Постанова

від 16.05.2019 по справі 820/7738/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №820/7738/15

касаційне провадження №К/9901/8346/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-спецальянс (далі - Товариство) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді - Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-спецальянс до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області (далі - Інспекція) про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати неправомірними дії Інспекції по встановленню Товариству стану платника податків 9 ; зобов`язати Інспекцію змінити Товариству стан платника 9 на стан платника 0 .

На обґрунтування позовних вимог Товариство послалось на те, що: Інспекція неправомірно відмовляє у реєстрації податкових накладних Товариства у зв`язку з протиправними діями контролюючого органу, оскільки у графі виявлені помилки квитанції про реєстрацію податкової накладної вказує помилка - порушення вимог п. ґ ст. 201 Податкового кодексу України а саме: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі, не відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , тоді як місцезнаходження Товариства відповідає інформації, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Товариство сумлінно виконує податкові зобов`язання, зокрема, подає до Інспекції податкові декларації з податку на додану вартість кожного місяця, реєструє податкові накладні; офіс, у якому знаходиться Товариство, розташований у сучасному офісному центрі, який охороняється, співробітники охорони завжди реєструють усіх відвідувачів, а також цілодобово ведеться відеоспостереження приміщень та території центру, у зв`язку з чим у Товариства наявна інформація про вихід співробітників Інспекції за юридичною адресою Товариства для проведення дій щодо становлення місцезнаходження Товариства, їх було прийнято особисто директором Товариства та надані усі необхідні документи, проте Інспекцією з невідомих Товариству причин та з порушенням чинного законодавства України було встановлено стан платника 9 .

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 31.08.2015 позов задовольнив повністю: визнав протиправними дії Інспекції щодо встановлення Товариству стану платника податків 9 ; зобов`язав Інспекцію змінити Товариству стан платника податків 9 на стан платника податків 0 .

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що станом на 22.07.2015 місцезнаходженням Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була адреса: м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. № 1, статус відомостей підтверджено , з огляду на що Інспекції не було законних підстав для направлення 23.07.2015 до державного реєстратора повідомлення за формою № 18-ОПП про відсутність Товариства за місцезнаходженням на підставі даних довідки підрозділу податкової міліції від 23.07.2015 про невстановлення фактичного місцезнаходження Товариства та встановлення Товариству стану платника податків 9 .

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.10.2015 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що дії Інспекції щодо внесення до електронної бази даних Реєстр юридичних осіб, щодо яких до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням Податковий блок так званого стану 9 є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов`язків і самі по собі не створюють для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов`язкових юридичних наслідків. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов`язків, в тому числі не є підставою для відмови у реєстрації податкових накладних.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.10.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної оцінки тому, що: Товариство перебуває на обліку у Інспекції і податковою адресою Товариства є адреса: м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. № 1; станом на 22.07.2015 місцезнаходженням Товариства, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, була адреса: м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. № 1, а стан відомостей - підтверджено ; з 22.07.2015 і до теперішнього часу Товариство подає до реєстраційної служби картку за формою № 6 щодо підтвердження відомостей про юридичну особу; факт встановлення Інспекцією Товариству стану платника податків 9 представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався; у Інспекції були відсутні підстави для проведення заходів зі встановлення місцезнаходження платника податків, передбачених пунктом 12.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588; Інспекції не надала будь-яких належних доказів надіслання (поштою або у електронному вигляді) державному реєстратору повідомлення за формою № 15-ОПП; встановлення Товариству стану платника податків 9 призводить до неможливості платника податків реалізувати своє право на реєстрацію податкових накладних і формування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.04.2019 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16.04.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство перебуває на обліку у Інспекції, податковою адресою Товариства є адреса: м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. № 1.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.07.2015 місцезнаходженням Товариства була адреса: 61070, Харківська обл., м. Харків, Київський р-н, вул. Академіка Проскури, буд. № 1, стан відомостей про юридичну особу - підтверджено , останнє підтвердження про юридичну особу було 23.06.2015.

Під час спроби 23.07.2015 зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних Товариство отримало електронні квитанції з результатом обробки - документ не прийнято , помилка - порушення вимог п. ґ ст. 201 Податкового кодексу України а саме: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі, не відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також, судами було встановлено, що 23.07.2015 Інспекцією був складений запит №1031 на встановлення місцезнаходження платника податків - Товариства, складено довідку про неможливість вручення документа (листа від 23.07.2015 № 10978), прийнято рішення № 1030/20-31-18-02-47 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП, а також складено повідомлення за формою № 18-ОПП.

Відповідно до пункту 64.1 статті 64 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей контролюючими органами. Дані про взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у день взяття на облік юридичної особи та відокремленого підрозділу юридичної особи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктами 66.1, 66.2 статті 66 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків. Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з підпунктом 19 1 .1.9 пункту 19 1 .1 статті 19 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.

Стани в Єдиному банку даних відображають реєстраційні дії або записи, внесені до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або дії, проведені контролюючими органами стосовно платників податків, відповідно до положень Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, встановлення стану 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням відображає проведення відповідних дій, визначених статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , частиною дванадцятою якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державному реєстратору від органів державної податкової служби може бути направлене повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Форма такого повідомлення встановлена у додатку 24 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Про надсилання такого повідомлення вносяться дані до Єдиного банку даних шляхом встановлення стану 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням .

Отже, підставою для зміни в Єдиному банку даних інформації щодо стану платника податків є дотримання Інспекцією порядку проведення відповідних дій, визначених статтею 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців .

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи дії Інспекції по встановленню Товариству стану платника податків 9 протиправними і зобов`язуючи Інспекцію змінити Товариству стан платника 9 на стан платника 0 (без вказівки на конкретну дату вчинення Інспекцією таких дій), суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не надав обґрунтованих пояснень з посиланням на докази, що стало причиною перевірки місцезнаходження Товариства. При цьому, у запереченнях на позов Інспекція заперечувала вчинення будь-яких дій щодо зміни стану платника податків.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав того, що такі дії податкового органу не порушують прав платника податків, не надав будь-якої оцінки витягу з Єдиного банку даних, завіреному Інспекцією, за інформацією якого датою зміни стану Товариства на 0 - платник податків за основним місцем обліку є 04.09.2015.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин та з урахуванням положень частин першої, другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) ухвалити рішення, яке забезпечить поновлення порушеного права та буде адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а постанова Харківський окружний адміністративний суд постановою від 31.08.2015 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-спецальянс задовольнити частково.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд постановою від 31.08.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна