Постанова

від 17.09.2019 по справі 1.380.2019.000958

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6798/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Сивоус С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року (рішення ухвалене о 16:28 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Карп`як О.О., повний текст рішення складено 22.05.2019 року) у справі за позовом Будинку побуту Промінь до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови № ЛВ 3560/1425/АВ/ФС.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно винесено постанову про накладення штрафу від 28.12.2018 року №ЛВ3560/1425/АВ/ФС, оскільки позивачем виконані вимоги чинного законодавства України щодо укладення цивільно-правових договорів з фізичними особами. Зазначили, що чинним законодавством України не передбачено, у яких випадках слід укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові. Вказують на те, що відповідачем не було оцінено положення укладених позивачем цивільно - правових договорів із вказаними фізичними особами, як внаслідок чого необґрунтовано визначив наявність трудових відносин без укладення трудового договору. Просив позов задоволити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.12.2018 року № ЛВ 3560/1425/АВ/ФС.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Держпраці у Львівській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.12.2018 року № 1915-П, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів у Львівській області Блажевській Роксолані Богданівні за участю головного спеціаліста відділу забезпечення наповнення бюджету № 2 фінансово - економічного управління головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Гресь Надії Олександрівни, на підставі п.п.6 п.5 Порядку за листом ГУ ПФУ у Львівській області від 30.11.2018 вих. №24690\05-71 в термін з 06.12.2018 по 07.12.2018 провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у Будинку побуту Промінь .

Для здійснення інспекційного відвідування у Будинку побуту Промінь 05.12.2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області було видано направлення на здійснення інспекційного відвідування у період з 06.12.2018 року по 07.12.2018 року.

За наслідками інспекційного відвідування у Будинку побуту Промінь , відповідачем складено акт № ЛВ 3560/1425/АВ від 07.12.2018 року, яким встановлено порушення, а саме за виконанням трудової функції виявлено 2-ох осіб, з наданих письмових пояснень яких встановлено, що даними особами є - ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , що є порушенням частини 3 статті 24 КЗпП України .

Інспектором праці Блажевською Роксоланою ОСОБА_4 07.12.2018 року винесено припис № ЛВ3560/1425/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано директора Будинку побуту Промінь ОСОБА_5 усунути порушення законодавства встановлені в ході інспекційного відвідування.

Першим заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області Грицак О.О. 28.12.2018 року на підставі акту № ЛВ 3560/1425/АВ прийнято постанову №ЛВ1425/АВ/ФС про накладення на Будинок побуту Промінь штрафу у розмірі 223 380 грн., за порушення вимог частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Згідно пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

З Акту інспекційного відвідування вбачається, що підставою для притягнення позивача до відповідальності, зокрема, стало порушення ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, згідно якої трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що підставою для накладення на позивача штрафу стало, на думку відповідача, при виконанні трудової функції виявлено 2- ох осіб. З наданих письмових пояснень, яких встановлено, що даними особами є - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому процес виконання та характер містить ознаки трудових відносин.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Також, відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Як вбачається з матеріалів справи, між Будинком побуту Промінь та ОСОБА_2 , було укладено трудовий договір (цивільно - правовий договір) від 23 березня 2018 року).

02 листопада 2018 року між Будинком побуту Промінь та ОСОБА_3 , було укладено трудовий договір (цивільно - правовий договір).

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Апеляційний суд звертає увагу, що наведені інспектором в акті інспектування № ЛВ3560/1425/АВ від 07.12.2018 висновки, що правовідносини між позивачем та фізичними особами мають ознаки трудового договору, є помилковими. Крім того, складення цивільно-правових договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оскільки відповідні фізичні особи не є працівниками в розумінні трудового законодавства (зокрема згідно ст.1 Закону України Про охорону праці ), що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.1 та ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Разом з тим, Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 28 січня 2019 року провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_5 директора будинку побуту Промінь складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КпАП України.

Наведена постанова суду набрала законної сили 11.02.2019 року.

Так, встановлюючи відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.41 КУпАП, суд виходив з того, що Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 , її представника ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази по справі, відповідно до ст. 252 КУпАП, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_5 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 41 КУпАП, з огляду на те, що договори, укладені між директором будинку побуту Промінь ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є цивільно-правовими і відповідають вимогам законодавства. .

Частиною 6 ст.78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За таких обставин, підсумовуючи наведене, відповідальність виникає у разі встановлення вини юридичних та фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року у справі №1.380.2019.000958 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 20.09.2019р.