Постанова

від 14.05.2019 по справі 826/6051/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6051/18 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю АВІПРО ФУД до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування пунктів 2-7 наказу № 1813/5 від 06.06.2017, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ АВІПРО ФУД звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати пункти 2-7 наказу Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити реєстраційні дії зазначені у пунктах 2-7 наказу № 1813/5 від 06.06.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Міністерство юстиції України звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 06.06.2017 № 1813/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено скаргу ОСОБА_1, представника за довіреністю ОСОБА_4, від 23.05.2017 та скасовані наступні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 16.06.2016 № 30076052, від 29.06.2016 № 30236842, від 16.06.2016 № 30078952, від 29.06.2016 № 30236856, від 16.06.2016 № 30078280, від 29.06.2016 № 30236863, від 16.06.2016 № 30075783, від 29.06.2016 № 30236789, прийняті нотаріусом ОСОБА_2; від 08.08.2016 № 30838591, від 05.08.2016 № 30813309, від 10.08.2016 № 30879008, від 15.07.2016 № 30472499, від 15.07.2016 № 30473272, від 15.07.2016 № 30472231, від 15.07.2016 30472499, від 22.12.2016 № 33107251, від 08.08.2016 № 30837716, від 31.08.2016 № 31178715, від 31.08.2016 № 31178729, від 31.08.2016 № 31178689, від 31.08.2016 № 31178715, прийняті нотаріусом ОСОБА_6; від 15.07.2016 № 30487089, від 15.07.2016 № 30487733, від 15.07.2016 № 30487803, від 24.11.2016 № 32530761, від 24.11.2016 № 32531043, від 24.11.2016 № 32533828, прийняті нотаріусом ОСОБА_7; від 22.12.2016 № 33107712, від 22.12.2016 № 33107880, прийняті нотаріусом ОСОБА_8; від 27.02.2017 № 34055781, від 27.02.2017 № 34058023, від 28.02.2017 № 34067189, від 28.02.2017 № 34067571, прийняті нотаріусом ОСОБА_9

В якості підстави для прийняття зазначеного наказу вказано висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 02.06.2017 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1, представника за довіреністю ОСОБА_4, від 23.05.2017.

Так, скаржник зазначав, що він є учасником ТОВ КУА Інтер Кепітал Груп , яке було законним власником квартир АДРЕСА_2 , право власності на які було зареєстровано у встановленому законом порядку на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: 11331936 (квартира № 2), 11331199 (квартира в„– 27 ), 11332602 (квартира в„– 76 ) , 11329443 (квартира в„– 117 ), які внаслідок незаконних дій нотаріуса ОСОБА_2 були незаконно відчужені на користь ТОВ Фактор Інвест Плюс . При проведенні державної реєстрації переходу права власності на вищевказані квартири до ТОВ Фактор Інвест Плюс приватним нотаріусом ОСОБА_2 було допущено грубі порушення вимог законодавства, оскільки державну реєстрацію проведено на підставі актів приймання-передачі, при цьому, відповідне рішення уповноваженим органом ТОВ КУА Інтер Кепітал Груп щодо відчуження квартир не приймалось.

Крім того, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна був наявний арешт на все нерухоме майно ТОВ КУА Інтер Кепітал Груп , що не давало правових підстав приватному нотаріусу для проведення державної реєстрації переходу права власності від ТОВ КУА Інтер Кепітал Груп до ТОВ Фактор Інвест Плюс .

Прийняття неправомірних рішень приватним нотаріусом ОСОБА_2, ОСОБА_6 та проведення відповідної державної реєстрації права власності за ТОВ Фактор Інвест Плюс надалі дало змогу останньому незаконно визначити юридичну долю вищевказаних об`єктів нерухомого майна, зокрема, щодо їх відчуження на користь інших осіб, що призвело до незаконного позбавлення права власності ТОВ КУА Інтер Кепітал Груп на вказані об`єкти нерухомого майна.

У висновку комісії було зазначено, що з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що вказана державна реєстрація була проведена приватним нотаріусом ОСОБА_2 з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації.

Комісія дійшла висновку, що рішення та дії суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, а саме: при прийнятті оскаржуваних рішень щодо державної реєстрації переходу права власності на квартири №№ 2, 27, 76, 117 від ТОВ КУА Інтер Кепітал Груп до ТОВ Фактор Інвест Плюс приватним нотаріусом ОСОБА_2 було допущено порушення вимог законодавства сфері державної реєстрації, а саме вимог п.п. 10, 12, 14, 18, 19, 40, 46 Порядку №1127, п.п. 10, 11 Порядку № 1141, а також п.п. 1, 2 ч.3 ст. 10, абзацу 2 ч.1 ст. 16, абзацу 2 ч.5 ст. 20, п. 2, 4, 5 ч.1 та ч.4 ст. 18, ст. 23, п. 4, 6 ч.1 та ч.2 ст. 24 та ч.1 ст. 27 Закону, отже відповідні рішення (від 16.06.2016 № 30076052, №30078952, №30078280, №30075783) підлягають скасуванню.

Прийняття приватним нотаріусом ОСОБА_2 неправомірних рішень, щодо незаконної державної реєстрації права власності на квартири в„–в„– 7, 27, 76, 117 за ТОВ Фактор Інвест Плюс надало змогу надалі останньому та приватним нотаріусам ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 незаконно визначити юридичну долю зазначених об`єктів нерухомого майна (квартир), що спричинило до утворення нових об`єктів нерухомого майна, зокрема, квартири в„–76а , з припиненням прав на квартиру в„– 76 , а також призвело до подальшого відчуження та державної реєстрації інших речових прав та їх обтяжень з внесенням відповідних записів до Державного реєстру прав.

Тобто, за висновком комісії, оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.06.2016 № 30076052, №30078952, №30078280, №30075783, прийнятих приватним нотаріусом ОСОБА_2

Вважаючи вказаний наказ таким, що порушує права позивача, не відповідає Закону України Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та обтяжень та вимогам чинного законодавства, останній звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення було допущено порушення Порядку № 1128 в частині повідомлення суб`єкта оскарження про час і місце розгляду зазначеної скарги, що є свідченням обґрунтованості позовних вимог в частині визнання таких рішень протиправними. При цьому, суд звернув увагу на те, що приписи Порядку № 1128 не обмежують суб`єкта розгляду скарги конкретними способами направлення (вручення) таким особам копії скарги та доданих до неї документів. Також, суд вказав, що складення висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 17.03.2017 та на підставі його оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017 без дотримання вимог Порядку №1128 визнається судом протиправним, оскільки таким чином були порушені законодавчо визначені права суб`єкта оскарження подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково мають прийматись комісією до розгляду.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що на виконання пунктів 9, 10, 11 Порядку № 1128 розгляду скарг на офіційному сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про дату та час розгляду скарги. Також, 29.05.2017 позивачу був направлений лист з повідомленням про дату, час та місце розгляду скарги разом із копією скарги тоді як засідання комісії відбулося 02.06.2018, тобто, позивача було повідомлено про дату, час та місце розгляду скарги завчасно.

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягає право власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор, окрім іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність обтяжень прав на нерухоме майно; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав) (пункти 1, 2, 7 частини третьої).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі, якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, процедуру розгляду відповідно до законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) визначено Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі - Порядок №1128), згідно з яким, для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

На підставі викладеного, наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване Міністерством юстиції України від 13.01.2016 за № 42/28172 (далі - Положення № 37/5).

Відповідно до п. 2 розділу І, п. 1, 8 розділу ІІІ Положення № 37/5 комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених законами України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її голова.

Рішення комісії оформляються висновком, який підписується головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

З метою встановлення факту правомірності чи, навпаки, протиправності дій відповідачів щодо оформлення та видачі оскаржуваних висновків і наказів, необхідним є дослідження питання дотримання комісією порядку розгляду скарг.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1128 розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України Про звернення громадян з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб`єктом розгляду скарги.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги (п. 5 Порядку).

У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу (п. 7 Порядку).

Відповідно до п. 8 Порядку під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно п.п. 9-11 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

З аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник(за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Використання прислівника обов`язково свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника, суб`єкт оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначеним у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, розгляд скарги не перешкоджає неприбуття лише належним чином повідомлених осіб. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватись до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5.

Крім того, порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Водночас, зі змісту повідомлення, розміщеного на сайті, на яке посилається відповідач, неможливо встановити жодних із вищенаведених пунктів, окрім персони скаржника.

Отже, зазначеним вище вимогам оголошення відповідача не відповідає, а тому воно не може вважатися належним за ознакою змісту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2019 № 826/1632/17.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено колегією суддів, відповідач не повідомив позивача та інших зацікавлених осіб (власників спірного майна) про розгляд скарги, яка їх стосується, не провів належної правової оцінки необхідності участі даних осіб під час розгляду такої скарги, що є порушенням Порядку №1128.

Доказів надіслання повідомлення про розгляд скарги та скарги, як і отримання її позивачем, матеріали справи не містять.

Позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2019 № 826/2537/17.

При цьому, та обставина, що повідомлення про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, не свідчить про нівелювання обов`язку суб`єкта розгляду скарги надати заінтересованим особам копії скарги, що має на меті забезпечити обізнаність осіб, чиї інтереси зачіпаються, про її подання, зміст та розгляд.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони зокрема з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже, дотримання цього принципу має суттєве значення для прийняття рішень суб`єктами владних повноважень та їх наслідків.

Колегія суддів наголошує, що важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права суб`єкта, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема, надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли, а тому, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Встановлені процедурні порушення розгляду скарги нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України , в якому суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Отже, спірний наказ не підлягає перевірці по суті встановлених ним обставин, тобто результатів перевірки скарги третіх осіб, оскільки її здійснення належить до дискреційних повноважень відповідача, що мають бути ним реалізовані у порядку та у спосіб, визначений Законом № 1952-IV та Порядком № 1128, з дотриманням прав, свобод і законних інтересів всіх осіб, передбачених п. 9 вказаного Порядку, за умови повного, всебічного, виваженого та об`єктивного встановлення всіх обставин виниклих правовідносин з дотриманням, зокрема, вимог п. 8 цього ж Порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення в цій частині ухвалено при повному з`ясуванні обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального права, тому воно в цій частині не підлягає скасуванню.

Разом із тим, щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі спірного наказу, колегія суддів, звертає увагу, що поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належить до дискреційних повноважень відповідача.

Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Разом із тим, згідно п. 19 Порядку № 1128 у разі задоволення скарги і винесення у зв`язку з цим рішення Міністерства юстиції, воно виконується державним реєстратором шляхом внесення відповідних записів до реєстрів відповідно до законів. У разі коли після задоволення Мін`юстом скарги та внесення відповідного запису до реєстрів у таких реєстрах проведено інші реєстраційні дії, внесення відповідних записів до реєстрів здійснюється державним реєстратором виключно за наявності судового рішення, яким вирішується питання щодо правового статусу таких реєстраційних дій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Міністерство юстиції України відновити реєстраційні дії зазначені в пунктах 2-7 наказу Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017 задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 - скасувати в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю АВІПРО ФУД про зобов`язання Міністерства юстиції України відновити реєстраційні дії, зазначені у пунктах 2-7 наказу № 1813/5 від 06.06.2017 та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 20.05.2019.