Постанова

від 17.07.2007 по справі 35/497-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2007

року                                                     

Справа № 35/497-06

Судова колегія у складі:

головуючий суддя Істоміна

О.А.(доповідач), судді  Гончар Т.В.,

Погребняк В.Я.

при

секретарі Кобзєвій Л.О.

за

участю представників сторін:

позивача - не

з'явився             

відповідача -не

з'явився  

відповідача -не з'явився

третя особа -ОСОБА_1.,

дов.№ 614 від 28.04.06 р. (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (вх. № 1182Х/2) на

рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2006 року по

справі № 35/497-06

за позовом Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до 1)

Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Лани України», с.

Лозовенька, Балаклійський район, Харківська область

       2) Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

за участю 3-ї особи Товариства з

обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія", м. Харків

про визнання недійсним договору, -

встановила:

У вересні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична

особа ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Харківської області з позовною

заявою, в якій просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних

паперів НОМЕР_1 від 26 травня 2006 року, укладений між Сільськогосподарським

закритим акціонерним товариством «Лани України»та Фізичною особою -підприємцем

ОСОБА_3.

Рішенням господарського суд Харківської області від 27 жовтня 2006

року по справі № 35/497-06 (Швед Е.Ю.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся

з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати

та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. При цьому, позивач

зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні були порушені норми

матеріального та процесуального права, а саме: стаття 16 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його

банкрутом", статті 1, 84 Господарського процесуального кодексу України,

пункт 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне

мито", пункт 26.4.4 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України

від 31 травня 2002 року № 04-5/609.  

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15

листопада 2006 року апеляційну скаргу позивача СПД-ФО ОСОБА_2. було повернуто

за підстав, передбачених пунктом 3 статті 97 Господарського процесуального

кодексу України.

Відповідач з ухвалою від 15 листопада 2006 року Харківського

апеляційного господарського суду не погодився та подав касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України 01 березня 2007 року виніс

постанову, якою скасував ухвалу від 15 листопада 2006 року та направив

матеріали справи разом з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного

господарського суду для розгляду.

23 березня 2007 року ухвалою Харківського апеляційного

господарського суду розгляд скарги було призначено на 08 травня 2007 року.

Проте, 03 квітня 2007 року до Вищого господарського суду надійшла касаційна

скарга СЗАТ "Лани України" на постанову Вищого господарського суду

від 01 березня 2007 року, в зв'язку з чим справу було повернуто до Вищого

господарського суду України. 

Ухвалою Верховного суду України від 26 квітня 2007 року було

відмовлено у порушені касаційного провадження з перегляду постанови Вищого

господарського суду України від 01 березня 2007 року, в зв'язку з чим справу

було повернуто до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду по

суті апеляційної скарги.

Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не надали, в судове

засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час

розгляду справи.

Третя особа під час судового засідання просила рішення

господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2006 року залишити без

змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101

Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин

справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом

першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника третьої

особи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги

без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським

судом першої інстанції, 26 травня 2006 року між Сільськогосподарським закритим

акціонерним товариством „Лани України” та Товариством з обмеженою

відповідальністю „Факторингова компанія”, що діяло на підставі договору

доручення № К-20 від 26 травня 2006 року від імені фізичної особи -підприємця

ОСОБА_3, був укладений договір купівлі -продажу цінних паперів НОМЕР_1,

предметом якого був простий вексель -АПК „Надія” у формі ТОВ, НОМЕР_2

номінальною вартістю 3000000,00 грн., продаж якого здійснено за ціною

2800000,00 грн. 

Згідно з умовами цього договору право власності на цінні папери

набувається з моменту виконання повного індосаменту та підписання акту

прийому-передачі цінних паперів (пункт 2.2 договору), при цьому сторони

зобов'язалися передати та прийняти цінні папери саме по акту прийому-передачі

(пункт 2.3 договору). Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання

його уповноваженими на те представниками сторін та діє до повного виконання

сторонами всіх обов'язків та врегулювання всіх розрахунків за договором (пункт

5.1).

На виконання умов договору сторонами здійснений індосамент векселю

та підписано акт прийому-передачі цінних паперів (аркуш справи 16).

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та заслухавши

представника третьої особи під час судового засідання, дійшла висновку про

залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

По-перше, стосовно тверджень заявника апеляційної

скарги про те, що спірний договір є неукладеним, слід зазначити наступне.

Так, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором

купівлі-продажу  одна сторона (продавець)

передає або зобов'язується передати майно (товар) у  власність другій стороні (покупцеві), а

покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього

певну грошову суму.

Таким чином, зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу

цінних паперів НОМЕР_1 від 26 травня 2006 року, пов'язані з передачею векселю

АПК „Надія” у формі ТОВ, були виконані сторонами належним чином в момент

укладення цього договору та він містить усі суттєві умови договору

купівлі-продажу, визначені статтею 655 Цивільного кодексу України, а тому у

суду не має підстав вважати цей договір неукладеним.

По-друге, позивач в своїй апеляційній скарзі

наголошує на тому, що на момент укладення спірного договору були порушені його

права та охоронювані законом інтереси. Проте, така думка не є вірною з огляду

на наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено,

що юридичні чи фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без

створення юридичної особи, мають право звертатися до господарського суду за

захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

          Конкурсними

кредиторами вважаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до

порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені

заставою, як це закріплено у статті 1 Закону України „Про платоспроможність

боржника або визнання його банкрутом”.

Статтею 16 цього ж Закону передбачено, що кредитори є учасниками

зборів кредиторів з правом вирішального голосу, вимоги яких включено до реєстру

вимог кредиторів. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають

комітет кредиторів. Збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його

ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів.

Тобто, відповідно до положень вищевказаного Закону реалізація прав

кредиторів в процесі процедури банкрутства боржника здійснюється через збори

кредиторів або комітет кредиторів.

Позивач не був конкурсним кредитором на момент укладення між

відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів НОМЕР_1 від 26 травня

2006 року. Реєстр вимог кредиторів затверджено ухвалою господарського суду

Харківської області від 28  серпня 2006

року (справа № Б-31/54-06).

          Таким чином, права

та охоронювані законом інтереси позивача як на момент укладення договору

купівлі-продажу цінних паперів НОМЕР_1 від 26 травня 2006 року, так і на цей

час не порушені. Доказів щодо реалізації своїх прав як конкурсного кредитора

щодо звернення до зборів кредиторів чи комітету кредиторів із зазначеним

питанням позивач ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не

надав.

По-третє, посилання позивача на те, що право

власності до покупця за договором купівлі-продажу цінних паперів НОМЕР_1 від 26

травня 2006 року не перейшло є необґрунтованим, оскільки такі доводи

спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а допущена в тексті акту

прийому-передачі помилка, на яку посилається позивач у апеляційній скарзі, не

має суттєвого значення і не є підставою для визнання угоди купівлі-продажу

недійсною.

Так, згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5-6 статті 203 цього

Кодексу.

          Стаття 203 ЦК

України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності

правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа,

яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній

волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним.

Проте, всупереч приписам статті 33 Господарського процесуального

кодексу України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, позивачем суду

не доведено та не надано жодного доказу, які б свідчили про недійсність

договору купівлі-продажу цінних паперів НОМЕР_1 від 26 травня 2006 року,

укладеного між відповідачами, а тому суд не має правових підстав для визнання

цього договору недійсним.

Крім того, слід зазначити, що 09 липня 2007 року на адресу суду

апеляційної інстанції ліквідатором Сільськогосподарського закритого

акціонерного товариства "Лани України" Паркулабом В.Г. було заявлене

клопотання про припинення розгляду справи на підставі пункту 6 статті 80

Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з ліквідацією

підприємства.

Але, колегія суддів вважає, що провадження по справі не може бути

припинено на той підставі, що ліквідація першого відповідача відбулася після

прийняття рішення господарським судом Харківської області, із Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців товариство було

виключено 19 червня 2007 року.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу

України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, колегія суддів вважає, що Суб'єктом підприємницькою

діяльністю - фізичною особою ОСОБА_2, не було надано доказів які б спростували

доводи відповідачів, а тому її вимоги щодо скасування рішення задоволенню не

підлягають.

          Приймаючи до уваги

викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, наведені в апеляційній

скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження

не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав

належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми

матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування

рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2006 року  по справі № 35/497-06 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись  статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103,

статтею 105  Господарського

процесуального кодексу  України, -

постановила:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2006

року по справі № 35/497-06 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                            

О.А. Істоміна            

                                       суддя                                                             

Т.В.Гончар

суддя                                                             

В.Я.Погребняк