Постанова

від 15.05.2019 по справі 278/2747/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/2747/18 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 61 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №278/2747/18 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про визнання недійсним звіту про оцінку майна

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Просив визнати недійсним звіт №180412-Ж від 01 червня 2018 року про незалежну оцінку вартості його майна: об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки площею 1 493 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , проведений суб`єктом оціночної діяльності у межах виконавчого провадження №42350573. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі іпотечного договору від 08 вересня 2006 року вищезазначене майно передано в іпотеку ТОВ Кредитні ініціативи у забезпечення виконання зобов`язань боржника - ОСОБА_3 . Виконавчим написом нотаріуса від 22 листопада 2013 року №1916 звернуто стягнення на предмет іпотеки. За виконавчим написом нотаріуса постановою державного виконавця від 06 березня 2014 року відкрито виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на все майно та оголошено заборону на його відчуження. Постановою від 12 квітня 2018 року державним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки арештованого майна - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 . Відповідно до звіту ФОП ОСОБА_2 від 01 червня 2018 року №180412-Ж вартість предмета іпотеки - об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, розташованого за вказаною вище адресою, становить 472 830 грн., із яких: 341 401 грн. - вартість будинку та 131 429 грн. - вартість земельної ділянки. На підставі зазначеного звіту встановлена ціна майна для продажу з електронних торгів. Вважає, що дійсна вартість об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки значно більша, ніж зазначено у звіті від 01 червня 2018 року. Посилаючись на положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , зазначає, що на спірне майно не можна звертати стягнення. Окрім того, він із сім`єю наразі проживає у об`єкті незавершеного будівництва, який є предметом іпотеки, оскільки іншого приміщення для житла сім`я не має.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 не був всередині об`єкта незавершеного будівництва, який є предметом іпотеки, а тому не міг оцінити дійсну вартість даного майна. Із оцінкою не згоден, вважає вартість заниженою. Повну копію звіту не отримав досі. Окрім того, діє Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Його сім`я проживає у предметі іпотеки, тобто об`єкті незавершеного будівництва, оскільки іншого приміщення для проживання не має.

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки, як сторона виконавчого провадження, має захищати свої права у спосіб, визначений спеціальним законом, тобто ОСОБА_1 належить звернутися до суду зі скаргою на рішення державного виконавця про оцінку майна у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що на підставі постанови про призначення експерта від 12 квітня 2018 року, виданої старшим державним виконавцем Товкач Р.В. Житомирського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області, суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 складено звіт №180412-Ж про незалежну оцінку вартості майна ОСОБА_1 - об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки площею 0,1493 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7). У висновку зазначено, що мета оцінки - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для подальшої реалізації шляхом продажу через аукціон, дата оцінки - 01 червня 2018 року. Ринкову вартість майна ОСОБА_1 , без урахування ПДВ, визначено в сумі 472 830 грн., у тому числі: об`єкта незавершеного будівництва - 341 401 грн. та земельної ділянки - 131 429 грн.

ОСОБА_1 , вважаючи, що дійсна вартість майна значно більша, ніж зазначено у звіті, оскаржив його, звернувшись до суду із позовною заявою до суб`єкта оціночної діяльності про визнання недійсним звіту про оцінку майна, третя особа: Житомирський районний відділ ДВС ГТУЮ у Житомирській області. При цьому, стягувач до участі у справі не залучений.

Отже, предметом спору, в справі, яка переглядається у апеляційному порядку, є оскарження звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майна.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на положення Закону України Про виконавче провадження , та Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , вважав, що спори, пов`язані з оцінкою майна і майнових прав, вирішуються у судовому порядку.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Згідно із частиною четвертою статті 3 вищезазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

Відповідно до статті 33 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 вказаного Закону передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності-суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання ним своїх обов`язків (зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна).

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша ст.12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів .

Спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства або у порядку іншого судочинства.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) та міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року в справі №127/22982/16-ц (провадження №61-954св17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суд першої інстанції чітко не встановив природу правовідносин, які виникли при проведенні виконавчих дій, невірно застосував норми процесуального права, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, що відповідає приписам статті 377 ЦПК України.

Решта доводів апеляційної скарги не може змінити висновків колегії суддів апеляційного суду та з огляду на вищезазначене додаткового правового обґрунтування не потребує.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,377,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про визнання недійсним звіту про оцінку майна закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 20 травня 2019 року.