Рішення

від 25.04.2019 по справі 472/751/18

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/751/18

Провадження №2/472/26/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Крамарчук Л.Б.,

позивача за первісним позовом та

відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом та представника

відповідача за зустрічним позовом - Порошиної Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 2 смт. Веселинове цивільну справу в порядку загального позовного провадження за первісним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" про стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання повернути земельну ділянку та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства Миколаївське до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Миколаївське про стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Згідно з автоматичним розподілом справу було розподілено для розгляду судді Чаричанському П.О., у якого 18.10.2018 року закінчились повноваження щодо здійснення правосуддя.

Згідно з повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями зазначену справу 19.10.2018 року було розподілено для розгляду судді Орленко Л.О.

Ухвалою суду від 16 листопада 2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначила, що 15.03.2007 року між її батьком ОСОБА_2 та відповідачем за первісним позовом Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Миколаївське", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Миколаївське" (далі - ПрАТ "Миколаївське"), укладено Договір оренди землі строком на 5 років та відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_2 передав, а ПрАТ "Миколаївське" прийняло в оренду земельну ділянку. Запис про реєстрацію Договору оренди був внесений до Державного реєстру земель 06.06.2008 року, отже, Договір є чинним саме з цієї дати.

15.04.2008 року між ними був укладений Договір №1 про внесення змін до договору оренди землі, яким п. 8 Договору оренди викладений у новій редакції: "договір укладено на 10 років". Всі інші положення договору залишились без змін. Договір №1 був зареєстрований в установленому порядку і внесений до державного реєстру земель 10.08.2009 року. Відтак, строк дії договору оренди сплив 06.06.2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року її батько ОСОБА_2 помер, про що було видано свідоцтво про смерть від 17.08.2016 року серії НОМЕР_1 .

20.07.2017 року державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії НМЕ в„–150420 , відповідно до якого її було визнано спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_3 , загальною площею 3,87 га ріллі, розташованої в межах Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, що належала її батьку ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.10.2017 року вона повідомила відповідача про те, що її батько помер та до неї як спадкоємця перейшли права на спірну земельну ділянку, та вказала свої реквізити для перерахування орендної плати за 2016 та 2017 роки. Але орендну плату їй так і не було сплачено.

22 січня 2019 року позивач за первісним позовом збільшила позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі та просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі за 2016-2018 роки в сумі 8698 гривень.

Відповідач за первісним позовом в добровільному порядку земельну ділянку повертати відмовляється, а тому, позивач за первісним позовом звернулася до суду за захистом своїх прав та просить повернути належну їй земельну ділянку та стягнути заборгованість по орендній платі.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ПрАТ "Миколаївське" Обідейко О.О. 15 листопада 2018 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, в якому зазначив, що за період дії договору орендодавцем отримано орендної плати на 4544,15 грн. більше ніж належало до виплати за договором. Таким чином, зазначена сума переплати є коштами, що орендодавець отримав безпідставно, а тому повинен повернути їх товариству. Крім того, вказав, що строк дії договору оренди необхідно відраховувати з моменту державної реєстрації Договору №1, яким строк дії договору оренди землі продовжено на 10 років, тобто від 10.08.2009 року.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом адвокат Порошина Н.Г. позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити їх, зокрема зазначили, що строк дії договору оренди сплив 06.06.2018 року у день спливу десятирічного строку, початком якого є дата державної реєстрації Договору оренди землі. Тому просили суд забов`язати ПрАТ "Миколаївське" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку та стягнути з ПрАТ "Миколаївське" заборгованість по орендній платі в сумі 8698 гривень. В зустрічному позові просили суд відмовити в повному обсязі в зв`язку з тим, що позивачем за зустрічним позовом не наведено конкретної підстави нібито безпідставного набуття чи збереження майна за ст. 1212 ЦК України, не визначено, яка правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. До того ж, з боку ОСОБА_2 відсутня будь-яка неправомірна поведінка з метою заволодіння чи безпідставного утримання майна - орендної плати, навпаки, ПрАТ "Миколаївське" виконало свої договірні зобов`язання щодо її виплати.

Представник відповідача ПрАТ "Миколаївське" в судове засідання не з`явився, але 20 березня 2019 року та 25 квітня 2019 року до суду надав заяви про розгляд справи у відсутність представника ПрАТ "Миколаївське".

Суд, заслухавши вступне слово позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом адвоката Порошиної Н.Г., дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.03.2007 року між батьком позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 та відповідачем за первісним позовом Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Миколаївське", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Миколаївське" (далі - ПрАТ "Миколаївське"), укладено Договір оренди землі строком на 5 років, що підтверджується Договором оренди землі від 15.03.2007 року (а.с. 5-6).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 7) ОСОБА_2 передав, а ПрАТ "Миколаївське" прийняло земельну ділянку в оренду.

Запис про реєстрацію Договору оренди був внесений до Державного реєстру земель 06.06.2008 року.

15.04.2008 року між ними був укладений Договір №1 про внесення змін до договору оренди землі (а.с. 8), яким п. 8 Договору оренди викладений у новій редакції: "договір укладено на 10 років". Всі інші положення договору залишились без змін. Договір №1 був зареєстрований в установленому порядку і внесений до державного реєстру земель 10.08.2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 помер, про що було видано свідоцтво про смерть від 17.08.2016 року серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

20.07.2017 року державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії НМЕ в„– 150420 (а.с. 14), відповідно до якого позивача за первісним позовом ОСОБА_1 було визнано спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_3 , загальною площею 3,87 га ріллі, розташованої в межах Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, що належала її батьку ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.10.2017 року позивач за первісним позовом повідомила відповідача за первісним позовом про те, що її батько помер та до неї як спадкоємця перейшли права на спірну земельну ділянку, і вказала свої реквізити для перерахування орендної плати за 2016 та 2017 роки. Але орендну плату їй так і не було сплачено.

Листом від 21 березня 2018 року, який відповідачем отримано 02.04.2018 року, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вимагала від відповідача сплатити заборгованість по орендній платі та повернути їй земельну ділянку після закінчення строку дії договору (06.06.2018 року), не бажаючи продовжувати договірні відносини з ним, 14.06.2018 року направила відповідачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі з вимогою повернути земельну ділянку - (а.с.9-12, 19-20). Проте, дані листи були залишені поза увагою відповідача.

22 січня 2019 року позивач за первісним позовом збільшила позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі та просила стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь заборгованість по орендній платі за 2016-2018 роки в сумі 8698 гривень.

Вирішуючи спір по первісному позову суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

За змістом ст.ст. 18, 20 цього Закону, в редакції чинній на момент укладення договору, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року в справі № 702/764/16-ц.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 43 Договору оренди від 15 березня 2007 року цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто після державної реєстрації, яка відбулася 06.06.2008 року, а не з моменту його укладення.

Договір №1 від 15.04.2008 року про внесення змін до договору оренди землі не припиняє та не породжує інші правовідносини, оскільки останнім до Договору оренди землі від 15.03.2007 року, який набрав чинності 06.06.2008 року, лише внесені зміни, а саме: п. 8 Договору оренди викладено в новій редакції: "договір укладено на 10 років".

Таким чином, строк дії спірного Договору оренди землі сплив 06.06.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України Про оренду землі однією з підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення закріплено у п.37 Договору оренди землі.

Згідно з ст.34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 укладеного Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому від одержав її в оренду.

Земельна ділянка позивача була передана орендарю за актом приймання-передачі земельної ділянки, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні актом.

Будь-яких доказів про пролонгацію договору оренди або про повернення земельної ділянки орендодавцю після закінчення строку дії договору - 06.06.2018 року відповідач суду не надав. Натомість в матеріалах справи містяться заяви відповідача, в яких він не визнавав позов, висловлював свою правову позицію про закінчення строку дії договору не 06.06.2018 року, а 10.08.2019 року. Також позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та представник позивача Порошина Н.Г . зазначили в судовому засіданні, що земельна ділянка позивачеві не повернена відповідно до умов Договору про оренду земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Миколаївське про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" повернути їй земельну ділянку підлягає задоволенню.

При вирішенні позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку перейшло до позивача за первісним позовом ОСОБА_1 після смерті її батька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НМЕ №150420, Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно - (а.с. 14 -16).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 ЗУ "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до п. 40 Договору оренди землі від 15.03.2007 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Отже, до ОСОБА_1 після смерті її батька ОСОБА_2 перейшли права та обов`язки Орендодавця по спірному Договору оренди.

09.10.2017 року позивач за первісним позовом повідомила відповідача за первісним позовом про те, що її батько помер та до неї як спадкоємця перейшли права на спірну земельну ділянку, і вказала свої реквізити для перерахування орендної плати за 2016 та 2017 роки. Але орендну плату їй так і не було сплачено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Оскільки до складу спадкового майна позивача за первісним позовом увійшла земельна ділянка її батька, то у відповідності до ст. 1218 ЦК України ОСОБА_1 набула право на орендну плату за вказану земельну ділянку.

Згідно зі ст. 24 ЗУ "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до умов Договору оренди земельної ділянки від 15.03.2007 року позивач за первісним позовом до 10 грудня поточного року повинен був отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою за 2016, 2017, 2018 роки в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір орендної плати переглядається щорічно, зокрема, у разі зміни нормативно-грошової оцінки землі.

З відомостей, що містяться в розрахунку, наданим позивачем за зустрічним позовом в своєму зустрічному позові (а.с. 111) вбачається, що нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 159 693, 73 гривень.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи з вимог ст.ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

За законом, грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Частиною ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає обґрунтованим спосіб нарахування позивачем за первісним позовом орендної плати за 2016-2018 роки, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, у розмірі 8698 грн., наведеним у розрахунку заборгованості, (а.с. 157), оскільки він відповідає вимогам чинного Законодавства та умовам Договору оренди землі від 15 березня 2007 року.

Проте, суд зазначає, що з урахуванням того, що згідно з чинним податковим законодавством, податковим агентом зі сплати податків та інших обов`язкових платежів з доходу орендодавця у виді орендної плати за землю виступає ПрАТ Миколаївське як орендар земельної ділянки, то сума заборгованості саме з орендної плати за 2016-2018 роки підлягає стягненню з відповідача з вирахуванням із суми 8698 грн. податків та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вказаної суми з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_3 , загальною площею 3,87 га ріллі, та стягнення заборгованості з орендної плати підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір по зустрічного позову, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що представник позивача за зустрічним позовом ПрАТ "Миколаївське" Обідейко О.О. 15 листопада 2018 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, в якому зазначив, що за період дії договору орендодавцем отримано орендної плати на 4544,15 грн. більше ніж належало до виплати за договором. Таким чином, вважає, що зазначена сума переплати є коштами, які орендодавець отримав безпідставно, а тому повинен повернути їх товариству відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Відповідно до змісту заявлених зустрічних вимог про стягнення переплаченої за період 2013-2015 роки орендної плати та згідно з дослідженими матеріалами справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ПрАТ Миколаївське виникли договірні відносини на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.03.2017 року, яким регламентовано порядок, умови, строки нарахування та виплати орендної плати. Вказане виключає застосування правового механізму до стягнення надмірно виплаченої товариством орендної плати на підставі ст.1212 ЦК України.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Положення глави 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14 відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Таким чином, наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову в порядку статті 1212 ЦК України. В такому випадку права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Позивачем за зустрічним позовом не наведено конкретної підстави нібито безпідставного набуття чи збереження майна за ст. 1212 ЦК України, не визначено, яка правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. До того ж, з боку ОСОБА_2 відсутня будь-яка неправомірна поведінка з метою заволодіння чи безпідставного утримання майна - орендної плати, навпаки, ПрАТ "Миколаївське" виконало свої договірні зобов`язання щодо її виплати.

Орендна плата, яка для ОСОБА_2 була засобом до існування, нарахована та виплачена ПрАТ Миколаївське , починаючи з 2013 року, добровільно, за відсутності рахункової помилки, що відповідно до ст.1215 ЦК України виключає повернення товариству цих коштів.

Відповідно до п.п.9,10,13 Договору оренди землі від 15.03.2007 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір орендної плати переглядається щорічно у випадках, зазначених у даному пункті.

Відповідно до наданого ПрАТ Миколаївське розрахунку орендної плати ОСОБА_2 було добровільно нараховано позивачем за зустрічним позовом орендну плату за 2013 - 2016 роки в розмірі 3%, 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не суперечить положенням Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 року, з відповідними змінами від 19.08.2008 року № 725/2008, яким визнано одним із пріоритетним завдань забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки та поступового збільшення цієї плати, ст..21 Закону України Про оренду землі та пункту 13 Договору оренди землі.

Також судом не встановлено фактів звернення ПрАТ "Миколаївське" з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів по орендній платі за його життя або пред`явлення в порядку ст.1281 ЦК України вимоги про стягнення кредитором спадкодавця коштів, які були надмірно виплачені в сумі 4544,15 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в зустрічному позові Приватного акціонерного товариства Миколаївське до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач за первісним позовом просила в позовній заяві стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь судовий збір, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1409 грн. 60 коп. судового збору, розмір якого підтверджено квитанціями про сплату.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 141, 258, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" про стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання повернути земельну ділянку, - задовольнити повністю.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Миколаївське" (місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 6/2, код ЄДРПОУ: 00854920) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_3 , загальною площею 3,87 га ріллі, розташовану в межах Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" (місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 6/2, код ЄДРПОУ: 00854920), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , заборгованість з орендної плати з урахуванням індексів інфляції в сумі 8403,7 грн., 3% річних від простроченої суми - 294,31 грн., всього - 8698 (вісім тисяч шістсот дев`яносто вісім) гривень .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївське" (місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 6/2, код ЄДРПОУ: 00854920), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 (шістдесят) коп.

В зустрічному позові Приватного акціонерного товариства Миколаївське до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08 травня 2019 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко