Постанова

від 16.05.2019 по справі 826/16120/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16120/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кузьмишиної О.М.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Коломійцевої А.О.,

представника позивача Катамай Г.М.,

представника відповідача Полякової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВіДі Ван на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Бояринцева М.А.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВіДі Ван до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВіДі Ван звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00006751402 від 25.09.2017, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00008941402 від 04.12.2017, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 №00008941402 в частині визначення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві суми донарахованого зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням у розмірі 209 157 (двісті дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім ) грн. 00 коп. та в частині штрафних (фінансових) санкцій штрафів у розмірі 52 290 (п`ятдесят дві тисячі двісті дев`яносто) грн. 00 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.09.2017 № 00006751402 в частині визначення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 127 955 (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. та в частині штрафних (фінансових) санкцій штрафів у розмірі 31 989 (тридцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовної заяви позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної заяви та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що у вироках Печерського районного суду міста Києва від 09.12.2015 у справі №757/44864/15-к та від 18.10.2016 у справі №757/14966/16-к не досліджувались операції між позивачем (покупцем) та його постачальниками, вироки постановлені після того як були вчинені господарські операції і станом на їх вчинення позивач використовував інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, обставини у кримінальних провадженнях не свідчать про те, що позивач придбав товар у постачальників ТОВ Профпідряд та ТОВ Ламберг за чинними договорами від 23.02.2015 № б/н та від 23.03.2015 № 7/03 з метою завищення витрат шляхом подальшого формування доходу та визначення і сплати з такого доходу податкового зобов`язання з податку на прибуток.

Крім того, апелянт вказує, що неповна оцінка судом першої інстанції спірних господарських операцій з контрагентами позивача, є неприйнятною, судом першої інстанції не надано оцінку первинним документам в розрізі кожного контрагента, їх відповідності вимогам частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Поряд з цим, у контролюючого органу відсутні заперечення, які б вказували на недоліки первинних документів, складених між ТОВ ВІДІ ВАН та вищезазначеними контрагентами.

Від відповідача 02.05.2019 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін у частині відмовлення у задоволенні позовних вимог.

15.05.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли пояснення на відзив на апеляційну скаргу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВІДІ ВАН (код ЄДРПОУ 30305087) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2017 № 335/26-15-14-02-05/30305087 (далі - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

1. п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 ПК України, ст. 1, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі - П(С)БО 15), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 478 048 грн., в тому числі по періодам: 2014 - 346 205 грн., 2015 - 60 877 грн., 2016 - 70 966 грн.;

2. п. 189.1. ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 199 956 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2014 року - 127 955 грн., лютий 2015 року - 42 000 грн., березень 2015 року - 30 001 грн.

3. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме порушення ТОВ ВІДІ ВАН граничних термінів реєстрації податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 52 425,37 грн.;

4. ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-УІ (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З урахуванням вищевикладених висновків контролюючим органом 25.09.2017 року прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №00006741402, яким ТОВ ВІДІ ВАН збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 582 341,00 грн., з яких 478 048,00 грн. - за основним платежем та 104 293,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00006751402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 249 945,00 грн., з яких 199 956,00 грн. - за основним платежем та 49 989,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- № 00006761402, яким до ТОВ ВІДІ ВАН застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у розмірі 5 242,53 грн.;

- рішення №1735140303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 148,04 грн. за період з 23.09.2014 до 16.12.2014 та 1 827,63 грн. за період з 21.01.2015 до 89.04.2016 та нараховано пеню у розмірі 339,34 грн., всього - 2 315,01 грн.

ТОВ ВІДІ ВАН подано скаргу до Державної фіскальної служби України щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017 року №00006741402 та №00006751402.

За наслідком розгляду вказаної скарги, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.11.2017 №27941/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.09.2017 року №00006741402 у частині завищення загальновиробничих витрат за 2014 рік та штрафні санкції у відповідній частині, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення та податкове повідомлення - рішення від 25.09.2017 року № 00006751402 залишено без змін, а скаргу ТОВ ВІДІ ВАН задоволено частково.

Враховуючи наведене, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 №00008941402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 322 324,00 грн., з яких 270 034,00 грн. - за основним платежем та 52 290,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Вважаючи визнати протиправними податкові повідомлення - рішення №00006751402 від 25.09.2017 та №00008941402 від 04.12.2017, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної заяви, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 1968 ПК України).

За змістом пункту 1968.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того у відповідності до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

В контексті приписів пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

В той же час, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, згідно з Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 року №73 (далі - НП(С)БО 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ Профпідряд укладений договір від 23.02.2015, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує обладнання в кількості і по ціні і строки встановлені договором (далі - договір від 23.02.2015) (договір підписаний зі сторони позивача ОСОБА_1 , та зі сторони ТОВ Профпідряд - Пономарев В.)

Пунктом 2.1 розділу 2 договору від 23.02.2015 року передбачено що ціна на товар відповідно до п. 1.1 договору визначається договірною.

Загальна вартість даного договору визначається виходячи із загальної суми вказаної в накладних на відпущення продукції зі складу продавця (п. 2.2 розділу 2 договору від 23.02.2015).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 договору від 23.02.2015 року кожна партія товару поставляється відповідно до затвердженого сторонами графіку поставки.

На підтвердження реальності виконання умов договору від 23.02.2015 позивачем надано: податкову накладну від 27.02.2015, видаткову накладну №2702/457 від 28.02.2015 року, товарно-транспортну накладну №Р2702/45 від 28.02., видаткову накладну №113-000061 від 30.04.2015, угоду про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.04.2015 (на яких міститься підпис ОСОБА_2 .) , акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

При цьому, вироком Печерського районного суду міста Києві від 09.12.2015 у справі №757/44864/15-к затверджено угоду від 24 листопада 2015 року, укладену між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Безкоровайним Б. В. та обвинуваченим ОСОБА_2 , про визнання винуватості.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Як слідує зі змісту вказаного судового рішення: для реалізації злочинного умислу, направленого на здійснення фіктивного підприємництва, ОСОБА_2 надав невстановленим особам копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. На підставі наданих документів (паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_2 ) невстановлені слідством особи склали статутні документи ТОВ Профпідряд , в які внесли завідомо неправдиві відомості щодо мети здійснення легальної господарської діяльності.

Необхідні для реєстрації документи ТОВ Профпідряд 20 січня 2015 року подані невстановленою слідством особою до державного реєстратора, на підставі яких 22 січня 2015 року проведена державна реєстрація зазначеного підприємства на ім`я ОСОБА_2

Після реєстрації ТОВ Профпідряд на своє ім`я ОСОБА_2 , виступивши засновником підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Ламберг колегією суддів встановлено наступне.

Між ТОВ Ламберг та ТОВ ВІДІ ВАН укладено договір №7/03 від 23.03.2015 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар в кількості, по ціні і строки встановлені договором (далі - договір №7/03).

Пунктом 2.1 розділу 2 договору №7/03 передбачено що ціна на товар відповідно до п. 1.1 договору визначається договірною.

Загальна вартість даного договору визначається виходячи із загальної суми вказаної в накладних на відпущення продукції зі складу продавця (п. 2.2 розділу 2 договору №7/03).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 договору від 23.02.2015 року кожна партія товару поставляється відповідно до затвердженого сторонами графіку поставки.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано: видаткову накладну №3003/124 від 30.03.2015, товарно-транспортну накладну №Р3003/12 від 30.03.2015, угоду про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.03.2015 року, видаткову накладну №113-000062 від 30.04.2015 та акт №3-15 погодження фактичних витрат сировини (тканини) та прикладних матеріалів договору б/н від 04.01.2010, затвердженого 30.09.2015 (на яких міститься підпис ОСОБА_4)

Вроком Печерського районного суду міста Києві від 18.10.2016 року у справі №757/14966/16-к затверджено угоду про визнання винуватості від 30.03.2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100060000069 від 01.04.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, укладену між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Безкоровайним Б.В. та обвинуваченим ОСОБА_4 , його захисником Доличем О .В.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, і призначено йому узгоджене сторонами згідно угоди про визнання винуватості від 30.03.2016р. покарання за ч. 1 ст. 205 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550,00 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн.

Зі змісту вказаного рішення слідує що: у січні 2015 року ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Києві, познайомився з невстановленими органом досудового розслідування особами, які запропонували йому стати формальним засновником та директором суб`єкта підприємницької діяльності за одноразову грошову винагороду. Для досягнення своєї мети, направленої на здійснення фіктивного підприємництва, у січні 2015р. ОСОБА_4 в денний період часу, більш точну дату органом досудового розслідування встановити не передбачилось можливим, знаходячись в офісному приміщенні, поблизу метро "Арсенальна" на території Печерського району м. Києва, надав не встановленим органом досудового розслідування особам копію паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру на своє ім`я. На підставі наданих документів (паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_4 ) невстановлені слідством особи склали статутні документи ТОВ Ламберг (код ЄДРПОУ 39606152), в які внесли завідомо неправдиві відомості щодо мети здійснення легальної господарської діяльності.

Необхідні для перереєстрації документи ТОВ Ламберг 30.01.2015 р. подані невстановленою органом досудового розслідування особою до державного реєстратора, на підставі яких 30.01.2015 р. проведена державна перереєстрація зазначеного підприємства на ім`я ОСОБА_4 Після перереєстрації ТОВ Ламберг на своє ім`я ОСОБА_4 , виступивши засновником підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам.

Дії ОСОБА_4 , який перереєстрував на своє ім`я ТОВ Ламберг (код ЄДРПОУ 39606152) здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: ст.ст. 1, 14 Закону України Про підприємництво №698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні; нормативно-правовий акт № 996-XIV від 16.07.1999, ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999р., п. 1 ст. 9 Закону України Про систему оподаткування №1251-ХІІ від 25.06.1991р., із змінами та доповненнями, ст.ст. 81, 87 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 56, 57, 88, 89 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 8, ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , ст. 4 Закону України Про господарські товариства .

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України. .

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що в договорі №7/03 від 23.03.2015 укладеному між ТОВ Ламберг (в особі директора Бадалова Р.А .) та ТОВ ВІДІ ВАН (в особі директора Кондратюк Т . В .) міститься підпис невстановленої особи напроти прізвища та ініціалів Пономарев В (а.с.235, т. 1).

При вирішенні питання щодо реальності господарських операцій із ТОВ Ламберг , ТОВ Профпідряд колегія суддів вважає, що наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва.

Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №2а-13519/11/2670.

Крім того, Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не може бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

З встановлених обставин вбачається, що ТОВ Ламберг та ТОВ Профпідряд - контрагенти позивача не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь - яких операцій від імені вказаних контрагентів, такі контрагенти позивача створювалися та діяли з метою прикриття незаконної діяльності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з цими контрагентами та усіх первинних документах зазначені прізвища саме цих осіб ( ОСОБА_2 - у вироку Печерського районного суду міста Києві від 09.12.2015 у справі №757/44864/15-к та ОСОБА_4 - у вироку Печерського районного суду міста Києві від 18.10.2016), а тому зазначені вище обставини підлягають врахуванню судом.

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі №2а/0470/14206/12 (К/9901/2806/18) податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

Такі податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача та висновками суду першої інстанції про те, що по взаємовідносинам позивача із ТОВ Ламберг та ТОВ Профпідряд не підтверджено легального джерела походження товару (обладнання), з огляду на що висновок контролюючого органу про порушення ТОВ ВІДІ ВАН пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, 5 П(С)БО 15 і як наслідок заниження ТОВ ВІДІ ВАН суму доходу на загальну суму 432 006, 00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 432 006, 00 грн. є вірним.

В ході розгляду справи підтверджено заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік у сумі 432 006, 00 грн.

В той же час, з акту перевірки слідує, що заниження податку на прибуток TOB ВІДІ ВАН по спірним господарським операціям, зокрема, з ТОВ Ламберг та ТОВ Профпідряд мало вплив на формування TOB ВІДІ ВАН податкового кредиту.

Так, матеріалами справи підтверджено заниження TOB ВІДІ ВАН податку на прибуток за лютий-березень 2015 рік по взаємовідносинам ТОВ Ламберг і ТОВ Профпідряд і як наслідок підтверджено безпідставне формування позивачем податкового кредиту по спірним операціям.

Отже, колегія суддів приходить висновку, що відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00006751402 від 25.09.2017 в частині визначення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 72001 грн. 00 коп. та в частині штрафних (фінансових) санкцій штрафів у розмірі 18000 грн. 00 коп. та податкового повідомлення - рішення №00008941402 від 04.12.2017 в частині визначення Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві суми донарахованого зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням у розмірі 60877 грн. 00 коп. суд першої інстанції повно встановив обставини справи та вірно застосував норми матеріального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування в цій частині.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в цій частині, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВіДі Ван залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 травня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.М. Кузьмишина

О.О. Беспалов