Постанова

від 14.05.2019 по справі 1.380.2019.001396

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3997/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 1.380.2019.001396 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софас" про підтвердження обгрунтування адміністративного арешту майна платників податків, -

суддя в 1-й інстанції - Сакалош В.М.,

час ухвалення рішення - 28.03.2019 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 28.03.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

26.03.2019 о 16:35 год до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, заявник) до товариства з обмеженою відповідальністю Софас (ТзОВ Софас , відповідач) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Підставою звернення заявника до суду з цією заявою стало прийняття начальником ГУ ДФС у Львівській області 26.03.2019 о 10:40 рішення № 16131/10/14.12-16 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, а саме - застосовано умовний адміністративний арешт майна ТзОВ Софас , що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 80040, Львівська область, Сокальський район, смт. Жвирка, вул. Л. Українки, 32. Таке рішення прийнято у зв`язку з відмовою директора ТзОВ Софас Леонова А.І. допустити посадових осіб ГУ ДФС у Львівській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Софас з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявності спору про право.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників заявника та відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ Софас оскаржує у суді наказ № 1801 від 22.03.2019 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, на підтвердження чого долучено копію позовної заяви ТзОВ Софас до ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ Софас № 1801 від 22.03.2019 з відміткою про отримання її судом.

Підсумовуючи наведене, суд встановив, що ТзОВ Софас заперечує законність проведення перевірки, не допуск до якої й зумовив звернення ГУ ДФС у Львівській області із позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТзОВ Софас . Товариство вчиняє дії направлені на відновлення порушеного, на його думку, права шляхом оскарження наказу ГУ ДФС у Львівській області № 1801 від 22.03.2019 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ Софас .

Таким чином, між сторонами виник спір про право. Існування у спірних правовідносинах спору про право виключає можливість розгляду позовної заяви контролюючого органу про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків .

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 22 березня 2019 начальником ГУ ДФС у Львівській області прийнято наказ № 1801 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Софас (код ЄДРПОУ 32704124) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, встановлено термін проведення перевірки з 25 березня 2019 року тривалістю 15 робочих днів.

Перевірка ТзОВ Софас не була проведена з підстав недопуску до проведення перевірки, що заявник підтверджує актом про відмову у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Львівській області до проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ Софас від 25.03.2019 № 262/32704124.

Представник товариства стверджує, що підставою для недопущення посадових осіб ГУ ДФС у Львівській області до проведення документальної перевірки є протиправність наказу ГУ ДФС у Львівській області № 1801 від 22.03.2019, його невідповідність та оформлення з порушенням вимог встановлених Податковим кодексом України, зокрема п.81.1 ст.81, п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України.

26 березня 2019 року начальником ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 16131/10/1412-16 про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Софас (код ЄДРПОУ 32704124), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 80040, Львівська область, Сокальський район, смт. Жвирка, вул. Л. Українки, 32.

З метою підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків контролюючий орган звернувся до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків №632 від 14.07.2017 року (далі - Порядок №632) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якими передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, відповідно до якого арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно п.94.19 ст. 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Зазначеним положенням ПК України кореспондують положення Порядку №632. Так, згідно пункту 2 розділу VIII Порядку №632 припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється зокрема у разі відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 2 розділу ІV цього Порядку, а саме 96 годин, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Частиною четвертою статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Спір про право в контексті цієї норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, під спором про право необхідно розуміти оскарження до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України), оскарження податкового повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що обумовило звернення податкового органу з поданням у порядку особливого провадження тощо.

Помилковою є позиція суду апеляційної інстанції відносно того, що скарга на дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження має розумітись як спір про право. Оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, не є спором про право .

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 804/19780/14 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об`єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, статтею 283 КАС України встановлено особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Суд при розгляді вказаного подання здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на положення п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Проаналізувавши норми процесуального та матеріального права, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог п.п.94.19.1п.94.19 ст.94 ПК України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Фактично законодавець надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не врахував вимоги ПК України, яким визначено термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом цього терміну.

Колегія суддів зазначає, що у випадках недоліків національного законодавства, повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), адже належне застосування цього принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Таким чином, оскільки після прийняття 30.06.2017 року начальником ГУ ДФС у Львівській області, на підставі ст. 94 Податкового кодексу України, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника ТзОВ Софас сплинуло 96 год., то у відповідності до п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України умовний адміністративний арешт майна ТзОВ Софас припинено, а отже заявлені вимоги ГУ ДФС у Львівській області є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на вищевикладене, є підстави для скасування та прийняття нової постанови .

Керуючись ст. 283, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - задовольнити частково .

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 1.380.2019.001396 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софас" про підтвердження обгрунтування адміністративного арешту майна платників податків- скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 20.05.2019 року