Рішення

від 13.05.2019 по справі 916/560/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/560/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши справу № 916/560/19

за позовом: публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» (пр-т Гагаріна, буд. №12-А, м. Одеса, 65039) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ " ІМЕКСБАНК" Матвієнка Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 Хорива АДРЕСА_2 11-А АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 )

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» (вул. Новощепний ряд, буд. №5, м. Одеса, 65007)

про застосування наслідків недійсності договору шляхом скасування державної реєстрації

за участю представників:

від позивача : Бойченко С.М.

від відповідача: Фельдман О.А.,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2019 року Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до публічного акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» , в якому просить суд застосувати наслідки недійсності Договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, укладеного 25.09.2014 року між публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та публічним акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія» .

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПАТ „ІМЕКСБАНК» посилається, зокрема, на положення ст.ст. 16, 216 ЦК України та ст.ст. 1, 37, 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначає, що правочин, про застосування наслідків недійсності якого заявлено позов, вважає договір укладений 25.09.2014р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» нікчемним , у зв`язку з тим, що банк безпідставно відмовився від власних майнових прав, що передбачені іпотечним договором. За таких обставин, позивач вважає, що сторони мають бути повернуті у стан, який існував до укладання угоди про розірвання іпотечного договору. Додатково позивач звертає увагу суду на те, що станом на дату вчинення договору про розірвання (дату розірвання Іпотечного договору) зобов`язання за Кредитним договором не було виконано Позичальником у повному обсязі, а отже стверджує, що у Банку існувало право застави, а як наслідок майнова вимога до Іпотекодавця.

Ухвалою суду від 11.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/560/19; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Відповідач відзив на позов не подав, при цьому, подав заяву (вх.№2-1905/19) про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 23.04.2019р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2019р позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.05.2019р. проти задоволення позову заперечував, просив суд застосувати строк позовної давності.

В судовому засіданні 13.05.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.11.2013 р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (Кредитор) та ТОВ «ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ» (Позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №87/13 (Кредитний договір), за умовами якого Кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - Кредит або Кредитна лінія .

Згідно з п.1.1.1. Кредитного договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 31.03.2014 р.), надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 249 750 680, 00грн., надалі за текстом кожна частина окрема - Транш , а у сукупності - Транші зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за всіма Траншами не пізніше 12.11.2014р. (включно) на умовах, визначених цим договором.

П. 1.3 Кредитного договору передбачено, що у якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимоги Кредитора укладає:

- з майном поручителем - ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ іпотечний договір на нерухоме майно у вигляді нежитлової будівлі автостанції, загальною площею 2283,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд (вул. Естонська), буд. 5. Заставна вартість предмета забезпечення складає 45 500 000,00грн. Договір повинен бути укладений строком не пізніше 29.11.2013р.

- з майном поручителем - ТОВАРИСТОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМППАНІЯ БУД-ГРАНД договір застави майнових прав, що випливають з договору від 21.08.2012р., укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДОНЄВРОБУД та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМППАНІЯ БУД-ГРАНД . Заставна вартість предмета забезпечення складає 160 000 000,00грн.

-з майновим поручителем - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНЕ АГЕНСТВО ПРОМБУД договір застави майнових прав, що випливають із договору від 27.08.2012р., укладеного між ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНЕ АГЕНСТВО ПРОМБУД . Заставна вартість предмета забезпечення складає 93 600 000,00грн.

Кредит, виданий Кредитором, також забезпечується всім належним Позивальнику майном і коштами.

29.11.2013р. в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором між Банком та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ (Майновий поручитель за ТОВ «ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ» ) був укладений Іпотечний договір, посвідчений 29.11.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим номером 5317 (Іпотечний договір з майновим поручителем), відповідно до умов якого банку в іпотеку було передано, у тому числі, нерухоме майно: нежитлові будівлі автостанції, що складаються з: будівлі автостанції - літ. А ; будівлі магазинів - літ. Б , загальною площею 2 2283,1 кв.м., основною площею 2 007,0 кв.м., та знаходяться за адресою: місто Одеса, Новощіпний ряд, будинок 5 (п`ять), та розташовані на земельній ділянці, площею 0,6990 га, право власності та/або користування на яку не зареєстровано; заява про приватизацію якої Продавцем до відповідних органів не подавались, кадастровий номер: 5110137500:33:003:0008.

Пунктом 3.2.10. Кредитного договору, передбачено, що у випадку непогашення кредиту та/або процентів кредитор має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) та в інших випадках, встановлених цим договором або законодавством України.

Додатковою угодою №2 від 24.09.2014р. пункт 1.3. договору №87/13 від 19.11.2013р. викладено в наступній редакції:

- з майном поручителем - ТОВАРИСТОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМППАНІЯ БУД-ГРАНД договір застави майнових прав, що випливають з договору від 21.08.2012р., укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БК ДОНЄВРОБУД та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМППАНІЯ БУД-ГРАНД . Заставна вартість предмета забезпечення складає 160 000 000,00грн.

Банком було виконано зобов`язання за Кредитним договором, надано Позичальнику кредитні кошти у розмірі, обумовленому Договором, однак Позичальником обов`язки за Кредитним договором не виконані, що підтверджується судовим рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.2015 р. у справі №916/878/15-г, яким на користь Банку з Позичальника стягнуто заборгованість за Кредитним договором. Зазначене рішення набрало законної сили.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 р. №50 «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних» , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення від 26.01.2015 р. №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК» , згідно з яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ІМЕКСБАНК» .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016р. №638 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ ІМЕКСБАНК строк здійснення процедури ліквідації банку продовжено до 26.05.2018р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016р. №1697 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Матвієнко Андрія Анатолійовича з 05.09.2016р.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК при здійсненні перевірки правочинів було виявлено договір про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем, укладений 25.09.2014р. між ПАТ ІМЕКСБАНК та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ , що посвідчений 25.09.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за №4766 (далі - договір про розірвання).

Так, 25.09.2014 р. між Банком та ПАТ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ був укладений Договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №4766.

На підставі цього Договору було знято заборону відчуження нерухомого майна: - нежитлових будівель автостанції, що знаходиться за адресою: місто Одеса, Новощіпний ряд, будинок 5 (п`ять ).

На виконання приписів ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду 29.10.2018р. відповідачу направлено повідомлення (вих.№2075) про нікчемність:

- Договору про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем, посвідченого 25.09.2014 р. Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, який зареєстрований в реєстрі за №4766, укладеного між ПАТ ІМЕКСБАНК та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ , з підстав, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» .

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать, що ПАТ «ІМЕКСБАНК» , розірвавши іпотечні договору з майновим поручителем, які забезпечували виконання зобов`язання ТОВ «ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ» за Кредитним договором, укладеним з Позивачем, за наявності непогашеної заборгованості ТОВ «ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ» за цим договором, відмовилося від власних майнових вимог до іпотекодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника, що у подальшому призвело до неплатоспроможності банку, тому оспорювані договори відповідно до п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемними. У зв`язку з цим позивач просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

За змістом ст.ст.3, 7, 33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення Договору іпотеки) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, відповідно до ч.1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

З аналізу наведених норм вбачається, що іпотекодержатель набуває права майнової вимоги на підставі іпотечного договору з моменту його нотаріального посвідчення/державної реєстрації. Реалізація цього права іпотекодержателем (задоволення забезпеченої іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання відбувається шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Застава є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання; заставодержатель набуває права майнової вимоги на підставі, зокрема, договору, що встановлює зобов`язальні відносини між особою, яка забезпечує виконання основного зобов`язання боржника, та кредитором боржника, з моменту укладення/нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до ч.1 ст. 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Згідно з приписами ст. 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

За змістом ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тієї підстави, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Матеріалами справи встановлено, що за Договорами про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, Кредитор (позивач) відмовився від прав вимоги на стягнення: нерухомого майна: - нежитлових будівель автостанції, що знаходиться за адресою: місто Одеса, Новощіпний ряд, будинок 5 (п`ять ).

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права.

Відмова від зобов`язального майнового права є способом відчуження права за умови оплатності або може розглядатися як прощення боргу в разі безоплатності.

Розірвавши Іпотечні договори, Банк відмовився від майнових вимог до Іпотекодавця за дійсними договорами забезпечення за наявності непогашеної заборгованості Позичальника ТОВ «ТРАНСБУДТЕХНОЛОГІЇ» за Кредитним договором, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.2015 року у справі №916/878/15-г.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 3-598гс17 (справа №914/1315/16), № 3-597гс17 (справа №914/1318/16).

Отже, недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових вимог, установлено законом, такі правочини є недійсними незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Обставини звернення до суду з вимогами стягнення заборгованості підтверджують факт нікчемності правочинів про розірвання договорів забезпечення з огляду на відмову банку від власних майнових вимог до заставодавця, а також від свої прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника, наявність якої установлено зазначеним судовим рішенням. Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Підсумовуючи викладене вище, керуючись приписами ст. ст. 215 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , господарський суд доходить висновку про обґрунтованість доводів ПАТ «ІМЕКСБАНК» щодо нікчемності договору про розірвання іпотечного договору від 25.09.2014 р.

Між тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності у заяві від 23.04.2019р. (вх.№2-1905/19).

Відповідно до ст.ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Наразі, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду із заявленим позовом, та з огляду на заяву відповідача про сплив позовної давності, відповідно є підстави для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Положеннями ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України унормовано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, відповідно до ч.2 ст.38 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як встановлено судом, з 27.01.2015р. у АТ ІМЕКСБАНК було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

25.09.2014 р. між Банком та ПАТ ЧОРНОМОРСЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ був укладений Договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №4766.

Так, відзначений правочин, вчинений банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, який повинен був бути перевірений та у разі наявності підстав визначений нікчемним, про що повинно було здійснено відповідне повідомлення сторін правочину про нікчемність останнього, що і було зроблено позивачем.

При цьому, перебіг строку на виявлення нікчемності останнього, розпочався саме з дня запровадження тимчасової адміністрації банку, а саме 27.01.2015р., коли і почався строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Доводи позивача про те, що перебіг позовної давності за спірним договором розпочався з вересня 2018р., оскільки саме тоді, АТ ІМЕКСБАНК дізналось про наявність договору про розірвання, здійснивши відповідну перевірку, суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать ч. 5 ст. 261 ЦК України, у зв`язку із тим, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації банку, уповноважена на те особа Фонду гарантування владників фізичних осіб на ліквідацію мала право здійснити перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та була наділена таким правом саме з 27.01.2015р.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності можуть бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Поважною причиною визнання пропуску строку позовної давності може вважатися причина існування якої зумовлено факторами об`єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин у даному випадку суд не вбачає.

Поряд з цим слід зазначити, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності, натомість позивач заперечує проти пропущення цього строку.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усі вищенаведені обставини та з огляду сплив позовної давності для звернення позивача до суду із заявленим позовом, а також пропуск строку позовної давності без поважних причин, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до публічного акціонерного товариства «Чорноморська транспортна компанія» про застосувати наслідки недійсності Договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, укладеного 25.09.2014 року між публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та публічним акціонерним товариством «Чорноморська транспортна компанія» , задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1.У позові - відмовити повністю.

2.Судові витрати по справі покласти на публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» (пр-т Гагаріна, буд. №12-А, м. Одеса, 65039).

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 травня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський