, тому відсутні підстави для проведення її перерахунку.

Крім того, разом з відзивом до суду надійшло клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача на належного, відповідно до змісту якого останній просить замінити неналежного відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на належного - Відділ зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області.

Також, до суду надійшло клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки позивачем були неодноразово пропущені строки звернення до суду.

Так, відповідач в обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що позивач оскаржує складові довідки від 10.01.2012 № 6 Відділу зони Чорнобильської АЕС ГУМВС України в Київській області, яка була направлена позивачу у січні 2012; у 2016 році позивачу була надана відповідь від 15.12.2016 №26/Ю-811 на заяву, у якій зазначалось, що довідка про заробітну плату, одержана позивачем за роботу у зоні відчуження у 1986 році видана раніше, правильна і підстав для видачі нової довідки немає.

Судове засідання призначене у справі на 26.09.2018 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 06.11.2018.

У подальшому судом знято з розгляду справу № 369/3826/18 у зв`язку з перебуванням судді Панової Г.В. у щорічній відпустці. Наступне судове засідання призначене на 13.12.2018.

У судове засідання позивач та відповідач не з`явилися. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується даними рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення за № 0113329266043, № 0113329266035.

Водночас, судом встановлено, що від позивача та представника відповідача до суду надійшли заяви від 13.12.2018 про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вирішив подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Щодо заявлено клопотання відповідача про заміну первісного відповідача належним, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено, що видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за це період здійснюється підприємствами, установами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходила службу на посаді керівника слідчого відділення Прип`ятського МВВС УВС Київського облвиконкому по лютий 1987.

Крім того, судом встановлено, що Припятський МВВС УВС Київського облвиконкому, у якому працювала позивач на час ліквідації наслідок аварії на ЧАЕС було ліквідовано.

Разом з тим, як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з сайту Міністерства юстиції України за параметрами пошуку ЄДРПОУ - 25572909. Надано інформацію щодо Відділу зони Чорнобильської АЕС ГУМВС України в Київській області.

Відповідно до вказаних відомостей відділ перебуває у процесі припинення, голова комісії з припинення Стаховський І.Ф.

Тобто, фактично відділ зони Чорнобильської АЕС є територіальним підрозділом ГУ МВС України в Київській області та йому підпорядковується, станом на час прийняття рішенння перебуває в стані припинення, і йому призначено того ж самого ліквідатора, що у ГУ МВС України в Київській області.

За наведених обставин, враховуючи те, що вимоги позивача звернені саме до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача не підлягає до задоволення.

Щодо заявленого клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, то суд з урахуванням обставин дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на викладене.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.

Згідно листа Мінсоцполітики від 09 червня 1995 року №224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до правової позиції Конституційного суду України, викладеної у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю, статтей 1,12 Закону України Про оплату праці та у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України - предметом розгляду у справі було офіційне тлумачення положення частини другої статті 223 Кодексу Законів про працю, в аспекті того, чи поширюється необмежений строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати на вимоги про стягнення не нарахованих роботодавцем сум індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, а також інших виплат, на які працівник має право.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Так, Конституційни суд дійшов висновку, що В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія № 1, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія А НОМЕР_1 та вкладкою № 651685 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 , які видані 06.05.2011 Київською облдержадміністрацією (а.с. 33).

Судом встановлено, що майор міліції ОСОБА_2 приймала участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходилася у зоні відчуження, а саме: в місті Прип`ять у періоди: з 26.04.1986 по 30.04.1986; 05, 28 травня 1986; 04,06,12 липня 1986; з 09.08.1986 по 11.08.1986; 6, 10, 16, 22, 24 жовтня 1986; а також у с. Луб`янка: 08, 12 червня 1986; 21.07.1986 у селі Стечанка; 27.07.1986 у Н.Шепеличах; та 17, 21, 23 жовтня 1986 у м. Чорнобиль, що підтверджується відповідною довідкою Головного управління МВС в Київській області від 17.01.2018 №136/109/12 (а.с. 25).

Крім того, згідно з даними маршрутного листа від 26.05.2005 №20/Б-176 майор міліції ОСОБА_1 приймаючи участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС знаходилася в зоні відчуження (з 26.04.1986 по 30.04.1986; 05.05.1986; 08.05. 1986 у м. Прип`ять) та отримала дозу радіоактивного опромінення 54,97 БЄР (а.с.26)

Разом з тим, відповідно до списку працівників Припятського МВВС, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і отримали максимально допустиму дозу радіації /25 БЕР і вище/ Бурдик Т.М. - начальник слідчого відділу під час несення служби в м. Прип`ять : з 26.04.1986 по 30.04.1986; 05, 28 травня 1986; 04,06,12 липня 1986; з 09.08.1986 по 11.08.1986; 6, 10, 16, 22, 24 жовтня 1986; Замошня - 07 та 30 червня 1986; 08 та 12 червня 1986 у Луб`янці; 11, 19, 27 червня 1986 у Стечанці; 14, 17 червня 1986 у Іллінцях та 09 червня 1986у Разьєжжє отримала дозу радіації в розмірі 25,7 БЕР (а.с.24).

У відповідності до наказу МВС СССР від 26.05.1986 № 0149, а також рішенням колегії МВС УССР від 27.06.1986 № 433с і списками затвердженими МВД УССР наказано начальнику ФПО УВД до 15.11 н.р. забезпечити нарахування та виплату одночасної винагороди особовому складу Припятського МВВС, які брали участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.23).

У відповідності до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-196, наказу МВС СССР від 26.05.1986 № 0149, а також рішенням колегії МВС УССР від 27.06.1986 № 433с за максимально допустиму дозу радіації ОСОБА_1 була виплачена разова винагорода за отриману максимально допустиму дозу радіації в сумі 780 крб.(а.с. 22).

Згідно з даними довідки №5 від 10.01.2012, виданої Відділом зони Чорнобильської ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області, згідно наказу УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів № 112 від 29.04.1986, за роботу в екстремальних умовах в зв`язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійну грамотну дію по забезпеченню правопорядку в місті Прип`ять, ОСОБА_1 була видана нагорода в розмірі місячного посадового окладу 120 крб.(а.с.20).

Як вбачається з довідки № 6 від 10.01.2012 виданої Відділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області, позивачу за роботу в населених пунктах зони відчуження Прип`ять з 26.04.1986 по 30.04.1986 по місцю роботи Прип`ятському МВВС виплачена заробітна плата в сумі 223, 25 крб., з яких збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження 49,85 крб. та оплата праці за роботи в зоні - 173, 40 крб. (коефіцієнт кратності 5, денна тарифна ставка - 9,97 8,67, за 5 днів роботи)(а.с. 11).

26.12.2017 позивач звернулася до голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Київській області із заявою про перерахунок грошового забезпечення та видачу довідки про грошове забезпечення в третій зоні небезпечності за період з 26.04.1986 по 30.04.1986 (а.с.12).

Листом № 29/Б-1281 від 04.01.2018 членами Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області позивачу було повідомлено, що її запит від 26.12.2017 було розглянуто та роз`яснено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 довідки про розмір грошового забезпечення готуються в одному екземплярі та подаються до ГУПФУ. Надбавки та доплати, які передбачені постановою КМУ від 07.11.2015 № 1294 та наказом МВС України від 31.12.2015 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ , до перерахунку пенсії не включаються (а.с.13-14).

01.02.2018 листом №29/Б-1280 ГУ МВС у Київській області направило позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 -1990 роках, розрахунок пояснення до зазначеної довідки (а.с.16).

Відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 18.01.2018 № 6, заробітна плата (грошове забезпечення) ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження за період з 26.04.1986 по 23.10.1986 на посаді керівника слідчого відділення Припятського МВВС, посадовий оклад 120.00 крб.; згідно розрахункового листа за 1986 р. виплачена заробітна плата в сумі 991,79 крб.

З вказаної довідки слідує,що денна тарифна ставка була визначена 8,67; 8,39 з урахуванням коефіцієнта 1, 2, 3,4.

Згідно доданого розрахунку - пояснення до довідки ОСОБА_1 : середньоденна заробітна плата за дні роботи в зоні за квітень - 8,67 * 5 днів = 173,40 крб., середньоденна заробітна плата (збережений заробіток) - 9,97 за квітень *5 = 49,85 крб.

25.02.2018 листом № 29/Б-149 членами Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області позивачу було відмовлено у видачі нової довідки.

З листа від 25.02.2018 № 29/Б-149 вбачається, що відповідач інформував позивача про те, що премія за роботу в зоні ЧАЕС відповідно до Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦПРС від 07.05.1986 р. № 153/10-43 виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. У зв`язку з тим, що у 1986 році щомісячна премія, як вид грошового забезпечення, для осіб рядового і начальницького складу не існувала, включити до довідки одноразову премію підстав немає.

Крім того, Наказом МВС СРСР від 26.05.1986 №0149 особам офіцерського складу передбачалась виплата разової грошової винагороди за отриману максимально допустиму дозу радіації з розрахунку трьох місячних посадових окладів за спеціальним званням.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що довідка про грошове забезпечення, одержана 18.01.2018 № 6, одержана позивачем за несення служби в зоні відчуження у 1986 році, видана ліквідаційною комісією Відділу зони ЧАЕС, правильна і підстав для видачі нової немає.

Вважаючи, що такі доводи суб`єкта владних повноважень є протиправними, оскільки не мають належного правового обґрунтування та суперечать чинним нормам законодавства, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлено Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною четвертою статті 15 Закону №796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом таємно щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа таємно та для службового користування стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5 Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів про прийняття постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, а пунктом 3 цієї постанови на міністрів, керівників відомств, голів обл(міськ)виконкомів покладено персональну відповідальність за виконання зазначеної постанови.

У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови №524-156 зазнали змін та уточнень.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986 Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати було введено зони небезпечності в залежності від рівня радіоактивного забруднення території з відповідною оплатою надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб; дозволено керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії з ліквідації аварії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі у порівнянні з установленими діючим законодавством нормами, в II зоні - в чотирикратному і в I зоні - в трикратному розмірі (абзац перший). У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв`язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці ООН № 115 Про захист працівників іонізуючої радіації і п.п. ОСП -72/80 основних санітарних правил, оплачуватися має весь час знаходження працівника в умовах радіації більше 1, мілібар на годину (без засобів індивідуального захисту).

Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05.06.1986 №665-195 Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища , надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964.

Підприємства і організації у разі неправильної оплати праці в зоні відчуження, повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках, брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії (ПО ЛНА) на ЧАЕС (Чорнобильській атомній електростанції (з листа Мінсоцполітики від 09.06.1995 № 224/8.13).

Основні межі дозу радіоактивного опромінення встановлені ст.5 Закону України Про захист людини від іонізуючого випромінювання від 14.01.1998 № 15/98-ВР.

Згідно цієї норми, основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік. При цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичних груп, не повинні перевищувати встановленого цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Відповідно до примітки до частини першої статті 5 зазначеного закону, 1 мілізіверт дорівнює 0,1 бера.

Позивач на час роботи в зоні відчуження мав звання: майор міліції та отримала дозу опромінення 54.97 рентген (БЕР), що підтверджується маршрутним листом від 26.05.2005 № 20/Б-176, виданим Головним управлінням МВС України в Київській області, карткою обліку дози радіоактивного опромінення та у перерахуванні на мілізіверти становить 549 мілізіверт.

Відповідно до Положення Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР 29 липня 1991 за № 114 звання майор міліції віднесено до категорії Старший начальницький склад .

Крім того, судом встановлено, що позивачу, як особі керівного та начальницького складу органів внутрішніх справ, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і одержала гранично допустиму дозу радіації, було виплачено одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіаційного опромінення у розмірі 780 крб., яка була виплачена позивачу відповідно до рішення колегії МВВС УССР від 27.06.1986 № 433 с.

Натомість, вказані відповідачем у довідці від 18.01.2016 №6 дані свідчать про те, що вказана грошова винагорода не була включена у довідку про грошове забезпечення позивача, як і не була включена у довідку про грошове забезпечення від 10.01.2012 №6.

У пункті 3 Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 року Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, вирішено виділяти в розпорядження міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо беруть участь в роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти. Розмір премії не повинен перевищувати 400 крб. на місяць (понад встановлені максимальні розміри премії).

Отже, з наведеного вбачається, що виконуючи роботу в зоні відчуження в період з 26 по 30 квітня 1986 року позивач мав право на отримання премії.

Слід зазначити, що згідно з даними довідки №5 від 10.01.2012, виданої Відділом зони Чорнобильської ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області, згідно наказу УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів № 112 від 29.04.1986, за роботу в екстремальних умовах в зв`язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійну грамотну дію по забезпеченню правопорядку в місті Прип`ять, ОСОБА_1 була видана нагорода в розмірі місячного посадового окладу 120 крб.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не включено до довідки про грошове забезпечення позивача винагороди у розмірі 120 крб.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправної відмови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області у видачі ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 з урахуванням виплати коштів за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення в розмірі 780 крб. та винагороду (премію) в розмірі 120 крб. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов`язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

В ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що належні позивачу грошова винагорода за гранично допустиму дозу радіації у розмірі 780 крб. та грошова винагорода в розмірі місячного окладу розмірі 120 крб. була нарахована та виплачена позивачу, що відповідачем не спростовано.

З наведеного слідує, що невидача запитуваної довідки породжує у позивача невизначеність щодо можливості в подальшому реалізувати право отримання належного його розміру пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Таким чином, доводи відповідача відносно того, що грошові винагороди носять разовий характер, а тому до розрахунку заробітної плати не включаються є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 грудня 2014 року у справі К/800/48786/14.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , як колишньому майору міліції, начальнику слідчого відділення Прип`ятського МВВС УВС Київського облвиконкому з урахуванням вимог Постанови Ради Міністрів УРСР Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року, врахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 780 крб. та винагороду-премію в розмірі 120 крб. підлягає задоволенню.

У свою чергу, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо зобов`язати ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених Постановою Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області на підставі проведеного розрахунку осучаснити його та стягнути на користь ОСОБА_1 недосплачену суму коштів, одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання по посаді та спеціальному званню задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29 жовтня 1992 року №09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства. При цьому, визначена таким чином заробітна плата не індексується, не виплачується, а тільки враховується при нарахуванні пенсії.

Згідно з розпорядженням КМУ №1006-р від 25.11.1993, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС співробітники МВС, віднесені до першої категорії, а також ті, що отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 БЕР і більше, мають право на перерахування їх грошового утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС, у кратних розмірах, відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.

Судом встановлено, що позивач отримав граничну дозу радіаційного опромінення 54,97 Бер.

Так, судом встановлено, що позивачу була виплачена грошова винагорода за отриману гранично допустиму дозу радіаційного опромінення у розмірі 780 крб.

Проте, жодних доказів, які б підтверджували відомості про виплату позивачу трьох місячних окладів грошового утримання по посаді та спеціальному званню до матеріалів справи суду не надано.

Отже, наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда із захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, держава взяла на себе публічне зобов`язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв`язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов`язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи зазначене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України від 08.11.2011 Про судовий збір та не сплачував його при зверненні до суду, судовий збір на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області (код ЄДРПОУ 08673106, 07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Київська, 25) у видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) довідки про грошове забезпечення на роботах в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 з урахуванням виплати коштів за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення в розмірі 780 крб. та винагороду (премію) в розмірі 120 крб.

3. Зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області (код ЄДРПОУ 08673106, 07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Київська, 25) провести розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) як колишньому майору міліції, начальнику слідчого відділення Прип`ятського МВВС УВС Київського облвиконкому з урахуванням вимог Постанови Ради Міністрів УРСР Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року, врахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 780 крб. та винагороду-премію в розмірі 120 крб.

4. Зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області (код ЄДРПОУ 08673106, 07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Київська, 25) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) довідку про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених Постановою Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.