Рішення

від 14.05.2019 по справі 480/454/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 р. Справа № 480/454/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Савченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання вимоги протиправною та зменшення суми боргу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якій просила визнати протиправною вимогу ГУ ДФС у Сумській області міста Суми від 13.11.2018 №Ф-2643-54 та зменшити суму боргу зі сплати єдиного внеску до суми 10086,12грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що у період з 02.12.2008 по 28.11.2018 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. У період з 2011 року призупинила ведення своєї підприємницької діяльності та повідомила ДПІ у м. Сумах про намір припинити свою діяльність. Незважаючи на те, що заяв про припинення підприємницької діяльності не подавала, оскільки інспектором таких не вимагалось, вважала, що нею фактично було припинено підприємницьку діяльність.

Проте, 13.11.2018 нею була отримана оскаржувана вимога. Вважає, що нарахування єдиного внеску відповідачем відбулося не у відповідності до норм чинного законодавства, а тому є підстави для частково скасування оскаржуваної вимоги та зменшення суми боргу зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з несвоєчасним повідомленням позивача про суму боргу відповідачем. У випадку вчасного повідомлення ГУ ДФС в Сумській області про наявність заборгованості, нею б були вжиті заходи щодо припинення підприємницької діяльності, з метою недопущення нарахування додаткових штрафів та пені.

Вважає, що свої зобов`язання по сплаті єдиного внеску позивач повинна була сплатити до 09.02.2018 року за звітний 2017 рік, у сумі 8448,00грн., а повідомити про наявність боргу відповідач повинен був до 24.02.2018, відтак, на думку позивача, вимога повинна була бути винесена лише на суму 10086грн. 12коп. (2017р. та 2 місяці 2018р.), в іншій частині вимога є протиправна.

Ухвалою суду від 12.02.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, заперечуючи проти позову, подав відзив на позов (а.с.18-21), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 02.12.2008 по 28.11.2018 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та була зобов`язана сплачувати в 2017-2018 роках єдиний внесок.

09.02.2018 проведено нарахування позивачу єдиного соціального внеску за 2017 рік як підприємцю на загальній системі оподаткування. В 2018 році нараховано єдиний внесок за 1-3 квартали 2018 року. Крім того, згідно ІС Податковий блок в ІКП ОСОБА_1 по платежу: Єдиний внесок станом на 08.07.2013 значиться сума штрафу у розмірі 340,00грн.

У зв`язку з наявністю у позивача станом на 31.10.2018 недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 16159,54грн. було сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-2643-54.

При цьому, у відзиві наголосив, що посилання позивача на те, що інспектор контролюючого органу при консультації повідомив про відсутність необхідності звернення до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності та внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не може бути прийнято до уваги, оскільки всупереч ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України доказів на підтвердження зазначеного ОСОБА_1 надано не було.

З посиланням на Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI та Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, відмічає, що саме на платників єдиного внеску покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Жодна з обставин, наведених у позові, не впливає на вказаний обов`язок та не може бути підставою для скасування або зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Ухвалою суду від 01.03.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 01.04.2019 (а.с.30).

Судове засідання 01.04.2019 було відкладено на 23.04.2019 у зв`язку з першою неявкою позивача (а.с.34), а в судовому засіданні 23.04.2019 - оголошено перерву до 14.05.2019 з метою витребування додаткових доказів у справі у відповідача (а.с.41).

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.23-26, 37-39), пояснень сторін, встановлено, що ОСОБА_1 з 02.12.2008 по 28.11.2018 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, знаходилася на обліку ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області, та у розумінні п.3 ч.1 ІІ розділу Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 була платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець.

Також в судовому засіданні встановлено, що у період, коли адміністрування єдиного внеску покладалася на Пенсійний фонд України, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах відносно позивача за неподання звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було винесено два рішення від 07.06.2013 за №№5821,5822, якими до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у загальному розмірі 340грн. (а.с.45-46). Вказані рішення набрали чинності 24.06.2013 (а.с.45,46) та станом на момент розгляду справи скасовані не були. Санкції, визначені вказаними рішеннями сплаченими не були.

Після утворення Державної фіскальної служби і затвердження відповідного Положення від 21 травня 2014 р. № 236, усі повноваження з адміністрування єдиного внеску перейшли до ДФС з відповідними базами даних, переданими Пенсійним фондом України.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків ОСОБА_1 , а також згідно з Розрахунком боргу по єдиному внеску за вимогою про сплату боргу (недоїмки) станом на 31.10.2019 за позивачем рахувалась заборгованість у розмірі 16159,54 грн. Заборгованість, вказана в недоїмці, складається із санкцій, нарахованих рішеннями від 07.06.2013 у загальному розмірі 340грн., боргу за 2017 рік в сумі 8448 грн. та недоїмки за перші три квартали 2018 року в сумі 7371,54 грн. (а.с.27,28).

13.11.2018 позивачу сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2643-54, відповідно до якої ГУ ДФС у Сумській області вимагає від позивача сплатити 16159,54 грн. У п. 3 вимоги вказано призначення платежу: погашення заборгованості з ЄСВ (а.с.6).

Позивачем була оскаржена Вимога до Державної фіскальної служби України (а.с.11), однак, за результатами оскарження Вимога залишилась без змін, а скарга без задоволення (а.с.11-12).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ ), відповідно до статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25 якого, Міністерством фінансів України наказом від 20.04.2015 №449 було затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449).

Згідно п.3 ч.1 II розділу Інструкції № 449, п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. До таких платників відносилась позивач.

Статтею 6 Закону №2464-VІ визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 №1774 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до ст.7 Закону №2464-VІ , що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

За приписами п.п.2,3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ в редакції, що була чинна до 01.01.2018, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування нараховують єдиний внесок на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII Про Державний бюджет України на 2017 рік установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн.

Частиною п`ятою статті вісім Закону №2464-VІ для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта ст.4 Закону №2464-VІ ).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. Фактичне не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.

Відповідно до ч. 12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Фізичні особи - підприємці, які застосовують загальну систему оподаткуванні зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI у редакції, що діяла до 11.10.2017).

Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систем оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 №77-VІІІ, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, позивач, як платник єдиного внеску, зобов`язана була сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448грн. (3200,00грн.*12*22%).

Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій внесені зміни до Закону №2464-VІ, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, незалежно від обраної системи оподаткування.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VІ категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій ч.8 ст.9 Закону №2464). Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік , установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018р. - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18грн. (3723,00*3*22%).

Відповідно до п.п.6,7 ст.13 Закону №2246-VIII та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно ч.ч.3,4,16 ст. 25 Закону №2246-VIII, п.4 Розділу VІ Інструкції №499 визначено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2246-VIII та Інструкції №449, контролюючим органом правомірно нараховано позивачу єдиний внесок у розмірі 15819,54грн. за 2017-2018роки, та з урахуванням облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідно до яких за позивачем значилась непогашена заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 340грн. (а.с.27), приймаючи до уваги, що строк давності щодо стягнення сум штрафів, не застосовується, виставлено вимогу про сплату такого боргу в загальному розмірі 16159,54грн.

Доводи позивача про те, що вона з 2011 року не здійснювала підприємницьку діяльність та вважала, що фактично підприємницька діяльність була припинена, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-ІV, фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Тобто, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Натомість, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була проведена 28.11.2018 (а.с.37-39). Таким чином, посилання позивача про призупинення підприємницької діяльності та на те, що вона фактично не здійснювала підприємницьку діяльність з 2011 року не є підставою для звільнення її від сплати єдиного внеску, у зв`язку із зазначеними вище змінами у національному законодавстві. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску відповідно до закону.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що органи ДФС повинні були її повідомити про наявну заборгованість ще в лютому 2018році.

Так, відповідно до п.3 Розділу VІ Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Враховуючи, що у жовтні 2018р. борг позивача зріс (а.с.21), податковий орган в межах строків визначених чинним законодавством, тобто протягом 15 робочих днів наступного календарного місяця, було винесено оскаржувану вимогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога ГУ ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску сформована відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законною і обґрунтованою, вона відповідає критеріям правомірності визначених у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40030, м.Суми, Покровська площа, буд.2, код ЄДРПОУ 42394395) про визнання вимоги протиправною та зменшення суми боргу - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20.05.2019.

Суддя І.Г. Шевченко