Постанова

від 21.05.2019 по справі 910/10946/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Справа№ 910/10946/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мартиновська З.І. - довіреність б/н від 15.08.2018

від відповідача: Бутченко А.В. - директор

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 (повний текст складено 18.02.2019)

у справі №910/10946/18 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс", м.Київ

про стягнення 383 412,12грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (далі - ТОВ "1+1 Інтернет", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" (далі - ТОВ "Телетранс", Відповідач) про стягнення 383 412,12грн, з яких: 282 000,00грн винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті) за червень-листопад 2017 року, 75 871,02грн пені, 18 294,09грн інфляційних втрат, 7 247,01грн трьох відсотків річних, з покладенням на Відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач у відповідності до умов підпункту 3.6.1. Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2017/0369 від 01.01.2017 (далі - Договір №2017/0369) у 20-денний строк з дня отримання актів від Позивача (Ліцензіара) жодних претензій не пред`явив, чим визнав повне виконання Ліцензіаром договірних зобов`язань з надання Невиключної ліцензії за актами №3610 від 30 червня 2017 року, №4282 від 31липня 2017 року, №4688 від 31 серпня 2017 року, №5131 від 30 вересня 2017 року, №5673 від 31 жовтня 2017 року, №6360 від 16 листопада 2017 року. В той час, прийнявши вказані послуги Відповідач свої зобов`язання з їх оплати належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором №2017/0369 у вказаній сумі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Телетранс" на користь ТОВ "1+1 Інтернет" суму основного боргу в розмірі 282 000 грн, пеню в розмірі 41 748,06 грн, 3% річних в розмірі 7 247,01грн, інфляційні втрати в розмірі 18 294,09 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 159,75грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність та розмір основної заборгованості Відповідача за Договором №2017/0369 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які не спростовані Відповідачем. Обґрунтованими також суд першої інстанції визнав вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Розмір заявленої до стягнення пені за прострочення сплати винагороди (роялті) за Договором №2017/0369 суд першої інстанції визнав завищеним, оскільки Позивачем при його визначенні не враховано положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Правомірним до стягнення місцевий господарський суд визнав розмір пені в сумі 41 748,06грн, а тому відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 34 122,96грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Телетранс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 383 412,12 грн заборгованості відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Відповідач вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, за твердженням відповідача є недоведеними обставини щодо належного виконання позивачем своїх обов`язків за Договором та наявності заборгованості у відповідача, які суд першої інстанції визнав встановленими. Також, за твердженням апелянта, надані позивачем, на підтвердження факту надання спірних послуг, акти не підписані з боку відповідача та не містять відбитку його печатки, а відтак, не є первинними документами та, відповідно, не можуть вважатися належними доказами надання спірних послуг. Висновок суду першої інстанції про те, що обов`язок виплатити спірну заборгованість виник у відповідача з моменту направлення спірних актів, не ґрунтується на положеннях матеріального права, оскільки умовами спірного договору чітко передбачено строк направлення актів, рахунків на оплату та безпосередньо виконання грошових зобов`язань, а відтак, направлення актів та рахунків поза межами вказаного строку свідчить про те, що послуги відповідачем не споживались та не може вважатися пред`явленням вимоги до відповідача щодо виплати заборгованості, а такі дії не спричиняють виникнення у відповідача обов`язку сплатити заборгованість.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10946/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (доповідач у справі), суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 поновлено Відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/10946/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача, зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення апеляційного провадження у даній справі, справу №910/10946/18 призначено до розгляду на 12год. 00хв. 14.05.2019.

11.05.2019 від ТОВ "Телетранс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 клопотання ТОВ "Телетранс" про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи №910/10946/18 на 21.05.2019.

Явка представників сторін.

У судове засідання 21.05.2019 з`явився представник відповідача, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі 910/10946/18 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2019 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.01.2017 між ТОВ "Телетранс" (ліцензіат) та ТОВ "1+1 Інтернет" (ліцензіар) укладено Ліцензійний договір про надання невиключного суміжного права № 2017/0369 (далі - договір), за умовами якого ліцензіар на умовах визначених в цьому договорі надає ліцензіату невиключне суміжне право на розповсюдження програм за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах, що визначені в додатку № 1 до цього договору, використовуючи ресурс Телемережі під торговою маркою Starcards, а ліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору використання невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми актами між сторонами, що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються сторонами за кожен звітний місяць у двох примірниках.

Відповідно до п. 4.1. договору, щомісячна сума винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), передбаченої п. 2.1. цього договору в період з 01.01.2017 по 31.03.2017 становить 30 000, 00 грн., в період з 01.04.2017 по 30.06.2017 становить 40 000, 00 грн., в період 0 01.07.2017 по 30.09.2017 становить 50 000, 00 грн., в період з 01.10.2017 по 31.12.2017 становить 60 000, 00 грн. без ПДВ (як операція, що не є об`єктом оподаткування ПДВ згідно абз. 2 п.п. 196.1.6. п. 196.1. ст. 196 Податкового кодексу України та відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Договір набирає чинності з 01.01.2017 та діє по 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 6.1. договору).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частинами 3, 4 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Позивачем до матеріалів справи додано копії Актів прийому-передачі № 00004282 від 31.07.2017 на суму 50 000, 00 грн., № 00004688 від 31.08.2017 на суму 50 000, 00 грн., № 00005131 від 30.09.2017 на суму 50 000, 00 грн., № 00005673 від 31.10.2017 на суму 60 000, 00 грн., № 00006360 від 16.11.2017 на суму 32 000, 00 грн. та відповідно клопотанням про приєднання до матеріалів справи також було надано копію акту прийому-передачі № 00003610 від 30.06.2017 на суму 40 000, 00 грн. та рахунок на оплату № 3610 від 01.06.2017.

Вказані акти не були підписані представником відповідача та відповідно не містять відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс".

Однак, в якості доказів надіслання вищевказаних актів приймання-передачі разом із відповідними рахунками на оплату позивачем надано копії фіскальних чеків та описів вкладення у лист з оголошеною цінність з відбитком штемпеля поштового зв`язку про їх надіслання відповідачу, зокрема, 04.10.2017, 10.10.2017, 06.11.2017, 17.11.2017. Два з яких відповідачем були отримані 18.10.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та відповідно два з яких повернулися позивачу з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання, згідно довідки відділення поштового зв`язку.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Так, п. 3.6.1. договору закріплено, що ліцензіат зобов`язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання підписати акти і повернути один примірник акту ліцензіару. Неповернення ліцензіатом підписаних актів протягом 20 календарних днів з дня отримання від ліцензіара є фактом визнання ліцензіатом повного виконання ліцензіаром договірних зобов`язань з надання невиключної ліцензії та відсутності претензій.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки відповідачем не було повернуто позивачу надіслані останнім акти приймання-передачі за червень - листопад 2017 року, суд дійшов висновку, що відповідачем було визнано повне виконання позивачем договірних зобов`язань у червні - листопаді 2017 року з надання невиключної ліцензії та претензії у відповідача відсутні (відповідно до умов п. 3.6.1. договору).

Щодо посилань відповідача на те, що договір сторонами не виконувався, а невиключна ліцензія відповідачем не використовувалась, колегія суддів зазначає про те, що жодних доказів на підтвердження вказаного факту відповідачем як суду першої, так і суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу винагороду, зокрема: за червень у розмірі 40 000, 00 грн., за липень - 50 000, 00 грн., за серпень - 50 000, 00 грн., за вересень - 50 000, 00 грн., за жовтень - 60 000, 00 грн. та за листопад - 32 000, 00 грн., що відповідає сумі щомісячної винагороди (роялті), встановленої у п. 4.1. Ліцензійного договору № 2017/0369 від 01.01.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.3. договору сплата щомісячної винагороди проводиться ліцензіатом ліцензіару до 20 числа місяця наступного за звітним.

Доказів оплати вказаних коштів матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з оплати винагороди на загальну суму 282 000,00 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 75 871, 02 грн., а саме: в розмірі 12 880, 00 грн. за період з 21.07.2017 по 13.08.2018 (за прострочення сплати винагороди за актом за червень 2017), в розмірі 15 038, 36 грн. за період 21.08.2017 по 13.08.2018 (за прострочення сплати винагороди за актом за липень 2017), в розмірі 13 976, 71 грн. за період з 21.09.2017 по 13.08.2018 (за прострочення сплати винагороди за актом за серпень 2017), в розмірі 12 949, 32 грн. за період з 21.10.2017 по 13.08.2018 (за прострочення сплати винагороди за актом та вересень 2017), в розмірі 14 183, 01 грн. за період з 21.11.2017 по 13.08.2018 (за прострочення сплати винагороди за актом за жовтень 2017), в розмірі 6 843, 62 грн. за період з 21.12.2017 по 13.08.2018 (за прострочення сплати винагороди за актом за листопад 2017), колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 5.4 Договору, у випадку несвоєчасної виплати позивачу винагороди або її частини позивач має право нарахувати, а відповідач зобов`язується на вимогу позивача сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої ліцензіару винагороди за кожний день прострочення.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, при розрахунку вказаних вимог позивачем допущено помилки.

Так, позивачем при розрахунку пені не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та те, що Договір не містить умов, які б свідчили про те, що між сторонами досягнуто згоди про нарахування пені за більший період, ніж той, що встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково за розрахунком суду в сумі 41 748, 06 грн., а саме: за прострочення сплати винагороди за актом за червень 2017 обґрунтованим розміром пені є 5 342, 47 грн. за період з 21.07.2017 по 21.01.2018, за прострочення сплати винагороди за актом за липень 2017, за прострочення сплати винагороди за актом за липень 2017 обґрунтованим розміром пені є 6 958, 90 грн. за період з 21.08.2017 по 21.02.2018, за прострочення сплати винагороди за актом за серпень 2017 обґрунтованим розміром пені є 7 179, 45 грн. за період з 21.09.2017 по 21.03.2018, за прострочення сплати винагороди за актом за вересень 2017 обґрунтованим розміром пені є 7 595, 89 грн. за період з 21.10.2017 по 21.04.2018, за прострочення сплати винагороди за актом за жовтень 2017 обґрунтованим розміром пені є 9 435, 62 грн. за період з 21.11.2017 по 21.05.2018, за прострочення сплати винагороди за актом за листопад 2017 обґрунтованим розміром пені є 5 235, 73 грн. за період з 21.12.2017 по 21.06.2018.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 247, 01 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18 294, 09 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позивача колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості розрахунку позивача в цій частині та про задоволення позовних вимог ТОВ "1+1 Інтернет" в частині стягнення з ТОВ "Телетранс" 3% річних у розмірі 7 247, 01 грн. за загальний період заборгованості з 21.07.2017 по 13.08.2018 та інфляційних втрат у розмірі 18 294, 09 грн. за загальний період з 21.07.2017 по 13.08.2018.

Разом з цим, представник ТОВ "1+1 Інтернет" у судовому засіданні 21.05.2019 не зперечував проти розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат здійсненим судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову ТОВ "1+1 Інтернет" в частині стягнення з ТОВ "Телетранс" суми основного боргу в розмірі 282 000грн, пені в розмірі 41 748,06 грн, 3% річних в розмірі 7 247,01 грн, інфляційних втрат в розмірі 18 294,09 грн та відмови у задоволенні решти позовних вимог. При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно частково задовольнив заявлені позовні вимоги.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі №910/10946/18 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ТОВ "Телетранс".

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телетранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/10946/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/10946/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/10946/18.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10946/18.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.05.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко