Постанова

від 13.08.2019 по справі 369/3826/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/3826/18 Суддя першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бєлової Л.В. та Костюк Л.О.,

при секретарі - Кузик О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київської області про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київської області про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

- визнати неправомірною відмову ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області у видачі ОСОБА_1 , довідки про грошове забезпечення на роботах в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року з урахуванням виплати коштів за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення в розмірі 780 крб. та винагороду (премію) в розмірі 120 крб.;

- зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , як колишньому майору міліції, начальнику слідчого відділення Прип`ятського МВВС УВС Київського облвиконкому з урахуванням вимог Постанови Ради Міністрів УРСР Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року, врахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 780 крб. та винагороду-премію в розмірі 120 крб.;

- зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області на підставі проведеного розрахунку осучаснити його та стягнути на користь ОСОБА_1 недосплачену суму коштів, одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання по посаді та спеціальному званню;

- зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених Постановою Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05.04.2018 року зазначену справу передано за предметною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з даними довідки №5 від 10.01.2012 р., виданої Відділом зони Чорнобильської ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області, згідно наказу УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів № 112 від 29.04.1986 р., за роботу в екстремальних умовах в зв`язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійну грамотну дію по забезпеченню правопорядку в місті Прип`ять, ОСОБА_1 була видана нагорода в розмірі місячного посадового окладу 120 крб., крім того, позивачу, як особі керівного та начальницького складу органів внутрішніх справ, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і одержала гранично допустиму дозу радіації, було виплачено одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіаційного опромінення у розмірі 780 крб., яка була виплачена позивачу відповідно до рішення колегії МВВС УССР від 27.06.1986 № 433 с, проте відповідачем протиправно вищевказані винагороди не були включені у довідку про грошове забезпечення за 2016 рік та у довідку про грошове забезпечення від 10.01.2012 №6.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія № 1, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 та вкладкою № НОМЕР_2 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 , які видані 06.05.2011 р. Київською облдержадміністрацією (а.с. 33).

Майор міліції ОСОБА_2 приймала участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходилася у зоні відчуження, а саме: в місті Прип`ять у періоди: з 26.04.1986 р. по 30.04.1986 р.; 05, 28 травня 1986 р.; 04,06,12 липня 1986 р.; з 09.08.1986 р. по 11.08.1986 р.; 6, 10, 16, 22, 24 жовтня 1986 р.; а також у с. Луб`янка: 08, 12 червня 1986 р.; 21.07.1986 р. у селі Стечанка; 27.07.1986 р. у Н.Шепеличах; та 17, 21, 23 жовтня 1986 р. у м. Чорнобиль, що підтверджується відповідною довідкою Головного управління МВС в Київській області від 17.01.2018 року №136/109/12 (а.с. 25).

Крім того, згідно з даними маршрутного листа від 26.05.2005 року №20/Б-176 майор міліції ОСОБА_1 приймаючи участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС знаходилася в зоні відчуження (з 26.04.1986 р. по 30.04.1986 р.; 05.05.1986 р.; 08.05.1986 р. у м. Прип`ять) та отримала дозу радіоактивного опромінення 54,97 БЄР (а.с.26)

Разом з тим, відповідно до списку працівників Припятського МВВС, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і отримали максимально допустиму дозу радіації /25 БЕР і вище/ ОСОБА_1 - начальник слідчого відділу під час несення служби в м. Прип`ять : з 26.04.1986 р. по 30.04.1986 р.; 05, 28 травня 1986 р.; 04,06,12 липня 1986 р.; з 09.08.1986 р. по 11.08.1986 р.; 6, 10, 16, 22, 24 жовтня 1986 р.; Замошня - 07 та 30 червня 1986 р.; 08 та 12 червня 1986 р. у Луб`янці; 11, 19, 27 червня 1986 р. у Стечанці; 14, 17 червня 1986 р. у Іллінцях та 09 червня 1986 р. у Разьєжжє отримала дозу радіації в розмірі 25,7 БЕР (а.с.24).

У відповідності до наказу МВС СССР від 26.05.1986 р. № 0149, а також рішенням колегії МВС УССР від 27.06.1986 р. № 433с і списками затвердженими МВД УССР наказано начальнику ФПО УВД до 15.11 н.р. забезпечити нарахування та виплату одночасної винагороди особовому складу Припятського МВВС, які брали участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.23).

У відповідності до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. № 665-196, наказу МВС СССР від 26.05.1986 р. № 0149, а також рішенням колегії МВС УССР від 27.06.1986 р. № 433с за максимально допустиму дозу радіації ОСОБА_1 була виплачена разова винагорода за отриману максимально допустиму дозу радіації в сумі 780 крб.(а.с. 22).

Згідно з даними довідки №5 від 10.01.2012 року, виданої Відділом зони Чорнобильської ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області, згідно наказу УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів № 112 від 29.04.1986 р., за роботу в екстремальних умовах в зв`язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійну грамотну дію по забезпеченню правопорядку в місті Прип`ять, ОСОБА_1 була видана нагорода в розмірі місячного посадового окладу 120 крб.(а.с.20).

Як вбачається з довідки № 6 від 10.01.2012 року виданої Відділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в Київській області, позивачу за роботу в населених пунктах зони відчуження Прип`ять з 26.04.1986 р. по 30.04.1986 р. по місцю роботи Прип`ятському МВВС виплачена заробітна плата в сумі 223, 25 крб., з яких збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження 49,85 крб. та оплата праці за роботи в зоні - 173, 40 крб. (коефіцієнт кратності 5, денна тарифна ставка - 9,97 8,67, за 5 днів роботи)(а.с. 11).

26.12.2017 року позивач звернулася до голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Київській області із заявою про перерахунок грошового забезпечення та видачу довідки про грошове забезпечення в третій зоні небезпечності за період з 26.04.1986 року по 30.04.1986 року (а.с.12).

Листом № 29/Б-1281 від 04.01.2018 року членами Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області позивачу було повідомлено, що її запит від 26.12.2017 року було розглянуто та роз`яснено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 довідки про розмір грошового забезпечення готуються в одному екземплярі та подаються до ГУПФУ. Надбавки та доплати, які передбачені постановою КМУ від 07.11.2015 р. № 1294 та наказом МВС України від 31.12.2015 р. № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ , до перерахунку пенсії не включаються (а.с.13-14).

01.02.2018 року листом №29/Б-1280 ГУ МВС у Київській області направило позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 -1990 роках, розрахунок пояснення до зазначеної довідки (а.с.16).

Відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 18.01.2018 року № 6, заробітна плата (грошове забезпечення) ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження за період з 26.04.1986 р. по 23.10.1986 р. на посаді керівника слідчого відділення Припятського МВВС, посадовий оклад 120.00 крб.; згідно розрахункового листа за 1986 р. виплачена заробітна плата в сумі 991,79 крб.

З вказаної довідки слідує,що денна тарифна ставка була визначена 8,67; 8,39 з урахуванням коефіцієнта 1, 2, 3,4.

Згідно доданого розрахунку - пояснення до довідки ОСОБА_1 : середньоденна заробітна плата за дні роботи в зоні за квітень - 8,67 * 5 днів = 173,40 крб., середньоденна заробітна плата (збережений заробіток) - 9,97 за квітень *5 = 49,85 крб.

25.02.2018 року листом № 29/Б-149 членами Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області позивачу було відмовлено у видачі нової довідки.

З листа від 25.02.2018 року № 29/Б-149 вбачається, що відповідач інформував позивача про те, що премія за роботу в зоні ЧАЕС відповідно до Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦПРС від 07.05.1986 р. № 153/10-43 виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. У зв`язку з тим, що у 1986 році щомісячна премія, як вид грошового забезпечення, для осіб рядового і начальницького складу не існувала, включити до довідки одноразову премію підстав немає. Крім того, Наказом МВС СРСР від 26.05.1986 р. №0149 особам офіцерського складу передбачалась виплата разової грошової винагороди за отриману максимально допустиму дозу радіації з розрахунку трьох місячних посадових окладів за спеціальним званням.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що довідка про грошове забезпечення, одержана 18.01.2018 року № 6, одержана позивачем за несення служби в зоні відчуження у 1986 році, видана ліквідаційною комісією Відділу зони ЧАЕС, правильна і підстав для видачі нової немає.

Вважаючи, що такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлено Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-XII).

Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною четвертою статті 15 Закону №796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом таємно щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа таємно та для службового користування стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 р. №168-5 Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів про прийняття постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 р. №524-156, а пунктом 3 цієї постанови на міністрів, керівників відомств, голів обл(міськ)виконкомів покладено персональну відповідальність за виконання зазначеної постанови.

У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови №524-156 зазнали змін та уточнень.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986 р. Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати було введено зони небезпечності в залежності від рівня радіоактивного забруднення території з відповідною оплатою надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб; дозволено керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії з ліквідації аварії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі у порівнянні з установленими діючим законодавством нормами, в II зоні - в чотирикратному і в I зоні - в трикратному розмірі (абзац перший). У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв`язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці ООН № 115 Про захист працівників іонізуючої радіації і п.п. ОСП -72/80 основних санітарних правил, оплачуватися має весь час знаходження працівника в умовах радіації більше 1, мілібар на годину (без засобів індивідуального захисту).

Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05.06.1986 р. №665-195 Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища , надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. №964.

Підприємства і організації у разі неправильної оплати праці в зоні відчуження, повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках, брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії (ПО ЛНА) на ЧАЕС (Чорнобильській атомній електростанції (з листа Мінсоцполітики від 09.06.1995 р. № 224/8.13).

Основні межі дозу радіоактивного опромінення встановлені ст.5 Закону України Про захист людини від іонізуючого випромінювання від 14.01.1998 р. № 15/98-ВР.

Згідно цієї норми, основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік. При цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичних груп, не повинні перевищувати встановленого цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Відповідно до примітки до частини першої статті 5 зазначеного закону, 1 мілізіверт дорівнює 0,1 бера.

Позивач на час роботи в зоні відчуження мав звання: майор міліції та отримала дозу опромінення 54.97 рентген (БЕР), що підтверджується маршрутним листом від 26.05.2005 р. № 20/Б-176, виданим Головним управлінням МВС України в Київській області, карткою обліку дози радіоактивного опромінення та у перерахуванні на мілізіверти становить 549 мілізіверт.

Відповідно до Положення Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР 29 липня 1991 за № 114 звання майор міліції віднесено до категорії Старший начальницький склад .

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу, як особі керівного та начальницького складу органів внутрішніх справ, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і одержала гранично допустиму дозу радіації, було виплачено одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіаційного опромінення у розмірі 780 крб., яка була виплачена позивачу відповідно до рішення колегії МВВС УССР від 27.06.1986 року № 433 с.

Натомість, вказані відповідачем у довідці від 18.01.2016 року №6 дані свідчать про те, що вказана грошова винагорода не була включена у довідку про грошове забезпечення позивача, як і не була включена у довідку про грошове забезпечення від 10.01.2012 р. №6.

У пункті 3 Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 року Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, вирішено виділяти в розпорядження міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо беруть участь в роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти. Розмір премії не повинен перевищувати 400 крб. на місяць (понад встановлені максимальні розміри премії).

Отже, з наведеного вбачається, що виконуючи роботу в зоні відчуження в період з 26 по 30 квітня 1986 року позивач мав право на отримання премії.

Слід зазначити, що згідно з даними довідки №5 від 10.01.2012 року, виданої Відділом зони Чорнобильської ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області, згідно наказу УВС виконкому Київської обласної Ради народних депутатів № 112 від 29.04.1986 р., за роботу в екстремальних умовах в зв`язку з надзвичайною подією на Чорнобильській АЕС, проявлену високу організованість, самовладання, мужність, професійну грамотну дію по забезпеченню правопорядку в місті Прип`ять, ОСОБА_1 була видана нагорода в розмірі місячного посадового окладу 120 крб.

Разом з тим, відповідачем не включено до довідки про грошове забезпечення позивача винагороди у розмірі 120 крб.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправної відмови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області у видачі ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення на роботах в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 з урахуванням виплати коштів за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення в розмірі 780 крб. та винагороду (премію) в розмірі 120 крб. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов`язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

В ході судового розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що належні позивачу грошова винагорода за гранично допустиму дозу радіації у розмірі 780 крб. та грошова винагорода в розмірі місячного окладу розмірі 120 крб. була нарахована та виплачена позивачу, що відповідачем не спростовано.

З наведеного слідує, що невидача запитуваної довідки породжує у позивача невизначеність щодо можливості в подальшому реалізувати право отримання належного його розміру пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Таким чином, доводи відповідача відносно того, що грошові винагороди носять разовий характер, а тому до розрахунку заробітної плати не включаються є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 грудня 2014 року у справі К/800/48786/14.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 , як колишньому майору міліції, начальнику слідчого відділення Прип`ятського МВВС УВС Київського облвиконкому з урахуванням вимог Постанови Ради Міністрів УРСР Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року, врахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 780 крб. та винагороду-премію в розмірі 120 крб. підлягає задоволенню.

Крім того, з метою належного захисту прав позивача, позовна вимога щодо зобов`язати ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області надати ОСОБА_1 довідку про перераховане грошове забезпечення з урахуванням вимог, передбачених Постановою Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10.06.1986, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964рс за роботу в третій зоні небезпечності (в зоні відчуження), м. Прип`ять за період з 26 по 30 квітня 1986 року підлягає задоволенню.

Доводи, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі, є аналогічними з доводами, зазначеними у відзиві на позовну заяву та не спростовують висновків, викладених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Л.В.Бєлова

Л.О.Костюк

Повний текст виготовлено 13 серпня 2019 року.