Рішення

від 16.05.2019 по справі 1.380.2019.000958

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000958

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача - Онищук Т.Н.,

представника відповідача - Сивоус С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Будинку побуту Промінь до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови № ЛВ 3560/1425/АВ/ФС, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Будинку побуту Промінь (80600, Львівська область, м. Броди, вул. Шевченка,26, код ЄДРПОУ 20812272) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) про визнання протиправною та скасування постанови № ЛВ 3560/1425/АВ/ФС.

Ухвалою від 04.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 15.03.2019 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовлено.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідачем неправомірно винесено постанову про накладення штрафу від 28.12.2018 року №ЛВ3560/1425/АВ/ФС, оскільки позивачем виконані вимоги чинного законодавства України щодо укладення цивільно-правових договорів з фізичними особами. Зазначили, що чинним законодавством України не передбачено, у яких випадках слід укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові. Вказують на те, що відповідачем не було оцінено положення укладених позивачем цивільно - правових договорів із вказаними фізичними особами, як внаслідок чого необґрунтовано визначив наявність трудових відносин без укладення трудового договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує, що при проведенні інспекційного відвідування у Будинку побуту Промінь , за виконанням трудової функції виявлено 2- ох осіб з наданих письмових пояснень яких встановлено, що даними особами є - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вказують на те, що з наданих пояснень осіб вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , працюють на посаді швачки. Однак, дана посада передбачена класифікатором професій ДК 003:2010, швачка код КП 7436. Стверджують, що в поясненнях зазначено, що вони мають визначений графік роботи, а саме від 8:30 - 17:30 та вихідні дні суботу та неділю, а відтак очевидним є підпорядкування даних осіб правилам внутрішнього трудового розпорядку. Крім того зазначають, що сторонами у договорі не визначено, а ні обсягів виконання послуг (робіт), а ні строку та порядку їх виконання/надання, графіку їх виконання.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.12.2018 року № 1915-П, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів у Львівській області Блажевській Роксолані Богданівні за участю головного спеціаліста відділу забезпечення наповнення бюджету № 2 фінансово - економічного управління головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_4 , на підставі п.п.6 п.5 Порядку за листом ГУ ПФУ у Львівській області від 30.11.2018 вих. №24690\05-71 в термін з 06.12.2018 по 07.12.2018 провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у Будинку побуту Промінь : юридична адреса: Львівська область, Бродівський район, м . Броди, вул. Шевченка, буд.26.

05.12.2018 року для здійснення інспекційного відвідування у Будинку побуту Промінь Головним управлінням Держпраці у Львівській області було видано направлення на здійснення інспекційного відвідування у період з 06.12.2018 року по 07.12.2018 року.

За результатами інспекційного відвідування у Будинку побуту Промінь , відповідачем складено акт № ЛВ 3560/1425/АВ від 07.12.2018 року, яким встановлено порушення, а саме за виконанням трудової функції виявлено 2-ох осіб, з наданих письмових пояснень яких встановлено, що даними особами є - ОСОБА_3, та ОСОБА_2 , що є порушенням частини 3 статті 24 КЗпП України .

07.12.2018 року інспектором праці Блажевською Роксоланою Богданівною, винесено припис № ЛВ3560/1425/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано директора Будинку побуту Промінь Яремчишин Анастасію Григорівну усунути порушення законодавства встановлені в ході інспекційного відвідування.

28.12.2018 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області Грицак О.О., на підставі акту № ЛВ 3560/1425/АВ прийнято постанову №ЛВ1425/АВ/ФС про накладення на Будинок побуту Промінь штрафу у розмірі 223 380 грн., за порушення вимог частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України.

Не погоджуючись із постановою Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ3560/1425/АВ/ФС, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 9 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р., Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Як вбачається з Акту інспекційного відвідування та встановлено судом, підставою для притягнення позивача до відповідальності, зокрема, стало порушення ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, згідно якої трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перевіряючи нормативно-правове обґрунтування підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 223 380 грн., судом встановлено, що підставою для накладення на позивача штрафу стало, на думку відповідача, при виконанні трудової функції виявлено 2- ох осіб. З наданих письмових пояснень, яких встановлено, що даними особами є - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, при цьому процес виконання та характер містить ознаки трудових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим договором або цивільно-правовою угодою. Основною відмінністю угод цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються ЦК України, а трудові КЗпП України. Заборони на укладення договорів цивільно-правового характеру між підприємством і працівником на виконання робіт чи надання послуг, законодавством не встановлено.

Слід зауважити, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Основною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Судом встановлено, що при формуванні висновку про порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпП України, інспектором не досліджено та не з`ясовано суттєві обставини, які свідчать про дійсну цивільно-правову природу укладених договорів.

Як видно з матеріалів справи, між Будинком побуту Промінь та ОСОБА_3 , було укладено трудовий договір (цивільно - правовий договір) від 23 березня 2018 року).

02 листопада 2018 року між Будинком побуту Промінь та ОСОБА_2 , було укладено трудовий договір (цивільно - правовий договір).

Із зазначених цивільно - правових договорів, виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов`язується приймати надані послуги та оплачувати їх.

Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку і самостійно організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі у разі необхідності використовує власні засоби та матеріали. Виконавець надає свої послуги у разі їх необхідності за повідомленням Замовника про необхідність надання таких послуг. Повідомлення про необхідність надання послуг здійснюється за допомогою телефонного зв`язку. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку Виконавця буде засвідчуватися

Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи).

Факт виконання відповідних робіт з боку вказаних осіб підтверджується актами прийому наданих послуг до цивільно - правового договору та замовленнями до надання послуг.

Свідок - ОСОБА_2 , в судовому засіданні вказала, що працює в Будинку побуту Промінь швачкою, організовує свою роботу самостійно оскільки батько важко хворий та потребує її догляду. Зазначили, що її телефонують з роботи і вона виходить для виконання роботи, графік роботи вільний та облік часу виконання роботи у будинку побуту Промінь не ведеться. Вказала , що пояснення інспектору праці особисто не писала, а бригадир написала, а вона переписала.

Свідок - ОСОБА_7 , в судовому засіданні пояснила, що працює швачкою у Будинку побуту Промінь по трудовому договору та на неї поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку. Графік роботи у Будинку Побуту встановлений з 08:30 по 17:30, який свідок ОСОБА_7 , дотримується. Зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , працювали по іншому графіку і на них не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку.

Свідок - ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснила, що працює в Будинку побуту Промінь швачкою по цивільно - правовому договору. До укладення цивільно правового договору працювала там же по трудовому договорі, оскільки мала проблеми з доїздом до роботи так, як проживає у селі. Зазначила, що жодного встановленого графіку робочого часу для неї немає, роботу давала майстрова, і цю роботу вона виконує у зручний для неї час. Свідок вказала, що пояснення спершу написала бригадир, а потім з пояснення бригадира написала і вона.

Свідок - ОСОБА_8 ,(головний державний інспектор) в судовому засіданні пояснила, що отримавши направлення прибула на місце проведення інспекційного відвідування. Вказала, що безпосередньо спілкувалася з працівниками позивача та які надавали пояснення. У поясненнях інспектор просила написати, як вони працюють, графік роботи та їхню заробітну плату. Зокрема інспектором було повідомлено працівників, що вони можуть відмовитися від написання пояснення. Однак всі пояснення були написані добровільно. На робочих місцях були присутні ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 за виконанням своєї роботи, а саме пошиття форми для лікарів. Свідок вказала, що дані особи працювали по цивільно - правовому договору більше року виконували одну і ту саму функцію. Також зазначила, що дані особи до цього працювали по трудовому договору, а потім звільнялися. Крім того, вказала, що зразка пояснень особам ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , не давала, а також змісту пояснення не диктувала.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Однак такі докази відсутні.

З огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, не встановлення факту щодо організації процесу трудової діяльності (внутрішнього розпорядку, оплата заробітної плати, забезпечення умов праці) аргументи відповідача, що характер відносин між позивачем та вказаними особами є трудовими не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Отже, наведені інспектором в акті інспектування № ЛВ3560/1425/АВ від 07.12.2018 висновки, що правовідносини між позивачем та фізичними особами мають ознаки трудового договору, є помилковими. Крім того, складення цивільно-правових договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оскільки відповідні фізичні особи не є працівниками в розумінні трудового законодавства (зокрема згідно ст.1 Закону України Про охорону праці ), що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.1 та ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Суд також приймає до уваги, що Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 28 січня 2019 року провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю в діях Яремчишин Анастасії Григорівни директора будинку побуту Промінь складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КпАП України. Дана постанова суду набрала законної сили 11.02.2019 року.

Встановлюючи відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.41 КУпАП, суд виходив з того, що Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності Яремчишин А.Г. , її представника ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази по справі, відповідно до ст. 252 КУпАП, суд приходить до висновку, що в діях Яремчишин А.Г. , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 41 КУпАП, з огляду на те, що договори, укладені між директором будинку побуту Промінь Яремчишин А.Г. , та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , є цивільно-правовими і відповідають вимогам законодавства. .

Відповідно до ч. 6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що постанова Бродівського районного суду Львівської області від 28 січня 2019 року є обов`язковою в даному випадку в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, суд вважає встановленим судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили той факт, що Яремчишин Анастасія Григорівна директор будинку побуту Промінь не вчиняла адміністративного правопорушення, а саме не вчиняла допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013, визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, з аналізу наведеної норми видно, що відповідальність виникає у разі встановлення вини юридичних та фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Враховуючи викладене в контексті даної спірної ситуації, з урахуванням спростованих під час судового розгляду справи порушень, суд дійшов висновку, що постанова від 28.12.2018 № ЛВ3560/1425/АВ/ФС є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки підставою для її винесення, стало помилкове трактування відповідачем цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді цивільно-правових договорів, як таких, що мають ознаки трудових, та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9 ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3350, 70грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Будинку побуту Промінь (80600, Львівська область, м. Броди, вул. Шевченка,26, код ЄДРПОУ 20812272) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2018 року № ЛВ 3560/1425/АВ/ФС.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Будинку побуту Промінь (80600, Львівська область, м. Броди, вул. Шевченка,26, код ЄДРПОУ 20812272) 3350, 70 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 травня 2019 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна