Рішення
від 15.05.2019 по справі 560/743/19
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 560/743/19

РІШЕННЯ

іменем України

15 травня 2019 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - Бейлика А.Б., представника відповідача - Гаєвської Т.А. розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ф-ТАК" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 20.11.2018 № 22/610 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Приватне підприємство "Ф-ТАК" у розмірі 446760,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Приватне підприємство "Ф-ТАК" займається господарською діяльністю з пошиття (виробництва) одягу. 8.10.2018 інспекторами управління Держпраці у Хмельницькій області було здійснено відвідування ПП Ф-ТАК за адресою: м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 37. На підставі даного відвідування інспекторами управління Держпраці у Хмельницькій області було складено Акт від 22.10.2018. В подальшому згідно Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/610 від 20.11.2018 управління Держпраці у Хмельницькій області вирішено накласти позивача штраф у розмірі 446 760 грн. Позивач вказує, що Управлінням Держпраці у Хмельницькій області було порушено процедуру проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, інспекторами без з`ясування всіх обставин та перевірки їх доказами, необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, а відтак протиправно, на підставі акта перевірки, накладено на Приватне підприємство "Ф-ТАК" штраф у розмірі 446760,00 грн. згідно постанови № 22/610 від 20.11.2018, у зв`язку із чим вважає, що вказана постанова про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Згідно наданого до суду відзиву пояснив, що оскаржувана в даній справі постанова першого заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/610 від 20.11.2018 про накладення штрафу на Приватне підприємство "Ф-ТАК" в розмірі 446760,00 грн. є цілком законною та обґрунтованою, винесеною відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області на підставі наказу про здійснення інспекційних відвідувань №201 від 18.10.2018, згідно Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295, яка набрала чинності 16.05.2017, проведено інспекційне відвідування Приватного підприємства "Ф-ТАК" на предмет додержання законодавства про працю, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №22-01/3103-ІВ від 22.10.2018.

Відповідно до висновків вказаного акту інспекційного відвідування встановлено порушення вимог ст. ст. 2, 3, 21, 24 Кодексу законів про працю України та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , а саме, 4 працівника були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 30.10.2018 №22-01/3103-ІВ-789 про усунення виявлених порушень зі строком усунення до 30.11.2018.

20.11.2018 першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/610 від 20.11.2018, згідно з якою на Приватне підприємство "Ф-ТАК" накладено штраф у розмірі 446760,00 грн., на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі по тексту Закон № 877), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 року, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП).

Відповідно до п. п. 9 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р., Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 зазначеного Закону).

Згідно частини 1 статті 4 цього Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 38 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року № 2694-XII передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно правових актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Приписами статті 259 Кодексу законів про працю України визначено що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі Порядок 295).

Згідно з п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 Інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Водночас, відповідно до п. 33 Порядку №295 інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Згідно з абз. 3 ч. 1 п. 11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Однак винесення будь-яких рішень за наслідками відвідування у порядку п. 33 Порядку №295 законодавством не передбачено. Проте отримання письмових пояснень від працівника під час відвідування відповідає вимогам Порядку №295.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі службової записки начальника відділу Управління Юнчик Л.С., керівником Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування ПП "Ф-ТАК", з питань оформлення трудових відносин, а саме - наказ Управління Держпраці у Хмельницькій області від 18.10.2018 № 201.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення інспекційного відвідування ПП "Ф-ТАК".

Для проведення інспекційного відвідування на ПП "Ф-ТАК" посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області 18 жовтня 2018 року був здійснений виїзд за адресою АДРЕСА_1 . Процес підготовки до проведення інспекційного відвідування, а саме дій інспекторів праці Управління Держпраці у Хмельницькій області та осіб, що там знаходились фіксувався на відеокамеру.

Згідно п. 6 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 - під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, аналізуючи зазначені норми, суд не погоджується із твердженням представника позивача щодо того, що посадовими особами всупереч пункту 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 №295 було здійснено дії щодо отримання усних та письмових пояснень та здійснено відео фіксацію відвідування, оскільки інформація відповідачем отримана у межах наданих йому повноважень.

Жодних порушень норм чинного на момент проведення перевірки законодавства України під час прийняття оскаржуваної постанови судом не встановлено.

У даному випадку спірним питанням є правомірність/неправомірність прийнятої відповідачем постанови про накладення на позивача штрафу з підстав наявності/відсутності фактів вчинення порушень законодавства про працю.

З приводу вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці дійшов до висновку про порушення позивачем частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а саме: позивачем укладені цивільно-правові договори із наступними громадянами:

- ОСОБА_1 - предметом договору (п.1.1 розділу 1) є надання виконавцем послуг (виконання робіт) замовнику, в обсязі і на умовах передбачених цим Договором, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Договір діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.

- ОСОБА_2 - предметом договору (п.1.1 розділу 1) є надання виконавцем послуг (виконання робіт) замовнику, в обсязі і на умовах передбачених цим Договором, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Договір діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.

- ОСОБА_3 - предметом договору (п.1.1 розділу 1) є надання виконавцем послуг (виконання робіт) замовнику, в обсязі і на умовах передбачених цим Договором, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Договір діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.

Також, в ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що із громадянкою ОСОБА_4 трудові відносини взагалі не були оформлені жодним документом, про що останньою надано письмові пояснення.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Таким чином, аналізуючи наведені нормативно правові акти та дослідивши матеріали справи суд вважає, що в даному випадку, відносини між позивачем та фізичними особами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оформлені цивільно-правовими договорами, які мають ознаки трудового договору з огляду на такі обставини.

Як вбачається з наведених вище договорів, укладених позивачем із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їх предметом є надання послуг виконавцем замовнику: виконувати роботи.

П. 1.3 договорів передбачено, що факт надання послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи).

П. 1.4 вказаних договорів передбачає, що Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною даного договору.

Розділом 4 вищевказаних договорів закріплена ціна та порядок оплати послуг. Вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору складає 4000,00 грн. без ПДВ.

Оплата за послуги (роботи) здійснюється у безготівковій (готівковій) формі, у національній валюті України, на умовах передоплати. (п. 4.2 договорів).

Суд звертає увагу, що сторонами не надано жодного акта виконаних робіт, щодо наявності вказаних актів також не зазначає позивач у позовній заяві. При цьому, зі змісту позовної заяви та доданих письмових доказів вбачається, що позивач фактично жодними доказами не підтверджує факт виконання робіт за вищевказаними договорами.

Також, суд звертає увагу, що зазначенні вище цивільно-правові договори не містять конкретного результату на досягнення якого їх укладено, тобто не містить домовленості сторін щодо конкретного результату робіт, який виконавець повинен передати замовнику, а містять процес виконання обов`язків - надавати послуги та виконувати роботи.

Крім того, позивачем до суду надано трудові договори укладені 01.10.2018 між ПП "Ф-ТАК" та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та накази про прийняття зазначених працівників на роботу. Суд звертає увагу, що дані трудові договори та накази не були позивачем додані до перевірки, а тому не беруться судом до уваги оскільки ставить під сумнів їх достовірність.

Суд вважає, що вказані документи не є належними і достовірними доказами укладення трудових договорів між позивачем та працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з огляду на те, що вказані документи не були надані під час інспекційного відвідування, а матеріали останніх в повній мірі підтверджують факт допуску працівників до роботи без укладення трудових договорів та повідомлення органів ДФС.

Суд також враховує, що накази про прийняття працівників на роботу є внутрішніми документами ПП "Ф-ТАК", і можуть бути складені у будь-який час. Водночас, згідно повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на роботу датованого 19.10.2018, вбачається, що дата видання наказу про прийняття зазначених працівників на роботу є 19.10.2018, а надані до суду трудові договори укладені позивачем із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 датуються - 01.10.2018. Також, відповідно до повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу дата початку роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначена 22.10.2018. За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що в наданих до суду позивачем документах не співпадають дати їх прийняття.

Суд критично ставиться до повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу поданого представником позивача, де визначена дата наказу про прийняття на роботу - 28.09.2018 та початок роботи - 01.10.2018, оскільки останнє подано до податкового органу 01.02.2019, тобто після проведення перевірки та накладення штрафу на позивача.

Про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у трудових відносинах із ПП "Ф-ТАК" на підставі цивільно-правових договорів, також підтверджують їх письмові пояснення надані під час проведення інспекційного відвідування.

Таким чином, судом встановлений факт допуску працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи, суд погоджується з висновками відповідача, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині допущення до роботи найманих працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без належного оформлення та без повідомлення ДФС про прийняття на роботу, позбавлення права працівника на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Щодо трудових відносин позивача із фізичною особою ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 під час проведення інспекційного відвідування була присутньою в швейному цеху ПП "Ф-ТАК" та надала посадовим особам відповідача пояснення в яких вказала, що знаходиться в швейному цеху ПП "Ф-ТАК" на навчанні з пошиття швейних виробів з 17.10.2018, заробітної плати не отримує, робочий час з 09:00 год. до 18:00 год., трудовий договір з ПП "Ф-ТАК" не укладала, повідомлення про прийняття працівника на роботу до податкового органу не подавалося.

В судовому засіданні представником позивача на підтвердження належного оформлення трудових відносин із фізичною особою ОСОБА_4 надано до суду трудовий договір укладений 16.10.2018 між ПП "Ф-ТАК" та ОСОБА_4 , наказ про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду швачки від 15.10.2018, а також повідомлення про прийняття працівника на роботу подане до податкового органу - 15.10.2018 та повідомлення про прийняття працівника на роботу подане до податкового органу - 19.10.2018.

Суд, дослідивши подані представником позивача докази, не бере їх до уваги оскільки, трудовий договір укладений між позивачем та фізичною особою ОСОБА_4 від 16.10.2018 під час проведення інспекційного відвідування посадовим особам Управління Держпраці у Хмельницькій області позивачем не надавався.

Окрім того, суд зазначає, що згідно наказу від 15.10.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду швачки, датою початку роботи ОСОБА_4 є 16.10.2018, проте, як вбачається із поданого до суду повідомлення про прийняття працівника на роботу, дата наказу про прийняття ОСОБА_4 зазначена - 19.10.2018, а дата початку роботи вказана - 22.10.2018, що дає суду підстави для висновку, що поданий трудовий договір, є неналежним доказом на підтвердження правомірності оформлення трудових відносин між позивачем та фізичною особою ОСОБА_4 ..

Щодо повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника - ОСОБА_4 на роботу 15.10.2018 із датою початку - 16.10.2018, суд зазначає, що останнє подано до податкового органу - 01.02.2019, та не може слугувати доказом укладення позивачем із ОСОБА_4 трудового договору з 15.10.2018.

Таким чином, суд дійшов до висновку про використання Приватним підприємством "Ф-ТАК" найманої праці ОСОБА_4 без укладення належним чином трудового договору та без належного повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п. 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Аналізуючи вищенаведені обставини, дослідивши цивільно-правові угоди, які містяться в матеріалах справи суд дійшов до висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку № 509, а отже, постанова № 22/610 від 20.11.2018 про накладення штрафу на Приватне підприємство "Ф-ТАК" в розмірі 446760,00 грн. на підставі абз. 2 частини другої статті 265 КЗпП України є правомірною.

Щодо питання правомірності Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яке було предметом розгляду справи № 826/8917/17 в Окружному адміністративному суді міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лігал Сервіс Груп" до Кабінету Міністрів України, суд зазначає наступне.

За результатами розгляду даної справи 14.05.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом прийнято рішення (набрало законної сили 14.05.2019), яким апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лігал Сервіс Груп", фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лігал Сервіс Груп", фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задоволено, визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З урахуванням наведеного, постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" втратила чинність з 14.05.2019.

Приймаючи до увагу втрату чинності цієї Постанови з 14.05.2019, суд зауважує, що до вказаної дати постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" була чинною, а отже підлягала виконанню адресатами цього нормативно-правового акту, в тому числі і Державною службою України з питань праці, і її управліннями.

Отже, на момент проведення інспекційного відвідування ПП "Ф-ТАК", постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" була чинною та мала застосовуватись відповідачем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Ф-ТАК" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 травня 2019 року

Позивач:Приватне підприємство "Ф-ТАК" (вул. Подільська, 93, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 42261132) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам`янецька, 74, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137) Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький

СудХмельницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.05.2019
Оприлюднено20.05.2019
Номер документу81816383
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —560/743/19

Ухвала від 30.09.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Рибачук А.І.

Ухвала від 29.08.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Ухвала від 29.08.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Ухвала від 23.08.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Постанова від 22.08.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Постанова від 22.08.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Ухвала від 11.07.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Ухвала від 27.06.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Постанова від 27.05.2019

Адмінправопорушення

Дубровицький районний суд Рівненської області

Отупор К.М.

Рішення від 15.05.2019

Адміністративне

Хмельницький окружний адміністративний суд

Тарновецький І.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні