Постанова

від 15.05.2019 по справі 242/5956/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1079/19

242/5956/18

Єдиний унікальний номер 242/5956/18

Номер провадження 22-ц/804/1079/19

Головуючий у 1-й інстанції Черков В.Г.

Доповідач Биліна Т.І.

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Мироненко І.П., Мальцевої Є.Є.

за участю секретаря Тулянкіної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирова В.В. на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 січня 2019 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирова В.В. до ОСОБА_1 , третя особа - приватне підприємство ФАРМАСЕРВІС , про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

14 листопада 2018 року позивач Публічне акціонерне товариство Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирова В.В. (надалі ПАТ Дельта Банк ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ПП ФАРМАСЕРВІС , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивував тим, що 12.06.2013 р. між ПАТ АСТРА БАНК та ПП ФАРМСЕРВІС було укладено кредитний договір № 699004017239015 з лімітом 370000,00 грн. на строк до 12.06.2016 р. В забезпечення виконання зобов`язань ПП ФАРМСЕРВІС за вказаним договором був укладений іпотечний договір, відповідно умов якого відповідач ОСОБА_1 передав, а банк прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, належне йому нерухоме майно, а саме: нежиле вбудоване приміщення аптечного пункту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав в повному обсязі, а ПП ФАРМСЕРВІС не виконав, та станом на 19.09.2018 р. він має заборгованість у загальній сумі 465104,71 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 258882,06 грн.; відсотками - 205760,96 грн.; комісії - 461,69 грн. Між ПАТ АСТРА БАНК та ПАТ Дельта Банк було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги до боржників, у тому числі і до ПП ФАРМАСЕРВІС . Позивач просив в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у ПП ФАРМСЕРВІС (83023, Донецька область, м.Донецьк, вул.Харитонова,14, ЄДРПОУ 24799386) звернути стягнення на предмет іпотеки, та стягнути витрати, пов`язані із розглядом справи.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог ПАТ Дельта Банк відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитором були порушені зобов`язання за Кредитним договором, забезпеченим іпотекою, так як відсутні докази про попередження позичальника та іпотекодавця, відповідно до п.5.2 Іпотечного договору про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому звернення позивача до суду із вказаним позовом є передчасним.

З вказаним рішенням суду не погодився позивач ПАТ Дельта Банк , та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що додержання процедури попередження є обов`язковою для випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору. У разі пред`явлення позовних вимог до суду відсутність попередження боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для відмови в позові.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача Романів А.А. в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та представник третьої особи ПП ФАРМСЕРВІС в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України.(а.с.162,163)

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обставинами, встановленими судом першої інстанції, проте висновки вважає не обґрунтованими та такими, що суперечать положенням закону.

Судом першої інстанції було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12.06.2013 р. між ПАТ АСТРА БАНК та ПП ФАРМСЕРВІС було укладено кредитний договір № 699004017239015 (а.с.35-38).

12.06.2013 р. між ПАТ АСТРА БАНК та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно умов якого останній передав належне йому нерухоме майно, а банк прийняв його в іпотеку, а саме нежиле вбудоване приміщення аптечного пункту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41-44).

Свої зобов`язання за кредитним договором ПП ФАРМАСЕРВІС не виконав, внаслідок чого станом на 19.09.2018 р. склалася заборгованість, яка дорівнює 465104,71 грн., та складається із суми заборгованості за простроченим кредитом - 258882,06 грн.; прострочених відсотків за кредитом - 205760,96 грн.; простроченої комісії за кредитом - 461,69 грн.(а.с.7-34).

Колегія суддів апеляційної інстанції вивчивши рішення та дослідивши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову помилково керувався положеннями ч.1 ст.35 Закону України Про іпотеку , які передбачають, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення і тільки в разі, якщо вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положення частини першої ст.35 Закону України Про іпотеку не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Зважаючи на зазначені вимоги закону та умови договору, що погоджені сторонами; відсутність будь-яких даних про виняткову необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки без дотримання таких вимог закону та умов договору, суд помилково вважав, що із таким позовом банк звернувся передчасно з порушенням передбаченої законом та умовами договору процедури, що істотно порушує права відповідача.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Встановивши фактичні обставини справи, зокрема факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо наявності між сторонами кредитних правовідносин, які виникли унаслідок укладення кредитного договору від 12.06.2013 р. № 699004017239015 на строк до 12.06.2016 р.

Стосовно доводів апеляційної скарги про безпідставність відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки колегією суддів апеляційної інстанції враховані такі положення закону.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України Про іпотеку , згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зі змісту статті 38 Закону України Про іпотеку вбачається, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, то іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції на зазначені положення матеріального закону уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки унаслідок невиконання банком вимог статті 35 Закону України Про іпотеку .

Частиною першою статті 39 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як вже зазначалося станом на 19.09.2018 року заборгованість позичальника складає 465104,71грн., яка складається із суми заборгованості за кредитом - 258882,06грн., відсотками - 205760,96грн., комісії - 461,69гр. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач постійно застосовував відсоткову ставку на рівні 21 %, незважаючи на те, що договір було укладено по 12.06.2016 року. Внаслідок вказаного колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися із наданим позивачем розрахунком.

Відповідно положень ч. 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені статтею 1048ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання по поверненню позики частинами.

Відповідно положень статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому відповідно до умов договору відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості за кредитом як плати за весь час фактичного користування кредитними коштами. Крім того, частина четверта статті 631 ЦК України визначає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Тобто сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відтак, у межах строку кредитування до 12 червня 2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 10 числа кожного місяця, згідно положень п.2.2 вказаного договору.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 10 липня червня 2016 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що боржник за період з 02.12 2013 року по 10.07.2016 року має залишок боргу по відсоткам у сумі 86675,06 грн., так як за вказаний період він повинен був сплатити відсотки в сумі 155626,32грн., а погасив лише 68951,26грн.

Банк, пред`явивши позов до відповідача у 2018 році на підставі статті 1050 ЦК України, втратив право на подальше нарахування процентів у зазначеному в договорі розмірі, проте не позбавлений можливості на захист порушеного права в порядку частини першої статті 625 ЦК України, так як боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції, згідно положень ч.1 ст.367 ЦПК України не має підстав для визначення суми заборгованості по відсоткам за період з 11.07.2016 року по 18.09.202018 року.

Визначаючи розмір заборгованості колегія суддів погоджується із сумами зазначеними в позові, а саме що позичальник має заборгованість перед кредитором за кредитом - 258882,06грн. та комісії - 461,69гр., а також по відсоткам за період з 02.12 2013 року по 10.07.2016 року у сумі 86675,06 грн.

З урахуванням наведеного позивач набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле вбудоване приміщення аптечного пункту, загальною площею 45,5 кв.м., що знаходиться в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-6, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення загальної заборгованості приватного підприємства ФАРМАСЕРВІС

Відповідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на вказане колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків про доцільність стягнення з відповідача судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою, пропорційно розміру задоволених вимог, що відповідає 3070,56грн.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2019 року.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирова В.В. - задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 січня 2019 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирова В.В. до ОСОБА_1 , третя особа - приватне підприємство ФАРМАСЕРВІС , про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - нежиле вбудоване приміщення аптечного пункту, загальною площею 45,5 кв.м., що знаходиться в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-6, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення загальної заборгованості приватного підприємства ФАРМАСЕРВІС (83023, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Харитонова, будинок 14, ЄДРПОУ 24799386) станом на 19 вересня 2018 року перед Публічноим акціонерним товариством Дельта Банк за кредитним договором № 699004017239015 від 12 червня 2013 року в розмірі 346018(триста сорок шість тисяч вісімнадцять гривень) гривень 81 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 258882,06грн., відсотків в сумі 86675,06грн., комісії 461 ,69 грн., та застосувати спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів від свого імені за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ Дельта Банк судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3070,56грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді І.П. Мироненко

Є.Є. Мальцева