Ухвала

від 20.05.2019 по справі 908/523/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

20 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/523/18

20 травня 2019 року Верховним Судом (головуючий - суддя О.О. Мамалуй, судді Л.В. Стратієнко та В.І. Студенець) було розглянуто в порядку письмового провадження касаційну скаргу ТОВ "Укрелком ЛТД" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019р. у справі №908/523/18 (за позовом ТОВ "Укрелком ЛТД" до ТОВ ТС АІК - ЕКО про стягнення 734 368,37 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги більшістю голосів суддів було прийнято постанову про залишення скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

При прийнятті зазначеної постанови мною, О.О. Мамалуєм, висловлено окрему думку наступного змісту.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору поставки від 28.02.2017р. №21. В силу положень ст. 629 ЦК України умови договору є обов`язковими до виконання сторонами.

У випадку, що розглядається, сторони погодили в п. 2.5 договору (в редакції додаткової угоди №1), що покупець здійснює оплату 70 % вартості товару - протягом 10 банківських днів з моменту отримання від постачальника листа про готовність товару до відвантаження та рахунку на оплату від постачальника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач (постачальник) повідомив відповідача (покупця) про готовність товару до відвантаження, надіславши на адресу ТОВ "ТС АІК-ЕКО" лист № 21 від 30.01.2018р. разом з рахунком на оплату № 30 від 30.01.2018р. Ці документи отримані відповідачем 05.03.2018р.

Таким чином, на мою думку, відповідно до умов п. 1 додаткової угоди № 1 від 15.12.2017р. до договору (том справи 1 аркуш 18) та виходячи з дати отримання покупцем листа про готовність товару до відвантаження разом з рахунком на оплату - 05.03.2018р., у відповідача виник обов`язок перерахувати позивачу 70 % вартості товару в строк по 21.03.2018 р. включно.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про порушення позивачем строку поставки, та пославшись на приписи ст. 693 ЦК України дійшов висновку, що другий етап оплати вартості товару в розмірі 70% за своєю природою є попередньою оплатою товару, а зобов`язання є зустрічним по відношенню до зобов`язання позивача з поставки товару.

Я вважаю такі висновки помилковими, оскільки виходячи з тексту п. 1 додаткової угоди № 1 від 15.12.2017р., виникнення договірного обов`язку відповідача (покупця) з оплати 70 відсотків вартості товару прямо пов`язано саме з моментом отримання відповідачем повідомлення постачальника про готовність до відвантаження товару та рахунку на оплату, а не з моментом поставки товару.

Під час визначення умов оплати 70 відсотків вартості товару в тексті п. 1 додаткової угоди № 1 сторони не застосовували термінів попередня оплата або передплата . Не вбачається з тексту даної угоди і того, що оплата 70 відсотків вартості обов`язково передує його поставці.

Слід зауважити, що вищевказану додаткову угоду, якою погоджено умови оплати 70% вартості товару, сторонами укладено 15.12.2017р., тобто після закінчення договірного строку поставки товару (13.12.2017р.). Вказане, на мою думку, свідчить про те, що відповідач на момент підписання даної додаткової угоди та прийняття на себе обов`язку оплатити товар на визначених нею умовах, був обізнаний про недотримання позивачем строків поставки, при цьому узгодив порядок оплати, який залежить лише від отримання листа про готовність товару до відвантаження та рахунку на оплату від постачальника.

Тобто, на момент підписання додаткової угоди №1 у позивача вже виник договірний обов`язок з поставки відповідачу товару, він, навіть, на два дні прострочив виконання цього обов`язку. Умовами договору (п.4.2) виникнення у позивача обов`язку з поставки пов`язано з фактом здійснення відповідачем передплати у 30 відсотків вартості товару (яку відповідач здійснив належним чином) і ніяк не пов`язано з фактом здійснення відповідачем оплати 70 відсотків. Отже, дані зобов`язання (з поставки та з оплати 70%) не є зустрічними в контексті ст. 538 ЦК України.

На підставі викладеного вважаю, що касаційну скаргу ТОВ "Укрелком ЛТД" слід було задовольнити, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019р. скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2018р. у справі №908/523/18 - залишити в силі.

Суддя Верховного Суду О.О. Мамалуй