Рішення

від 07.05.2019 по справі 520/1639/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 травня 2019 р. Справа № 520/1639/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Вязьмітіновій Т.В.,

за участю:

представника позивача - Куриленка В.В.,

представника відповідача - Насібулліної Н.Р.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозернопромресурс" (код ЄДРПОУ 37283725, 63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Соїча, буд. 5-А, прим. 94) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозернопромресурс" (надалі за текстом - ТОВ "Агрозернопромресурс", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 12.02.2019 року №00000011420, яким підприємство позивача було повідомлено про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 177373,75 грн., (з них за податковими зобов`язаннями 141899,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 35474,75 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких були винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 14.03.2019 року від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду на доводи надані суду у відзиві на адміністративний позов в контексті того, що встановлено відсутність факту реального здійснення спірних господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрозернопромресурс" податкового законодавства за період з 01.10.2015 року по 30.11.2018 року, валютного - за період 01.10.2015 року по 30.11.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2015 року по 30.11.2018 року.

Результати перевірки відображені в акті ГУДФС у Харківській області від 22.01.2019 року № 178/20-40-14-20-07/37283725 про результати документальної позапланової виїзної перевірку ТОВ "Агрозернопромресурс" податкового законодавства за період з 01.10.2015 року по 30.11.2018 року, валютного - за період 01.10.2015 року по 30.11.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2015 року по 30.11.2018 року.

За висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Агрозернопромресурс" в контексті винесеного податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 12.02.2019 року №00000011420:

- п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 141899,00 грн., в тому числі за липень 2018 року в сумі 45631,00 грн., за вересень 2018 року у сумі 76382,00 грн., жовтень 2018 року в сумі 19886,00 грн..

На підставі висновків вказаного акту перевірки відносно позивача складено наступне податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 12.02.2019 року №00000011420, яким підприємство позивача було повідомлено про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 177373,75 грн., (з них за податковими зобов`язаннями 141899,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 35474,75 грн.).

Вказані обставини та незгода позивача з вказаним вище податковим повідомленням - рішенням, слугувала підставою його звернення до суду.

По суті виявлених порушень суд зазначає, що підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 141899,00 грн., в тому числі за липень 2018 року в сумі 45631,00 грн., за вересень 2018 року у сумі 76382,00 грн., жовтень 2018 року в сумі 19886,00 грн., по взаємовідносинам з ТОВ МЕГА-НК за відсутності факту реального здійснення відповідних господарських операцій.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом 1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року, до внесення змін Законом № 1724-VIII від 03.11.2016 року в наступній редакції - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (надалі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 року в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ МЕГА-НК .

Щодо проведених господарських взаємовідносин з ТОВ МЕГА-НК .

Між ТОВ МЕГА-НК (постачальник) та ТОВ Агрозернопромресурс (покупець) укладено договір поставки № 15/02-2018 від 15.02.2018 року про наступне:

1. Загальні положення.

1.1 Постачальник зобов`язується поставити покупцеві добрива (надалі Товар) за специфікаціями, які є невід`ємними частинами договору в обумовлені даним договором і додатками до нього строки визначені договором та графіком поставки, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену грошову суму в розмірі та строки, встановлені цим договором та додатками до нього.

1.2 Якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати технічним умовам на даний товар.

2. Строки та порядок поставки продукції.

2.1 Товар поставляється покупцю партіями.

2.2 Кожна партія товару визначається специфікацією, в який зазначається найменування товару, кількість Товару, що повинна постачатися в конкретній партії, ціна товару, строки оплати товару Специфікації узгоджуються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього договору.

2.3. Місце здійснення поставки продукції постачальником: зі складу постачальника на склад покупця за адресою, визначеною в специфікаціях. Вартість транспортних послуг не входить у вартість продажу 1т товару та визначається згідно рахунка.

2.5 Перехід права власності на товар від постачальника до покупця та перехід ризиків випадкового пошкодження продукції відбувається в момент поставки. Поставкою продукції вважається передача її уповноваженому представнику покупця та оформлення видаткової накладної, яка повинна містити всі обов`язкові реквізити первинного документа. Придбаний покупцем товар може перебувати на складі продавця на протязі 30 днів.

3. Загальна сума договору. Ціна та порядок розрахунків.

3.1 Вартість одиниці товару та асортимент товару, що поставляється визначається сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

3.2 Сума цього договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних.

3.3 Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у специфікації та видатковій накладній на поставку партії товару.

7. Дія договору.

7.1 Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

7.2 Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору та закінчується 31.12.2018 року.

Суд зазначає, що договір підписаний та скріплений печатками підприємств зі сторони ТОВ Агрозернопромресурс директором Куриленко В.В. , та зі сторони ТОВ МЕГА-НК директором Барковським А.В. , окреслена обставина не заперечувалась з боку відповідача.

Постачальником ТОВ МЕГА-НК виписана видаткова та податкова накладна від 26.02.2018 року № РН-0000035 на загальну суму 851396,88 грн., за товар Добриво ЩЕДРА НИВА ГВ , марка А .

Податкова накладна зареєстрована ТОВ МЕГА-НК в ЄРПН від 05.03.2018 року за № 9037156402.

Податковим органом встановлено, що до перевірки не надано сертифікатів якості на товар, що на думку відповідача унеможливлює визначити виробника товару та встановити відповідність товару ТУ, ГОСТАМ.

З метою забезпечення транспортування придбаного товару складені товарно-транспортні накладні: № 35/1 від 26.02.2018 року, 35/2 від 28.02.2018 року, 35/3 від 02.03.2018 року, 35/4 від 05.03.2018 року, 35/5 від 09.03.2018 року, 35/6 від 13.03.2018 року, 35/7 від 15.03.2018 року, 35/8 від 19.03.2018 року.

Проте на думку податкового органу окреслені товарно-транспортні накладні складені з порушенням, оскільки не мають повної адреси навантаження.

Також серед порушень зазначено не надання до перевірки довіреностей та журналу видачі довіреностей та документів щодо внутрішнього переміщення товару.

Проте актом перевірки відповідача від 22.01.2019 року № 178/20-40-14-20-07/37283725 встановлено відсутність кредиторської заборгованості, також рух по рахунку 631 в дебет рахунку 644 на суму 141899,48 грн. Розрахунки з вітчизняними постачальниками та з кредити рахунку 311 Поточні рахунки в національній валюті в дебет рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 851396,88 грн..

Оплата була здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями: № 105 від 27.03.2018 року на суму 500000,00 грн., та № 134 від 16.04.2018 року на суму 351396,88 грн..

Також податковим органом зазначено посилання на податкову інформацію стосовно ТОВ МЕГА-НК про порушенням ним податкової дисципліни.

Враховуючи встановлені порушення податковий орган приходить до висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ МЕГА-НК не є достатніми доказами фактичного виконання операцій та не відповідають фактичному руху активів, окреслена позиція податкового органу вмотивована посиланнями на позицію Вищого адміністративного суду України вказана в листах від 20.07.2010 року № 1112/11/12-10 та від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд не приймає посилання відповідача на позицію Вищого адміністративного суду України вказану в листах від 20.07.2010 року № 1112/11/12-10 та від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, як на джерело законодавства.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Суд зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій та як наслідок зміни їх майнового стану.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договором, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж отримання товару та прибутку та подальшого використання.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом ґрунтуються, зокрема, на результатах опрацьованої зібраної податкової інформації від іншого податкового органу, копія якої долучена відповідачем до справи.

Однак, суд не може брати до уваги зазначену інформацію в підтвердження нереальності господарської операції, оскільки вона містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагента позивача та його постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не доведено, а судом в ході розгляду справи не встановлено.

Решта доводів відповідача, вказаних у відзиві, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовується її матеріалами.

Суд вказує, що, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Положенням п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Жодних зауважень щодо відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних по операціям позивача з ТОВ МЕГА-НК , а також відсутність первинних документів за цими господарськими операціями відповідачем не надано.

В свою чергу, податкові правопорушення контрагента позивача знаходяться поза межами відповідальності останнього та не можуть тягнути за собою збільшення податкової відповідальності позивача, шляхом накладення на нього додаткових податкових зобов`язань.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарської операції, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Податкові накладні та інші документи, що підтверджують право, закріплене у ст. 198 ПКУ виконано, скаржник обов`язок по декларуванню, по податковому обліку, по правилам оподаткування податком на додану вартість теж виконав. Фіскальний орган, при прийнятті податкових декларацій, порушень не встановив.

Щодо посилання відповідача на відсутність документів щодо внутрішнього переміщення суд зазначає, що з боку позивача надано прибуткову накладну № 24 від 26.02.2018 року, акт № 100418 за квітень 2018 року про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, лімітно-забірні картки добрив від 10.04.2018 року за № АЗП 00000062, АЗП 00000064, АЗП 00000065, договір оренди складського приміщення, копію технічного паспорту на орендоване складське приміщення.

Такі обставини не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.

На підставі вищевикладеного, висновок відповідача стосовно податкових правопорушень позивача спростований в ході розгляду справи, а тому, податкове повідомлення - рішення №00000011420 від 12.02.2019 року, як наслідки таких порушень у вигляді відповідальності є таким, що підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкового повідомлення-рішення №00000011420 від 12.02.2019 року, яке є предметом судового оскарження.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзиви на позовну заяву, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозернопромресурс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 12.02.2019 року №00000011420, яким підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозернопромресурс" (код ЄДРПОУ 37283725, 63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Соїча, буд. 5-А, прим. 94) було повідомлено про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 177373,75 грн., (з них за податковими зобов`язаннями 141899,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 35474,75 грн.).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозернопромресурс" (код ЄДРПОУ 37283725, 63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Соїча, буд. 5-А, прим. 94) сплачену суму судового збору в розмірі 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) гривень 62 копійки, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 травня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун