Рішення

від 21.05.2019 по справі 477/1554/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1554/17

Провадження №2/477/19/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,

за участю: представника позивача за первісним позовом - Шойко Ю.К.,

відповідача за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (не з`явився),

відповідачки за первісним позовом (позивачки за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 (не з`явилася), її представника - Павлова К.О.,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за

первісним позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про стягнення кредитної заборгованості

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» , третя особа на боці позивача - ОСОБА_1 ,

про визнання договору поруки припиненим,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулося до суду із зазначеним первісним позовом, в якому вказувало, що 11 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , назву якого потім було змінено на публічне акціонерне товариство (далі - Банк), та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 014/08-112/62643 про надання йому кредитних коштів у сумі 26000 доларів США строком до 11 квітня 2027 року з умовою повернення коштів щомісячними платежами та сплатою 12,85 % річних за користування цими коштами.

Того ж дня, на забезпечення виконання кредитного договору, між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого вона взяла на себе добровільно обов`язок перед Банком за виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.

Посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_1 не виконує свої обов`язки по кредитному договору і не повертає кредитні кошти, тому станом на 04 квітня 2017 року за ним утворилася заборгованість в загальній сумі 30851, 71 доларів США, що

еквівалентно за курсом НБУ на цю дату 833756 грн. 32 коп. в зв`язку з цим просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь та судові витрати. При цьому вказував, що цей борг складається із боргу по кредиту в сумі 24185,70 доларів США, що еквівалентно 653 609 грн. 81 коп., та заборгованість за кредитом - 6666.01 доларів США, що еквівалентно 180146 грн. 51 коп.

Під час розгляду справи відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про визнання договору поруки припиненим, яка ухвалою суду від 20 лютого 2018 року була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 11 квітня 2009 року до кредитного договору № 014/08-112/62643 сторонами було внесено деякі зміни до його умов і збільшено строк його дії - до 11 квітня 2032 року та збільшено тіло кредиту, але до додаткової угоди № 1 від 11 квітня 2009 року до договору поруки від 11 квітня 2007 року було узгоджено, що його сторонами вносяться зміни тільки щодо збільшення тіла кредиту. Таким чином вважала, що було порушено вимоги ст. 559 ЦК України, оскільки за основним договором кредиту відбулося збільшення відповідальності кредитора - збільшення строку кредитного договору, але згоди поручителя на це надано не було. Крім того вказувала, що сплив строк у шість місяців на пред`явлення кредитором вимог до поручителя, тому договір поруки є припиненим, що передбачено ст.ст. 559 ЦК України.

Крім того, під час розгляду справи, за клопотанням відповідачки за первісним позовом, ухвалою суду від 16 травня 2018 року в справі була призначена економічна експертиза для перевірки розрахунку боргу, представленого Банком. Однак вона проведена не була через несплату замовником рахунку на її проведення.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті представник первісного позивача первісний позов підтримав та просив задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник позивачки за зустрічним позовом просив задовольнити зустрічні вимоги з тих же й підстав, що були викладені у зустрічній позовній заяві.

Крім того, представником відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 на 15 квітня 2019 року був поданий відзив на позовну заяву, однак він судом, хоча й був долучений до справи, але не враховувався під час розгляду та вирішення справи через порушення процесуального строку на його подання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін присутніх на засіданні, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, встановив наступні обставини та взаємовідносини сторін та дійшов до такого висновку.

11 квітня 2007 року між Банком та громадянином ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/08-112/62643 (далі - Договір), відповідно до якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 26000 доларів США терміном до 11 квітня 2027 року.

Погашення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів до 15-го числа кожного місяця згідно з графіком погашення, який був додатком № 1 до Договору (п.п 1.2, 1.3 Договору).

Процентна ставка за користування кредитом складала 12,85 % річних (п. 1.4. Договору).

Відповідно до додатку № 2 до Договору його сторонами було визначено розмір щомісячного ануїтентного платежу - 301,84 доларів США.

Також, 11 квітня 2007 року між Банком та громадянкою ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 014/08-112/62643/П1, відповідно до якого ОСОБА_2 добровільно взяла на себе зобов`язання перед Банком за кредитним договором № 014/08/-112/62643 від 11 квітня 2007 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України забезпечення виконання зобов`язання може здійснюватися і порукою.

Положення ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України вказують, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вирішуючи вимоги щодо зустрічного позову ОСОБА_2 суд визначає наступне.

В статті 559 ЦК України передбачені підстави та обставини, за яких припиняється дія поруки, в тому числі вона припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 559 ЦК України дозволяє стверджувати, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Тому подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності).

Збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення або подовження строку повернення кредиту.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 11 березня 2009 року до основного кредитного Договору між Банком та ОСОБА_1 було узгоджено зміни до нього, а саме: збільшено строк надання кредиту на 60 календарних місяців - до 11 квітня 2032 року; тимчасово на період з 11 березня 2009 року до 10 березня 2010 року зменшено розмір щомісячного платежу до розміру процентів (встановлено кредитні канікули); на домовлених в цій додатковій угоді умовах визначено розміри щомісячних платежів з 15 березня 2009 року по 15 лютого 2009 року в розмірі 200 доларів США, а також домовлено, що протягом строку кредитних канікул різниця між щомісячним платежем позичальника відповідно до Графіку погашення та інших платежів та власним внеском позичальника, визначеним у пункті 2.1 цієї додаткової угоди, підлягає сплаті позичальником за рахунок додаткових траншів, що видаються кредитором і відносяться на збільшення розміру кредиту в строки: 15 числа кожного місяця з

15 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року. У зв`язку з цим визначено, що загальна сума кредиту складає 26810,73 доларів США. Також згідно умов додаткової угоди домовлено про збільшення видачі додаткових траншів у цей же період, за узгодженим новим графіком.

Також, між Банком та поручителем ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 від 11 березня 2019 року до договору поруки, відповідно до якої між сторонами договору було домовлено, що поручитель бере на себе добровільно зобов`язання перед Банком

Однак між Банком та поручителем не було домовлено та узгоджено, що строк дії кредитного Договору було збільшено і не домовлено про кредитні канікули, додаткові транші.

Таким чином, порука ОСОБА_2 за договором поруки від 11 квітня 2007 року №014/08-112/62643/П1 є припиненою з 11 березня 2009 року.

За такого, з цього зустрічний позов підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимог за первісним позовом, то суд виходить з наступного.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав взяті на себе зобов`язання за Договором, а позичальник ОСОБА_1 навпаки, порушив його умови в частині своєчасної та повної сплати кредитних платежів, тому за ним утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таке право Банку також передбачено і в п. 6.5 Договору.

Оскільки борг позичальника підтверджений доказами, то він підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі відповідно до положень ст.ст. 526, 549, 550, 611, 651, 1054 ЦК України.

Однак, в зв`язку із задоволенням зустрічного позову то вимоги за первісним позовом до поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, тобто первісний позов Банку підлягає частковому задоволенню і з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню загальна сума заборгованості за кредитом в сумі 30851,71 доларів США, що еквівалентно 833756 грн. 32 коп., і складається і заборгованості за кредитом в сумі 24185 доларів 70 центів США, що еквівалентно 653609 грн. 81 коп., заборгованості за відсотками в сумі 6666 доларів 01 цент США, що еквівалентно 180146 грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним при поданні позову пропорційно задоволеним вимогам - 50 %, тобто 6253 грн. 17 коп. (12506 грн 34 коп : 2), а також з відповідача за зустрічним позовом - Банку підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 , сплачений нею як позивачкою за зустрічним позовом судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

За викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки № 014/08-112/62643/П1 від 11 квітня 2007 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , на забезпечення виконання кредитного договору № 014/08-112/62643 від 11 квітня 2007 року між цим же банком та ОСОБА_1 .

Первісний позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/62643 від 11 квітня 2007 року, що утворилася на 04 квітня 2017 року, в загальному розмірі 30851,71 доларів США, що еквівалентно 833756 (вісімсот тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн. 32 коп., і складається з наступного: заборгованість за кредитом - 24185 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят п`ять) доларів 70 центів США, що еквівалентно 653609 (шістсот п`ятдесят

три тисячі шістсот дев`ять) грн. 81 коп., заборгованість за відсотками - 6666 (шість тисяч шістсот шістдесят шість) доларів 01 цент США, що еквівалентно 180146 (сто вісімдесят тисяч сто сорок шість) грн. 51 коп., та судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 6253 (шість тисяч двісті п`ятдесят три) грн. 17 коп.

В задоволенні інших вимог за первісним позовом - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору, сплачено при поданні позову до суду в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, його повний текст складено на 02 травня 2019 року.

Суддя Р.В. Козаченко