Ухвала

від 31.03.2020 по справі 640/4511/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 березня 2020 року

Київ

справа №640/4511/19

адміністративне провадження №К/9901/5570/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №640/4511/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дайджест Груп до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у м. Києві 27.02.2020 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідачем, у зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №640/4511/19, порушено питання про його поновлення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку при поданні касаційної скарги відповідач послався на те, що оскільки положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено лише два строки звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, а саме: протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення або протягом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд касаційної інстанції не повинен обмежувати право скаржника на звернення до суду з метаю захисту інтересів Держави. На переконання відповідача, відсутність коштів необхідних для сплати судового збору є поважною підставою, яка перешкоджає Головному управлінню ДФС у м. Києві належним чином реалізовувати свої завдання та функції.

Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2020 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 КАС України у зв`язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, а наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави визнані судом неповажними; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду заяву із зазначенням інших обґрунтованих підстав на підтвердження поважності причин пропуску такого строку з доданням доказів на їх підтвердження та докази сплати судового збору.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 07.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху адресу суду надійшла заява Головного управління ДФС у м. Києві про усунення недоліків касаційної скарги, в якій відповідачем порушено питання про необхідність поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження з подальшим відкриттям провадження у справі, а також ставиться питання щодо продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання судом встановлено, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, відповідачем зазначено причини попуску процесуального строку касаційного оскарження аналогічні тим, що були вказані при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження податковим органом не наведено.

Зокрема, відповідач вказує, що вперше касаційну скаргу Головним управлінням ДФС у м. Києві було подано в межах встановленого законом процесуального строку, проте об`єктивні причини, що не залежали від волі відповідача (відсутність належного фінансування) створили істотні перешкоди та труднощі у реалізації державними органами права на судовий захист та призвели до її повернення заявнику, про що Верховним Судом 18.11.2019 було постановлено ухвалу. На переконання відповідача, своєчасне подання касаційної скарги при первинному зверненні до суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку з подальшим відкриттям провадження у справі. Податковий орган вважає, що жодних зволікань з метою реалізації права на судовий захист у касаційному порядку ним допущено не було.

Разом з тим, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Відсутність належного бюджетного фінансування може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання касаційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.

Також, суд касаційної інстанції звертає увагу, що відповідачем на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для її повернення скаржнику раніше, та неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону.

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Разом з тим, зазначені відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не відповідають наведеним вище критеріям і не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Втім, у податковим органом у поданому клопотанні не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 18.11.2019 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки. В черговому поданні касаційної скарги лише 27.02.2020 не вбачається наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищезазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Надаючи оцінку доводам викладеним у клопотанні про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги щодо надання платіжного документа, Суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Статтею 330 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Втім, податковим органом не надано доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, зокрема, щодо сплати судового збору саме у даній справі.

Статтею 121 КАС України врегульовано порядок поновлення та продовження процесуальних строків.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

На переконання суду, у відповідача було достатньо часу для сплати судового збору та надання платіжного документа про таку сплату, а тому вищенаведені заявником обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Таким чином, клопотання податкового органу про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №640/4511/19.

Відмовити Головному управлінню ДФС у м. Києві у поновленні строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №640/4511/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №640/4511/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дайджест Груп до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду