Рішення

від 14.05.2019 по справі 910/2500/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2019Справа №910/2500/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача -ОСОБА_1 простягнення 67 000,00 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники сторін: від позивача:Бонтлаб В.В. від відповідача:Барбінова О.О. від третьої особи:ОСОБА_4 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" про стягнення 67 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним 28.12.2018 згідно платіжного доручення №519 на суму 5 000,00 грн. та 03.01.2019 згідно платіжного доручення №538 на суму 62 000,00 грн. було помилково перераховано відповідачу кошти у загальному розмірі 67 000,00 грн. Проте, незважаючи на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" станом на дату звернення із даним позовом спірну суму коштів не повернуто, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє", посилаючись на приписи ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, вказує про наявність правових підстав для стягнення спірної суми коштів з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2019 відкрито провадження у справі №910/2500/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору та призначено судове засідання на 26.03.2019.

Протокольною ухвалою суду міста Києва від 26.03.2019 частково задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання та оголошено перерву до 16.04.2019, в частині поновлення строку для подачі відзиву відмовлено з тих підстав, що строк на подання відзиву не закінчився.

01.01.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що 25.12.2018 між сторонами було укладено Договір №АЮР-79, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" зобов`язалось передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" меблі за індивідуальним замовленням, а позивач зобов`язався їх оплатити. На виконання даного Договору позивачем було перераховано відповідачу кошти у загальному розмірі 67 000,00 грн., що підтверджується посиланням на вказаний договір у призначенні платежу у платіжних дорученнях №519 від 28.12.2018 на суму 5 000,00 грн. та №538 від 03.01.2019 на суму 62 000,00 грн. Відтак, дані кошти не можуть вважатись такими, що помилково перераховані.

Також, 01.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов зустрічний позов, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" просить суд визнати дійсним Договір №АЮР-79 від 25.12.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2019 відмовлено у відкритті провадження за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" про визнання укладеним договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ; зобов`язано сторін направити залученій третій особі заяви по суті справи; встановлено залученій третій особі строк на подання пояснень по суті спору та відкладено судове засідання на 14.05.2019.

14.05.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких ОСОБА_1 підтверджує, що наприкінці 2018 року розглядала можливість придбання меблів для індивідуального використання та здійснила попереднє замовлення, однак згодом відмовилась від замовлення у зв`язку зі зміною сімейних обставин та браком коштів та відповідно не здійснювала оплати за попереднім замовленням. Окремо ОСОБА_1 звертає увагу суду, що не уповноважувала та не передавала свої зобов`язання по сплаті попереднього замовлення ні фізичним, ні юридичним особам, а сплату позивачем спірної суми коштів вважає помилковою.

В судове засідання 14.05.2019 представники учасників справи з`явились, надали пояснення по суті справи, за змістом яких представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 14.05.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" згідно платіжного доручення №519 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" кошти у розмірі 5 000,00 грн. Призначення платежу - за товар згідно Договору АРЮ-79 від 27.12.2018 без ПДВ.

03.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" згідно платіжного доручення №538 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" кошти у розмірі 62 000,00 грн. Призначення платежу - за товар згідно Договору АРЮ-79 від 27.12.2018 без ПДВ.

07.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" вимогу вих. №31-01 від 31.01.2019 про повернення безпідставно отриманих коштів, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303511692078 була одержана відповідачем 11.02.2019.

У вказаній вимозі позивач посилаючись на відсутність правових підстав для перерахування коштів у загальному розмірі 67 000,00 грн., оскільки ним не укладалось з відповідачем Договору АРЮ-79 від 27.12.2018 без ПДВ, просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" повернути спірну суму коштів.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача про повернення помилково сплаченої, на думку позивача, спірної суми коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" звернулось до господарського суду міста Києва із даним позовом, в якому просить суд на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 67 000,00 грн.

У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду України №6-2978цс15 від 23.03.2016.

Таким чином, правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів нерозривно пов`язана із відсутністю правових підстав набуття відповідачем спірної суми коштів.

В той же час, у своєму відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" вказує, що спірна сума коштів була перерахована на виконання Договору АРЮ-79 від 27.12.2018 без ПДВ.

Так, в матеріалах справи наявна копія Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018, який підписаний повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" та ОСОБА_1 .

Із змісту Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018 вбачається, що посилання на Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" в ньому з`явилось після укладення договору між третьою особою та відповідачем (дописано), що також було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що вказаний договір був укладений між позивачем та відповідачем чи, що третя особа діяла від імені та за дорученням позивача.

Предметом вказаного Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018 було виготовлення на індивідуальне замовлення дивану "Софт" П з комплектацією: Б30+1с80б/я+1с80б/я+Ур117+2р160вик+отт80*170б/я+б30, основний матеріал - Houston 83, кількість 1 штука, вартістю 67 000,00 грн. (яка підлягала сплаті у безготівковій формі), а також доставка вручну вказаного дивану за межі міста загальною вартістю 1 400,00 грн. (яка підлягала сплаті готівковими коштами).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що третьою особою та відповідачем було погоджено виготовлення на індивідуальне замовлення товару та здійснення його доставки, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" та ОСОБА_1 було укладено змішаний договір, оскільки останній містить в собі елементи договору побутового підряду (виготовлення дивану), договору купівлі-продажу та договору надання послуг (здійснення його доставки третій особі).

Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 865 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Обставини погодження та укладення Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018 були підтверджені третьою особою, проте остання вказує, що в подальшому відмовилась від вказаного договору та відповідно жодних коштів за даний товар не перераховувала, а також не уповноважувала позивача на здійснення ним оплати за вказаним договором.

Натомість, вказані доводи ОСОБА_1 щодо вчинення нею відмови від договору не підтверджені жодними доказами, що в свою чергу виключає можливість визначити момент в який було третьою особою вчинено відповідний односторонній правочин, в той час як остання конкретної дати не зазначає.

Пунктом 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Заміна кредитора у зобов`язанні внаслідок виконання обов`язку третьою особою може мати місце виключно реалізації спрямованого наміру особою, яка виконує обов`язок боржника, тобто, така особа повинна бути обізнана зі змістом правочину, мати намір виконати обов`язок боржника та вчинити відповідні дії - в даному випадку сплатити кошти.

Оцінюючи дії позивача в контексті наведеної норми, прийшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" було обізнане із змістом Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018 та відповідно розуміючи зміст своїх дій сплати кошти замість третьої особи.

Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.

По-перше, на питання суду чи пов`язана ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" представники позивача та третьої особи вказали, що ОСОБА_1 не обізнана із діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє", дана юридична особа їй невідома, жодних працівників даного товариства не знає, жодних контактів з працівниками позивача не підтримує.

При цьому, яким чином третя особа дізналась про розгляд даного спору та забезпечила явку свого представника в судове засідання з огляду на те, що поштове відправлення з ухвалою суду від 16.04.2019 про залучення ОСОБА_1 до участі у розгляді справи повернулось до суду за закінченням встановленого строку зберігання, представники позивача та третьої особи пояснити не могли.

Як і не зміг представник позивача пояснити яким чином (з огляду на твердження про абсолютну не пов`язаність даних осіб та незнайомство як їх довірителів, так і самих довірених осіб) ним було одержано електронну адресу представника третьої особи та направлено на неї скан-копію позову. В свою чергу, інших доказів направлення примірника позову (окрім як пояснень з приводу направлення позову електронною поштою) третій особі позивачем надано не було, що викликає сумніви щодо достовірності наданих вказаними учасниками усних пояснень щодо необізнаності третьої особи про розгляд даної справи та суть спору у ній до залучення до участі у розгляді.

Натомість, із наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" є ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за тією самою адресою, що і ОСОБА_1 .

На питання суду яким чином третя особа не обізнана із діяльністю позивача та його працівниками з огляду на її проживання в одній квартирі із засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" представники позивача та третьої особи відповіли, що їм не відомі дані обставини та вони ними не цікавились.

При цьому, незважаючи на те, що прізвище третьої особи та керівника позивача є ідентичними, керівник позивача та третя особа зареєстровані за однією адресою (та не виключено, що і фактично проживають разом), представники позивача та третьої особи продовжували стверджувати, що дані особи не є пов`язаним та один з одним не знайомі.

По-друге, як вбачається із платіжних доручень №519 від 28.12.2018 та №538 від 03.01.2019, вказані кошти були сплачені позивачем відповідачу "за товар згідно Договору №АРЮ-79 від 27.12.2018 без ПДВ".

В той же час, відповідач вказує, що Договір-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018 є по своїй суті попереднім договором, на підстав якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" було виставлено рахунок на оплату №1 від 27.12.2018 та який відповідно був оплачений позивачем згідно платіжних доручень платіжних доручень №519 від 28.12.2018 та №538 від 03.01.2019.

Однак, в подальшому відповідач звернувся до позивача із пропозицією укласти Договір №АРЮ-79 від 27.12.2018, примірник якого був направлений разом із відповідною пропозицією Товариству з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" 15.02.2019 (тобто, за 12 календарних днів до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" до господарського суду із даним позовом).

При цьому, представник позивача в судових засіданнях жодним чином не могла повідомити яким чином Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" було відомо про існування укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018, на підставі якого позивачем було перераховано відповідачу спірну суму коштів.

Суд критично оцінює можливість того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє", не являючись обізнаним про існування спірного договору, укладеного між третьою особою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой", випадково сплатило відповідачу (на його банківські реквізити, які нібито, не були відомі позивачу) на підставі Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018 (з посиланням на нього в призначенні платежу) через три дні після його укладення та на наступний день після виставлення відповідачем рахунку на оплату №1 від 27.12.2018 суму коштів, яка чітко збігається із вартістю товару, яка повинна була бути перерахована ОСОБА_1 в безготівковій формі.

Отже, на підставі наведених фактичних обставин, які мають місце між сторонами, суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" було обізнане про укладення Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018 та його зміст.

Таким чином, третьою особою було укладено з відповідачем договір побутового підряду та в останньої виник обов`язок зі сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" коштів, які в подальшому був виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє", а відтак з огляду на обізнаність позивача зі змістом відповідного договору в даному випадку має місце виконання обов`язку боржника третьою особою, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України.

Заміна кредитора у зобов`язанні жодним чином не свідчить ні про неукладеність спірного договору, ні про його недійсність, ні про припинення відповідного договору, а відтак, у даному випадку правова підстава оплати спірних коштів - оплата товару згідно Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018 була та є дійсною станом на дату розгляду даного спору, що виключає правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" коштів у розмірі 67 000,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих, а тим більше як помилково сплачених.

Суд звертає увагу позивача та третьої особи, що частиною 2 статті 867 Цивільного кодексу України передбачено право замовника у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.

Частиною 1 статті 872 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків.

В той же час, матеріали справи не містять доказів вчинення третьою особою відмови від договору підряду, а також доказів розірвання третьою особою спірного договору з підстав допущення відповідачем істотних недоліків у роботі, в той час як вимога позивача про повернення помилково сплачених коштів не може вважатись такою, а отже станом на дату розгляду спору правові підстави для стягнення сплачених за виготовлений товар коштів відсутні.

З огляду на наведене посилання позивача у позові на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо безпідставного отримання відповідачем зазначених коштів суперечать представленим самим же позивачем документам, оскільки кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім в рахунок оплати за виготовлення на індивідуальне замовлення товару, у зв`язку з чим кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави та така підстава станом на дату розгляду даної справи не відпала, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012(3-69г12) та постанові №6-88цс13 від 02.10.2013.

Таким чином, вимоги заявленого позову про повернення сплачених коштів не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що станом на час звернення до суду для відповідача виникли такі зобов`язання (повернути кошти за оплачений товар при отриманні вимоги про повернення коштів), матеріали справи не містять, відповідно підстави стверджувати про порушення відповідачем прав позивача які підлягають захисту в судовому порядку, відсутні.

Крім того, в ході розгляду даного спору судом було встановлено обставини, які свідчать про повідомлення представниками позивача та третьої особи недостовірної інформації та намагання ввести суд в оману щодо дійсних обставин даної справи.

Зокрема, судом було встановлено, що твердження представників позивача та третьої особи про непов`язаність Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" та ОСОБА_1 спростовуються як інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і самими обставинами здійснення позивачем оплати замовленого ОСОБА_1 товару.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

В свою чергу, представник відповідача пояснив, що при укладенні Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018 ОСОБА_1 повідомлялось про те, що договір на купівлю спірного товару буде в подальшому укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" та останнє буде замовником такого договору та здійснить його оплату.

Так, позивачем було оплачено виставлений відповідачем рахунок в повному обсязі, що надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" обґрунтовані очікування, що договір №АРЮ-79 від 27.12.2018 (проект якого долучено до матеріалів справи) буде укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє".

Варто зауважити, що направлення відповідачем 15.02.2019 (після виникнення спірної ситуації з приводу прийняття виготовленого товару) проекту договору позивачу та ініціювання укладення з ним відповідного договору жодним чином не спростовує обґрунтованість висновків суду про породження правовідносин між третьою особою та відповідачем на підставі Договору-замовлення №АРЮ-79 від 25.12.2018, набуття позивачем статусу кредитора внаслідок оплати коштів замість ОСОБА_1 (виконання обов`язку боржника третьою особою) та відповідно підставність здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" платежів (у розмірі 5 000,00 грн. та 62 000,00 грн.).

Також, з пояснень представників учасників справи вбачається, що відповідачем було виготовлено на індивідуальне замовлення третьої особи товар, проте ОСОБА_1 без зазначення обґрунтованих мотивів відмовилась від його прийняття. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" відмовилось від укладення відповідного договору та звернулось до суду із позовом про стягнення коштів, які були сплачені за виготовлений за індивідуальним замовленням товар.

Наведе свідчать про недобросовісність позивача та третьої особи як в частині виконання ними своїх зобов`язань перед відповідачем, так і в частині користування своїми процесуальними правами.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який оплатив в повному обсязі роботи з виготовлення на індивідуальне замовлення товару, а в подальшому (майже через 2 місяці) відмовився від укладення з відповідачем відповідного договору у формі єдиного письмового документу, та дії третьої особи (яка, за переконанням суду, перебуває у близьких стосунках із засновником та керівником позивача), яка відмовилась від прийняття вже виготовленого на індивідуальне замовлення товару, а також дії позивача, який після одержання від відповідача письмової пропозиції укласти відповідний договір звернулася до суду про стягнення з відповідача коштів, мотивуючи свій позов помилковим їх перерахуванням (завідомо вводячи суд в оману щодо дійсних обставин спору), суперечать його попередній поведінці (оплаті рахунку відповідача) і є недобросовісними.

Варто зауважити, що доктрина venire contra factum proprium в схожій правовій ситуації застосовувалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, а також у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим відповідно до частини 3 статі 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Аналогічна правова позиція щодо наявності у суду правових підстав для відмови у захисті цивільного права, яким особам зловжила, викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

Порушення позивачем своїх обов`язків в частині сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, виключає висновок про добросовісність поведінки позивача.

Сукупність встановлених судом обставин, на думку суду, свідчать про зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" своїм правом та про спрямованість даного позову не на захист свого права, а на завдання шкоди іншій особі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" про стягнення 67 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подачу даного позову необхідно покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє", а за змістом п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" їх стягнення з позивача не проводиться.

Керуючись ст.ст. 46, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 20А; ідентифікаційний код 41134462) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джой ен Джой" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2; ідентифікаційний код 42416366) про стягнення 67 000,00 грн., відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Створюй Майбутнє".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 20.05.2019.

Суддя Р.В.Бойко