Постанова

від 24.04.2019 по справі 820/3126/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 820/3126/18 (К/9901/66115/18)

Провадження № 11-14апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л . М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Бондар В. О., судді: Зеленський В. В., Кононенко З. О.) від 17 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора філії Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради у місті Чугуєві Харківської області Неженської Галини Валентинівни, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради у місті Чугуєві Харківської області Неженської Г. В. від 21 березня 2018 року № 40231793 про проведення державної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

19 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що заявлений позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

27 серпня 2015 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Серветник А. Г. і зареєстрований в реєстрі за № 1303, відповідно до умов якого продавець передає за ціну і на умовах цього договору у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1 .

27 серпня 2015 року приватним нотаріусом Серветник А. Г. внесено запис № 10951632 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказану квартиру на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 серпня 2015 року № 23970876, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 42905394.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2016 року у цивільній справі № 640/17343/15-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу від 27 серпня 2015 року № 1303 недійсним.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року у справі № 640/17343/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 27 серпня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Серветник А. Г. зареєстрованого в реєстрі за № 1303. Застосовано наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, шляхом повернення у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , та повернення на користь ОСОБА_3 946000 грн, що станом на 27 серпня 2015 року є еквівалентом 42000 доларів США, які були отримані ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Серветник А. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1303.

В подальшому, 19 березня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до філії Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради у місті Чугуїві Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на вказану вище квартиру.

21 березня 2018 року державним реєстратором філії Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради у місті Чугуєві Харківської області Неженською Г. В. прийнято рішення № 40231793 про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5

Вважаючи такі дії державного реєстратора протиправними і такими, що порушують майнові права позивача на вказаний об`єкт нерухомості, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вірно установлено судом апеляційної інстанції, спір у цій справі виник між ОСОБА_3 та суб`єктом владних повноважень (державним реєстратором Неженською Г. В.) з приводу неправомірності, на думку позивача, прийняття рішення щодо державної реєстрації права власності третьої особи ( ОСОБА_5 .) на об`єкт нерухомості (квартира АДРЕСА_1 ).

При цьому, як стверджує скаржник, таке рішення порушує його право власності на спірну квартиру, яке підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27 серпня 2015 року № 42905394 .

Тобто спірні правовідносини стосуються речового права на об`єкт нерухомості, яке на думку позивача, набуто третьою особою у неналежний спосіб, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на той факт, що виниклі правовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вже були предметом розгляду в судах цивільної юрисдикції, за наслідком розгляду яких рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року у справі № 640/17343/15-ц позов ОСОБА_5 було задоволено частково і визнано договір купівлі-продажу від 27 серпня 2015 року № 1303 недійсним.

Також слід зазначити, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов`язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення та належності виконання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов`язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 821/592/16, від 30 січня 2019 року у справі № 826/26802/15 .

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…) якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 і її розгляд в порядку цивільного судочинства є обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко