Постанова

від 21.05.2019 по справі 1/106/52-б

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 1/106/52-Б

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

скаржника: не з`явився

ліквідатора: Григор`єва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області, постановлену 20.02.19р. суддею Кравчук А. М. о 14:27 у м.Луцьку, повний текст складено 21.02.19р. у справі № 1/106/52-Б

за заявою Фермерського господарства "Бауер-плюс"

до Приватного підприємства "Імпалс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

26.10.2018 року на адресу суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії ліквідатора ПП "Імпалс" Григор`єва В.В.

Скарга обґрунтована тим, що протягом тривалого періоду часу за підтримки ПАТ "Креді Агріколь Банк" ліквідатором продовжувалася ліквідаційна процедура з метою пошуку та встановлення активів боржника - водопровідна мережа, каналізація, каналізація зливна, щодо яких нібито у банку наявні заставні права. На незаконність дій щодо майнових активів банкрута звернено увагу касаційним господарським судом у постанові від 29.03.2017 року, зокрема, щодо незаконності продажу майна. Зазначені обставини залишені ліквідатором Григор`євим В.В. поза увагою та без будь-якої правової оцінки. Крім того, дії ліквідатора щодо розшуку транспортних засобів також не є ефективними починаючи з жовтня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.02.2019р. у справі №1/106/52-Б у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора приватного підприємства "Імпалс" Григор`єва Валерія Васильовича від 26.10.2018 року відмовлено.

В обґрунтування ухвали суд, з посиланням на ст.ст. 3-1, 16, 22, 23, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.), постанову Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №917/2324/15, докази наявні у матеріалах справи, зазначив, що скаржником не вказано, яким чином реалізація майна боржника, що перебуває у заставі ПАТ "Креді Агріколь Банк", впливає на його права та обов`язки. Крім того, твердження скаржника про те, що арбітражним керуючим Григор`євим В.В. неналежно виконуються обов`язки ліквідатора ПП "Імпалс", зокрема, щодо затягування строків ліквідаційної процедури, спростовуються матеріалами справи та скарга ОСОБА_1 не може бути підставою для усунення арбітражного керуючого Григор`єва В.В. від виконання обов`язків ліквідатора ПП "Імпалс". А тому, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора приватного підприємства "Імпалс" Григор`єва Валерія Васильовича від 26.10.2018 року слід відмовити.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення про задоволення вимог скарги.

Вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції в оскарженій ухвалі на правомірність рішення комітету кредиторів банкрута від 02.09.2016 року про погодження безпосереднього продажу майна за ціною 1000 грн.

Звертає увагу суду на ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013р.) при наданні оцінці законності продажу майна. Судом залишено без правової оцінки бездіяльність ліквідатора в частині відновлення порушеного права та з`ясування за якою ознакою відчужене майно підлягає безпосередньому продажу.

На момент укладення договору про безпосередній продаж майна (20.09.2016р.) апеляційним судом 27.05.2016р. було прийнято рішення про усунення вказаного арбітражного керуючого. Визначення апеляційним судом обов`язку здійснювати повноваження ліквідатора до призначення нового ліквідатора не надає права здійснювати розпорядження майном, що залишено поза увагою суду.

Надаючи оцінку бездіяльності ліквідатора, судом першої інстанції взято до уваги рішення комітету кредиторів банкрута (фактично у складі єдиного зацікавленого ПАТ Креді Агріколь Банк ), наприклад, протокол від 02.09.2016 р. та 02.08.2018 р., однак не враховано чи відповідають рішення комітету кредиторів вимогам Закону та вказівкам судів вищих інстанцій.

Із змісту положень Закону, що підтверджується численною судовою практикою, слідує, що у випадку усунення/відсторонення ліквідатора банкрута від виконання повноважень (не зважаючи на покладення обов`язків виконання повноважень до призначення іншого ліквідатора) ліквідатор може вчиняти лише дії щодо забезпечення збереження майна. Інші майнові дії від імені банкрута, зокрема продаж майна, таким ліквідатором здійснюватися не можуть.

З огляду на вказане, доводи суду першої інстанції, що договір безпосереднього продажу майна не був предметом судового розгляду в аспекті розгляду скарги на дії ліквідатора є хибними.

Аналогічно не містять доказового значення висновки позапланової перевірки відносно арбітражного керуючого Григор`єва В. В.

Положення Закону чітко визначають компетенцію саме господарського суду здійснювати розгляд скарг на дії учасників ліквідаційної процедури.

Відповідно взяття судом за основу акту позапланової перевірки відносно ліквідатора банкрута, зазначення висновку про наділення виключно комітету кредиторів компетенцією ініціювати припинення повноважень ліквідатора (а не окремого кредитора) свідчать про самоусунення суду першої інстанції від виконання функцій судового контролю в межах розгляду справи про банкрутство.

Апелянт є повноцінним кредитором із визначеними правами та обов`язками, а тому висновки суду першої інстанції на зразок всі дії (ліквідатора) стосовно заставного майна боржника погоджені з комітетом кредиторів та безпосередньо з ПАТ Креді Агріколь Банк як заставним кредитором , відсутність будь-яких заперечень стосовно продажу такого майна від комітету кредиторів та заставного кредитора , скаржник не вказав, яким чином реалізація майна боржника, що перебуває у заставі ПАТ Креді Агріколь Банк , впливає на його права та обов`язки суперечать як положенням Закону про банкрутство, так і вимогам ГПК України.

Звертає увагу апеляційного суду, що тривалість процедури банкрутства ПП Імпалс обумовлена в значній мірі необхідністю вжиття заходів саме щодо розшукуваного майна, яке ніби то було реалізовано шляхом безпосереднього продажу.

У відзиві на апеляційну скаргу Арбітражний керуючий Григор`єв В.В. наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Серед іншого, вказує, що 06.07.2015 року господарським судом Волинської області було прийнято ухвалу, якою продовжено строки ліквідаційної процедури ПП Імпалс до 06.10.2015 року. Підстави продовження строку ліквідаційної процедури викладені в описовій частині ухвали, зокрема, однією з підстав продовження строків стало наявність нереалізованого майна банкрута - ПП Імпалс та непогашені вимоги кредиторів, в тому числі вимоги самого скаржника.

Крім того, звертає увагу суду, що продовження строків ліквідаційної процедури відбувалось на підставі протоколів комітету кредиторів ПП Імпалс у відповідності до ухвал господарського суду Волинської області від 29.10.2012р., 24.04.2013р., 19.02.2014р., 19.09.2014р., 05.01.2015р., жодна з яких не оскаржувалась та набрала законної сили. Відповідно, підстави для продовження строків ліквідаційної процедури були достатніми так, як перевірялись в судовому порядку. Отже, будь-які зауваження скаржника про затягування ліквідаційної процедури ПІІ Імпалс Григор`євим В.В. не заслуговують на увагу.

У своїй скарзі скаржник вказує, що у зв`язку із затягуванням ліквідаційної процедури ПП Імпалс відбувається порушення його прав, як кредитора, що пов`язане з неможливістю задовольнити його кредиторські вимоги, які включені до четвертої черги грошових вимог. Дане твердження скаржника зводиться лише до того, що дії ліквідатора не відповідають волі самого скаржника, однак порушення норми закону ліквідатором скаржник не наводить, оскільки такого порушення не відбулось, як і не відбулось порушень суб`єктивних прав кредитора четвертої черги.

В межах ліквідаційної процедури ПП Імпалс нереалізованим залишилось майно, яке перебуває в заставі ПАТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК , вартість якого не покриє кредиторські вимоги банку, не говорячи про вимоги четвертої черги, тобто грошові вимоги скаржника не будуть погашеними в межах ліквідаційної процедури ПП Імпалс .

Разом з тим з посиланням на ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013р., ст. 44, п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013р., вказує, що ліквідатором було запропоновано комітету розглянути пропозицію фізичної особи ОСОБА_3 про придбання водопровідної мережі, 279 м., 1996 р.в., каналізації 298 м.. 1996 р.в.. каналізації зливної 126 м., 1996 р.в., що знаходяться за адресою: вул. І. Франка. 53, що у м. Луцьку та перебуває в заставі ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" за 1000,00 (одна тисяча) гривень, шляхом укладання договору купівлі-продажу.

На засіданні комітету кредиторів ПП Імпалс , що відбулось 02 вересня 2016 року прийнято рішення погодити продаж майна ПП Імпалс , а саме водопровідна мережа, 279 м., 1996 р.в., каналізація 298 м., 1996 р.в., каналізація зливна 126 м„ 1996 р.в., що знаходяться за адресою: вул. І. Франка, 53, що у м. Луцьку гр. ОСОБА_3 за ціною 1000,00 (одна тисяча) гривень та затвердити відповідний договір.

Також, звертає увагу, що 20.09.2016 року між ПП Імпалс в особі ліквідатора Михайловського С.В. та громадянином України ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу майна № 20/09/16, тобто до призначення нового ліквідатора у справі.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 20.02.2019 у справі №1/106/52-Б.

Скаржник - кредитор Мещеряков О .В. та інші учасники справи не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, про, що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, від ОСОБА_1 повернулася ухвала суду про відкриття апеляційного провадження від 05.04.2019 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання", яка була направлена скаржнику за адресою: АДРЕСА_1, аналогічна адреса зазначена в його апеляційній скарзі. (а.с. 141, 230, т.27)

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду скаржника та інших учасників справи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні ліквідатор заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, а ухвалу господарського суду Волинської області від 20.02.2019 у справі №1/106/52-Б залишити без змін.

Заслухавши пояснення ліквідатора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.12.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Імпалс", розпорядником майна призначено Михайловського Сергія Володимировича.

Ухвалою суду від 22.09.2010 року визнані грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою суду від 19.10.2010 року визнано банкрутом Приватне підприємство "Імпалс", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Михайловського Сергія Володимировича.

Ухвалою суду від 13.01.2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 13.07.2015 року на дії ліквідатора ПП "Імпалс" Михайловського Сергія Володимировича по справі № 1/106/52-Б відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 року, залишеною в силі постановою ВГС України від 03.08.2016 року, ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.01.2016 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1 від 13.07.2015 року на дії ліквідатора ПП "Імпалс" Михайловського Сергія Володимировича по справі №1/106/52-Б задоволено частково. Усунуто від обов`язків ліквідатора ПП "Імпалс" арбітражного керуючого Михайловського С.В. Зобов`язано арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича здійснювати повноваження ліквідатора ПП "Імпалс" до моменту призначення у справі № 1/106/52-Б нового ліквідатора у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку.

Ухвалою суду від 19.10.2016 року, залишеною в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року, припинено повноваження ліквідатора Приватного підприємства "Імпалс" - арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року та ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.10.2016 у справі № 1/106/52-Б скасовано в частині призначення ліквідатором Приватного підприємства "Імпалс" арбітражного керуючого Григор`єва В.В., справу в частині вирішення питання про призначення ліквідатора передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

В мотивувальній частині постанови вказано, що під час вирішення комітетом кредиторів питання про призначення ліквідатора у справі про банкрутство Боржника, за відсутністю рішення господарського суду про призначення ліквідатора ПП "Імпалс", комітетом кредиторів за пропозицією ліквідатора - арбітражного керуючого Михайловського С.В. (якого було усунуто від обов`язків ліквідатора ПП "Імпалс" постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 - залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 року, та повноваження якого були припинені оскаржуваною ухвалою від 19.10.2016 року) питання стосовно реалізації майна були вирішені в порушення норм ст. 30 Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.08.2017 року ліквідатором ПП "Імпалс" призначено арбітражного керуючого Григор`єва В.В..

26.10.2018 року на адресу суду надійшла скарга Мещерякова О.В . на дії ліквідатора ПП "Імпалс" Григор`єва В.В..

Скарга обґрунтована тим, що протягом тривалого періоду часу за підтримки ПАТ "Креді Агріколь Банк" ліквідатором продовжувалася ліквідаційна процедура з метою пошуку та встановлення активів боржника - водопровідна мережа, каналізація, каналізація зливна, щодо яких нібито у банку наявні заставні права. На незаконність дій щодо майнових активів банкрута звернено увагу касаційним господарським судом у постанові від 29.03.2017 року, зокрема, щодо незаконності продажу майна. Зазначені обставини залишені ліквідатором Григор`євим В.В. поза увагою та без будь-якої правової оцінки. Крім того, дії ліквідатора щодо розшуку транспортних засобів також не є ефективними починаючи з жовтня 2010 року.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.01.2013 року набрав чинності Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212- VІ)" положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013 року. Положення Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, в даному випадку, застосовується редакція закону, чинна до 19.01.2013 року.

В силу положень, ч.4 ст.24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов`язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси (ч. 4 ст. 25 Закону).

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Волинської області від 20.02.2019р. у справі №1/106/52-Б у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора приватного підприємства "Імпалс" Григор`єва Валерія Васильовича від 26.10.2018 року відмовлено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказано, що при реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Нормами ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Положеннями ст. 25 цього ж Закону передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює функції щодо управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Так, відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов`язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як зазначалося вище, постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 року у даній справі, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 19.10.2016 у справі № 1/106/52-Б скасовано в частині призначення ліквідатором Приватного підприємства "Імпалс" арбітражного керуючого Григор`єва В.В., справу в частині вирішення питання про призначення ліквідатора передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

В мотивувальній частині постанови ВГС України від 29.03.2017 року вказано, що під час вирішення комітетом кредиторів питання про призначення ліквідатора у справі про банкрутство боржника, за відсутністю рішення господарського суду про призначення ліквідатора ПП "Імпалс", комітетом кредиторів за пропозицією ліквідатора - арбітражного керуючого Михайловського С.В. (якого було усунуто від обов`язків ліквідатора ПП "Імпалс" постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2016р. - залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016р., та повноваження якого були припинені оскаржуваною ухвалою від 19.10.2016р.) питання стосовно реалізації майна були вирішені в порушення норм ст. 30 Закону про банкрутство. Цим обставинам не надано було оцінки жодним із судів попередніх інстанцій.

Як зазначалося як у суді першої так і у суді апеляційної інстанції, скаржник не погоджується із процедурою продажу майна банкрута.

Так, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи убачається, що про перебування в заставі банку каналізації та водопровідної мережі, яке передано банку по балансовій довідці боржника, ПАТ "Креді Агріколь Банк" повідомив ліквідатора лише на засіданні комітету кредиторів боржника 29.07.2014 року (том 16, а.с. 36-38).

На підставі наказу №б/н від 02.10.2014 року проведено інвентаризацію майна боржника, що перебуває у заставі ПАТ "Креді Агріколь Банк" згідно договору застави основних засобів №2 від 19.02.2009 року.

Проведення інвентаризації каналізації та водопровідної мережі ліквідатором неможливе у зв`язку з відсутністю схеми розташування та інших документів, які дали б можливість ідентифікувати спірне майно.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

02.09.2016 року на засіданні комітету кредиторів боржника прийнято рішення погодити продаж майна ПП "Імпалс", а саме: водопровідної мережі, 279 м., 1996 р.в., каналізації 298 м., 1996 р.в., каналізації зливної 126 м., 1996 р.в., громадянину ОСОБА_3 за ціною 1 000 грн. 00 коп. (том 25, а.с. 6)

Таким чином, комітетом кредиторів боржника визначено інший порядок продажу майна боржника, що не суперечить положенням ст. 30 вказаного Закону.

При цьому, слід зазначити, що посилання скаржника на положення статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діє після 19.01.2013р. щодо процедури продажу майна банкрута є безпідставним. Враховуючи норми абзацу 3 частини 1-1 Розділу Х (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону від 22.12.2011р. № 4212-VI, а також те, що ПП Імпалс визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру постановою суду першої інстанції 19.10.2010р., то розгляд справи про банкрутство ПП Імпалс здійснюється за редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинній до 19.01.2013р..

Разом з тим, щодо посилання скаржника на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 року, якою усунено арбітражного керуючого Михайловського С.В. й зобов`язано арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича здійснювати повноваження ліквідатора ПП "Імпалс" до моменту призначення у справі № 1/106/52-Б нового ліквідатора у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку, у зв`язку із чим він вважає, що арбітражний керуючий Михайловський С.В. не мав права укладати договір купівлі продажу водопровідної мережі та каналізації ПП "Імпалс" від 20.09.2016 року, слід вказати таке.

Так, як уже зазначалося, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 року, залишеною в силі постановою ВГС України від 03.08.2016 року, ухвалу господарського суду Волинської області від 13.01.2016 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1 від 13.07.2015 року на дії ліквідатора ПП "Імпалс" Михайловського Сергія Володимировича по справі №1/106/52-Б задоволено частково. Усунуто від обов`язків ліквідатора ПП "Імпалс" арбітражного керуючого Михайловського С.В. Зобов`язано арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича здійснювати повноваження ліквідатора ПП "Імпалс" до моменту призначення у справі № 1/106/52-Б нового ліквідатора у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку.

При цьому, договір купівлі-продажу майна водопровідної мережі та каналізації ПП "Імпалс" укладений арбітражним керуючим Михайловським С.В. та громадянином ОСОБА_3 20.09.2016 року, тобто до призначення нового ліквідатора (том 25, а.с. 4-5). Вказаний договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже він є чинним на день розгляду справи.

Позиція скаржника про хибність висновків суду про те, що договір купівлі-продажу майна водопровідної мережі та каналізації ПП "Імпалс" 20.09.2016 року не був предметом судового розгляду, в аспекті розгляду скарги на дії ліквідатора не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, подачі окремого позову в межах провадження у справі про банкрутство, в порядку визначеному ГПК України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про визнання недійсним вказаного договору.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено обмеження ліквідатора щодо здійснення ним своїх повноважень, у випадку його усунення від виконання ним своїх обов`язків та при зобов`язанні здійснювати повноваження ліквідатора ПП "Імпалс" до моменту призначення нового ліквідатора у справі.

Крім того, питання правомірності продажу водопровідної мережі та каналізації ПП "Імпалс" було предметом позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Михайловського С.В., проведеної за матеріалами скарги ОСОБА_7 , за результатами якої порушень вимог ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не виявлено (том 26, а.с. 17-19). Позиція апелянта про те, що вказана перевірка взята судом першої інстанції за основу при розгляді скарги на дії ліквідатора не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки в силу положень ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили та суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалою суду від 19.10.2016 року, залишеною в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року, припинено повноваження ліквідатора Приватного підприємства "Імпалс" - арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, ліквідатором Приватного підприємства "Імпалс" призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. та ухвалу господарського суду Волинської області від 19.10.2016р. у справі № 1/106/52-Б скасовано в частині призначення ліквідатором Приватного підприємства "Імпалс" арбітражного керуючого Григор`єва В.В., справу в частині вирішення питання про призначення ліквідатора Приватного підприємства "Імпалс" передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.08.2017 року, залишеною в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року, ліквідатором Приватного підприємства "Імпалс" призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

Заслухавши на засіданні комітету кредиторів боржника 02.08.2018 року звіт ліквідатора Григор`єва В.В. вирішено визнати правомірною реалізацію арбітражним керуючим Михайловським С.В. майна ПП "Імпалс", а саме: водопровідної мережі, 279 м., 1996 р.в., каналізації 298 м., 1996 р.в., каналізації зливної 126 м., 1996 р.в., громадянину ОСОБА_3 за ціною 1 000 грн. 00 коп. (том 26, а.с. 266-268).

Таким чином, всі дії стосовно заставного майна боржника погоджені з комітетом кредиторів боржника та безпосередньо з ПАТ "Креді Агріколь Банк", як з заставним кредитором. Будь-які заперечення стосовно продажу такого майна від комітету кредиторів та заставного кредитора на адресу суду не надходили.

Скаржник, як у суді першої так і у суді апеляційної інстанції, не вказав, яким чином реалізація майна боржника, що перебуває у заставі ПАТ "Креді Агріколь Банк", впливає на його права та обов`язки та в чому полягає відновлення попереднього майнового становища боржника.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що здійснення повторної реалізації заставного майна боржника ніяким чином не вплине на розподіл коштів, а призведе лише до додаткового затягування справи та додаткових витрат не лише боржника, а й кредиторів.

За наведеного, суд першої інстанції дослідив питання стосовно реалізації майна в аспекті застосування норм ст. 30 Закону про банкрутство, а також дослідив відповідність рішення комітету кредиторів від 02.09.2016р. та від 02.08.2018 року вимогам Закону, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, твердження ОСОБА_7 щодо затягування ліквідатором строків ліквідаційної процедури не приймається судом до уваги, з огляду на таке.

Згідно п. 2 ст. 22 Закону строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ухвалами господарського суду Волинської області від 29.10.2012 року, 24.04.2013 року, 19.02.2014 року, 19.09.2014 року, 05.01.2015 року, 29.10.2015 року неодноразово продовжувалися строки ліквідаційної процедури ПП "Імпалс", однією із підстав якого є наявність нереалізованого майна банкрута та непогашення вимог кредиторів, зокрема, самого скаржника. Ухвали набрали законної сили та є чинними на день розгляду справи.

Питання продовження строків ліквідаційної процедури розглядались на засіданнях комітету кредиторів ПП "Імпалс" 17.02.2014 року, 29.07.2014 року, 17.12.2014 року, 18.05.2015 року, 12.08.2015 року (том 15, а.с. 48-49, 121, 153-155, том 16, а.с. 35, 110) та продовжені на підставі клопотань голови комітету кредиторів боржника, а не ліквідатора.

Арбітражний керуючий Григор`єв В.В. призначений ліквідатором ПП "Імпалс" ухвалою господарського суду Волинської області від 08.08.2017 року.

Під час інвентаризації майна боржника не виявлено частину зареєстрованих за боржником транспортних засобів, будь-яких документів, що свідчать про факт їх списання, продажу чи іншим чином стосуються транспортних засобів, ліквідатору Григор`єву В.В. не передано.

З метою їх пошуку ліквідатор звернувся до ГУ Національної поліції у Волинській області з вимогою внесення до Системи відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою за розшуковими реєстрами "Відеоконтроль-рубіж", тощо відповідних відміток про розшук відповідних транспортних засобів (том 26, а.с. 92).

Ухвалою суду від 13.06.2018 року клопотання ліквідатора боржника задоволено, зобов`язано ОСОБА_8 ., що перебував на посаді директора боржника передати ліквідатору відповідні транспортні засоби.

Необхідність подальшого продовження процедури банкрутства ПП "Імпалс" до повної реалізації майна боржника, що включене до ліквідаційної маси, виникає у зв`язку з неможливістю розшуку відповідних транспортних засобів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Таким чином, твердження скаржника про те, що арбітражним керуючим Григор`євим В.В. неналежно виконуються обов`язки ліквідатора ПП "Імпалс", зокрема, щодо затягування строків ліквідаційної процедури, спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч. 8 ст. 16 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про, зокрема, звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Таким чином, правом на звернення до суду з клопотання про припинення повноважень ліквідатора боржника (усунення від виконання ним своїх обов`язків) наділений саме комітет кредиторів, а не окремий кредитор.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові №917/2324/15 від 25.07.2018 року.

Отже, скарга ОСОБА_1 не може бути підставою для усунення арбітражного керуючого Григор`єва В.В. від виконання обов`язків ліквідатора ПП "Імпалс".

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За наведеного судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора Григор`єва В.В.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 20.02.2019р. у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 20.02.19р. у справі № 1/106/52-Б залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 20.02.19р. у справі № 1/106/52-Б залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу № 1/106/52-Б повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "22" травня 2019 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.