Рішення

від 08.05.2019 по справі 520/1814/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 р. № 520/1814/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Абоян І.І.,

за участі: представника позивача - Лучка Д.В.,

представника відповідача - Гусаченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019р. про накладення штрафу у розмірі 1 126 710, 00 грн. та №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019р. про накладення штрафу у розмірі 4 173 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки перевірки про порушення позивачем норм КЗпП України та Закону України "Про оплату праці", не підставі яких складено спірні постанови, не відповідають дійсності та спростовуються відповідними документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на наведені у ньому обставини та з огляду на позицію, викладену у додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов в тому контексті що, перевіркою встановлено низку порушень законодавства про працю, вказані порушення належним чином зафіксовані в акті, а спірні постанови є законним та правомірним заходом реагування контролюючого органу.

Позивач надав відповідь на відзив щодо відсутності у відповідача підстав для інспекційного відвідування, наслідком чого є незаконність оскаржуваних у справі постанов.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив щодо необґрунтованості вказаних доводів за факту допуску уповноважених перевіряючих до перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Посадовими особами відповідача, на підставі направлення № 01.01-94/02.03/57 від 08.01.2019 року проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" результати якого викладені в акті від 09.01.2019 року № ХК3789/296/АВ ( т.1 а.с.11-34). Перевіряючих було допущено до перевірки

Висновки вказаного заходу контролю свідчать про наявність низки порушень ТОВ "Квартал 1" законодавства, а саме: ч.1 ст. 83 КЗпП України, яке полягає у невиплаті грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток низці працівників; ч.1 ст.116 КЗпП України, яке полягає у невиплаті в день звільнення певним працівникам всіх належних сум; ч.4 ст.96 КЗпП України, ч.4 ст.6 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у несформуванні тарифної сітки ( схеми посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів); п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від29.07.93 N 58, яке полягає у відсутності підписів про ознайомлення працівників з занесеними до трудових книжок записами; ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у незабезпеченні позивачем достовірного обліку виконуваної працівниками роботи - не надано табелів обліку робочого часу; ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у непроведенні індексації заробітної плати.

По суті виявлених порушень відповідачем складено припис про їх усунення № ХК3789/296/АВ/П ( т.1 а.с.35-37).

За наслідками розгляду справи у сфері порушення законодавства про працю відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу постановами від 08.02.2019 року: № ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019р. у розмірі 1 126 710, 00 грн. та №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019р. у розмірі 4 173 грн. ( т.1 а.с.38-47).

Не погодившись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду за їх оскарженням.

Так, підставами вказаного позову є те, що порушення, виявлені відповідачем, як вказував позивач, на підприємстві відсутні, а також вказані порушення виявлені поза межами предмету інспекційного відвідування.

По суті позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 26 квітня 2017 р. № 295 " Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ( надалі - Порядок 295).

Пунктом 2 Порядку 295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційних відвідувань визначені п.5 Порядку 295.

Пунктом 19 Порядку 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктом 20 Порядку 295 встановлено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Згідно п.27 Порядку 295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Частиною 4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно ч.5 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до абз.8 ч.2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим- сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Перевіряючи висновки акту перевірки та, як наслідок оскаржувані постанови, на предмет їхньої відповідності приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Щодо порушень позивачем ч.1 ст. 83 КЗпП України, яке полягає у невиплаті грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток низці працівників.

Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Так перевіркою встановлено, що наказом від 07.03.2018 р.№794 гр. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади інженера - землевпорядника з 07.03.2018 р., за ознаками п.1 ст.36 КЗпП України. Відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за січень 2018 р. гр. ОСОБА_1 відпрацьовано - 21 день, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за лютий 2018 р., гр. ОСОБА_1 відпрацьовано - 20 днів, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за березень 2018 року гр. ОСОБА_1 відпрацьовано - 22 дні.

Також, перевіркою встановлено, що наказом від 20.08.2018 р.№814 гр. ОСОБА_2 звільнено з займаної посади агента по нерухомості з 23.08.2018 р. за ознаками ст.38 КЗпП України. Відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за травень 2018 р. гр. ОСОБА_2 відпрацьовано - 10 днів, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за червень 2018 р., гр. ОСОБА_2 відпрацьовано - 20 днів, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за липень 2018 р. гр. ОСОБА_2 відпрацьовано - 21 день, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за серпень 2018 р. гр. ОСОБА_2 відпрацьовано - 17 днів.

Крім того, перевіркою встановлено, що наказом від 27.11.2018 р.№827 гр. ОСОБА_3 звільнено з займаної посади оцінювача - експерта з 30.11.2018 р, за ознаками п. 1 ст.36 КЗпП України. Відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за січень 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 21 день, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за лютий 2018 р., гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 20 днів, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за березень 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 22 дні, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за квітень 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 22 дні, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за травень 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 20 днів, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за червень 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 20 днів, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за липень 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 21 день, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за серпень 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 22 дні, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за вересень 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 20 днів, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за жовтень 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 22 дні, відповідно до відомості нарахування та виплати заробітної плати за листопад 2018 р. гр. ОСОБА_3 відпрацьовано - 22 дні.

До матеріалів інспекційного відвідування адміністрацією підприємства не надано кадрових наказів (накази про надання відпустки працівникам), що підтверджують перебування працівників у відпустці у період їх роботи, не надано особових карток звільнених працівників та табелів обліку використання робочого часу за період січень - грудень 2018 р., у відомостях нарахування та виплати заробітної плати у період січень - грудень 2018 р. відсутній запис стосовно нарахування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки.

З відомостей нарахування та виплати заробітної плати та платіжних відомостей встановлено, що ОСОБА_1 було нараховано та вона отримала грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 3091,52 грн. за вирахуванням податків (нараховано 3840,40 грн) ( т.1 а.с. 176-179).

У свою чергу, щодо порушень ч.1 ст. 83 КЗпП України у відношенні до ОСОБА_2 , судом встановлено, що з відомості нарахування та виплати заробітної плати за та платіжних відомостей ( т.1 а.с. 176-179) встановлено, що вона отримала грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 611,82 грн. за вирахуванням податків (нараховано 760,02 грн).

Щодо порушень ч.1 ст. 83 КЗпП України у відношенні до ОСОБА_3 , судом встановлено, що з відомості нарахування та виплати заробітної плати за та платіжних відомостей ( т.1 а.с. 176-179) встановлено, що вона отримала грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 3091,52 грн. за вирахуванням податків (нараховано 3840,40 грн).

Представник позивача у позові та додаткових письмових поясненнях вказував, що у платіжних та розрахункових відомостях інформації міститься загалом щодо суми відносно вказаних працівників, в які увійшла названі вище розміри грошової компенсації за невикористану відпустку, а також, зарплата за певні відпрацьовані дні за вирахуванням податків та компенсація за несвоєчасну виплату належних їй сум від підприємства за вирахуванням податків.

Отже, висновки перевірки про порушення ч.1 ст. 83 КЗпП України відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спростовані в ході розгляду справи.

Щодо порушень ч.1 ст.116 КЗпП України, яке полягає у невиплаті в день звільнення певним працівникам всіх належних сум.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так перевіркою встановлено, що наказом від 07.03.2018 р.№794 гр. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади інженера - землевпорядника з 07.03.2018 р., за ознаками п.1 ст.36 КЗпП України; наказом від 20.08.2018 р.№814 гр. ОСОБА_2 звільнено з займаної посади агента по нерухомості з 23.08.2018 р. за ознаками ст.38 КЗпП України; наказом від 27.11.2018 р.№827 гр. ОСОБА_3 звільнено з займаної посади оцінювача - експерта з 30.11.2018 р, за ознаками п. 1 ст.36 КЗпП України, водночас в порушення ст. 83 КЗпП України вказаним працівникам не нараховувалась та не виплачувалась компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки.

Як вже зазначено вище, порушення ст. 83 КЗпП України відносно вказаних працівників відсутні, а щодо порушень, які полягають у невиплаті в день звільнення певним працівникам всіх належних сум, суд вказує наступне.

З відомості нарахування та виплати заробітної плати та платіжних відомостей ( т.1 а.с. 176-179) встановлено наступне.

За заявою ОСОБА_2 від 20 серпня 2018 року її звільнено з займаної посади з 23 серпня 2018 року. 22 серпня 2018 року їй нараховано зарплату за першу половину місяця в розмірі 1900,00 грн., яку вона отримала на руки за вирахуванням податків в розмірі 1529,50 грн., про що свідчить її підпис в платіжній відомості, а згодом, ОСОБА_2 отримала від підприємства: зарплату за відпрацьовані до 23 серпня дні другої половини місяця в розмірі 834,27 грн. за вирахуванням податків (нараховано 1036, 36 грн. ), грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 611,82 грн. за вирахуванням податків (нараховано 760,02 грн. ), компенсацію за несвоєчасну виплату належних їй сум від підприємства 83,41 грн. за вирахуванням податків (нараховано 103,62 грн), що разом і склало 1529,50 грн., про що свідчить її підпис в платіжній відомості.

Як пояснив представник позивача, у відомості з нарахування зарплати автоматично вказана загальна кількість робочих днів в серпні та загальна сума нарахувань без розбивки по призначенням. Це бухгалтерська технічна помилка, яка скоригована у відомості нарахування.

За заявою ОСОБА_3 від 27 листопада 2018 року її звільнено з займаної посади оцінювача експерта з 30 листопада 2018 року. В день виплати зарплати вона отримала повністю зарплату за листопад 2018 року, а згодом їй було нараховано та виплачено: грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 3091,52 грн. за вирахуванням податків (нараховано 3840,40 грн.), компенсацію за несвоєчасну виплату належних їй сум від підприємства 432,77 грн. за вирахуванням податків (нараховано 537,60 грн.), що разом і склало 3524,29 грн., про що свідчить її підпис в платіжній відомості.

За заявою ОСОБА_1 від 07 березня 2018 року її звільнено з займаної посади з 07 березня 2018 року. В день виплати зарплати вона отримала повністю зарплату за лютий 2018 року. Згодом їй було нараховано та виплачено зарплату за відпрацьовані з 1 по 7 березня 2018 року 6 днів в розмірі 874,00 грн. за вирахуванням податків (нараховано 1085,72 грн.); грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 3091,52 грн. за вирахуванням податків (нараховано 3840,40 грн.); компенсацію за несвоєчасну виплату належних їй сум від підприємства 470,42 грн. за вирахуванням податків (нараховано 584,36 грн), що разом і склало 4435,94 грн., про що свідчить її підпис в платіжній відомості.

Таким чином, порушення ч.1 ст.116 КЗпП України позивачем були усунуті, водночас з нарахуванням компенсації за несвоєчасну виплату належних їй сум від підприємства, що відповідає у повній мірі положенню про систему та умови оплати праці працівників на 2018 рік позивача ( т.1 а.с.114-115) та відповідні дії було вчинено позивачем у строки, визначені контролюючим органом у відповідному приписі про усунення порушень (т.1 а.с.35-37).

Станом на час складення оскаржуваних постанов порушення ч.1 ст.116 КЗпП України за позивачем не рахувались, у свою чергу, нарахування штрафу за такі, за своєю суттю є подвійною відповідальністю позивача, оскільки позивачем вже понесено таку у спосіб нарахування та виплати компенсації за несвоєчасну виплату сум, що йде у розріз з положеннями ст. 61 Конституції України.

Відтак, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 697/2073/17 в контексті обов`язку позивача як усунути порушення так і сплатити відповідний штраф, суд відхиляє, оскільки відповідні порушення ст. 116 КЗпП України суб`єкта господарювання, який був позивачем у справі № 697/2073/17 не були виправлені ним у спосіб виплати компенсації за несвоєчасну виплату сум, що не притаманно справі № 520/1814/19, де позивач вчинив такі дії.

Щодо порушень ч.4 ст.96 КЗпП України, ч.4 ст.6 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у не сформуванні тарифної сітки ( схеми посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до ч.4 ст.96 КЗпП України, яка кореспондується з ч.4 ст.6 Закону України "Про оплату праці", тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Перевіркою встановлено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) не сформована на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), що, на думку відповідача полягає у наступному.

Згідно наданого штатного розпису введеного в дію з 01.01.18 встановлено посадові оклади, а саме: Бухгалтер (код класифікатору професій 3433) - посадовий оклад у розмірі 3800 грн; Менеджер по операціям з нерухомістю (код класифікатору професій 1471) - посадовий оклад у розмірі 3800 грн.; Секретар (код класифікатору професій 4115) - посадовий оклад у розмірі 3800 грн. Згідно Класифікатору професій (ДК 003:2010) затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327: посада Менеджер по операціям з нерухомістю віднесено до Розділу 1 Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери управителі ; посаду Бухгалтер віднесено до Розділу 3 Фахівці ; посаду Секретар віднесено до Розділу 4 Технічні службовці ; тобто, тарифна система оплати праці при розподілі робіт використовується без урахування складності роботи, а працівників не залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Представник позивача, у свою чергу зазначив, що система оплати праці на підприємстві ТОВ Квартал 1 врегульована наданими через канцелярію ГУ Держпраці в Х/о положенням про систему та умови оплати праці працівників.

З матеріалів справи ( т.1 а.с.114-120) судом встановлено наступне.

Так, 28.12.2017 року на підприємстві позивача директором було затверджено положення про систему та умови оплати праці працівників на 2018 рік, яким визначено систему оплати праці на підприємстві, її структуру, строки і періодичність виплати заробітної плати, інші питання оплати праці та встановлено, що джерелом коштів на оплату праці є частина доходу та інші кошти, одержані у результаті господарської діяльності підприємства відповідно до чинного законодавства. Розміри заробітної плати залежать від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей робітника, результатів його праці та діяльності в цілому. Фонд оплати праці в організації складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата включає, посадові оклади (тарифні ставки) працівників згідно тарифної сітки. Розмір посадового окладу (тарифної ставки) робітника і тарифного розряду - встановлюється підприємством з урахуванням фінансових можливостей. У величину місячного посадового окладу (тарифну ставку) не включаються доплати, надбавки і премії, інші компенсаційні та соціальні виплати. Тарифна сітка ТОВ Квартал 1 викладена у додатку №1 до положення. Розмір посадових окладів переглядається з урахуванням змін у чинному законодавстві. Додаткова заробітна плата містить доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, що передбачає чинне законодавство. Доплати і надбавки, які підприємство встановило на 2018 рік для кожної посади, викладено в додатку №2 Положення. Розмір додаткової заробітної плати може змінюватися впродовж року. Надбавки за високі досягнення у праці та доплати за інтенсивність праці, високу професійну майстерність скасовуються або зменшуються у разі несвоєчасного виконання завдань, порушення трудової дисципліни за рішенням директора підприємства.

З додатків до Положення встановлено, що посадові оклади працівників визначено з 01.01.2018 року з урахуванням тарифного коефіцієнту та підвищено з жовтня 2018 року, встановлено постійно - діючі надбавки та надано для порівняння відповідні дані затверджені підприємством на 2017 рік ( т.1 а.с.180-189).

Контролюючий орган, вказуючи, що тарифна система оплати праці при розподілі робіт використовується без урахування складності роботи, а працівників не залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки жодним чином не вказав, з яких міркувань він дійшов до вказаного висновку, чим це підтверджується та у поєднанні з чим.

У судовому засіданні представник відповідача не надав жодних пояснень з цього приводу, водночас, підсумовуючи наведене, суд не вбачає наявності у позивача порушень ч.4 ст.96 КЗпП України, ч.4 ст.6 Закону України "Про оплату праці".

Відповідачем було залишено поза увагою, що Положення про систему та умови оплати праці працівників містить в своїх додатках складові частини заробітної плати: основну заробітну плату - посадові оклади або тарифну ставку, та додаткову заробітну плату- доплати та надбавки, а також тарифні коефіцієнти з урахуванням складності роботи та кваліфікації працівників.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

З матеріалів справи вбачається, що вказані приписи позивачем дотримано, про що свідчать підписи працівників в розрахунково - зарплатних листах ( т.1 а.с.121-175).

Щодо порушень п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, яке полягає у відсутності підписів про ознайомлення працівників з занесеними до трудових книжок записами, суд вказує, що спірними постановами штрафу за вказане порушення не накладено, відтак, суд не вбачає надання оцінки зазначеному.

Щодо порушень ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у незабезпеченні позивачем достовірного обліку виконуваної працівниками роботи - не надано табелів обліку робочого часу.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Перевіркою встановлено, що позивачем не надано жодних документів, що підтверджують ведення табелів обліку робочого часу працівників.

У свою чергу, судом встановлено, що табеля обліку робочого часу на підприємстві ведуться та такі були надані були надані до ГУ Держпраці в Х/о ( т.1 а.с. 48-49, 87-112).

Щодо порушень ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у непроведенні індексації заробітної плати.

Згідно ч.6 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

В період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством ( ст.33 Закону України "Про оплату праці").

Так перевіркою встановлено, що на підставі наданих адміністрацією ТОВ КВАРТАЛ 1 документів, а саме штатних розписів, які введені в дію з 01.01.17,01.01.2018, 01.01.2019, відомостей нарахування заробітної плати за січень - грудень 2018 року встановлено, що при наявності підстав індексація заробітної плати в січні - грудні 2018 року не проводилася. Коефіцієнт індексу споживчих цін: за січень 2018 року склав - 10,20; за лютий 2018 року склав - 10,20; за березень 2018 року склав - 14,00; за квітень 2018 року склав - 14,00; за травень 2018 року склав - 14,00; за червень 2018 року склав - 14,00; за липень 2018 року склав - 14,00; за серпень 2018 року склав - 14,00; за вересень 2018 року склав - 14,00; за жовтень 2018 року склав - 14,00; за листопад 2018 року склав - 18,50; за грудень 2018 року склав - 18,50. У відомості нарахування заробітної плати за січень - грудень 2018 року відсутнє нарахування індексації заробітної плати вказаний період відносно ОСОБА_4 .. - директор ( розмір посадового окладу станом на 01.01.2017 - 4000 грн., станом на 01.11.2018 року - 4000 грн); ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 - менеджери по операціям з нерухомістю ( розмір посадового окладу станом на 01.01.2017 - 3800 грн., станом на 01.11.2018 року - 3800 грн.); ОСОБА_24 . - Інженер - землевпорядник ( розмір посадового окладу станом на 01.01.2017 - 3800 грн., станом на 01.11.2018 року - 3800 грн.); ОСОБА_25 . - заступник директора ( розмір посадового окладу станом на 01.01.2017 - 3800 грн., станом на 01.11.2018 року - 3800 грн.); ОСОБА_26 - агент з нерухомості ( розмір посадового окладу станом на 01.01.2017 - 3800 грн., станом на 01.11.2018 року - 3800 грн.); ОСОБА_27 . - секретар ( розмір посадового окладу станом на 01.01.2017 - 3800 грн., станом на 01.11.2018 року - 3800 грн.).

Як вказував відповідач, що підвищення посадових окладів на підприємстві впродовж 2018 року не відбулось, при чому, січень 2018 року є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати працівників позивача, враховуючи, що відповідним наказом на підприємстві було з 01.01.2018 року затверджено посадові оклади.

Відповідач зазначав, що, за даними калькулятору індексації ( т.1 а.с. 220) вбачається наявність перевищення порогу індексації ( коефіцієнт індексації складав 4,00, сума індексації - 73,64 грн., а тому, у листопаді 2018 року проіндексований дохід працівників з посадовим окладом 3800 грн. повинен був скласти - 3873,64 грн., з окладом 4000 грн. - 4073,64 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) ( ст.2 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення").

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").

Отже, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Водночас, статтею 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки

населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності ( ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Суд зазначає, що індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок проведення індексації грошових доходів населення).

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Судом встановлено, що до відповідача підприємством ТОВ Квартал 1 були надані засвідчені копії Положення про систему та умови оплати праці працівників на 2018р. з додатками у вигляді розмірів посадових окладів, постійно-діючих доплат (надбавок) до посадового окладу співробітників з 01 січня 2018р., а також розмірів посадових окладів з 01 жовтня 2018р., постійно-діючих доплат (надбавок) до посадового окладу співробітників з 01 жовтня 2018р.

Як вбачається зі змісту Додатку № 1 до Положення про систему та умови оплати праці працівників на 2018р., посадові оклади працівників підприємства ТОВ Квартал 1 були підвищені з 01 жовтня 2018р. Таким чином, згідно п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів. Тобто, обчислення індексу споживчих цін у даному випадку повинно здійснюватися з листопада 2018р.

Суд вказує, що право на проведення індексації заробітної плати настає, коли індекс споживчих цін перевищує поріг індексації. Поріг індексації, починаючи з січня 2016 року, встановлено в розмірі 103%. Розрахунок ведеться від базового місяця - останнього місяця підвищення тарифних ставок (окладів) або прийому на роботу.

Судом встановлено, що підвищення тарифних ставок на підприємстві у порівнянні з 2017 роком відбулося у січні 2018 року (підтвердження тому Положення про систему та умови оплати праці працівників на 2018р. з додатками у вигляді розмірів посадових окладів, постійно-діючих доплат (надбавок) до посадового окладу співробітників з 01 січня 2018 р.), отже базовий місяць - січень 2018 року. Індекс споживчих цін розраховується починаючи з наступного за базовим місяцем наростаючим підсумком.

Виходячи з відкритих джерел, наведеної у мережі інтернет - сайту Міністерства фінансів України: зведеної таблиці індексів інфляції, або, що теж саме, індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, суд вказує, що поріг індексації: у лютому 2018 року становив 100,9%, у березні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 100 = 102,0%, у квітні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 100 = 102,8%; у травні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 100 = 102,8%; у червні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 1,00 х 100 = 102,8%; у липні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 1,00 х 0,993 х 100 = 102,1%; у серпні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 1,00 х 0,993 х 1,00 х 100 = 102,1%; у вересні 2018 року - 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,00 х 1,00 х 0,993 х 1,00 х 1,019 х 100 = 104,0%.

Отже, у вересні 2018р. поріг 103% перевищено, а тому, виникає право на індексацію заробітної плати. Оскільки індекс інфляції за вересень 2018р. опубліковано у жовтні 2018р., то індексацію необхідно проводити у листопаді 2018р., а з січня 2018 року по вересень 2018 року індексація не потрібна.

Разом з тим, у жовтні 2018 року на підприємстві відбулося підвищення тарифних ставок (що вбачається з Положення про систему та умови оплати праці працівників на 2018р. з додатками у вигляді розмірів посадових окладів, постійно-діючих доплат (надбавок) до посадового окладу співробітників з 01 жовтня 2018 р.), отже базовий місяць - жовтень 2018 року.

Поріг індексації за листопад 2018 року -101,4%; за грудень 2018 року - 1,014 х 1,008 х 100 = 102,2%.

Зазначене свідчить на користь того, що поріг 103% не перевищено, отже в листопаді 2018 року та в грудні 2018 року у працівників не виникає право на індексацію заробітної плати.

Отже, суд доходить висновку про відсутність у позивача порушень ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці".

Суд вказує, що ключовим аспектом та предметом доказування у даній справі є факт дотримання позивачем гарантій, визначених трудовим законодавством та розглядом справи підтверджено зазначене.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Позивач також просив скасувати спірні постанови з огляду на відсутність у відповідача підстав для застосування санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, оскільки останні прийняті на підставі даних, отриманих поза межами предмету інспекційного відвідування що, на думку позивача, свідчить про порушення контролюючим органом частини 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності за змістом яких під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу.

Разом з тим, вказані посилання суд відхиляє, оскільки посадовців відповідача позивачем було допущено до інспекційного відвідування, а тому предметом розгляду у суді, за вказаних обставин, має бути лише суть виявлених порушень.

Щодо виявлених інспекційним відвідуванням порушень позивачем ч.1 ст. 83 КЗпП України, яке полягає у невиплаті грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток низці працівників; ч.4 ст.96 КЗпП України, ч.4 ст.6 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у несформуванні тарифної сітки ( схеми посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів); ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у незабезпеченні позивачем достовірного обліку виконуваної працівниками роботи - не надано табелів обліку робочого часу; ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у непроведенні індексації заробітної плати - такі спростовані розглядом справи, а порушення ч.1 ст.116 КЗпП України, яке полягає у невиплаті в день звільнення певним працівникам всіх належних сум усунуто у строки, встановлені контролюючим органом у приписі.

Відповідно до ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , яка кореспондуються з п.28 Порядку 295 - у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Відтак, у правовідносинах, з приводу яких подано позов, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності.

У свою чергу, відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Разом з тим, вказана норма до даних правовідносин не повинна застосовуватись, оскільки, як вже зазначалось вище, виявлені та підтверджені судовим розглядом порушення ч.1 ст.116 КЗпП України були усунуті з одночасним понесенням позивачем відповідальності у вигляді нарахування та виплати компенсації за несвоєчасну сплату, що відповідає затвердженому позивачем Положенню про систему та умови оплати праці працівників, а тому, додатково, обтяження позивача обов`язком зі сплати штрафу, нарахованого контролюючим органом, є за своєю суттю подвійною відповідальністю, що не відповідає приписам ст.61 Конституції України.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних у справі постанов.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" (вул. Пушкінська, буд. 22, к. 2, м.Харків,61057, код ЄДРПОУ 30990938 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ39779919) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Скасувати постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019р. про накладення штрафу у розмірі 1 126 710, 00 грн. (один мільйон сто двадцять шість тисяч сімсот десять гривень) та №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019р. про накладення штрафу у розмірі 4 173 грн. (чотири тисячі сто сімдесят три гривні), які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ39779919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" (вул. Пушкінська, буд. 22, к. 2,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 30990938 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 16963,24 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні 24 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 17 травня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.