Постанова

від 14.05.2019 по справі 1640/2968/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 р.Справа № 1640/2968/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Костюк Т.В.

представника відповідача Сулима А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 23.11.18 року по справі № 1640/2968/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2018 №0010541401, №0010531401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, не погоджується із висновками планової виїзної перевірки позивача, що набрала форму акту від 10.07.2018 №813/16-31-14-01-10/30481107, вказуавав, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними, бухгалтерськими, договірними, складськими документами. Пояснював, що у періоді, який перевірявся, формували свій податковий кредит у відповідності із вимогами чинного на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" (вул. Героїв Небесної Сотні, 29/35, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 30481107) до Головного управління ДФС у Полтавській області ( вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2018 року №0010541401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 10 серпня 2018 року №0010531401.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" (ТОВ "НВФ "СТМ") (ідентифікаційний код юридичної особи 30481107) зареєстроване юридичною особою 05.07.1999 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про включення відомостей про юридичну особу 11.10.2004 № 15851200000000283. Позивач перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та є платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходи фізичних осіб, ЄСВ, військового збору, орендної плати за землю.

Працівниками ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "НВФ "СТМ" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржено.

За результатами перевірки складений акт від 10.07.2018 №813/16-31-14-01-10/30481107, в якому зафіксоване, крім іншого, порушення ТОВ "НВФ "СТМ":

- п.44.1, п 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73, п.6 ПСБО 16 "Витати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, внаслідок чого підприємством неправомірного визначено показники податкової декларації з податку на прибуток підприємств, наслідком чого стало заниження податку на прибуток всього в розмірі 348567 грн. в т.ч. за 2016 рік у сумі 348567 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 387 297 грн, в т.ч. за серпень 2016 в сумі 107304 грн., вересень 2016 в сумі 22 727 грн., жовтень 2016 в сумі 3735 грн., листопад 2016 в сумі 122940 грн., грудень 2016 в сумі 130591 грн.

У зв`язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 10.08.2018:

- №0010541401, яким ТОВ "НВФ "СТМ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в розмірі 387297 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 96824,25 грн.;

- №0010541401, яким ТОВ "НВФ "СТМ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 348567 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 87141,75 грн.;

Із даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив податкові повідомлення - рішення до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Прибуток (доход) суб`єкта господарювання, в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як безпідставно без правового обґрунтування, вважає ДПІ.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов`язане з проведенням витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Згідно з ст. 3 ГК України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини стосуються правомірності визначення показників податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік, визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкових зобов`язань та податкового кредиту зі сплати податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, вчинених між ТОВ "НВФ "СТМ" та ПП "Колос", ТОВ "Укртрейд Альянс".

На переконання відповідача, господарські операції ТОВ "НВФ "СТМ" з вищевказаними контрагентами не носили реального характеру, безпідставно віднесені до складу витрат та відображені у податковій звітності позивача з ПДВ.

Мотивуючи дані доводи, контролюючий орган виходить із встановлення заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 348 567 грн та податку на додану вартість за період з 01.08.2016 по 31.12.2016 на суму 387 297 грн. за результатами здійснення операцій між ТОВ "НВФ "СТМ" та:

1) ПП "Колос" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року на загальну суму ПДВ 332 221 грн та суми витрат в загальному розмірі 1661100 грн., яке виникло у зв`язку з тим, що операції ПП "Колос" з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання по операціях серпня-грудня 2016 року неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже згідно податкової інформації ПП "Колос" не підтверджено реальність придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників та в подальшому їх реалізації контрагентам-покупцям по операціям серпня-грудня 2016 року.

2) ТОВ "Укртрейд Альянс" за серпень 2016 року на загальну суму ПДВ 55076 грн. та суми витрат в загальному розмірі 275381 грн., оскільки в ході перевірки неможливо було підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже згідно податкової інформації ТОВ "Укртрейд Альянс" не підтверджено реальність придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників та в подальшому їх реалізації контрагентам-покупцям по операціях за серпень 2016 року.

Також, відповідач в акті перевірки зазначав, що :

- до перевірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості.

- згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних транспортування відбувалось з м. Херсон, але в обов`язкових реквізитах, а саме: пункт навантаження відсутня адреса, тому в ході перевірки не встановлено де і як саме відбувалось навантаження товару. Товарно-транспортні накладні, отримані від вищенаведених постачальників не вірно оформлені, а саме: обов`язковий реквізити пункт навантаження відсутні адреси навантаження, відсутні печатки авто-підприємства, який здійснював поставку товару, відсутній код авто-підприємства, підприємств замовника та вантажовідправника.

- до перевірки не надано довіреностей на отримання ТМЦ, відсутні підтвердження перебування осіб відповідальних за здійснення господарської операції в місцях прийому-передачі товару;

- у видаткових накладних відсутні дані щодо осіб (прізвище, посада), які підписали дані первинні документи.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2016 між Компанією "Фобос" ТОВ (генпідрядник) та ТОВ "НВФ "СТМ" (субпідрядник) укладено договір підряду №0103/2016, відповідно до умов якого генпідрядник доручає та оплачує на умовах цього договору, а субпідрядник приймає на себе зобов`язання у відповідності до проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил, виконати роботи на об`єкті "Реконструкція газопроводу Мар`ївка - Херсон ІІ н DN 1000, PN 5.4 МПа, з влаштування 2-х камер запуску-приймання очисного поршня та заміною 0.4 км труби DN 700 на DN 1000" /т. 1 а.с. 125-130/.

Вказані роботи здійснювалися позивачем в межах основних видів діяльності за КВЕД, зазначених у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.08.2018, ліцензії на здійснення діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури серії АЕ №640963 від 06.07.20158 та дозволу на виконання робіт по магістральним газопроводам /т. 1 а.с. 23-26, т. 3 а.с. 60/.

Як вбачається з матеріалів справи, для забезпечення виконання вищевказаних робіт позивачем було укладено договори поставки з ТОВ "Укртрейд Альянс" та ПП "Колос".

10.08.2016 між ТОВ "Укртрейд Альянс" (постачальник) та ТОВ "НВФ "СТМ" (покупець) укладений договір поставки №10-08/16, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість) /т. 1 а.с. 69-72/.

В рамках виконання вказаного договору, ТОВ "НВФ "СТМ" у серпні 2016 року придбало у ТОВ "Укртрейд Альянс" блискавкоприймач металевий висотою 21 м в комплексі із фундаментом на загальну суму 330457,62 грн., сума ПДВ по даних правовідносинах склала 55076,27 грн.

Також, між ПП "Колос" (постачальник) та ТОВ "НВФ "СТМ" (покупець) укладений договір поставки №20/07-16, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість) /т. 1 а.с. 82-84/.

На виконання вищевказаних договорів позивачем було отримано від ПП "Колос" у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2016 року ТМЦ на загальну суму ПДВ 332 221 грн.

Позивачем, до матеріалів справи надані копії первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "НВФ "СТМ" та ПП "Колос", ТОВ "Укртрейд Альянс" з придбання ТМЦ: рахунки-фактури (т. 1 а.с. 74-75, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106), видаткові накладні (т. 1 а.с. 76, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 108), податкові накладні (т.1 а.с. 78, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 110, 124а).

Дослідивши первинні документи, виписані ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс" на користь ТОВ "НВФ "СТМ" в результаті здійснення у серпні-грудні 2016 року спірних господарських операцій, колегія суддів не вбачає підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

При цьому, недоліків податкових накладних, на основі яких позивач має право на формування податкового кредиту, перевіряючими в ході перевірки не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що сплата позивачем на користь ТОВ "Укртрейд Альянс" коштів за товар проведена в повному обсязі та частково на користь ПП "Колос", що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (т. 1 а.с. 81, 122-124).

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації доручень встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "НВФ "СТМ" Костюк В.В. на підставі довіреності та підпис якого є також у видаткових накладних /т. 2 а.с. 169-172/.

З пояснень, представника позивача, встановлено, що придбаний у серпні-грудні 2016 року товар у ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс" доставлявся за узгодженням сторін відразу на місце здійснення позивачем робіт по реконструкції газопроводу Мар`ївка - Херсон ІІ н DN 1000, PN 5.4 МПа.

Представником позивача до матеріалів справи надано журнали-ордери по рахунку 631 за перевіряємий період та дані складського обліку, з яких вбачається оприбуткування товарів, придбаних у ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс" за перевіряємий період (т. 2 а.с. 161-168, т. 3 а.с. 38-57), згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаних постачальниках, а операції по поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача.

На підтвердження реальності транспортування придбаного ТОВ "НВФ "СТМ" товару, представниками позивача надано до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 79, 113-121).

Згідно пояснень представника позивача перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок контрагентів. У відповідності до специфікації до договорів поставки доставка товару здійснювалася на умовах DDP, Херсонська область, с. Молодіжне /т. 2 а.с. 198-205/, тобто власними силами продавця.

Як зазначено представником позивача, оскільки місце здійснення будівельних робіт не має адреси (орієнтир: 46043'52.8''N 32042'02.0''Е), у товарно-транспортних накладних зазначено пункт розвантаження найбільш наближений до вказаного місця: с. Молодіжне, Херсонська область.

Товарно-транспортні накладні на сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов`язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між позивачем та ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс" є видаткові та податкові накладні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні та сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Так, матеріалами справи підтверджено, що товар придбавався позивачем у ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс" з метою використання у своїй господарській діяльності.

Поставлені матеріали були використані ТОВ "НВФ "СТМ" при виконанні підрядних робіт на об`єкті генпідрядника Компанії "Фабос" ТОВ, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, підписаними між генпідрядником та ТОВ "НВФ "СТМ" /т. 1 а.с. 131-242, т.2 а.с. 1-97/ та в повному обсязі відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, порушень у формуванні ТОВ "НВФ "СТМ" складу валових витрат та податкових зобов`язань за результатами здійснених господарських операцій із вищевказаним замовником перевіркою не встановлено.

Отже, позивачем надано до суду належні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне отримання товару від ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс", що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту та завищення витрат за перевіряємий період за наслідками здійснення господарських відносин із даними контрагентами.

Представником відповідача залучено до матеріалів справи висновок експерта від 26.12.2018 №30 року, який складено після розгляду судом першої інстанції даної справи та прийняття рішення по суті спору.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, на вирішення судової експертизи поставлено питання чи підтверджуються документально висновки акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВФ СТМ №813/16-31-14-01-10/30481107 від 10.07.2018 по питанню дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01,01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне; соціальне страхування за період з

01.01.2011 по 31.12.2017, складеного ГУ ДФС у Полтавській області, щодо збільшення суми грошового Зобов`язання цо ПДВ на 387 297 грн. основного платежу та 96 824,25 штрафних санкцій, а також збільшення суми грошового зобов`язання податку на прибуток на 348 567 грн. основного платежу та 87 141,75 штрафних санкцій із врахуванням доказів; зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження, а саме: - протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 03.08.2018, згідно Якого встановлено відсутність постачання товарно-матеріальних цінностей в адресу 1111 Колос та ТОВ НВФ СТМ ; - узагальнених податкових інформацій, складених ГУ ДФС у Херсонській області відносно ТОВ Укртрейд Альянс та ПП Колос , згідно яких за періоди, охоплені узагальненою податковою інформацією неправомірно визначено платником податків суми податкового кредиту при придбанні та продажу товарів.

Відповідно до висновку експерта, за умови, що в ході досудового слідства встановлено відсутність постачання товарно-матеріальних цінностей в адресу ТОВ НВФ СТМ , а також неправомірно визначено, платником податків суми податкового кредиту при придбанні та продажу товарів, висновки акту від 10.07.2018 №813/16-31-14-01-10/30481107 про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма СТМ по питанню дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне -соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 підтверджуватися документально щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 348 567 грн.; та щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 387 297 грн.

Таким чином, колегія суддів відхиляє зазначений висновок з огляду на встановлення в ході судового розгляду реальності господарських операцій позивача.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, на протокол допиту власника транспортного засобу та тягача, зазначеного в товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ПП КОЛОС .

Колегія суддів, зазначає, що протокол допиту у кримінальному провадженні до винесення вироку по справі не є належним та допустимим доказам в адміністративному судочинстві.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18 дійшов висновку, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Також, Верховний Суд зазначив, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 по справі № 820/4428/17, та від 13.06.2018 по справі № 810/874/17.

Поряд з цим експерт підтверджує, що всі первинні документи надані до експертизи оформлені належним чином (т.3 а.с. 176 зворот).

Щодо надання відповідачем інформації з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань: кримінальне провадження № 42017170000000219 від 05.07.2017 р., короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: службові особи ТОВ НВФ СТМ (код ЄДРПОУ 30481107) та ТОВ Промпобутхолод (код ЄДРПОУ 38842785) протягом 2016-2017 років, шляхом внесення недостовірних відомостей до первинних бухгалтерських та податкових документів щодо відображення фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами, що мають ознаками фіктивності , зокрема: ПП Златавабудпівдень (код ЄДРПОУ 40001570), ПП Добробут Трейд (код ЄДРПОУ 40408526), ТОВ Укртрейд Альянс (код ЄДРПОУ 40033864), ТОВ Укрстрой Агропроект (код ЄДРПОУ 38481193), ПП Колос (код ЄДРПОУ 38045027), ТОВ Продсистем (код ЄДРПОУ 40731236) та інших, ухилилися від сплати, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у сумі понад 4 млн. грн., що відповідно до примітки ст.212 КК України, є особливо великим розміром.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно позивача або його контрагентів, який би набрав законної сили, на момент складання проведення перевірки та складання Акту перевірки, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб позивача та його контрагентів не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб (правова позиція з цього питання визначена Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а (№К/9901/2848/18).

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 73-76 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію, отриману щодо ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс", є безпідставними, оскільки отримання контролюючим органом податкової інформації стосовно контрагента платника податків, в якому викладені висновки про відсутність можливості для здійснення господарської діяльності, не звільняє контролюючий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже податкова інформація стосовно контрагента не має преюдиційного значення а лист із відповідною інформацією не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Посилання податкового органу на неможливість підтвердження фактичного походження та постачання товару по ланцюгу постачання, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів

Також, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Так, вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Надані позивачем документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також, норми Податкового кодексу України не пов`язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов`язок підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, колегія суддів в ході розгляду справи не виявила, адже належними та допустимими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб`єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов`язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між ПП "Колос" та ТОВ "Укртрейд Альянс" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Також, правомірність визначення позивачем податкового кредиту та суми витрат за спірний період відповідно до договорів, укладених між позивачем і ПП "Колос", ТОВ "Укртрейд Альянс", встановлена також експертом під час проведення судової економічної експертизи, за результатами якої складено висновок №17 від 12.11.2018 (т.3 а.с. 95-101).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2018 року №0010541401 та №0010531401 Головне управління ДФС у Полтавській області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 1640/2968/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 1640/2968/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 20.05.2019 року