Постанова

від 16.05.2019 по справі 810/1091/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1091/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Кушнова А.О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: приватне підприємство "Олександра К", ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, у якому просив зобов`язати державного реєстратора Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради провести державну реєстрацію змін керівника (директора) приватного підприємства Олександра К (код ЄДРПОУ 32683763), відповідно до яких керівником підприємства є ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Зобов`язано Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області провести державну реєстрацію змін керівника (директора) приватного підприємства Олександра К (місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1, літ. К2; ідентифікаційний код 32683763), відповідно до яких керівником підприємства є ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з підстав неповного з`ясування судом обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що п. 3 Протоколу № 2 Зборів засновників приватного підприємства Олексанра К від 19.09.2008 зобов`язано директора приватного підприємства Олексанра К (на той час - позивача) провести реєстрацію даних змін у відповідних органах державної влади, а тому ОСОБА_1 такого обов`язку та права не мав, це був зобов`язаний зробити саме позивач.

Крім того, апелянт зазначає, що з Протоколу № 2 Зборів засновників Приватного підприємства Олексанра К від 10.10.2011 щодо надання дозволу директору приватного підприємства Олексанра К ОСОБА_1 на продаж цеху (де є особистий підпис позивача), вбачається, що позивач сам визнав ОСОБА_1 директором приватного підприємства Олексанра К і цієї обставини, яка має значення для справи, суд першої інстанції не з`ясував. Апелянт вказує, що сам позивач проявив бездіяльність, щодо вчинення ним самим відповідних дій по внесенню в установчі документи підприємства та до державного реєстру, та державний реєстратор правомірно відмовив у внесенні змін щодо керівника підприємства до держаного реєстру.

Від інших часників справи відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватне підприємство Олександра К (ідентифікаційний код 32683763; місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1, літ. К2) зареєстроване як юридична особа 19.09.2003, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.03.2018 №1003813939 (т. 1, а.с. 55-57).

Згідно рішення зборів засновників ПП Олександра К , оформленого протоколом від 10.07.2008 №1, засновниками підприємства є: ОСОБА_2 - 50% статутного капіталу (25 грн.) та ОСОБА_1 - 50% (25 грн.) (т. 1, а.с. 225).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням зборів засновників ПП Олександра К , оформленим протоколом від 19.09.2008 №2, вирішено звільнити з посади директора Приватного підприємства Олександра К ОСОБА_1 у зв`язку з поданням відповідної заяви та призначити на посаду директора Приватного підприємства Олександра К ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 8).

Крім того, пунктом 3 протоколу від 19.09.2008 №2 зобов`язано директора підприємства провести реєстрацію даних змін у державній адміністрації, органах державної статистики, податковій організації та інших органах державної влади.

15 січня 2018 року позивач для внесення відомостей щодо зміни директора підприємства подав державному реєстратору Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області пакет документів, а саме: квитанцію про сплату адміністративного збору, протокол зборів засновників ПП Олександра К`від 19.09.2008 №2 та заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.01.2018 (т. 1, а.с. 107-110, 36-37).

За наслідками розгляду поданих позивачем документів, відповідачем 16.01.2018 складено повідомлення про зупинення розгляду документів, яким зупинено на строк, що становить 15 календарних днів, розгляд документів на підставі:

- ч.2 ст. 7 Закону України Про господарські товариства (Товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру);

- ч. 1 п. 6 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом);

- ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 109).

В подальшому відповідачем сформовано повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації, яким відмовлено у проведенні внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах ПП Олександра К , у зв`язку з неусуненням підстав для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку. Роз`яснено про можливість повторного звернення до державного реєстратора у загальному порядку після усунення причин, що були підставою для відмови (т. 1, а.с. 108).

Не погодившись з діями відповідача щодо винесення повідомлення про відмову у проведені державної реєстрації та вважаючи за необхідне зобов`язати державного реєстратора Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області провести державну реєстрацію змін керівника (директора) ПП Олександра К , відповідно до яких керівником підприємства є ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року не відповідає, а вимоги апеляційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та КАС України (ст.5 КАС України) в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Аналіз фактичних обставин справи дає підстави вважати, що між учасниками справи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) існує корпоративний спір, який фактично полягає у встановленні судом особи, яка є директором приватного підприємства Олександра К , зокрема, у період з 19.09.2008 по теперішній час та з`ясування того, чи був Протокол №2 Зборів засновників приватного підприємства Олександра К реалізований.

Підґрунтям і метою пред`явлення позовних вимог у цій справі є фактично встановлення факту перебування ОСОБА_2 з 19.09.2008 на посаді директора приватного підприємства Олександра К (що , в свою чергу, заперечується ОСОБА_1 ) та зобов`язання у зв`язку з цим державного реєстратора Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради провести державну реєстрацію змін керівника (директора) приватного підприємства Олександра К , відповідно до яких керівником підприємства є ОСОБА_2 .

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції досліджував докази, що містяться в матеріалах справи та з`ясовував чи дійсно ОСОБА_2 з 19 вересня 2008 року і станом на день подання позовної заяви, виконував обов`язки керівника (директора), у тому числі, вносив орендну плату за договором оренди землі від 14 жовтня 2009 року, укладав договори та підписував первинні документи, а тому фактично вийшов за межі предметної юрисдикції адміністративного судочинства, визначеної статтею 19 КАС України.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, яким передує невирішений корпоративний спір, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією змін керівника юридичної особи, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача та третіх осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17 та від 30 травня 2018 року у справі № 907/1215/15.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Це підтверджується також залученням до справи низки учасників, зокрема, приватного підприємства "Олександра К" та ОСОБА_1 , наявністю в матеріалах справи неузгоджених між собою документів (договорів, повідомлень, протоколів), які підписані від імені директора як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , тощо.

У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить корпоративний спір, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.

За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, оскільки не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

Основна ідея/мета системи адміністративних судів полягає у тому щоб захистити малу людину від великої держави , в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

Саме для цього в адміністративних судах передбачено низку винятків для позивачів (суб`єкта приватного права): встановлено можливість використовувати не адвоката як представника в суді у спорах щодо захисту соціальних прав, малозначних спорах тощо (частина п`ята статті 131-2 Конституції України); визначено незначний розмір судового збору, що рахується, як правило, не від предмету/ціни позову, а у фіксованому розмірі, а саме, 0,4 або 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України Про судовий збір ); закріплено принцип, який лише частково узгоджується з принципом рівності сторін та передбачає покладення на одну із сторін - відповідача (суб`єкта владних повноважень) безумовний обов`язок доводити правомірність своїх дій, певним чином ставлячи позивача (суб`єкта приватного права) у привілейоване становище.

Це повною мірою відповідає конституційному принципу, згідно з яким людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Намагання сторін вирішити корпоративний спір, використовуючи систему адміністративних судів, або розгляд адміністративними судами такого спору в порядку КАС України є помилковим.

Частиною першою статті 319 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04), фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; … термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Отже, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 ст. 319 КАС, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: приватне підприємство "Олександра К", ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов