Рішення

від 07.05.2019 по справі 925/161/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Черкаси справа № 925/161/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін;

від позивача: Давидкова О.П. - адвокат, за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фермерського господарства "Сотовдім" (Черкаська область, Шполянський район, с. Лип"янка)

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси) про зобов`язання внести зміни до договору оренди землі та визнання права користування

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Сотовдім" (20650, Черкаська обл., Шполянський район, с. Лип`янка, вул. Шкільна, 16, код ЄДРПОУ 39916187) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить суд:

- визнати за фермерським господарством "Сотовдім" право користування на умовах оренди, земельною ділянкою площею 16,2455 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лип"янівської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 31.03.2015 у редакції позивача щодо зміни орендаря.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що фактично в його користуванні на праві оренди перебуває земельна ділянка площею 16,2455 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лип`янівської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області. Оскільки договір оренди, предметом якого є вказана земельна ділянка, був укладений з фізичною особою ОСОБА_3 (орендар і засновник Фермерського Господарства), то позивач як управнена сторона у вказаних правовідносинах звернувся до відповідача (як до Орендодавця та другої сторони договору) з пропозицією внести відповідні зміни до договору оренди в частині правильного визначення Орендаря-Фермерського господарства. Відповідачем у внесенні змін до вказаного договору було відмовлено, що і стало підставою звернення позивача за захистом свого порушеного права в судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Свої заперечення відповідач мотивує, зокрема, тим, що спірна земельна ділянка перебуває у державній, а не у приватній власності. Відповідно до умов договору та статті 8-1 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужене її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених ч. 2 цієї статті випадків.

Окрім того, заперечення відповідача мотивовані тим, що позивачем не здійснено державної реєстрації Додаткової угоди до договору оренди, у зв`язку з чим така угода не є укладеною. Також заміна боржника у договорі без згоди кредитора не можлива.

У відповіді на відзив позивач вказав, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на те, що ним правомірно використовуються спірні земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, а відповідні зміни до договору оренди землі згідно Додаткової угоди від 08.02.2016 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, дотримувався позиції, викладеної в позовній заяві та просить його задовольнити повністю.

Відповідач про час і місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином, проте участі свого представника у засіданні суду не забезпечив, поважних причин цього суду не повідомив.

Явка представників сторін в засідання обов`язковою не визнавалася, а тому немає перешкод у розгляді справи.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд встановив наступні обставини :

31.03.2015 Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області (далі-орендодавець), з однієї сторони, та громадянкою України ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , Черкаська обл., Шполянський район, с. Лип`янка (далі-орендар), з іншої сторони, уклали договір оренди землі (далі в тексті рішення - Договір). Вказаний Договір підписаний сторонами, копія його знаходиться в матеріалах справи (а.с.12-17).

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка знаходиться (розташована) за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

Об`єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 16,2455 га, сільськогосподарські угіддя - рілля, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області (п.2 Договору).

Відповідно до п. 8 Договір укладено терміном на 10 (десять) років, та діє до 31 березня 2025 року.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 травня 2015 року за № 97012051.

28.07.2015 на підставі отриманого права оренди вказаної земельної ділянки була утворена юридична особа - Фермерське господарство СОТВДІМ (код ЄДРПОУ 39916187), одним із засновників якого стала фізична особа ОСОБА_3 .

08.02.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (орендодавець) та громадянкою України ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 05.01.2008), адреса місця проживання: Черкаська обл ., Шполянський район, с. Лип`янка (далі-орендар) було укладено додаткову угоду до Договору (а.с. 19-20).

Відповідно до умов цієї додаткової угоди сторони домовилися викласти п. 8 Договору у наступній редакції: Договір оренди укладено на 49 років (сорок дев`ять) років, та діє до 31 березня 2064 року (включно) .

Ця додаткова угода про внесення змін до договору є невід`ємною частиною договору оренди землі від 31 березня 2015 року.

За доводами позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 засновник ФГ СОТВДІМ та сторона договору оренди землі від 31.03.2015 ОСОБА_3 померла.

Спадкоємицею Фермерського господарства СОТВДІМ (код ЄДРПОУ 39916187) є донька померлої ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ). Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 17.10.2016 за №2481, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 21).

06.03.2017 рішенням засновника ФГ СОТВДІМ №1/20175 було внесено зміни в склад засновників фермерського господарства -- в зв`язку зі смертю із складу засновників було виключено ОСОБА_3 . Натомість включено ОСОБА_4 до складу засновників на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.10.2016 за №2481.

Також вищевказаним рішенням було змінено назву з фермерського господарства СОТВДІМ на фермерське господарство СОТОВДІМ та змінено місцезнаходження фермерського господарства (нова адреса: 20650, Черкаська область, Шполянський район , с. Лип`янка, вулиця Шкільна, будинок 16). Копія вказаного рішення міститься в матеріалах справи (а.с. 22).

Згідно останньої редакції Статуту ФГ "Сотовдім" 2017 року єдиним засновником ФГ в даний час є ОСОБА_4 , яка також зареєстрована і керівником господарства згідно Виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.03.2017 (а.с. 23-33).

Як стверджує позивач, для продовження правомірного та законного користування земельною ділянкою Фермерським Господарством, виникла необхідність у внесенні змін до Договору від 31.03.2015 про те, що фактичним орендарем земельної ділянки є саме Фермерське господарство "Сотовдім".

Тому 10.12.2018 позивач в особі керівника ОСОБА_4 звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до Договору, а саме просив викласти пункти Договору, які стосуються найменування сторони - орендаря, у наступній редакції:

- Фермерське господарство СОТОВДІМ , код ЄДРПОУ 39916187, юридична адреса: 20650, Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Шкільна, будинок 16, в особі керівника Копійки Оксани Володимирівни;

- реквізити Орендаря: Фермерське господарство СОТОВДІМ , код ЄДРПОУ 39916187, 20650, Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Шкільна, будинок 16, тел. 0987857196.

Проте листом від 27.12.18 № 4861/0/95-18 (а.с. 34) відповідач відмовив позивачу у внесенні вказаних змін до Договору, мотивуючи це тим, що право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужене її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу. У своїх запереченнях відповідач посилається на норми статті 8 1 Закону України Про оренду землі .

Вказаним листом відповідач підтверджує факти реєстрації права оренди за ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 31.03.2015 з додатковою угодою від 08.02.2016.

Таким чином, позивач вважає що відповідач порушує його права відмовою у внесенні змін до договору оренди землі, яка викликана зміною фактичних взаємовідносин сторін цього договору.

Статтями 13, 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази у справі окремо та в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, базуються на умовах договору оренди землі від 31.03.2015, який із відповідачем укладено майбутнім засновником Фермерського Господарства ОСОБА_3 і земельна ділянка надавалася саме для ведення фермерського господарства.

За своєю правовою природою ці відносини належать до зобов`язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58 ЦК України, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов`язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України.

Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного кодексу України, Законів України "Про оренду землі", "Про фермерське господарство".

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з попереднім наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Відповідач не заперечує укладення із громадянкою України ОСОБА_3 договору оренди землі від 31.03.2015 з метою ведення фермерського господарства та факт подальшого створення і реєстрації як юридичної особи Фермерського господарства "СОТВДІМ" (ідентифікаційний код 39916187).

Тобто після створення вказаного Фермерського господарства у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельною ділянкою перейшли до фермерського господарства " СОТВДІМ " з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи (аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц, провадження № 14-5/цс-18).

За таких обставин спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно з пунктами "а", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Вказана обставина не припиняє зобов`язальні відносини сторін за договором оренди від 31.03.2015 року, виходячи з такого:

Ч.1 ст. 608 ЦК України (про припинення зобов`язання смертю фізичної особи) визначає, що зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Такого нерозривного зв`язку із особою орендаря відносини з оренди землі не мають, оскільки це зобов`язання замість орендаря може виконати будь-яка особа.

Позивач надав у справу копії квитанцій (а.с. 61-71) про сплату ФГ "Сотвдім" орендної плати за земельну ділянку за період 2016-2018 років та довідку Лип`янської сільської ради від 04.04.2019 № 269 про те, що заборгованість по сплаті податку за використання земельної ділянки площею 16,2455 га, кадастровий номер НОМЕР_5 не числиться і дану обставину відповідач не заперечив.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 47) заперечує право позивача на користування вказаною земельною ділянкою, оскільки, зокрема, вважає, що додаткова угода від 08.02.2016 до договору оренди землі від 31.03.2015 про продовження строку дії договору до 31.03.2064 року не відбулася як юридичний факт, бо вона не зареєстрована в установленому порядку.

Дані заперечення суд відхиляє, оскільки в листі від 27.12.2018 (а.с. 34) відповідач стверджує про реєстрацію права оренди на підставі і договору від 31.03.2015 і додаткової угоди до нього від 08.02.2016.

Навіть якщо вважати, що сторони вказаного договору не домовилися про встановлення строку його дії на 49 років, то станом на час розгляду справи є чинним п. 8 Договору, який визначає, що договір оренди укладено терміном на 10 років та діє до 31.03.2025 року, і цей термін ще не сплив.

Відповідач також посилається на ст. 520 ЦК, якою передбачено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач такої згоди не давав, а тому спірну додаткову угоду про зміну сторони Орендаря по договору сторони спору не уклали.

Розглянувши дане заперечення, суд приходить до таких висновків:

Нормами ЦК України не визначено підстав заміни боржника у зобов`язанні на відміну від визначених підстав заміни кредитора у відповідності до ст. 512 ЦК України.

Однак за змістом норм ЦК України можна зробити висновок про те, що заміна боржника можлива на підставі правонаступництва за визначеними законом підставами (зокрема, спадкування, реорганізація, ліквідація) та за договірним правонаступництвом (переведення боргу).

На першу групу випадків згода кредитора не впливає, а переведення боргу на нового боржника напряму залежить від згоди на це кредитора.

У правовідносинах сторін не відбулася жодна із вказаних підстав для заміни боржника.

Однак суд вже оцінив нині існуючі правовідносини сторін з двох позицій:

- фактичним і правомірним користувачем земельної ділянки після реєстрації ФГ "Сотвдім" є саме Фермерське господарство, що було умовою отримання земельної ділянки згідно чинного законодавства (і це підтверджується вже вказаною практикою ВС яку повинен враховувати суд у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України);

- смерть засновника ФГ і сторони договору оренди ОСОБА_3 не припинила зобов`язання з оренди земельної ділянки по договору від 31.03.2015, що підтверджується ст. 608 ЦК України.

У відповідності до п.4) ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Те, що позивач згідно положень ЗУ "Про фермерське господарство" стає фактичним користувачем земельної ділянки, яка виділялася його засновнику для створення такого господарства, дозволяє віднести ситуацію позивача до передбаченого ст. 11 ЦК України випадку і вважати, що право оренди ФГ "Сотовдім" на земельну ділянку по договору від 31.03.2015 виникає безпосередньо з акту цивільного законодавства.

Фактично спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, виникли із договору оренди землі від 31.03.2015 року.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що:

- орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6);

- зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30);

- спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст. 35).

При цьому суд враховує такі положення законодавства про фермерські господарства:

Частинами 1, 3 ст. 114 Господарського кодексу України визначено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств регулюються цим кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

З 01.08.2003 року діє Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV, яким припинено дію попереднього Закону "Про селянське (фермерське) господарство" 1991 року.

Новим Законом передбачено, що ФГ створюється громадянами України, а Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Стаття 12 цього Закону визначає, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Суд констатує, що державою не було чітко врегульовано питання про статус і права Фермерського господарства на земельну ділянку, яка була одержана його засновником для створення такого господарства.

При цьому немає чіткого нормативного врегулювання і наслідків смерті особи, на яку оформлено право оренди земельної ділянки, яка виділялася для створення ФГ і яке продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати за неї податки чи орендні платежі.

Однак, із комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Отже, враховуючи такі вади законодавчого врегулювання, спір між сторонами повинен бути вирішений базуючись на принципах справедливості, добросовісності та розумності, передбачених п.6 ч.1 ст. 6 ЦК України, ст. 2 ГПК України та на прецедент ній практиці ЄСПЛ щодо права особи на мирне володіння майном.

Відповідачем не заперечено доводи позивача про безперервність користування Фермерським Господарством "Сотовдім" земельною ділянкою по договору від 31.03.2015 з моменту його створення.

Ця земельна ділянка за своїм цільовим призначенням забезпечувала правові підстави створення та подальшу господарську діяльність специфічного суб`єкта підприємництва -- Фермерського Господарства, створення і діяльність якого врегульовані окремим законодавством.

Засновник ФГ "Сотвдім" ОСОБА_3 була лише суб`єктом речового права, а всі обов`язки, що випливають із оренди земельної ділянки для створення ФГ, покладаються на це господарство згідно законодавства.

Податкові платежі за земельну ділянку продовжують прийматися Лип`янською сільською радою від Фермерського Господарства-позивача і доказів протилежного суду не подано.

При цьому саме ФГ є вигодонабувачем на доходи від діяльності Фермерського господарства.

Спір між сторонами виник саме через відсутність у законодавстві чітких положень про набуття Фермерським господарством речових прав на земельну ділянку після його створення, яка виділялася його засновнику на праві оренди, як вимагається законом. Також відсутні гарантії збереження Фермерським господарством своїх прав на землю у випадку смерті такого засновника.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово у своїй практиці висловлювався щодо принципів, які стосуються якості закону, що має відповідати принципу верховенства права. Для виконання обов`язку передбачуваності закон повинен бути сформульованим достатньо чітко для того, аби індивіди могли правильно встановити обставини та умови для набуття і реалізації своїх прав.

Якщо спірне питання переходу прав орендаря до ФГ чіткого врегулювання у чинному законодавстві не містить, то при цьому тягар наслідків такого неврегулювання не повинен перекладатися виключно на відповідача, який виконав всі вимоги чинного законодавства щодо створення ФГ, але не має ніяких чітких гарантій збереження права на земельну ділянку на випадок смерті свого засновника, який є стороною договору оренди землі.

Чинним законодавством також не передбачено автоматичного припинення прав користування земельною ділянкою з боку ФГ, якщо помер його засновник.

Також не припиняється і зобов`язання з оренди земельної ділянки по договору від 31.03.2015 в силу лише смерті фізичної особи-сторони такого договору.

Мирне врегулювання спору в ході розгляду справи між сторонами не відбулося.

Враховуючи відсутність чіткого нормативного регулювання прав ФГ на оренду земельної ділянки у випадку смерті засновника господарства і заперечення відповідача щодо прав на заміну сторони Орендаря у договорі від 31.03.2015 за позивачем, то суд вважає, що в за конкретним обставинами даної справи позивач обґрунтовано просить визнати за ним право користування на умовах оренди на земельну ділянку площею 16,2455 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лип"янівської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області.

Зміни до договору можуть бути внесені в т.ч. і щодо сторони договору за ініціативою будь-якої із сторін цього правочину.

В даному випадку у поведінці позивача не має місця протиправне набуття прав на земельну ділянку в обхід аукціонів або конкурсів, передбачених для її набуття згідно норм Земельного Кодексу України. Відносини базуються на процедурах, передбачених для створення Фермерського Господарства, які зі сторони позивача дотримані та виконані повністю.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог з посиланням на правові норми статті 8 1 Закону України Про оренду землі не можуть братися судом до уваги при розгляді даного спору, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 8 1 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.

З посиланням на норми цієї статті відповідач заперечує проти внесення змін до Договору, оскільки орендована ділянка належить до земель державної форми власності, а отже не може бути відчужена орендарем іншим особам або внесена до статутного капіталу, тобто відповідач вважає, що позивач не є належним користувачем спірної земельної ділянки, а відтак правові підстави для внесення змін до Договору відсутні.

Проте вказані доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову спростовуються вищенаведеними нормами чинного законодавства щодо створення та діяльності фермерського господарства, а тому суд вважає за необхідне вказати, що норми ст. 8 1 ЗУ Про оренду землі не можуть бути застосовані до правовідносин сторін через інший предмет спору.

За сукупністю обставин справи і на підставі норм чинного законодавства, які проаналізував суд і які регулюють правовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позивач довів своє право на користування земельною ділянкою за договором від 31.03.2015. Тому вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 31.03.2015 у редакції позивача (щодо зміни Орендаря) також підлягає до задоволення, як така, що відповідає чинному законодавству та фактичним правовідносинам сторін.

За загальним правилом, зміни до договору набувають чинності з моменту набрання чинності судовим рішенням, яким такі зміни внесено (ст. 187 ГК України)

Відповідно до ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача у сумі 3842,00 грн. повністю, які були сплачені за квитанцією №0.0.1260983704.1 від 07.02.2019 (а.с. 11).

Керуючись ст. 238,240 ГПК України, --

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за фермерським господарством "Сотовдім" (ідентифікаційний код 39916187, Шполянський район, село Лип`янка, вул. Шкільна, будинок 16) право користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 16,2455 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лип"янівської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області.

3. Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 31.03.2015 у редакції позивача щодо зміни орендаря в такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про внесення змін до договору оренди землі від 31 березня 2015 року земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 16,2455 га. кадастровий № НОМЕР_5, що знаходиться за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області

Орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) та голова Фермерського господарства СОТОВДІМ (код ЄДРПОУ 39916187, Шполянський район, село Лип`янка, вул. Шкільна, будинок 16) ОСОБА_4 уклали дану угоду про нижченаведене:

1. В преамбулі (вступній частині) договору оренди землі від 31.03.2015 року в частині орендаря текст договору викласти в такій редакції:

та Фермерське господарство СОТОВДІМ (код ЄДРПОУ 39916187, юридична адреса: 20650, Черкаська область, Шполянський район, село Лип`янка, вулиця Шкільна, будинок 16) в особі голови Копійки Оксани Володимирівни, що діє на підставі Статуту, далі - орендар, з іншої сторони .

Розділ Договору оренди землі Реквізити сторін викласти в такій редакції:

Орендодавець: Орендар:

Головне управління Держгеокадастру Фермерське господарство СОТОВДІМ

у Черкаській області, Код ЄДРПОУ 39916187

код ЄДРПОУ 39765890 юридична адреса: 20650, Черкаська область

юридична адреса: 18000, м. Черкаси, Шполянський район, село Лип`янка, вул.

вул. Смілянська, 131. Шкільна, будинок 16.

2. Інші умови договору зберігають чинність.

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 31.03.2015 року, складена у двох примірниках для кожної із сторін.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 19 травня 2019.

Суддя Н.М. Спаських