Постанова

від 14.05.2019 по справі 910/15761/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа№ 910/15761/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Реуцька Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями Комп`ютел-Україна

на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва

від 04.02.2019

у справі № 910/15761/18 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Центр

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне

Українсько-американське підприємство з іноземними

інвестиціями Комп`ютел-Україна

про стягнення 9 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі №910/15761/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Центр про ухвалення додаткового рішення у даній справі задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями Комп`ютел-Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Центр 5 000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В частині покладення на відповідача 881,00 грн. судового збору відмовлено.

Не погодившись із згаданим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями Комп`ютел-Україна оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви позивача про винесення додаткової ухвали повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням вимог матеріального права. За твердженнями апелянта, відповідачу взагалі не було відомо про наявність вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, а тому й не було подано відповідних заперечень з приводу таких витрат та/або клопотання про їх зменшення. Крім цього, апелянт стверджував, що в прохальній частині позову позивач взагалі не просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн., як і не надав жодних доказів на підтвердження, що йому надана правнича допомога саме адвокатом. Згідно платіжного доручення № 007412 від 16.11.2018 позивачем сплачено 5 000,00 грн. не адвокату Солдаткіну Олександру Сергійовичу, а фізичній особі-підприємцю, що в черговий раз підтверджує, що позивачем не отримано правничої допомоги з боку адвоката та виключає можливість стягнення згаданих витрат з відповідача. На переконання апелянта, матеріали справи також не містять будь-яких доказів, які б підтверджували факт підготовки саме адвокатом (представником) позивача документів та затрачений ним час, що в свою чергу унеможливлює стягнення з відповідача 5 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу. Також, на думку скаржника, місцевим судом не враховано співмірності складності справи та виконаних адвокатом послуг, а також співмірності ціни позову та складності справи, в результаті чого було стягнуто витрат на правничу допомогу у розмірі, який перевищує 50% від ціни позову. Крім цього, на переконання апелянта, правомірно відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача 50% судового збору, суд першої інстанції посилався на пропуск позивачем встановленого ч. 6 ст. 129 ГПК України строку, однак в частині стягнення витрат па правничу допомогу не застосував аналогічних положень цієї статті тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін. Зокрема, зазначив, що в якості доказів понесених на оплату послуг адвоката витрат позивачем надано суду Договір про надання правової допомоги № 4 від 02.03.2015, укладений між Адвокатом Солдаткіним О.С. та TOB Арсенал-Центр , акт№ 13/11 від 13.11.2018, платіжне доручення № 007412 від 16.11.2018 на суму 15 000,00 грн., з яких згідно акту 5 000,00 грн. сплачено за надання правової допомоги зі стягнення боргу позивача з ТОВ Комп`ютел-Україна . Таким чином, з огляду на заявлену ціну позову та малозначність справи, адвокат Солдаткін О.С. повністю займався супроводом цього спору та виконував підготовку всіх документів. З приводу перерахування коштів на рахунок ФОП-а, позивач вказував, що відповідно до ст.ст. 12, 13, 14 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об`єднуватися з іншими адвокатами в адвокатські об`єднання. Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Оскільки ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, являється адвокатом (підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю), правничу правову допомогу позивачу надавав саме адвокат Солдаткін О.С., який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність і зареєстрований як фізична особа-підприємець тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 14.05.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. З огляду на надання представником відповідача в попередньому судовому засіданні пояснень по суті своєї апеляційної скарги, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Арсенал-Центр звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями Комп`ютел-Україна про стягнення 9 000,00 грн. вартості послуг перевезення по ТТН № 5068/ZS18600853 по заявці від 29.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/15761/18 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив за наявності відзиву.

14.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про закриття провадження у справі в зв`язку із відсутністю предмета спору та вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% суми сплаченого судового збору, мотивована визнанням відповідачем позову та оплатою боргу у повному обсязі.

Розглянувши подану заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та враховуючи факт погашення боргу в розмірі 9000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 996 від 06.12.2018 на суму 9000,00 грн., оригінал якого долучено до матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення відповідного клопотання та наявності підстав для закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 закрито провадження у справі № 910/15761/18, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Арсенал-Центр з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 881, 00 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 007237 від 12.11.2018 на суму 1 762, 00 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/15761/18.

30.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позивача заява про ухвалення додаткового рішення у справі, мотивована тим, що судом при винесенні ухвали від 18.12.2018 не вирішено питання відшкодування позивачу судових витрат на правничу правову допомогу в сумі 5 000,00 грн. та 50% судового збору за рахунок відповідача.

За приписами ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.ч.3-6 згаданої статі для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядку. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, щоі передбачено цим Законом.

За приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено матеріали справи, в якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду Договір про надання правової допомоги № 4 від 02.03.2015, укладений між адвокатом Солдаткіним О.С. та ТОВ Арсенал-Центр , акт № 13/11 від 13.11.2018, платіжне доручення № 007412 від 16.11.2018 на суму 15 000,00 грн., згідно яких 5 000,00 грн. сплачено за надання правової допомоги зі стягнення боргу позивача з ТОВ Комп`ютел-Україна . Відповідно доводи апелянта щодо відсутності доказів на підтвердження надання правничої допомоги саме адвокатом не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані.

З приводу тверджень апелянта про перерахування згідно платіжного доручення № 007412 від 16.11.2018 коштів в сумі 5 000,00 грн. не адвокату Солдаткіну Олександру Сергійовичу, а фізичній особі-підприємцю, слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 12, 13, 14 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об`єднуватися з іншими адвокатами в адвокатські об`єднання. При цьому, ч. 1 ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, являється адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, правничу правову допомогу позивачу надавав саме адвокат Солдаткін О.С., який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність і зареєстрований, як фізична особа-підприємець тощо.

Посилання апелянта на те, що в прохальній частині позову позивач взагалі не просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн., як на підставу для відмови у їх стягнення, не заслуговують на увагу, адже в мотивувальній частині позову зазначено про понесення позивачем цих витрат, а в прохальній частині позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат, до яких, зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому було сплачено кошти, наявні докази надання адвокатом правничої допомоги у даній справі та фактичного перерахування коштів за договором, апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду щодо кваліфікації зазначених позивачем 5 000, 00 грн. судових витрат в якості витрат на професійну правничу допомогу.

Проте судом першої інстанції не враховано з огляду на сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку матеріалів до судового засідання, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг й виконаних робіт та ціною позову, відтак вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, зокрема, в розмірі 1 000, 00 грн.

З приводу заяви позивача про винесення додаткової ухвали щодо покладення на відповідача 50% судового збору, слід зазначити, що за змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як встановлено матеріалами справи, приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, судом першої інстанції було вирішено питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Оскільки позивач після відкриття провадження у справі не вчиняв жодний дій, які б свідчили про те, що він не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, подання позивачем заяви про присудження до стягнення з відповідача понесених ним у справі витрат, зокрема, 50% судового збору на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України є безпідставним, як і розгляд цього питання у визначений ч. 6 ст. 130 ГПК України строк.

Таким чином, підстав для покладення на відповідача 50% витрат по сплаті позивачем судового збору в сумі 881,00 грн. суд не знаходить.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в повному розмірі, а саме, в сумі 5 000, 00 грн., оскаржувану ухвалу в цій частині вважає такою, що підлягає частковому скасуванню. В зв`язку з цим доводи апелянта по суті апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а його скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями Комп`ютел-Україна задовольнити частково, додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 910/15761/18 скасувати частково, виклавши п. 2 її резолютивної частині в наступній редакції:

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями Комп`ютел-Україна (01103, м. Київ, бул. Дружби народів, 32,кв. 31, код ЄДРПОУ 21642458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал-Центр (03067, м. Київ, провулок Чугуївський,21, код ЄДРПОУ 31202310) 1 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 910/15761/18 залишити без змін.

Видачу наказу доручити Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/15761/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.05.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко