Рішення

від 17.05.2019 по справі 640/4511/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2019 року № 640/4511/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДАЙДЖЕСТ ГРУП доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 грудня 2018 року №0065931404 та №0065921404,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ДАЙДЖЕСТ ГРУП (далі - ТОВ ДАЙДЖЕСТ ГРУП , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 грудня 2018 року №0065931404 та №0065921404.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, зокрема, щодо збільшення відповідачем податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ДРІМ ПАК . Також позивач посилається на те, що в акті перевірки відповідачем не наведено будь - яких обґрунтованих доказів на підтвердження порушень вимог податкового законодавства зі сторони ТОВ ДАЙДЖЕСТ ГРУП .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

15 квітня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом - ТОВ ДРІМ ПАК не мали реального характеру.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 06 листопада 2018 року №16429, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ДАЙДЖЕСТ ГРУП (код 37568587) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ДРІМ ПАК за листопад, грудень 2015 року.

Перевіркою питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ ДАЙДЖЕСТ ГРУП встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3. 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад, грудень 2015 року на суму 133 789, 00 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року на суму 433 379, 00 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на встановленні відповідачем неможливості здійснення господарських операцій ТОВ ДРІМ ПАК по продажу товару у зв`язку з відсутністю факту отримання ним відповідних товарів по ланцюгу взаємовідносин із контрагентами - постачальниками у досліджуваному та попередніх звітних періодах, що, на думку контролюючого органу, свідчить про безпідставне формування ним відповідного активу та доказує відсутність фактичного постачання ТОВ ДРІМ ПАК товару на адресу ТОВ ДАЙДЖЕСТ ГРУП .

Також, в обґрунтування висновку, викладеного в акті, відповідачем зазначено, що в ході перевірки не встановлено факт продажу товару ТОВ ДРІМ ПАК на адресу ТОВ ДАЙДЖЕСТ ГРУП , що свідчить про укладення правочинів між ними у листопаді та грудні 2015 року без мети настання реальних наслідків.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 19 грудня 2018 року №0065931404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 433 379, 00 грн. та №0065921404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 167 236, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 133 789, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 447, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 21 лютого 2019 року №8587/6/99-99-11-04-02-25 податкові повідомлення - рішення від 19 грудня 2018 року №0065931404 та №0065921404 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ ДАЙДЖЕСТ ГРУП (покупець) та ТОВ ДРІМ ПАК (продавець) укладено Договір поставки №02/11/01 від 02 листопада 2015 року, за умовами якого продавець зобов`язується на замовлення покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність (господарське відання) покупця мазут паливний 100 зольний, сірчистий, належної якості, що відповідає державним стандартам, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати його на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, продавець зобов`язується поставляти покупцю за замовленням останнього товар в обсягах, визначених у замовленнях та Додаткових угодах до даного Договору, за цінами, визначеними в рахунку - фактурі продавця.

Поставка товару здійснюється транспортом продавця та за його рахунок на умовах (Правил ІНКОТЕРМС - 2010 ) СРТ: КЕВ м. Чернігів, Чернігівська область, Ічнянський район, смт Дружба - 2, в/м 1 (пункт 4.3 Договору).

Кількість товару, що постачається в рахунках - фактурах, виписаних продавцем відповідно до замовлень покупця, Додаткових угодах, та зазначається в накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору, в момент передачі товару (пункт 5.1 Договору).

Пунктами 7.1 та 7.2 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний своєчасно перерахувати продавцю повну вартість товару, з урахуванням умов Додаткових угод до Договору.

Оплата здійснюється на національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

У відповідності до Додаткової угоди №1 до Договору №02/11/01 від 02 листопада 2015 року сторони домовились про поставку 550 тон мазуту М 100 на загальну суму 3 465 000, 00 грн. у тому числі ПДВ 577 500, 00 грн.

Факт постачання товару (мазут паливний 100 сірчистий) підтверджується видатковими накладними №574 від 25 листопада 2015 року, №575 від 26 листопада 2015 року, №576 від 26 листопада 2015 року, №577 від 28 листопада 2015 року, №578 від 28 листопада 2015 року, №585 від 02 грудня 2015 року, №586 від 02 грудня 2015 року, №590 від 04 грудня 2015 року, №591 від 04 грудня 2015 року, №595 від 06 грудня 2015 року, №596 від 06 грудня 2015 року, №597 від 17 грудня 2015 року, №598 від 17 грудня 2015 року. №599 від 17 грудня 2015 року, №600 від 20 грудня 2015 року, №601 від 20 грудня 2015 року, №602 від 20 грудня 2015 року.

Факт здійснення оплати за товар підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ ДАЙДЖЕС ГРУП за період з 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року, згідно якої 26 листопада 2015 року позивачем було перераховано на рахунок ТОВ ДРІМ ПАК 1 000 000, 00 грн., а 15 грудня 2015 року - 1 249 478, 00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні податкові накладні зареєстровані ТОВ ДРІМ ПАК в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій та відвантаження товару, а саме: №1 від 02 грудня 2015 року, №2 від 02 грудня 2015 року, №3 від 04 грудня 2015 року, №4 від 04 грудня 2015 року, №5 від 06 грудня 2015 року, №6 від 06 грудня 2015 року, №7 від 25 листопада 2015 року, №8 від 26 листопада 2015 року, №9 від 26 листопада 2015 року, №10 від 26 листопада 2015 року, №10 від 17 грудня 2015 року, №11 від 28 листопада 2015 року, №11 від 17 грудня 2015 року, №12 від 17 грудня 2015 року, №14 від 20 грудня 2015 року, №15 від 20 грудня 2015 року, №16 від 20 грудня 2015 року, на загальну суму 3 403 008, 00 грн., у тому числі ПДВ 567 158, 00 грн.

ТОВ ДАЙДЖЕСТ ГРУП по взаємовідносинам з ТОВ ДРІМ ПАК згідно з податковими накладними до податкового кредиту за листопад, грудень 2015 року віднесено податок на додану вартість в сумі 567 158, 00 грн.

Згідно даних оборотно - сальдової відомості ТОВ ДАЙДЖЕСТ ГРУП , по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками за листопад, грудень 2015 року у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ ДРІМ ПАК в сумі 1 153 530, 00 грн.

Крім того, виходячи із змісту Договору поставки №02/11/01 від 02 листопада 2015 року відносно строків та умов постачання, беручи до уваги характер спірних операцій щодо постачання товару, задекларованих обсягів вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням товару.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, крім іншого, товарно-транспортна накладна.

В підтвердження транспортування товару зі складу постачальника ТОВ ДРІМ ПАК позивачем долучено до матеріалів справи товарно - транспортні накладні, виписані за період з 25 листопада 2018 року по 20 грудня 2018 року.

Відповідно до товарно - транспортних накладних мазут паливний 100 зольний, сірчистий, перевозились автотранспортом автомобільного перевізника ТОВ Миколаївагро за маршрутами: пункт навантаження - Кременчуг, пункт розвантаження - смт Дружба, ВЧ А1479.

У взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово - господарської діяльності контрагента позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами відповідач посилається, зокрема, на порушення заповнення товарно - транспортних накладних, які не містять повний перелік обов`язкових реквізитів, що свідчить, на його думку, про сумнівність здійснення фінансово-господарських операцій, а також вказує на відсутність зареєстрованих податкових накладних ТОВ Миколаївагро на адресу ТОВ ДРІМ ПАК .

Крім того, при проведенні аналізу баз даних ДФС України в ході проведення перевірки відповідачем встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання.

Суд зазначає, що вимоги щодо заповнення товарно-транспортних накладних регламентовані нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила № 363), відповідно до пункту 1 яких:

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Згідно з пунктом 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п.11.3 Правил № 363).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.11.4 Правил № 363).

З огляду на викладене, суд зазначає, що товарно - транспортна накладна, яка супроводжує поставку товарів, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Вказана правова позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 12 червня 2018 року у справі №815/3310/17.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно - транспортних накладних, згідно яких здійснювалось перевезення товарів (мазут паливний 100 зольний, сірчистий), згідно яких вбачається, що вони містять основну інформацію, передбачену пунктом 11.1. Правил, з яких можливо встановити коли, у який спосіб та яким транспортним засобом були здійснені перевезення товарів, місце його навантаження та розвантаження, маршрут перевезення, найменування вантажу, ПІБ водія тощо.

Крім того, що стосується реальності господарських операцій та наявності ділової мети, слід зазначити, що основними видами діяльності за КВЕД позивача є, зокрема оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується відомостями з ЄДР.

З матеріалів справи встановлено, що 20 листопада 2015 року між позивачем (постачальником) та Міністерством оборони України (замовником) укладено Договір №303/26/167-15, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити Міністерству оборони України товар, паливо рідинне та газ, оливи мастильні (19.20.2) (лот 1 - мазут паливний 100 зольний, сірчистий), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та згідно з ДСТУ 4058-2001, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень Договору.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної, зокрема, у постановах від 06 червня 2018 року у справі №816/2231/15, від 29 січня 2019 року у справі №2а/0470/7384/12 зазначено, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм Податкового кодексу України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що у свою чергу презумує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Таким чином, економічною метою господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ДРІМ ПАК було подальше надання позивачем послуг власним замовникам з використанням поставленого товару, а саме мазуту паливного 100 зольного, сірчастого, відповідно, отримання в результаті прибутку.

Матеріалами справи підтверджено, що отриманий від контрагента ТОВ ДРІМ ПАК товар використовувався позивачем для виконання Договору №303/26/167-15 від 20 листопада 2015 року, укладеного з Міністерством оборони України про поставку товару, палива рідинного та газу, олив мастильних (19.20.2) (лот 1 - мазут паливний 100 зольний, сірчистий).

Виконання умов цього договору підтверджується видатковими накладними та актами приймання.

Крім цього, слід зазначити, що у даному випадку, сертифікати якості не є первинними документами бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з контрагентами платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, первинні документи відповідають вимогам встановленим чинним законодавством, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Крім того, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують у матеріалах досудових розслідувань, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для платника.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17, від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій по ланцюгу постачання зводяться до переоцінки обставин у справі та є безпідставними, оскільки не можуть бути доказом невиконання договірних зобов`язань саме контрагентами позивача.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх постановах від 21 березня 2018 року у справі №813/59/13-а, від 24 січня 2019 року у справі №808/2090/14.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість безтоварністю вищевказаних господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого відповідачем здійснено не було.

Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування є протиправним.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 133 789, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33 447, 00 грн., а також зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 433 379, 00 грн. є безпідставними, а спірні податкові повідомлення - рішення від 19 грудня 2018 року №0065921404 та №0065931404 прийняті відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 05 травня 2019 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про визнання витягу з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ ДРІМ ПАК на електронному носії недопустимим доказом, у зв`язку з тим, що вона не отримувала відзиву на позовну заяву та додані до нього матеріали, а також зазначила, що витяг не підписано електронним цифровим підписом, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, під засобами доказування в юридичній літературі розуміють ті джерела, з яких суд одержує фактичні дані, докази.

У даному випадку, джерелом отримання судом доказів є CD-R диск, наданий відповідачем, на якому міститься інформація щодо ТОВ ДРІМ ПАК з бази даних Податковий блок .

Статтею 99 КАС України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Частиною 1 статті 5, частинами 1, 2 статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З огляду на зазначене, а також в ході дослідження CD-R диску, наданого відповідачем, судом встановлена відсутність на ньому цифрового підпису, у зв`язку з чим зазначений електронний доказ не може бути прийнятий судом до уваги.

Що стосується посилання представника позивача на неотримання нею відзиву на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 162 КАС України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

До відзиву додаються:

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надсилання позивачу відзиву на позовну заяву та додатків до нього, відповідач надав суду фіскальний чек ПАТ Укрпошта від 12 квітня 2019 року.

Верховний Суд у своїй постанові у справі №820/1186/17 зазначив, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень позовної заяви з додатками іншим учасникам справи є квитанція або касовий чек, в якому зазначено:

- найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги;

- дату;

- вид послуги;

- її вартість.

Таким чином, суд не приймає до уваги наведені доводи представника позивача, як підставу для визнання доказу недопустимим, оскільки матеріали справи містять докази, які підтверджують направлення відповідачем відзиву на позовну заяву позивачу.

При цьому, законодавством не передбачено надання відповідачем суду відомостей про вручення позивачу відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙДЖЕСТ ГРУП (код ЄДРПОУ 37568587, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 грудня 2018 року №0065921404.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 грудня 2018 року №0065931404.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДАЙДЖЕСТ ГРУП (код ЄДРПОУ 37568587, адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11) понесені ним витрати по сплаті судового збору у 9 009, 23 грн. (дев`ять тисяч дев`ять гривень двадцять три копійки).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко