Постанова

від 19.09.2019 по справі 1/106/52-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 1/106/52-Б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

представники сторін не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019

у складі колегії суддів: Миханюк М. В. (головуючий), Коломис В. В. Дужич С. П.

та ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.02.2019

у складі судді: Кравчук А. М.

у справі за заявою Фермерського господарства "Бауер-плюс"

до Приватного підприємства "Імпалс"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.02.2019 у справі № 1/106/52-Б відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора приватного підприємства "Імпалс" Григор`єва Валерія Васильовича.

2. Місцевий господарський суд виходив з того, що скаржником не доведено, яким чином реалізація майна боржника, що перебуває у заставі ПАТ "Креді Агріколь Банк", впливає на його права та обов`язки. Також суд дійшов висновку, що здійснення повторної реалізації заставного майна боржника ніяким чином не вплине на розподіл коштів, а призведе лише до додаткового затягування справи та додаткових витрат не лише боржника, а й кредиторів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 вищезазначена ухвала місцевого господарського суду залишена без змін.

4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 21.05.2019 та ухвалою місцевого господарського суду ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та справу передати на новий розгляд до апеляційного суду в іншому складі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 1/106/52-Б визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2019.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Банаська О. О. від 18.07.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк тривалістю 10 днів для усунення недоліків, а саме надання доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

8. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 1/106/52-Б за вищезазначеною касаційною скаргою; датою проведення судового засідання визначено 05.09.2019.

9. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В. В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 1/106/52-Б визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2019 прийнято справу № 1/106/52-Б Господарського суду Волинської області до провадження у новому складі; датою проведення судового засідання визначено 19.09.2019.

11. В засідання суду касаційної інстанції 19.09.2019 учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про час та дату судового засідання сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності уповноважених представників сторін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ОСОБА_1 )

12. Скаржник доводить, що в апеляційній інстанції справу розглянуто неповноважним складом суду (постановою Вищого господарського суду від 16.03.2016 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду (в т.ч. у складі судді Коломис В. В.), від 14.12.2015, а постановою касаційного суду від 29.03.2017 скасовано постанову апеляційного суду (у т.ч. у складі судді Дужича С. П.) від 16.11.2016;

- суди попередніх інстанцій безпідставно застосували одну норму права (ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") та помилково не застосували іншу норму (ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), невірно застосували ст.ст. 3 1 , 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у частині визначення та аналізу повноважень ліквідатора банкрута;

- суди проігнорували вказівки касаційного суду під час розгляду справи в частині компетенції ліквідатора, якого усунуто від виконання повноважень з одночасним визначенням обов`язку виконувати повноваження до призначення нового ліквідатора;

- з огляду на різну практику застосування положень ст. 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Узагальнені доводи інших учасників справи

13. Від учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Провадження у цій справі було порушено ухвалою місцевого господарського суду від 22.12.2009, постановою господарського суду Волинської області від 19.10.2010 Приватне підприємство "Імпалс" визнано банкрутом.

19. З урахуванням приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями, що діяли до 19.01.2013).

20. Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

21. За приписами частини 6 статті 3 1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

22. Невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії. Про невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства (частина 8 статті 3 1 Закону про банкрутство).

23. Відповідно до частини 9 статті 3 1 Закону про банкрутство невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов`язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

24. Пунктом 2 статті 25 Закону про банкрутство передбачено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов`язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

25. Згідно із частиною 4 статті 24 Закону про банкрутство, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

26. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.10.2016 залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 припинено повноваження ліквідатора Приватного підприємства "Імпалс" - арбітражного керуючого Михайловського С. В., ліквідатором Приватного підприємства "Імпалс" призначено арбітражного керуючого Григор`єва В. В.

27. Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2017 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 19.10.2016 у справі № 1/106/52-Б в частині призначення ліквідатором Приватного підприємства "Імпалс" арбітражного керуючого Григор`єва В. В., справу в частині вирішення питання про призначення ліквідатора Приватного підприємства "Імпалс" передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

28. Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.08.2017 залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 ліквідатором Приватного підприємства "Імпалс" призначено арбітражного керуючого Григор`єва В. В.

29. 02.08.2018 на засіданні комітету кредиторів боржника заслухавши звіт ліквідатора Григор`єва В. В. вирішено визнати правомірною реалізацію арбітражним керуючим Михайловським С. В. майна ПП "Імпалс", а саме: водопровідної мережі, 279 м, 1996 р.в., каналізації 298 м, 1996 р.в., каналізації зливної 126 м, 1996 р.в., громадянину ОСОБА_3 за ціною 1 000,00 грн.

30. Всі дії стосовно заставного майна боржника погоджені з комітетом кредиторів боржника та безпосередньо з ПАТ "Креді Агріколь Банк", як з заставним кредитором. Будь-які заперечення стосовно продажу такого майна від комітету кредиторів та заставного кредитора не надходили.

31. Також судами зауважено, що договір купівлі-продажу майна водопровідної мережі та каналізації ПП "Імпалс" укладений арбітражним керуючим Михайловським С. В. та громадянином ОСОБА_3 . 20.09.2016, тобто до призначення нового ліквідатора. Вказаний договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні.

32. Зважаючи на викладене та ураховуючи те, що скаржником не наведено яким чином реалізація майна боржника, що перебуває у заставі ПАТ "Креді Агріколь Банк", впливає на його права та обов`язки та в чому полягає відновлення попереднього майнового становища боржника, слід погодитись з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора Григор`єва В. В.

33. Крім того обґрунтованим є висновок господарських судів попередніх інстанцій, що здійснення повторної реалізації заставного майна боржника ніяким чином не вплине на розподіл коштів, а призведе лише до додаткового затягування справи та додаткових витрат не лише боржника, а й кредиторів.

34. Щодо доводів скаржника про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судова колегія зазначає, що за приписами частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

35. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц).

36. Проте скаржником не вказано, у чому саме полягає виключна правова проблема та не наведено об`єктивного її існування у даній справі, не наведено суперечливу правовозастосовчу практику у подібних правовідносинах та не обґрунтовано, яким чином її вирішення може забезпечити розвиток права та сприяти формуванню єдиної правозастосовної практики.

37. Відтак, судова колегія не вбачає підстав для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

38. Доводи скаржника, що в апеляційній інстанції справу розглянуто неповноважним складом суду є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

39. Провадження у справі про банкрутство є процедурним процесом, у якому кожна з процедур (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та передбачає відповідні судові дії.

40. За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство.

41. Особливістю провадження у справі про банкрутство є значна кількість судових актів, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), у тому числі ухвали про припинення провадження у справі, ухвали про відмову в порушенні справи про банкрутство. Крім того, в провадженні у справі про банкрутство може бути велика кількість інших судових актів, які пов`язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується. Такі судові акти не вирішують питання по суті, а лише сприяють подальшому руху справи та стосуються вирішенню певних процедурних моментів.

42. Таким чином, сама по собі обставина скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 (за результатом перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 19.10.2015 щодо продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора) та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 (за результатом перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 19.10.2016 щодо припинення повноважень арбітражного керуючого та призначення ліквідатора) не є перешкодою для подальшої участі суддів Коломис В. В. та Дужича С. П. у розгляді справи про банкрутство Приватного підприємства "Імпалс" та відповідно відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 21.05.2019 (за результатом перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 20.02.2019 щодо розгляду скарги на дії ліквідатора) була прийнята неповноважним складом суду.

А.3. Щодо суті касаційної скарги

43. Наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

44. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

46. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).

47. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідність залишення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвали Господарського суду Волинської області від 20.02.2019 у справі № 1/106/52-Б без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

48. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.02.2019 у справі № 1/106/52-Б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук В. Г. Пєсков