Постанова

від 20.05.2019 по справі 908/523/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/523/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Мамалуй О.О.,

судді: Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрелком ЛТД

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019

у складі колегії суддів: Т.А. Верхогляд - головуючий, Н. В. Пархоменко, Л.М. Білецька

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрелком ЛТД

до товариства з обмеженою відповідальністю ТС АІК - ЕКО

про стягнення 734 368,37 грн

В С Т А Н О В И В:

у березні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Укрелком ЛТД звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ ТС АІК-ЕКО 734 368,37 грн заборгованості за договором поставки № 28 від 05.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.09.2017 між ТОВ Укрелком ЛТД (постачальник) і ТОВ ТС АІК-ЕКО (покупець) було укладено договір поставки № 28, на виконання якого покупець перерахував на рахунок постачальника передплату у сумі 304 500, 00 грн, що становить 30,91 % вартості товару за договором. 01.12.2017 та 30.01.2018 позивач надіслав на адресу відповідачу лист про готовність товару до відвантаження разом з рахунком на оплату № 30 від 30.01.2018. Оскільки відповідач належним чином не виконав п. 2.5 договору поставки № 28 від 05.09.2017, у редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2017, щодо оплати товару (69, 09% вартості товару), на підставі ст. ст. 526, 530, 533, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 198, 216-218 ГК України позивач просив стягнути з відповідача 734 368,37 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2018 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ ТС АІК-ЕКО на користь ТОВ Укрелком ЛТД 734 368, 37 грн основного боргу, 11 015, 53 грн судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 рішення місцевого господарського суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.

ТОВ Укрелком ЛТД подало касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019, в якій просить вказану постанову скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

Підставами для скасування постанови апеляційного суду зазначає те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права - ч. ч. 1, 3 ст. 180 ГК України, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 538 ЦК України, абз. 2 ч. 1 ст. 693 ЦК України, порушено норми процесуального права - ст. 86 ГПК України. Посилається на те, що заявлена позивачем сума до стягнення не є попередньою оплатою за товар за договором поставки. Зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо п. 4.11 договору, яким передбачено право покупця бути присутнім при випробуваннях та прийомі товару на заводі-виробнику. Звертає увагу на те, що позивач не позбавляв відповідача такого права і, що саме відповідач таким правом не скористався. Стверджує, що невикористання такого права відповідачем не надає йому права ухилятися від оплати товару. Вказує і на те, що апеляційним судом не було досліджено п. 4.1 договору.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач стверджує, що 70 % вартості товару є саме попередньою оплатою, про що, зокрема, свідчить п. 4.2 договору, за яким термін поставки - 98 календарних днів з моменту отримання першої попередньої оплати. Зазначає про те, що товар до цього часу відповідачу не поставлено. На думку відповідача, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування положень ст. ст. 693, 538 ЦК України до цих правовідносин. ТОВ ТС АІК-ЕКО вважає постанову апеляційного господарського суду законною, обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 05.09.2017 між ТОВ Укрелком ЛТД (постачальник) і ТОВ ТС АІК-ЕКО (покупець) було укладено договір поставки № 28, за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю трансформаторну підстанцію 2КТП-250 кВА (товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Найменування, загальна кількість товару, що підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, видами, марками, типами, а також одиниці виміру, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 та невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

За п. 2.5 договору, якщо інше не визначено специфікацією до договору, покупець здійснює оплату товару шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника у такому порядку: - 30 % вартості товару - попередня оплата протягом 3 банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури; - 60 % вартості товару - протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем листа про готовність товару до відвантаження та рахунку на оплату від постачальника; - 10 % вартості товару - протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, та отримання рахунку на оплату від постачальника.

Відповідно до пп. 3.1.1 - 3.1.4 п. 3.1 договору до обов`язків постачальника належать: передати у власність покупця товар відповідно до умов даного договору, вимог чинного законодавства України та відповідно до специфікації, затвердженої сторонами; гарантувати якість поставленого товару відповідно до чинних вимог щодо якості, державних стандартів та законодавства України, а також сертифікатів відповідності/якості; разом з товаром передати товаросупроводжувальні документи, зазначені у п. 4.6 договору; виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та договором.

До обов`язків покупця належать: своєчасне прийняття товару від постачальника та оплата його; виконання інших обов`язків, передбачених законодавством України та договором (пп. 3.2.1 п. 3.2 договору).

За п. 4.2 договору термін поставки - 98 календарних днів від дати отримання першої попередньої оплати.

Пунктом 4.11 договору встановлено, що представник покупця має право бути присутнім при випробуваннях та прийомі товару на заводі-виробнику.

Договір є укладеним з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі - до повного виконання обов`язків сторонами, а щодо гарантійних зобов`язань - до повного виконання обов`язків постачальником (п. 10.1 договору).

У п. 10.2 договору сторони погодили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до умов специфікації № 1 від 05.09.2017, яка є додатком № 1 до договору № 28 від 05.09.2017, постачальник продав, а покупець купив партію товару в такому асортименті: комплектна трансформаторна підстанція 2КТП-250 кВА 6/0,4 кВ з сухими трансформаторами 250кВА ІР21 (виробництва компанії SIEMENS), тип трансформатора - 4GB5426-3DC, марка автоматичних вимикачів (виробництва компанії Schneider Electric) - NSX, кількістю 1 шт. загальною вартістю 985 000,00 грн з ПДВ.

Судами встановлено, що на виконання договору поставки № 28 від 05.09.2017, специфікації № 1 від 05.09.2017 позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок № 253 від 05.09.2017 на суму 985 000,00 грн (а.с. 19, т. 1).

Відповідачем перераховано на рахунок позивача аванс за договором поставки в сумі 304 500,00 грн (30,91% вартості товару), про що свідчить платіжне дорученням № ЕЛ000000334 від 06.09.2017 (а.с. 20, т. 1).

Листом № 170 від 01.12.2017 позивач звертався до відповідача з повідомленням про те, що товар за договором поставки № 28 від 05.09.2017 (комплектна трансформаторна підстанція) буде готовий до відвантаження 05.12.2017. Також, вказаним листом позивач просив відповідача здійснити оплату 60 % вартості обладнання відповідно до п. 2.5 договору (а.с. 21, т. 1).

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 15.12.2017 до договору поставки № 28 від 05.09.2017, якою внесено зміни до п. 2.5 договору та викладено його у такій редакції: покупець здійснює оплату товару шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника в такому порядку: - 30 % вартості товару - попередня оплата протягом 3 банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури; - 70 % вартості товару - протягом 10 банківських днів з моменту отримання покупцем листа про готовність товару до відвантаження та рахунку на оплату від постачальника .

30.01.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 21, в якому повідомив про готовність товару до відвантаження та просив здійснити відповідно до додаткової угоди № 1 до договору оплату 70 % вартості обладнання згідно з рахунком № 30.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що з урахуванням п. 1 додаткової угоди № 1 від 15.12.2017 до договору № 28 від 05.09.2017, дати отримання покупцем (відповідач) листа про готовність товару до відвантаження разом з рахунком на оплату - 05.03.2018, відповідач мав перерахувати позивачу 70 % вартості товару до 21.03.2018. Встановивши, що відповідач умови договору поставки № 28 від 05.09.2017 в частині оплати товару (70 % вартості товару) належним чином не виконав, взявши до уваги те, що при сплаті відповідачем 30% вартості товару останнім було здійснено переплату на суму 144,13 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 734 368,37 грн.

Проте, погодитися з таким висновком місцевого господарського суду не можна з огляду на таке.

З аналізу ст. ст. 13, 15, 16 ЦК України вбачається, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

У п. 2.5 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2017, сторони погодили такий порядок оплати товару: покупець здійснює оплату товару шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника в такому порядку: 30 % вартості товару - попередня оплата протягом 3 банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури; - 70 % вартості товару - протягом 10 банківських днів з моменту отримання покупцем листа про готовність товару до відвантаження та рахунку на оплату від постачальника

Виходячи із правової природи цього договору (в редакції додаткової угоди № 1) та його змісту можна дійти висновку, що у такому випадку має місце зустрічне виконання зобов`язання.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст. 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України).

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

Отже, апеляційний суд дійшов до правильного висновку, що обов`язок покупця з оплати товару (70 % вартості товару) пов`язаний з обов`язком продавця повідомити про готовність товару до відвантаження.

Стаття 693 ЦК України регулює питання попередньої оплати товару, з якої вбачається, що попередньою оплатою визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання покупцем.

Здійснивши належний аналіз ст. 693 ЦК України, врахувавши умови п. 4.2 договору, п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2017) суд апеляційної інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що сума 734 368,37 грн є саме попередньою оплатою за товар (70 % вартості товару).

Незазначення в п. 2.5 договору поставки № 28 від 05.09.2017, в редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2017 того, що перерахування відповідачем позивачу 70 % вартості товару є попередньою оплатою не змінює її правової природи як попередньої оплати за товар, оскільки ця оплата мала бути здійснена до прийняття товару покупцем.

Отже, за зазначеними вимогами закону (ст. 538 ЦК України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару - 70 % вартості товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 14.03.2018 у справі № 903/333/17).

З урахуванням вказаного, на підставі належного аналізу умов договору поставки № 28 від 05.09.2017, додаткової угоди № 1 від 15.12.2017 до цього договору, правильного застосування ст. ст. 538, 692, 693 ЦК України, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 734 368,37 грн заборгованості.

Щодо доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норми матеріального права - ч. ч. 1, 3 ст. 180 ГК України, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 538 ЦК України, абз. 2 ч. 1 ст. 693 ЦК України, порушення норм процесуального права - ст. 86 ГПК України, то необхідно зазначити, що апеляційним судом було правильно застосовано ті норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, а незгода позивача із законною постановою апеляційного суду і бажання залишити в силі рішення місцевого господарського суду, яке не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, не може свідчити про неправильне застосування чи неврахування апеляційним судом вказаних позивачем норм матеріального чи процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо п. 4.11 договору, недослідження п. 4.1 договору, то вони є безпідставними і спростовуються висновком апеляційного суду, який при вирішенні цього спору здійснив як правильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, так і прийняв законну постанову з правильним урахуванням і тлумаченням умов договору.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що невикористання відповідачем права, що закріплено в п. 4.11 договору не надає йому підстав ухилятися від оплати товару, то необхідно зазначити, що ухилення чи відсутність такого з боку відповідача не свідчить про наявність підстав для стягнення з нього спірних коштів, які було б можливо стягнути лише у випадку поставки самого товару позивачем відповідачу.

Також, судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 86 ГПК України було ретельно досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законної і обґрунтованої постанови у справі, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа Проніна проти України ).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до з`ясування обставин справи, вже встановлених судом та переоцінки вже оцінених доказів у справі, що відповідно до ст. 300 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд, переглядаючи відповідно до вимог ст. 300 ГПК України судове рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального права, з дотриманням передбачених ст. 3 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для її скасування немає.

Оскільки підстав для скасування прийнятої у справі постанови немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрелком ЛТД залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30 січня 2019 року у справі за № 908/523/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (з окремою думкою) О. Мамалуй

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець