Постанова

від 22.05.2019 по справі 904/7274/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/7274/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.,

розглянувши касаційну скаргу в порядку письмового провадження ОСОБА_2

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Вечірка І.О., Березіної О.В.,

від 31.01.2019

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Атекс"

про визнання недійсними рішень загальних зборів, установчих документів і правочинів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 у даній справі позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", на підставі яких 18.08.2016 було здійснено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи (запис №12241020000078102 від 18.08.2016). Визнано недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", державну реєстрацію якого проведено 18.08.2016, запис №12241020000078102. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", на підставі яких 19.08.2016 було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документа юридичної особи (запис №12241050001078102 від 19.08.2016). Визнано недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", державну реєстрацію яких проведено 19.08.2016, запис №12241050001078102. Визнано недійсним правочин щодо передачі приміщень №604, №605, №616, №617, №635, №636, №637, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, 15А, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", оформлений Актом прийому-передачі нерухомого майна від 18.08.2016, на підставі якого в Державному peєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест" було зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами: 176060880000 (запис про право власності №15998900), 176110480000 (запис про право власності №16000269), 176196980000 (запис про право власності №16003423), 176479380000 (запис про право власності №16003803), 176597080000 (запис про право власності №16004089), 175973780000 (запис про право власності №16004314), 176651680000 (запис про право власності №16004548). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест" на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 8000,00 грн.

ОСОБА_2 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду скасувати у повному обсязі та закрити провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2018 відкрито апеляційне провадження за наведеною вище апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду.

Позивачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про закриття апеляційного провадження в порядку п. 3 ст. 264 ГПК України.

2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 у справі №904/7274/17.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 не набув корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", а тому не є учасником цього товариства, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що місцевий господарський суд вирішив питання про права, інтереси та (або обов`язки) апелянта. Доказів зворотного скаржником не надано. Щодо оспорюваного акту прийому-передачі нерухомого майна від 18.08.2016 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Інвест", колегія суддів приймає до уваги, що ці правовідносини є корпоративними та не стосуються прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2 .

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

ОСОБА_2 04.03.2019 звернувся до Верховного Суду, через Центральній апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі № 904/7274/17, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 про закриття апеляційного провадження і направити справу №904/7274/17 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що ухвала апеляційного суду від 31.01.2019 винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків суду, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, а так, на думку заявника ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.

Колегією апеляційного суду не дотримано норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим суд дійшов помилкових висновків щодо відсутності порушених прав та інтересів заявника апеляційної скарги ОСОБА_2 в результаті постановленого судом першої інстанції судового рішення по справі, що розглядалась.

Застосування судом апеляційної інстанції статті 264 ГПК України після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки є помилковим.

Колегія апеляційного суду, в ході судового слухання, залишила поза увагою доводи представника ОСОБА_2 щодо проведення почеркознавчої експертизи по справі із дотриманням правил її проведення.

Безпідставна відмова апеляційного суду в задоволені клопотання про призначення експертизи, коли у справі є суперечливі докази , порушила загальні принципи змагальності сторін визначені в нормах ГПК України, що дає підстави вважати про упередженість колегії суду щодо недопущення апеляційного розгляду справи.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, а ухвалу суду апеляційного господарського суду залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", а також правочинів щодо передачі приміщень до статутного капіталу Товариства.

До корпоративних належать спори за позовами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, пов`язані з вимогами про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи у зв`язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття та затвердження.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на час подання позову) товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом (п. 2 ч. 2 ст. 87 ЦК України).

У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом (ч. 1 ст. 88 ЦК України).

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб`єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на час подання позову)).

У справах про визнання недійсним статуту відповідачем є господарське товариство, залучати до участі у справі всіх учасників (акціонерів) товариства немає необхідності. У справах щодо визнання недійсним установчого (засновницького) договору мають залучатися всі учасники (засновники) товариства як сторони договору.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган (ч. 1 ст. 97 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до інших органів товариства.

Вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов`язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що предмет даного спору виник із корпоративних відносин.

Щодо доводів ОСОБА_2 про те, що рішення місцевого суду безпосередньо впливає на її права та інтереси, то необхідно зазначити, що апеляційним судом було встановлено, що оскільки ОСОБА_2 не був учасником корпоративних правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не вирішувались питання про його права та обов`язки; ні резолютивна, ні мотивувальна частина рішення господарського суду не містить жодних приписів щодо прав та обов`язків ОСОБА_2 , прийшов до висновку про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 не впливає на її права та інтереси.

Недоречними є посилання ОСОБА_2 на те, що висновки апеляційного суду суперечать п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, адже апеляційним судом було правильно застосовано вказану норму процесуального права до цих правовідносин і висновки апеляційного суду є обґрунтованими, що відповідає вимогам ст. 236 ГПК України.

Суд вважає, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 прийнята при дотриманні норм процесуального права, а тому її необхідно залишити в силі, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Припис ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги учасника товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не набув корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Рубін Інвест", а тому не є учасником цього товариства, у зв`язку з чим дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав вважати, що місцевий господарський суд вирішив питання про права, інтереси та (або обов`язки) апелянта. Доказів зворотного скаржником не надано.

Щодо оспорюваного акту прийому-передачі нерухомого майна від 18.08.2016 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Інвест", колегія суддів вірно зазначила, що ці правовідносини є корпоративними та не стосуються прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2 .

За п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Встановивши, що рішення місцевого господарського суду не стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_2, апеляційний суд правомірно закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

За таких обставин ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №904/7274/17 відповідає вимогам ст. 236 ГПК України і підстав для її скасування немає.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали суду апеляційного господарського суду Верховний суд не вбачає.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №904/7274/17 без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

8. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі № 904/7274/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

І. Ткач