Постанова

від 16.05.2019 по справі 564/2362/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року

м. Рівне

Справа № 564/2362/18

Провадження № 22-ц/4815/463/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Садово - городницьке товариство масиву "Кам`яногірський"

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 грудня 2018 року, ухваленого в складі судді Грипіч Л.А., повний текст рішення складено 02 січня 2019 року у справі № 564/2362/18,

в с т а н о в и в :

У вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Садово-городницького товариства масиву "Кам"яногірський" про визнання бездіяльності голови товариства ОСОБА_3 . незаконною, зобов`язання його вчинити певні дії і стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що голова товариства ОСОБА_3 вчинив незаконну дію (бездіяльність), направлену на не розгляд заяв позивач та не надання відповідей, чим безумовно порушив гарантоване законодавством право на звернення громадян, зокрема, на отримання обгрунтованої відповіді на подані заяви, чим завдав матеріальної та моральної шкоди, яку просив стягнути на його користь з відповідача.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 27 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 до Садово-городницького товариства масиву "Кам`яногірський" про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити відповідні дії і стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано дії голови Садово-городницького товариства масиву "Кам`яногірський" Павлова Володимира Степановича у не наданні відповідей на заяви ОСОБА_1 як бездіяльність та зобов`язано голову Садово-городницького товариства масиву "Кам`яногірський" Павлова Володимира Степановича розглянути заяви ОСОБА_1 та надати відповіді на них.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем в особі голови товариства ОСОБА_3 було вчинено незаконні дії (бездіяльність), направлені на не розгляд заяв та не надання відповідей позивачу, чим безумовно було порушено гарантоване законодавством право на звернення громадян, зокрема, на отримання обгрунтованої відповіді на подану заяву. В частині відмови в позові мотивоване тим, що вартість поштового відправлення рекомендованого листа в сумі 24 грн не є збитками в розумінні 22 ЦК України, а розмір моральної шкоди позивачем не обґрунтований, належними та допустимими доказами не підтверджений.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що рішення прийнято без повного та всебічного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник вказує, що суд невірно тлумачив положення частини 1 статті 22 ЦК України, оскільки, відповідачем постійно ігнорувалися письмові заяви та постійно відмовлялось скаржнику в їх прийнятті, останній поніс витрати на відправлення заяви поштовим відправленням рекомендованого листа товариству з метою відновлення свого порушеного права.

Вказує, що від неправомірних дій голови товариства ОСОБА_3 зазнавав постійних принижень, образ, нецензурних висловів, що призводило до приниження його гідності. Окрім того, постійні душевні хвилювання спричинили розлади здоров`я. внаслідок чого був змушений часто звертатися до медичних закладів з метою відновлення морального та психологічного стану здоров`я. Вважає обґрунтованою суму моральної шкоди в розмірі 10000 грн..

Вважає, що оскільки дії голови Садово-городницького товариства масиву "Кам`яногірський" ОСОБА_3 у ненаданні відповідей на його заяви визнано судом, як неправомірна бездіяльність, а тому наявні підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство заперечує доводи апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити відповідні дії не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1987 року є членом Садово-городницького товариства масиву "Кам`яногірьский", земельна ділянка №89 розміром 0,6 га, яка знаходиться за адресою с. Кам`яна Гора Костопільського району Рівненської області, що підтверджується копією членського квитка.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами (від 27.07.2016р.; від 28.03.2016р.; від 25.08.2017р.; від 19.09.2017р.; від 22.09.2017р.; від 08.11.2017р.) в реєстрації яких йому неодноразово відмовлялось головою товариства ОСОБА_3 , що не заперечувалось в судовому засіданні самим ОСОБА_3 , який пояснив, що в товаристві реєструється лише вхідна кореспонденція, яка надходить через пошту і на неї письмово надаються відповіді.

Законом України Про звернення громадян передбачено безумовне право особи на одержання відповіді на свою заяву (звернення) від будь-якого суб`єкта звернення незалежно від виду та форми власності, оскільки саме так державою гарантується забезпечення і утвердження прав, свобод та інтересів людини, закріплених Конституцією та чинним законодавством, що є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про звернення громадян особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Частиною 2 статті 25 ЗУ "Про звернення громадян" визначено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.п. 3, 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Наявність моральної шкоди позивач мотивував тим, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що він був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагав від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, так як у зв`язку із необхідністю прийняття участі у судовому процесі для належного відстоювання своїх прав, звертатись за правовою допомогою. Усі ці обставини призвели до виникнення у нього хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані.

З врахуванням того, що факт неправомірних дій відповідача у зв`язку з порушенням порядку розгляду звернень позивача встановлений рішенням суду і не підлягає доказуванню, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, який є інвалідом другої групи, людиною похилого віку, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості судова колегія вважає, що достатнім розміром для відшкодування моральної шкоди є 300 грн, оскільки розмір відшкодування має бути адекватним та не може бути засобом отримання доходу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 25 липня 2001 року у справі Перна проти Італії та від 09 лютого 2007 року у справі Білуха проти України , вказав, що в окремих випадках, визнання судом порушення, саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції під час розгляду даної справи, вартість поштового відправлення рекомендованого листа відповідачу не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

На підтвердження такого висновку в рішенні нраведенні відповідні мотиви та докази з яким погоджується і апеляційний суд.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки частково задоволена вимога є немайновою, а позивач звільнений від сплати судового збору, тому вимогу пропорційності точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються в рівних частинах. А отже, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 854,67 грн. ( 704,80 грн. за подання позовної заяви + 1004,55 грн. за перегляд справи судом апеляційної інстанції = 1709,35 грн.). Решту суми судового збору віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 374,376,382-384 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1167 ЦК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 грудня 2018 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Садово-городницького товариства масиву "Кам`яногірський" про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Садово-городницького товариства масиву "Кам`яногірський" (35044, Костопільський р-н., Рівненська обл., с Кам`яна Гора, код ЄДРПОУ 22581308) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 300,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також в дохід держави судовий збір в розмірі 854,67 грн. за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

В решті рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 травня 2019 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М..

Шимків С.С.