Постанова

від 16.05.2019 по справі 813/552/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №813/552/15

адміністративне провадження №К/9901/25877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., за участю секретаря судового засіданні - Титенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року (суддя Кравців О.Р.) Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року (колегія у складі суддів: Дяковича В.П., Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.) у справі № 813/552/15 за позовомПідприємства об`єднання громадян Соломія Львівського обласного осередку всеукраїнської громадської організації Українська спілка інвалідів (далі - ПОГ Соломія ) доДержавної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Пустомитівському районі) проскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПОГ Соломія звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Пустомитівському районі, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 0000102200 від 23 січня 2015 року.

Зазначили, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення ПОГ Соломія суми податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення та донараховано позивачу податкових зобов`язань з ПДВ та застосовано штрафні санкції.

Вважають оскаржуване рішення незаконним, оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними документами. Зазначають, що відсутність товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) не є підставою вважати правочини фіктивними. Також посилаються на те, що позивач не може нести відповідальність за недотримання контрагентом вимог законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, позов задоволено.

Рішення судів обґрунтовані тим, що реальність здійснення господарських операцій позивача підтверджується належними первинними документами. Оскільки ТТН не є первинним документом бухгалтерського обліку, її неоформлення не тягне нереальності правочину.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно з податковою інформацією контрагент позивача, по взаємовідносинам з яким сформовано спірний податковий кредит, не міг здійснити виготовлення відповідного товару внаслідок недостатності трудових ресурсів та сировини.

Також вказують, що реальність відповідних угод є сумнівною внаслідок відсутності у позивача транспортних документів, документів про якість поставленої продукції, а також свідчень третьої особи про відсутність поставки відповідного товару.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, де просить у її задоволенні відмовити. Зміст заперечень є аналогічним змісту мотивації оскаржуваних судових рішень. Також позивач вказує, що свідчення третьої особи про відсутність поставки відповідного товару не можуть прийматися до уваги, оскільки вказана особа не приймала безпосередньої участі у здійсненні такої поставки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

20 лютого 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147.

Судами встановлено, що позивач уклав з ТОВ Стиль Медіа договори поставки: №01/07/ш від 01 липня 2014 року, №03/07/ш від 10 липня 2014 року, №01/08/6 від 01 серпня 2014 року, №02/08/6 від 08 серпня 2014 року, за умовами яких ТОВ Стиль Медіа (постачальник) зобов`язався виготовити та передати ПОГ Соломія (замовник) шпали дерев`яні не просочені для залізничної колії, брус дерев`яний мостовий, брус для стрілочних переводів, не просочений, в асортименті, кількості та за цінами відповідно до специфікацій.

Згідно п. 5.1 вказаних договорів постачальник зобов`язався доставити продукцію залізничним транспортом загального користування та/або автомобільним транспортом, в пункт призначення кінцевого вантажоодержувача - склад Рава-Руського шпалопросочувального заводу, про що також зазначено у специфікаціях.

Передбачену договорами продукцію позивач отримав згідно долучених до справи видаткових накладних, здійснив її оплату у безготівковому порядку згідно банківських виписок та отримав податкові накладні.

Всі податкові накладні ТОВ Стиль Медіа по вищевказаних операціям позивачем включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, а суми податку відображено у податкових деклараціях.

Придбану у ТОВ Стиль Медіа продукцію позивач у подальшому використав у господарській діяльності шляхом продажу (поставки) контрагентам (ДП Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України , ТОВ Карпатенергохім , ДП Стрийський вагоноремонтний завод , ТОВ Термінал Карпати ).

ДПІ у Пустомитівському районі проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПОГ Соломія за період з 01 травня по 30 вересня 2014 року, про що 06 січня 2015 року складено акт №92/13-25-22-00/36316644.

На підставі акта, 23 січня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102200 про збільшення ПОГ Соломія грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 351 036,25 грн (основний платіж 1 080 829 грн, штрафна санкція - 270 207,25 грн).

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення є викладений у акті перевірки висновок про порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1, 14.1.231 пункту 14.1. статті 14, статті 188, пунктів 198.6, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 193.1 статті 193, пунктів 201.1, 201.2, 201.6, 201.2 статті 201, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу (далі - ПК) України.

Здійснюючи перевірку рішень судів на предмет правильності застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Це означає, що для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідна господарська операція має дійсно відбутися, тобто бути реальною та спрямованою на досягнення певного економічного ефекту (в коротко- або довгостроковій перспективі).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

З аналізу наведених норм законодавства, а також враховуючи обставини цієї справи, Верховний Суд вважає висновки судів про задоволення позову передчасними та необґрунтованими.

Щодо відсутності у спірному випадку ТТН, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

У разі здійснення транспортування товарів залізничними шляхами загального призначення в обов`язковому порядку оформлюється залізнична накладна (пункт 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644).

У спірному випадку судами не з`ясовано, яким чином здійснено постачання товару - автомобільним чи залізничним транспортом, та які при цьому оформлювалися перевізні документи.

Судами не досліджено також питання щодо ділової мети (очікуваного позивачем економічного ефекту) відповідних господарських операцій.

Зокрема, як встановлено у акті перевірки, позивач спеціалізується на виробництві виробів з дерева, зокрема і товарів, які ним придбавалися у спірному випадку.

Натомість, ТОВ Стиль-Медіа , згідно з податковою інформацією, зібраною відповідачем, має інший напрямок економічної діяльності, сировину для виготовлення дерев`яних шпал та брусів не закупало, трудових та матеріальних ресурсів для виготовлення, зберігання та транспортування відповідного товару не має.

Тому питання про очікуваний позивачем економічний ефект від придбання товарів у такого контрагента є важливим для правильного вирішення цієї справи.

Судами також не надано оцінки листу ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод від 15 квітня 2015 року № 420, за змістом якого ТОВ Стиль-медіа не поставляло товар на склади відповідного заводу.

Крім того, судами не досліджено яким чином здійснена передача товару від ТОВ Стиль-Медіа позивачу, враховуючи значний об`єм відповідного товару (необхідно дослідити документальне підтвердження навантажувально-розвантажувальних робіт, наявність довіреностей на отримання товару).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 353 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду